Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за касаційною скаргою Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 5 квітня 2017 року (головуючий суддя Свячена Ю.Б.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року (головуючий суддя Семенюк Г.В., судді: Потапчук В.О., Шеметенко Л.П.) у справі №522/23404/16-а за позовом ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до УПФУ у Приморському районі м. Одеси, в якому просила визнати неправомірним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси №221 від 15 серпня 2016 року про відмову у здійсненні їй перерахунку пенсії; зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси здійснити перерахунок та виплати їй раніше призначену пенсію з 1 серпня 2016 року в розмірі 90% від суми заробітної плати державного службовця, в редакції ст. 37 Закону України "Про державну службу" на час призначення пенсії, не змінюючи базовий місяць індексації пенсії, з урахуванням всіх складових на які нараховувався єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в тому числі "інші виплати".

В обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що їй призначена пенсія без урахування вказаних виплат, на які нараховувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, і які зазначені у довідці про складові заробітної плати, що подаються для призначення (перерахунку) пенсії. На думку позивача, ці виплати є складовими заробітної плати, у зв'язку з чим мають бути включені при обчисленні пенсії за ст.37 Закону України "Про державну службу" (далі - Закон №3723-ХІІ (3723-12) ).

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 05 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року, позов задоволено повністю.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що ОСОБА_1 у 2009 році в УПФУ у Приморському районі м. Одеси було призначено пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 р . №3723-ХІІ.

11 серпня 2016 року позивачка звернулася до УПФУ у Приморському районі м. Одеси із заявою про перерахунок призначеної пенсії з урахуванням до заробітної плати "інших виплат", а саме матеріальної допомоги на оздоровлення та соціально-побутові потреби, грошової винагороди за сумлінну безперервну працю, індексації, які позивачка отримувала до виходу на пенсію та з яких сплачувала єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а з 01 січня 2011 року єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до рішення № 221 від 15 серпня 2016 року позивачці було відмовлено у перерахунку пенсії

Суди визнали таке рішення протиправним, виходячи з того, що матеріальної допомоги на оздоровлення та соціально-побутові потреби, грошової винагороди за сумлінну безперервну працю, індексації заробітної плати входять до системи оплати праці державного службовця, є структурою заробітної плати для нарахування пенсії. Оскільки з цих виплат нараховані та сплачені страхові внески, вони підлягають включенню до складу заробітної плати для призначення пенсії.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що матеріальна допомога, індексація, носять разовий характер та не є складовою частиною заробітної плати в розумінні ч.2 ст.33 Закону України "Про державну службу", а сам факт утримання збору на обов'язкове державне страхування не є підставою для включення її до складу заробітної плати державного службовця та врахування при обчисленні розміру пенсії державного службовця. Також зазначає, що зазначення в резолютивній частині постанови про незмінність базового місяця нарахування індексації суперечить п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (1078-2003-п) (далі - Порядок № 1078).

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки судів першої та апеляційної інстанції не спростовують та є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи судами встановлено, що при обчисленні пенсії, в тому числі і державним службовцям, відповідно до частини 1 статті 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до заробітку для такого обчислення включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Посилання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на те, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню норми законодавства, чинні на час призначення пенсії позивачу також є безпідставним, оскільки предметом позову у даній справі є неправильне обчислення розміру пенсії позивачу при її призначенні, а не її перерахунок у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючим державним службовцям.

Крім того, згідно статті 41 Закону України від 09.07.2003 року "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Також отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у постанові Верховного Суду від 15.03. 2018р. №466/2402/17

Щодо доводів скаржника, що зазначення в резолютивній частині постанови про незмінність базового місяця нарахування індексації суперечить п.5 Порядку №1078 (1078-2003-п) , колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

За змістом ст. 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.

Згідно з ст. 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Отже, вказаною нормою передбачено підстави, за яких проводиться індексація, а також розмір грошового доходу, який підлягає індексації.

Згідно з п. 2 Порядку №1078 (1078-2003-п) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, державної допомоги та компенсаційних виплат, крім тих, які зазначені у пункті 3 цього Порядку).

Відповідно до п. 5 Порядку №1078 (1078-2003-п) сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Крім того зазначається, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що під "підвищенням пенсії" розуміється тільки таке збільшення суми нарахування, яке здійснюється відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, тобто випадки, коли пенсія була неправомірно недонарахована і в подальшому на підставі рішення суду нарахована в належному обсязі, не належать до "підвищення пенсії" в розумінні п. 5 Порядку № 1078 (1078-2003-п) .

Отже, здійснення пенсійним органом перерахунку пенсії на виконання рішення суду, не може слугувати підставою для здійснення нового нарахування споживчих цін для проведення індексації у зв'язку із зростанням доходів громадян, без перегляду їх мінімального розміру, оскільки фактично збільшення доходів позивача в контексті приписів законодавства про порядок підвищення пенсійного забезпечення та індексацію доходів громадян не відбулось.

Перерахунок пенсії з урахуванням спірних складових є відновленням порушеного права позивача на отримання належної виплати в розмірі, встановленому Законом, та не може бути підставою для здійснення нової індексації із застосуванням нового рівня споживчих цін та відповідно для встановлення нового базового місяця для проведення індексації пенсії.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у постанові Верховного Суду від 07.03. 2018р. №727/5413/17

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судами першої та апеляційної інстанції не допущено неправильного застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 345, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

Касаційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі залишити без задоволення.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 5 квітня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року у справі №522/23404/16-а залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.