Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області в складі судді Журавського В.В. від 25.05.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Карпушової О.В., Епель О.В., Кобаля М.І. від 26.06.2017 у справі №359/4119/17 за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення,,

В травні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області про визнання протиправним та скасування п.6 рішення виконавчого комітету Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області "Про упорядкування торгівлі алкогольними напоями та пивом на території Щасливської сільської ради" №192 від 20 листопада 2014 року.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2017 року, позовну заяву залишено без розгляду.

Постановляючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, визначений ст. 99 КАС України.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що про рішення виконавчого комітету Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області "Про упорядкування торгівлі алкогольними напоями та пивом на території Щасливської сільської ради" №192 від 20 листопада 2014 року дізнався у травні 2017 року у магазині "Продукти-904" ТОВ "АТБ -маркет" при спробі купівлі алкогольних напоїв. Зазначає, що рішення порушує його права як споживача, а також на віддаленість місця проживання від с. Щасливого, що унеможливлює дізнатися про опублікування в місцевій пресі оскаржуваного рішення. Отже, вважає, що саме з травня 2017 позивач дізнався про порушення свого права, а тому позов подано у встановлені законом строки.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за вищевказаною скаргою.

Справу передано до Верховного Суду.

Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ч.1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент вчинення процесуальної дії) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що предметом оскарження у даній справі є п.6 рішення виконавчого комітету Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області "Про упорядкування торгівлі алкогольними напоями та пивом на території Щасливської сільської ради" №192 від 20 листопада 2014 року.

В касаційній скарзі позивач вказує на те, що лише у травні 2017 року дізнався про вказане рішення при спробі купівлі алкогольних напоїв.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) , певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Частиною 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Відповідно до ч. 11 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" (2939-17) . Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації" (2939-17) , крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що коли йдеться про дію нормативно-правового акта, то строк, з якого особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, починається з дня опублікування акта, незважаючи на те, що особа, на яку поширює дію цей акт, фактично ознайомилася з ним значно пізніше. Це пояснюється тим, що особа мала реальну можливість (повинна була) дізнатися про цей акт у день його опублікування, якщо таке опублікування було зроблено у встановленому порядку.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем не надано доказів на підтвердження обставин, які були об'єктивно непереборними, на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду, а тому погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про залишення позову без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення, ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2017 року - без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає..........