607/1588/20 Про скасування рішення державного реєстратора права власності на нерухоме майно - 19.01.2022 Прийняття

Короткий зміст позовних вимогУ січні 2020 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (далі - ТОВ "Кредитні ініціативи"), державного реєстратора Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області Іванісіка С. В. про скасування рішення державного реєстратора права власності на нерухоме майно.Позов мотивували тим, що 30 січня 2008 року між АКБ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ОСОБА_2 укладено договір про іпотечний борг № 03-2/62, згідно умов якого Банк зобов`язувався надати ОСОБА_2 кредит у сумі 40 000,00 доларів США для будівництва та ремонту житла, а позичальник зобов`язався отриману суму кредиту повернути не пізніше 28 січня 2028 року відповідно до графіку погашення та сплатити відсотки за користування кредитними коштами. В якості забезпечення виконання зобов`язань за даним кредитним договором між Банком та фізичною особою ОСОБА_1 30 січня 2008 року укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Салій О. В. В 2010 році АКБ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" скористався своїм правом на дострокове стягнення з позичальника заборгованості за договором кредиту, звернувшись із позовом до суду, за результатами розгляду якого 05 березня 2010 року Тернопільським міськрайонним судом було ухвалено рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: на садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1, та земельну ділянку для ведення садівництва площею 0,06 га, які на праві власності належить ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 03-2/62 від 30 січня 2008 року в сумі 329 861,67 грн, що еквівалентно 41 570,47 доларів США. У порядку виконання вказаного судового рішення, 14 травня 2010 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області видано виконавчий лист № 2-2194/2010, який звернуто до виконання. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 березня 2010 року ОСОБА_2 було виконано в повному обсязі, що підтверджується постановою відділу ДВС від 31 березня 2016 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 46782206. 22 січня 2020 року позивачам стало відомо, що право власності на спірний садовий будинок та земельну ділянку було перереєстроване за ТОВ "Кредитні ініціативи" відповідно до умов іпотечного договору від 30 січня 2008 року. Із інформації, розміщеної у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, позивачі дізналися, що рішення про перереєстрацію права власності було прийняте, за зверненням ТОВ "Кредитні Ініціативи" державним реєстратором Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області Іванісіком С. В. 10 травня 2019 року на підставі статті 37 Закону України "Про іпотеку".Позивачі вказували, що стягувач, як кредитор за кредитним договором, відповідно до вимог статті 627 ЦК України, реалізуючи право на звернення до суду в 2010 році звернувся до Тернопільського міськрайонного суду з позовом про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому з ухваленням 05 березня 2010 року Тернопільським міськрайонним судом рішення про дострокове стягнення заборгованості за договором кредиту ОСОБА_2, термін дії зазначеного кредитного договору припинився. Позивачі вважали, що вчинення спірних реєстраційних дій державним реєстратором є протиправним, оскільки уся заборгованість за вказаним кредитним договором було погашена. Державний реєстратор при вчиненні спірних реєстраційних дій не врахував зазначену обставину, не перевірив наявність необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства, внаслідок чого вчинив спірні реєстраційні дії з порушенням закону. Так, державним реєстратором не перевірено чи були надіслані та отримані позичальником та Іпотекодавцем повідомлення ТОВ "Кредитні ініціативи" про намір здійснити реєстраційні дії щодо спірного майна, що перебувало в іпотеці та чи минув 30-ти денний строк з моменту їх отримання. Позивачами не було отримано повідомлення від ТОВ "Кредитні ініціативи" про звернення стягнення на спірне іпотечне майно. Вважаючи, що вказані порушення законодавства допущені при вчинені спірних реєстраційних дій є достатніми правовими підставами для скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію за TOB "Кредитні ініціативи" прав власності на предмет іпотеки.ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили скасувати запис про державну реєстрацію права власності ТОВ "Кредитні ініціативи" на садовий будинок з прибудовою, підвалом і мансардою, загальною площею 142,6 кв.м, та земельної ділянки кадастровий № 6125286700:01:001:1736, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, номер запису про право власності 31505874, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1827264161252; скасувати рішення Державного реєстратора Білобожницької сільської ради, Чортківського району, Тернопільської області Іванісіка С. В. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1827264161252, номер запису права власності 31505874; дата та час реєстрації, 10 травня 2019 року 14:50:33 за ТОВ "Кредитні ініціативи" права власності на садовий будинок з прибудовою, підвалом і мансардою, загальною площею 142,6 кв.м, та земельної ділянки кадастровий № 6125286700:01:001:1736, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, відновивши запис про право власності на це майно за ОСОБА_1 ; стягнути з ТОВ "Кредитні ініціативи" на користь позивачів суму сплаченого ними судового збору.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 березня 2021 року позовні вимоги задоволено частково.Скасовано запис про державну реєстрацію права власності на садовий будинок з прибудовою підвалом і мансардою, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1827264161252, загальною площею 142,6 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, номер запису про право власності 31505874 та земельну ділянку, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1827244061252, кадастровий номер 6125286700010011736, площею 0,061 га за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, с. Петриків, Петриківська сільська рада, номер запису про право власності 31505537, за ТОВ "Кредитні ініціативи", вчинений державним реєстратором Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області Іванісіком С. В.У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.У задоволенні позовних вимог до державного реєстратора Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області Іванісіка С. В. відмолено.Стягнуто з ТОВ "Кредитні ініціативи" на користь ОСОБА_2 сплачений ним судовий збір за подання ним позовної заяви та заяви про забезпечення позову у розмірі 1 216,20 грн.Стягнуто з ТОВ "Кредитні ініціативи" на користь держави 30,00 грн судового збору.Скасовано заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 січня 2020 року. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що державний реєстратор Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області Іванісік С. В., при здійсненні державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно не дотримався вимог пункту 61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (1127-2015-п) , оскільки вчинив спірну реєстраційну дію при відсутності даних про вручення письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем ОСОБА_2 . Крім цього, державний реєстратор Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області Іванісік С. В. при вчиненні спірної реєстраційної дії не врахував, що рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 березня 2010 року у цивільній справі № 2-2194/10 за позовом ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення боргу шляхом звернення на предмет іпотеки - садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1, та земельну ділянку для ведення садівництва, площею 0,06 га, розташовану на території Петриківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, які належать ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 03-2/62 від 30 січня 2008 року, укладеним між ОСОБА_2 та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" у сумі 329 861,67 грн, що еквівалентно 41 570,47 доларів США, боржником повністю виконане, про що свідчить постанова головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції Драпак Г. В. від 31 березня 2016 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 46782206, з примусового виконання виконавчого листа № 2-2194/2010 від 14 травня 2010 року, який було видано на виконання означеного судового рішення, оскільки борг в сумі 331 681,67 грн було перераховано боржником згідно платіжного доручення № 333 від 30 березня 2016 року.Постановою Тернопільського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ "Кредитні ініціативи" залишено без задоволення.Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 березня 2021 року залишено без змін.Поновлено дію рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 березня 2021 року.Залишаючи апеляційну скаргу ТОВ "Кредитні ініціативи" без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги04 жовтня 2021 року ТОВ "Кредитні ініціативи" через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 березня 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.Касаційна скарга, мотивована тим, що застереження в іпотечному договорі щодо позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття іпотекожержателем права власності на предмет іпотеки також є договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Заявник зазначає, що державним реєстратором не було порушено Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (1127-2015-п) , оскільки державному реєстратору були надані всі необхідні та належні документи для проведення реєстраційних дій. Заявник також вказує на те, що позивачами обрано не ефективний спосіб захисту.

Доводи інших учасників справи11 грудня 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 через засоби поштового зв?язку подали до Верховного Суду відзив, у якому просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справиУхвалою Верховного Суду від 12 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.09 грудня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Короткий зміст встановлених фактичних обставин справи30 січня 2008 року між АКБ "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" та ОСОБА_2 укладено договір про іпотечний борг № 03-2/62, згідно умов якого Банк зобов`язувався надати ОСОБА_2 кредит у сумі 40 000,00 доларів США для будівництва та ремонту житла, а позичальник зобов`язався отриману суму кредиту повернути не пізніше 28 січня 2028 року відповідно до графіку погашення та сплатити відсотки за користування кредитними коштами, що становлять 11 % річних та щомісячну комісійну винагороду, в розмірі 0,1 % від кредитної заборгованості.В якості забезпечення виконання зобов`язань за даним кредитним договором між АКБ "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" (Іпотекодавець) та фізичною особою ОСОБА_1 (Іпотекодержатель) 30 січня 2008 року укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Салій О. В., відповідно до пункту 1.2. якого в якості забезпечення виконання зобов`язань за договором кредиту № 03-2/62 від 30 січня 2008 року Іпотекодавець передала в іпотеку Іпотекодержателю АКБ "Промінвестбанк" садовий будинок з прибудовою, підвалом і мансардою під № 59, загальною площею 142,6 кв.м та земельну ділянку для ведення садівництва площею 0,06 га, (кадастровий № 6125286700:01:001:1736), що знаходяться в АДРЕСА_1 .ОСОБА_1 змінила прізвище на " ОСОБА_1".Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 березня 2010 року у цивільній справі № 2-2194/10 за позовом ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення боргу, позов задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки - садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1, та земельну ділянку для ведення садівництва, площею 0,06 га, розташовану на території Петриківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, які належать ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 03-2/62 від 30 січня 2008 року, укладеним між ОСОБА_2 та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" у сумі 329 861,67 грн, що еквівалентно 41 570,47 доларів США, а також стягнуто судові витрати.У порядку виконання вказаного судового рішення 14 травня 2010 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області виданого виконавчий лист № 2-2194/2010, яким звернуто до примусового виконання та відкрито виконавче провадження № 46782206.17 грудня 2012 року між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ТОВ "Кредитні ініціативи" укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до умов якого, Банк відступив ТОВ "Кредиті ініціативи" права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та фізичними особами, у тому числі до ОСОБА_2 та Іпотечного договору що був укладений із ОСОБА_1 .Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 жовтня 2015 року замінено сторону виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчого листа № 2-2194/10, виданого 14 травня 2010 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, а саме: сторону стягувача із ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на ТОВ "Кредитні ініціативи".31 березня 2016 року головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції Драпак Г. В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 46782206, з примусового виконання виконавчого листа № 2-2194/2010 від 14 травня 2010 року, оскільки борг в сумі 331 681,67 грн було перераховано боржником згідно платіжного доручення № 333 від 30 березня 2016 року.Постановою Тернопільського апеляційного суду від 10 січня 2019 року рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 червня 2018 року, яким було частково задоволено позов ТОВ "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний борг № 03-2/62 від 30 січня 2008 року в розмірі 15 133,18 доларів США, що еквівалентно 396 762,56 грн - скасовано. У позові ТОВ "Кредитні ініціативи" відмовлено.У вказаній постанові судом встановлено, що "…ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" використав право вимоги дострокового повернення суми кредиту і з цього часу настав строк виконання договору в повному обсязі, право кредитора нараховувати передбачені кредитним договором проценти за кредитом припинилися…".Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 червня 2018 року, яке набрало законної сили, задоволено позов ОСОБА_2 до ТОВ "Кредитні ініціативи", треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В. А., ОСОБА_1, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусам Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. № 3121 від 27 червня 2016 року про звернення стягнення на садовий будинок з прибудовою, підвалом і мансардою під номером АДРЕСА_1 та земельну ділянку для ведення садівництва площею 0,06 га, кадастровий номер 6125286700:01:001:1736, що розташована на території Петриківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області.Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за № 242149138 від 28 січня 2021 року, власником садового будинку з прибудовою, підвалом і мансардою, загальною площею 142,6 кв.м, розташований в АДРЕСА_1, садівниче товариство "Троянда", а також земельної ділянки для ведення садівництва площею 0,061 га, кадастровий номер 6125286700:01:001:1736, що розташована на території Петриківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області зазначено ТОВ "Кредитні ініціативи". Підставою для виникнення права власності були: на зазначений садовий будинок - іпотечний договір, серія та номер: 212, виданий 30 січня 2008 року, видавник: приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Салій О. В.; на зазначену земельну ділянку - іпотечний договір, серія та номер: 212, виданий 30 січня 2008 року, видавник: приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Салій О. В, відомості з ДЗК, серія та номер: 10271855, виданий 10 травня 2019 року, видавник: Державний земельний кадастр. Підставою для внесення запису слугувало: для садового будинку - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 46818523 від 13 травня 2019 року: для зазначеної земельної ділянки - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 46818340 від 13 травня 2019 року державного реєстратора Білобожницької сільської ради Чортківського району Іванісіка С. В.Звертаючись до суду з позовними вимогами, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили, зокрема, скасувати запис про державну реєстрацію права власності ТОВ "Кредитні ініціативи" на садовий будинок з прибудовою, підвалом і мансардою, загальною площею 142,6 кв.м, та земельної ділянки кадастровий № 6125286700:01:001:1736, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, номер запису про право власності 31505874, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1827264161252; скасувати рішення Державного реєстратора Білобожницької сільської ради, Чортківського району, Тернопільської області Іванісіка С. В. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1827264161252, номер запису права власності 31505874; дата та час реєстрації, 10 травня 2019 року 14:50:33 за ТОВ "Кредитні ініціативи" права власності на садовий будинок з прибудовою, підвалом і мансардою, загальною площею 142,6 кв.м, та земельної ділянки кадастровий № 6125286700:01:001:1736, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, відновивши запис про право власності на це майно за ОСОБА_1 .Вирішуючи спір, та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, вирішив скасувати запис про державну реєстрацію права власності на садовий будинок з прибудовою підвалом і мансардою, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1827264161252, загальною площею 142,6 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, номер запису про право власності 31505874 та земельну ділянку, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1827244061252, кадастровий номер 6125286700010011736, площею 0,061 га за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, с. Петриків, Петриківська сільська рада, номер запису про право власності 31505537, за ТОВ "Кредитні ініціативи", вчинений державним реєстратором Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області Іванісіком С. В.При цьому апеляційний суд вказав, що доводи заявника відносно обрання позивачем неефективного способу захисту є надуманим, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постановах від 04 вересня 2018 року у справі №915/127/18 (провадження №12-184гс18) та від 20 листопада 2019 року у справі №802/1340/18-а (провадження №11-474апп19) зазначила, що Рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності.

Мотиви, з яких виходить Верховний СудУ частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення в повній мірі не відповідають.Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.Колегія суддів частково приймає аргументи заявника з таких підстав.

Щодо наявності правових підстав у проведенні державної реєстраціїВідповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3).За приписами частини першої статті 35 вказаного Закону у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.Положеннями статті 37 вказаного Закону (в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" (800-17) (далі - Закон №800-VI (800-17) ) норми статті 37 Закону України "Про іпотеку" передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.Стаття 36 вказаного Закону (в редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки) передбачала, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.Після внесення Законом № 800-VI (800-17) змін до статті 36 Закону України "Про іпотеку" її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.Разом з тим відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (1127-2015-п) (далі - Порядок), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).З наведеного слідує, що підставою для задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання є надсилання іпотекодавцю письмової вимоги про усунення порушення.Визначена у частині першій статті 35 Закону України "Про іпотеку" процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 червня 2019 року у справі № 205/578/14-ц (провадження № 14-48цс19)).Наведені норми спрямовані на забезпечення фактичного повідомлення боржника, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти зверненню стягнення на майно боржника. Тому повідомлення боржника потрібно вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.Аналогічний висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц (провадження № 14-706цс19).У постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 (провадження № 14-711цс19) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що належним дотриманням іпотекодержателем процедури повідомлення іпотекодавця та боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця, про вимогу стосовно усунення порушення також потрібно вважати таке повідомлення, що було надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання.Направлення такої вимоги іпотекодавцю про усунення порушень основного зобов`язання обґрунтовується саме тим, що іпотекодавець має право замість боржника усунути порушення основного зобов`язання і тим самим убезпечити себе від звернення стягнення на належний йому предмет іпотеки.У разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку.За відсутності такого належного надсилання вимоги відповідно до частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець не набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.Недотримання вимог частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя.При цьому метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання.В іншому випадку іпотекодержатель не набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, зокрема не вправі відчужувати предмет іпотеки іншій особі. За таких умов предмет іпотеки, придбаний іншою особою за договором з іпотекодержателем, є майном, придбаним в особи, яка не мала права його відчужувати. При цьому добросовісна особа, яка придбаває майно в особи, яка не є його власником, має пересвідчитися у наявності в останньої права розпоряджатися чужим майном.Підсумовуючи наведені позиції Великої Палати Верховного Суду, потрібно зробити висновок про те, що метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання.Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивачі вимогу про усунення порушення зобов`язання не отримали, протилежного відповідач не довів, з огляду на що висновки судів про не дотримання передбаченої законом процедури повідомлення іпотекодержателем є обґрунтованими такими, що відповідають вимогам закону.

Щодо ефективного способу захисту порушеного праваЗа змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 у справі № 925/1265/16).Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (Близькі за змістом висновки викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 та від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц).За змістом пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон України № 1952) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.Відповідно до статті 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.У частині другій статті 26 Закону України № 1952 (у редакції, чинній до 16 січня 2020 року) було унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування. Так, за змістом зазначеної норми у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.Однак згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" (340-20) , який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України № 1952 викладено у новій редакції.Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України № 1952 (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції (яка діяла на час звернення до суду з позовними вимогами), на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України № 1952 у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).Викладене свідчить, що з 16 січня 2020 року, тобто на час звернення до суду з позовними вимогами та ухвалення у справі судових рішень, такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачав, тому суди попередніх інстанцій помилково констатували необхідність застосування позивачем такого способу судового захисту, який в практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати позивачеві відновлення порушеного права, а отже неспроможний надати особі ефективний захист її прав.Водночас колегія суддів зазначає, що у пункті 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" (340-20) унормовано, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) до набрання чинності цим Законом.Отже, за змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16 січня 2020 року цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України № 1952.Зважаючи на те, що з 16 січня 2020 року і на час ухвалення оскаржуваних судових рішень матеріально-правове регулювання спірних реєстраційних відносин істотно змінилося, на що не звернули уваги суди попередніх інстанцій, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає про наявність достатніх підстав вважати, що за таких обставин позивач буде позбавлений можливості ефективного захисту своїх порушених прав у спосіб, запропонований в оскаржуваних судових рішеннях, а саме шляхом ухвалення судового рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію речових прав на спірне нерухоме майно.Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19, від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19, від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19 та від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19.

Висновки за результатами розгляду касаційної скаргиВідповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частини друга та третя статті 412 ЦПК України).Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 березня 2021 року та постанова Тернопільського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року підлягають зміні в мотивувальній їх частинах з підстав, зазначених у цій постанові.Крім того, з огляду на вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про те, що абзац другий резолютивної частини рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 березня 2021 року підлягає зміні, шляхом викладенню його у такій редакції:Скасувати рішення Державного реєстратора Білобожницької сільської ради, Чортківського району, Тернопільської області Іванісіка С. В. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1827264161252, номер запису права власності 31505874; дата та час реєстрації, 10 травня 2019 року 14:50:33 за ТОВ "Кредитні ініціативи" права власності на садовий будинок з прибудовою, підвалом і мансардою, загальною площею 142,6 кв.м, та земельної ділянки кадастровий № 6125286700:01:001:1736, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного судуПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" задовольнити частково.Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 березня 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року змінити в мотивувальних їх частинах з підстав, зазначених у цій постанові.Абзац другий резолютивної частини рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 березня 2021 року змінити, шляхом викладенню його у такій редакції:Скасувати рішення Державного реєстратора Білобожницької сільської ради, Чортківського району, Тернопільської області Іванісіка Сергія Васильовича в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1827264161252, номер запису права власності 31505874; дата та час реєстрації, 10 травня 2019 року 14:50:33 за товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" права власності на садовий будинок з прибудовою, підвалом і мансардою, загальною площею 142,6 кв.м, та земельної ділянки кадастровий № 6125286700:01:001:1736, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .В іншій частині рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 березня 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року залишити без змін.Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун