Ухвала

20 грудня 2021 року

м. Київсправа № 522/4097/16-цпровадження № 61-19898ск21Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Крата В. І. розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Геліос", яка підписана представником Колосюком Володимиром Анатолійовичем, на постанову Одеського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Геліос" до ОСОБА_1, товариства з обмеженою відповідальністю "Шевченківський девелопмент", третя особа - публічне акціонерне товариство "Імексбанк", про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги,

ВСТАНОВИВ:У березні 2016 року публічне акціонерне товариство "ІмексБанк", правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Геліос" (далі - ТОВ "ФК "Геліос"), звернулося з позовом до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю "Шевченківський Девелопмент" про визнання недійсним договору № 1 про відступлення права вимоги від 18 грудня 2014 року.Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23 липня 2020 року позов ТОВ "ФК "Геліос" задоволено. Визнано недійсним Договір відступлення права вимоги №1 від 18 грудня 2014 року, укладений між ТОВ "Шевченківський Девелопмент" та ОСОБА_2 .Постановою Одеського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року в задоволенні клопотання ТОВ "ФК "Геліос" про закриття апеляційного провадження у справі відмовлено, апеляційну скаргу ТОВ "Шевченківський девелопмент" задоволено частково. Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 23 липня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено. ТОВ "ФК "Геліос" 08 грудня 2021 року засобами поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником Колосюком В. А., на постанову Одеського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року, у якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.У касаційній скарзі ТОВ "ФК "Геліос" підставою касаційного оскарження судового рішення зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного, зокрема, у постановах Верховного Суду: від 30 вересня 2021 року у справі № 320/3307/21; від 28 жовтня 2021 року у справі № 160/8365/20; від 26 жовтня 2021 року у справі № 911/2581/14; від 27 жовтня 2021 року у справі № 826/5921/16; від 30 вересня 2021 року у справі № 826/7424/17.Касаційна скарга підлягає поверненню у цій частині з таких мотивів.Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру (частина третя статті 6 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.Про повернення касаційної скарги постановляється ухвала (частина шоста статті 393 ЦПК України).Оскаржена постанова Одеського апеляційного суду ухвалена 30 вересня 2021 року. Постанови Верховного Суду: від 30 вересня 2021 року у справі № 320/3307/21; від 28 жовтня 2021 року у справі № 160/8365/20; від 26 жовтня 2021 року у справі № 911/2581/14; від 27 жовтня 2021 року у справі № 826/5921/16; від 30 вересня 2021 року у справі № 826/7424/17, на які посилається у касаційній скарзі ТОВ "ФК "Геліос", ухвалено та оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень після ухвалення оскарженого судового рішення. Тому посилання на указані постанови Верховного Суду не може бути підставою касаційного оскарження судового рішення і згідно пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України, касаційна скарга у цій частині підлягає поверненню. Керуючись статтями 260, 389, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Геліос", яка підписана представником Колосюком Володимиром Анатолійовичем, на постанову Одеського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року в частині посилання у касаційній скарзі на постанови Верховного Суду: від 30 вересня 2021 року у справі № 320/3307/21; від 28 жовтня 2021 року у справі № 160/8365/20; від 26 жовтня 2021 року у справі № 911/2581/14; від 27 жовтня 2021 року у справі № 826/5921/16; від 30 вересня 2021 року у справі № 826/7424/17, повернути.Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. І. Крат