805/6373/13-а - 09.08.2013 Прийняття - Юридический Харьков плюс

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Юрко І.В., Блохіна А.А., секретаря судового засідання Манаєва М.В., за участі позивача ОСОБА_2, представника відповідача № 1 Ставицького О.В., третьої особи ОСОБА_4, розглянув у відкритому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 липня 2013 року у справі № 805/6373/13-а за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_5 до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, Начальника Гірницького районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області Дьоміної Яни Олексіївни, треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_4 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

Позивачі 30 квітня 2013 року звернулися з адміністративним позовом до суду, мотивуючи свої вимоги тим, що 13.04.2013 року звернулися до начальника Гірницького районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області Дьоміної Я.О. (відповідача № 2) з заявою про реєстрацію ОСОБА_5 (позивач № 2) за адресою АДРЕСА_1. За зазначеною адресою знаходиться квартира, яка належить на праві спільної сумісної власності трьом особам, в тому числі і позивачу ОСОБА_2. 19.04.2013 року відповідач № 2 відмовив у реєстрації з посиланням на ст. 369 Цивільного кодексу України, згідно якої розпорядження сумісною власністю здійснюється за згодою всіх співвласників. Позивачі вважають відмову необґрунтованою та протиправною, оскільки приписи ст. 369 Цивільного кодексу України стосуються питань, щодо вчинення правочинів стосовно спільної власності та необхідності нотаріального посвідчення згоди. Отже, факт відсутності згоди третього співвласника ОСОБА_7 та відсутність фактичної можливості використовувати та володіти нерухомим майном не позбавляє його можливості у будь-який час відновити користування та розпорядження. Позивачі звернулися до суду посилаючись на порушення відповідачем № 2 вимог Конституції України (254к/96-ВР) та законів України, просили визнати протиправними дії щодо відмови у реєстрації місця проживання позивача № 2 за зазначено адресою, та зобов'язати здійснити відповідну реєстрацію місця проживання позивача № 2.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01 липня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_5 відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу про скасування оскаржуваної постанови та прийняття нової про задоволення позову в повному обсязі..

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права. Апелянт посилається на ст.ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства, ст.ст. 2, 3, 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", ст. 29 Цивільного кодексу України та зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам, рішення є незаконним.

Позивач № 1, третя особа ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача № 1 надав письмові заперечення, у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Представник відповідача № 2 та третя особа ОСОБА_7 у судове засідання не з'явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином. З огляду на приписи ч. 4 ст. 196 КАС України їх неявка не є перешкодою для розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін,третьої особи, вивчивши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу та матеріали справи, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 13.04.2013 року ОСОБА_2 звернувся до Начальника Гірницького районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області із заявою про реєстрацію місця проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1. (а.с. 9).

19.04.2013 року Гірницький районний відділ у місті Макіївці Головного управління в Донецькій області Державної міграційної служби України відмовив у проведенні реєстрації місця проживання позивача № 2 за зазначеною адресою, з підстав відсутності згоди всіх співвласників житла, а саме: ОСОБА_7, про що надана письмова відповідь за вих. № 32-822 (а.с. 24).

Предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є дії та рішення суб'єкта владних повноважень щодо відмови у реєстрації місця проживання ОСОБА_5.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів.

Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.

Для реєстрації особа або її законний представник подає: письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання, квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати; талон зняття з реєстрації (у разі зміни місця проживання в межах України). Талон зняття з реєстрації не подається у разі оформлення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання; документи, що підтверджують право на проживання в житлі.

Згідно зі ст. 11 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання та місця перебування осіб здійснюється органом реєстрації. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері реєстрації фізичних осіб, затверджує відповідно до закону порядок реєстрації місця проживання та місця перебування осіб в Україні, зразки документів, необхідних для реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання та місця перебування.

У відповідності до п. 2.2. Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичний осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів", затверджених наказом МВС України від 22.11.2012 року № 1077 (z2109-12) , зареєстрованого в Міністрестві юстиції України 18.12.2012 року та № 2109/22421, особа або її законний представник подає до територіального підрозділу Державної міграційної служби України, зокрема: письмову заяву про реєстрацію місця проживання (додаток 5) та документи, що підтверджують: право на проживання в житлі - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання.

Отже, у разі відсутності документу, який надає право на проживання в житлі, реєстрація здійснюється за згодою всіх співвласників даного житла. У відповідності до свідоцтва про право власності на житло від 03.03.1994 року № 9513 співввласниками квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, є: ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_7 без визначення частки у спільній сумісній власності (а.с. 20).

Тобто, у даному випадку, реєстрація місця проживання ОСОБА_5 неможлива у зв'язку з відсутністю згоди ОСОБА_7. Його відсутність у м. Макіївці не заперечували сторони.

Ч. 1 ст. 369 Цивільного кодексу України визначено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Проаналізувавши матеріали справи та вимоги чинного законодавства, колегія суддів зазначає про відсутність правових підстав для реєстрації місця проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 без згоді ОСОБА_7 Тому рішення відповідача є таким, що прийняте ним у межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючим законодавством.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, спір за суттю вирішений вірно, підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст. ст. 165, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 липня 2013 року у справі № 805/6373/13-а за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_5 до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, Начальника Гірницького районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області Дьоміної Яни Олексіївни, треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_4 про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії - залишити без змін.

ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.