587/1240/16-ц Про поділ спільного майна подружжя - 26.06.2024 Прийняття

Крім того, на підставі рішення 12 сесії 24 скликання Косівщинської сільської ради від 26 березня 2004 року ОСОБА_2 набув право власності на земельні ділянки з кадастровим номером 5924783800050020127, площею 0,1111 га, та з кадастровим номером 5924783800050020128, площею 0,1455 га, цільовими призначеннями яких є будівництво та обслуговування житлового будинку і господарських будівель й ведення особистого селянського господарства, що розташовані за вказаною вище адресою.

Протягом 2004-2013 років у зазначеному домоволодінні проведені будівельні роботи, а, починаючи з 2006 року, їх родина проживала в ньому. Станом на квітень

2013 року у будинку проведені усі комунікації, встановлений газовий котел, обладнано систему "тепла підлога" та система "вбудованого пилососу", виконані оздоблювальні роботи та встановлені меблі. В установленому законом порядок будинок не було введено до експлуатації.

За час перебування у зареєстрованому шлюбі ними було придбано два автомобіля: "Ford C-Max", 2011 року випуску, номер кузову НОМЕР_1, номерний знак НОМЕР_2, та "Lexus ES 350", номер кузову НОМЕР_3, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_4, а також наступне рухоме майно: набір меблів для кухні "Лариса-Т", витяжку "SYNTHESIS A/90 BK", електричну духовку "BOSCH HBN 880750", газову поверхню "PGE 675K01", холодильник "RS21KGRS", посудомийну машину "RSV55T03EV", подрібнювач "M75", мийку "Gampus D100cul", змішувач "Aquaplus col", комплект спальня "Мартіна", два крісла "Finlandia 280/K L.102 P.87 H.110 Hs.47 Ps.54" виробництва "Morello Gianpaolo (Italy)", журнальний столик "Tavolino Legno 280/K" виробництва "Morello Gianpaolo (Italy)", чайний столик на ніжці "Elba art. 196/K" виробництва "Morello Gianpaolo (Italy)", італійську банкетку "Panca Anna" виробництва "Morello Gianpaolo (Italy)".

У 2016-2017 роках відповідачем навмисно було зруйновано житловий будинок,

а саме: вивезено меблі, сантехніку, побутову техніку, котли, міжкімнатні двері, ворота з гаражу, частково знято внутрішнє оздоблення, частково розібрана драбина, демонтовані склопакети на лоджії та в гаражі.

Вказувала, що вона з відповідачем не дійшли згоди щодо поділу спільно нажитого майна у добровільному порядку, а також на те, що відповідачем частково знищено спільно нажите майно, що є правовою підставою для відступу від принципу рівності часток в спільному майні подружжя.

З врахуванням викладеного та змінених позовних вимог ОСОБА_1 просила суд:

- виділити в особисту приватну власність ОСОБА_2 : автомобіль

"Ford C-Max", 2011 року випуску (номер кузову НОМЕР_1 ), номерний

знак НОМЕР_2 ; автомобіль "Lexus ES 350" (номер кузову НОМЕР_3 ) 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_4 ; набір меблів для кухні "Лариса-Т", витяжку "SYNTHESIS A/90 BK", електричну духовку "BOSCH HBN 880750", газову поверхню "PGE 675K01", холодильник "RS21KGRS", посудомийну машину "RSV55T03EV", подрібнювач "M75", мийку "Gampus D100cul", змішувач "Aquaplus col", комплект спальня "Мартіна", спальня № 828 комплект, "Елізабет" вітрина кутова, два крісла "Finlandia 280/K L.102 P.87 H.110 Hs.47 Ps.54" виробництва "Morello Gianpaolo (Italy)", журнальний столик "Tavolino Legno 280/K" виробництва "Morello Gianpaolo (Italy)", чайний столик на ножці "Elba art. 196/K" виробництва "Morello Gianpaolo (Italy)", італійську банкетку "Panca Anna" виробництва "Morello Gianpaolo (Italy)";

- виділити їй у особисту приватну власність: незавершений будівництвом

(80 % готовності) жилий будинок з надвірними спорудами і земельні ділянки, площею 0,1111 га, кадастровий номер 5924783800050020127 та площею 0,1455 га, кадастровий номер 5924783800050020128, розташовані по

АДРЕСА_1, визнавши за нею право власності на зазначені об`єкти нерухомості;

- стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію частки у спільному майні подружжя у сумі 440 453 грн, 2 000 грн витрат на проведення технічної інвентаризації.

У червні 2017 року ОСОБА_3, який є громадянином російської федерації, звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визнання права власності на майно.

Позовна заява мотивована тим, що 05 травня 2003 року він надав у борг своєму сину - ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 50 000 Євро для придбання незавершеного будівництвом будинку у ОСОБА_5, а також для здійснення добудови цього будинку і проведення робіт з його оснащення та оздоблення, строком до 31 травня 2015 року. Оскільки ОСОБА_2 не було виконано взяті на себе зобов`язання щодо повернення зазначеного боргу, тому вважав, що наявні правові підстави для визнання за ним права власності на об`єкти нерухомого майна (недобудованого нерухомого майна), що знаходяться за адресою:

З врахуванням викладеного ОСОБА_3 просив суд визнати за ним право власності на об`єкти нерухомого майна (недобудованого нерухомого майна),

що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Протокольною ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 15 червня 2017 року прийнято позов ОСОБА_3 до спільного розгляду з позовом ОСОБА_1 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 06 березня 2023 року

у складі судді Степаненка О. А. позов ОСОБА_1 задоволено частково. Поділено спільне майно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Виділено в особисту приватну власність ОСОБА_2 автомобіль "Ford C-Max", 2011 року випуску номер кузову НОМЕР_1, номерний знак НОМЕР_2 .

Виділено в особисту приватну власність ОСОБА_2 автомобіль

"Lexus ES 350", номер кузову НОМЕР_3, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_4 .

Виділено в особисту приватну власність ОСОБА_2 набір меблів для кухні "Лариса-Т", витяжку "SYNTHESIS A/90 BK", електричну духовку "BOSCH HBN 880750", газову поверхню "PGE 675K01", холодильник "RS21KGRS", посудомийну машину "RSV55T03EV", подрібнювач "M75", мийку "Gampus D100cul", змішувач "Aquaplus col", комплект спальня "Мартіна", два крісла "Finlandia 280/K L.102 P.87 H.110 Hs.47 Ps.54" виробництва "Morello Gianpaolo (Italy)", журнальний столик "Tavolino Legno 280/K" виробництва "Morello Gianpaolo (Italy)", чайний столик на ножці "Elba art. 196/K" виробництва "Morello Gianpaolo (Italy)", італійську банкетку "Panca Anna" виробництва "Morello Gianpaolo (Italy)".

Виділено в особисту приватну власність ОСОБА_1 незавершений будівництвом жилий будинок готовністю 80 % з надвірними спорудами та земельну ділянку, площею 0,1111 га, кадастровий номер 5924783800:05:002:0127 розташовані по АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на незавершений будівництвом жилий будинок готовністю 80 % з надвірними спорудами розташований

по АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, площею

0,1111 га, кадастровий номер 5924783800:05:002:0127, розташовану за адресою:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо поділу земельної ділянки, площею 0,1455 га, кадастровий номер 5924783800:05:002:0128, розташованої

у АДРЕСА_1, відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію

частки у спільному майні у сумі 607 533,50 грн, 2 000 грн витрат на проведення технічної інвентаризації, 11 764,40 грн витрат на проведення судових експертиз.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 5 890 грн судового збору. Стягнуто

з ОСОБА_3, громадянина російської федерації, 8 000 грн судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у письмових заявах

ОСОБА_3 стверджував, що суд не повідомляє його про дату, час та місце розгляду справи, хоча він бажав особисто приймати участь у судовому засіданні.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що дослідження поштових відправлень, зокрема, поштових конвертів, свідчить, що заяви від імені ОСОБА_3 направлялись не з м. москви, російської федерації, де він мешкав, а з території України, адреса відправника та отримувача зазначена українською мовою, конверти не містять штампів та печаток російської федерації.

ОСОБА_3 повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи, як судом,

так і особисто ОСОБА_1, яка направляла йому поштові відправлення на зазначену ним у позові адресу. Інших засобів зв`язку ОСОБА_3 не запропонував, не повідомив інших адрес, за якими з ним можна було б вести листування.

Отже, посилання ОСОБА_3 на те, що йому не повідомлено про дату, час та місце розгляду справи не відповідає дійсності, так як у своїх заявах

ОСОБА_3 зазначав номер справи, суть спору, своє процесуальне положення, а оспорювання правової позиції ОСОБА_1 свідчить про те, що ОСОБА_3 отримав копію позову ОСОБА_1 з додатками та ухвалу суду першої інстанції про відкриття провадження у справі й повідомлення про час та місце розгляду справи.

Беручи до уваги, що справа перебуває у провадженні суду тривалий час,

у попередніх судових засіданнях сторони сформулювали свої правові позиції, надавали пояснення та докази на підтвердження своїх вимог і заперечень, матеріали справи містять достатньо відомостей про зміст правовідносин, що виникли між сторонами, тому суд першої інстанції дійшов висновку про розгляд справу за відсутності учасників, що не з`явилися до суду.

Щодо суті спору. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рухоме та нерухоме майно подружжям набуто за час перебування у зареєстрованому шлюбу, тому підлягає поділу між ними.

ОСОБА_2 не спростовано презумпцію спільності майна подружжя, не надано доказів на підтвердження того, що спірне майно набуто не за спільні кошти подружжя. Сторонами не оспорюється факт ведення спільного господарства,

а також спільна участь подружжя у розпорядженні грошовими коштами за взаємною згодою, здійснення спільних витрат з придбання майна в інтересах сім`ї. Більш того, у справі містяться відомості про здійснення подружжям спільних розрахунків за допомогою декількох пов`язаних між собою банківських рахунків, що свідчить про факт розпорядження спільними коштами за взаємною згодою подружжя.

Протягом 2004-2013 років у спірному домоволодінні здійснювалися будівельні роботи, станом на квітень 2013 року воно було готовим для проживання та експлуатувалося за призначенням. Ступінь готовності будинку становила 100 %.

Ухвалою Сумського районного суду від 26 липня 2016 року було накладено заборону відчуження, а також вчинення будь-яких дій щодо спірних об`єктів рухомого та нерухомого майна.

ОСОБА_2 протягом 2016-2017 років навмисно значною мірою зруйновано спірний жилий будинок, що підтверджується відповідними доказами та матеріалами справи. Станом на 24 квітня 2017 року відповідно до акту опису та арешту майна у будинку були наявні лише частково оздоблені стіни, підлога без покриття, частина кімнат оздоблена керамічною плиткою, стеля частково оздоблена, а також вікна неповністю оздоблені склопакетами, а також частково розібрана драбина. ОСОБА_2 не лише було вивезено усе майно,

а саме: меблі, у тому числі вбудовані, сантехніку, техніку, котли, ворота гаражу, двері, внутрішнє оздоблення: ламінат, паркетна дошка, частково розібрано драбину, але й пошкоджено стіни другого поверху, з яких знято штукатурку та утеплення, вирвано ламінат, вирвано лампи та розетки з вимикачами.

Згідно з заявою ОСОБА_2 до Управління поліції охорони в Сумській області у 2016 році ним укладено договір, відповідно до умов якого він продав ряд будівельних матеріалів, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, тому буде здійснюватися демонтаж відповідних будівельних конструкцій та вивезення будівельних матеріалів з території його земельної ділянки. При цьому ОСОБА_2 підтвердив, що станом на 20 квітня 2017 року здійснювався демонтаж великих будівельних конструкцій, що вимагає відключення електропостачання на тривалий період часу, в зв`язку з чим останній просить відключити охорону об`єкту.

Відповідно до висновку начальника сектору реагування патрульної поліції

№ 3 Сумського районного відділу поліції головного управління національної поліції в Сумській області від 26 квітня 2017 року на службу "102" 21 квітня 2017 року

об 11 год 44 хв надійшло звернення від ОСОБА_1, згідно з яким за адресою АДРЕСА_1 їй потрібна допомога поліції, при перевірці було встановлено, що від сусідів заявниця дізналася про те, що у період з 18 квітня 2017 року по 20 квітня 2017 року з вказаного домоволодіння проводилося завантаження автотранспортних засобів та здійснювався вивіз майна, що знаходилося у будинку. ОСОБА_1, як дружині, у домоволодінні та у рухомому майні, що перебуває у будинку належить їх частка, яке незаконно намагаються вивезти. Вона помітила відсутність на вікнах металопластикових склопакетів, з`ясувати, яке саме майно вивезено вона не має можливості, оскільки у неї відсутні ключів від будинку. У внесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань було відмовлено, оскільки не вдалося опитати іншого власника ОСОБА_2, який перебував за кордоном.

Відповідно до висновку експерта ОСОБА_6 від 24 липня 2017 року № 33, складеного на виконання ухвали суду, вартість домоволодіння, розташованого

по АДРЕСА_1,

з надвірними будівлями, складає 2 913 000 грн. Ступінь будівельної готовності цього незавершеного будівництвом об`єкту становить по будинку - 80,28 %,

по надвірним будівля та спорудам - 100 %. Частка погіршень (руйнування) у вартості домоволодіння, порівняно з будівельною готовністю 100 %, складає

18,86 %. Ринкова вартість частки погіршень (руйнувань), проведених в домоволодінні становить 1 431 474 грн.

Згідно з висновком судової автотоварознавчої експертизи судового експерта ОСОБА_7 від 31 липня 2017 року № 002/021/2017, виконаної відповідно до ухвали суду першої інстанції, ринкова вартість автомобіля "Lexus ES 350" номер кузову НОМЕР_3, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_4, становить 362 568 грн, ринкова вартість автомобіля "Ford C-Max", 2011 року випуску, номер кузову НОМЕР_1, номерний знак НОМЕР_2, на час розгляду справи судом становить 317 461 грн.

Відповідно до висновку експерта Сумського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 15 лютого 2018 року № 19/119/9-3/10е, здійсненого на виконання ухвали суду першої інстанції, вартість спірного рухомого майна (крім автомобілів) на час розгляду справи становить 250 929 грн.

Отже, враховуючи принцип справедливості та добросовісності у відносинах подружжя, а також висновок судового експерта ОСОБА_6, відповідно до якого частка погіршень (руйнувань) у вартості домоволодіння становить 18,86 % порівняно з будівельною готовністю житлового будинку 100 % на дату розірвання шлюбу, керуючись частиною другою статті 70 СК України, суд першої інстанції дійшов висновку про відступ від засади рівності часток подружжя та врахував при поділі вартість прихованого, вивезеного і зруйнованого майна. Таким чином, унаслідок дій ОСОБА_2 направлених на знищення та пошкодження спільного майна подружжя вартість спірного майна значно зменшилася, відтак ця обставина має бути врахована при вирішенні спору про поділ спільного сумісного майна подружжя.

Ураховуючи викладене, частка відповідача у спільному майні подружжя - спірному домоволодінні, підлягає зменшенню на 18,86 %, тобто на відсоток погіршень та руйнувань, ринкова вартість спричинених погіршень на дату проведення експертизи становила 1 431 474 грн.

Згідно з висновком будівельно-технічної експертизи судового експерта

ОСОБА_8 від 18 січня 2018 року № 1079, виконаного на замовлення позивачки, розподіл у натурі спірного житлового будинку та господарчих споруд садиби, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, між співвласниками неможливий.

Судом першої інстанції три рази було задоволено клопотання представника ОСОБА_2 про проведення повторної будівельно-технічної експертизи, проте останнім жодного разу не було сплачено за проведення такої експертизи.

Таким чином, суд першої інстанції погодився з висновком будівельно-технічної експертизи судового експерта ОСОБА_8 від 18 січня 2018 року № 1079

про неможливість поділу спірного домоволодіння, оскільки всупереч положенням статей 12, 81 ЦПК України ОСОБА_2 не надав суду доказів на підтвердження зворотного.

Зважаючи на неможливість поділу спірного домоволодіння у натурі, враховуючи відсутність згоди подружжя щодо способів поділу спільного майна, з урахуванням інтересів малолітньої дитини, що проживає разом з позивачкою, а також враховуючи зміну громадянства ОСОБА_2, який не проживає на території України, який є громадянином російської федерації, має інше житло, суд першої інстанції дійшов висновку про залишення домоволодіння у власності позивачки, компенсувавши ОСОБА_2 право за його частку у зазначеному майні

за рахунок іншого спільного майна подружжя.

З урахуванням неможливості поділу майна у натурі та з огляду на відсутність частини нерухомого майна, а також з врахуванням рухомого майна, яке було приховано ОСОБА_2 та не повернуто позивачці, з урахуванням проведеної ринкової оцінки майна, компенсації відповідачем на користь позивача

підлягає 607 533,50 грн.

Спірне домоволодіння фактично розміщене на земельних ділянках, площею

0,1111 га, кадастровий номер 5924783800050020127, а одна з господарських будівель частково розташована на земельній ділянці, площею 0,1455 га, 5924783800050020128, що підтверджується планом меж земельної ділянки.

Оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 5924783800050020128 була набута ОСОБА_2 у порядку приватизації, то вона не може бути об`єктом поділу спільного сумісного майна подружжя, унаслідок чого у цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають. Та обставина, що господарська споруда частково розташована на земельній ділянці, яка не є спільним сумісним майном подружжя, не створює для ОСОБА_1 права власності на неї.

Судом встановлено факт перешкоджання ОСОБА_2 позивачці з малолітньою дитиною у користуванні рухомим майном, а саме автомобілем "Lexus ES 350", номерний знак НОМЕР_4, шляхом його вивезення відповідачем за межі території України, не зважаючи на накладене судом обтяження.

Ураховуючи викладене, частка кожного з подружжя у спільному сумісному майні була по 1 921 979 грн, що становить 50 % від загальної вартості всього майна.

Враховуючи вартість вивезеного ОСОБА_2 з будинку, у тому числі за межі території України, усього спільно набутого рухомого майна, компенсації на користь ОСОБА_1 підлягає вартість, у тому числі 50 % усього вивезеного та відсутнього майна.

Вартість вивезеного ОСОБА_2 майна з урахуванням спричинених погіршень (фактичного знищення) нерухомого майна, становить:

1 431 474 (визначена експертом вартість спричинених погіршень домоволодіння) + 362 568 (вартість автомобіля "Lexus ES 350") + 317 461 (вартість автомобіля "Ford C-Max") + 250 929 (рухоме майно, що знаходилось у будинку) = 2 362 432 грн.

Таким чином, вартість вивезеного та знищеного ОСОБА_2 майна перевищує вартість його частки у спільному майні. У зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що підлягає відшкодуванню останнім на користь ОСОБА_1 (2 362 432 - 1 921 979) = 440 453 грн.

Районний суд дійшов висновку про виділення ОСОБА_2 автомобіля "Ford C-Max", номерний знак НОМЕР_2 ; автомобіля "Lexus ES 350", номерний знак

НОМЕР_4 ; набір меблів для кухні "Лариса-Т", витяжку "SYNTHESIS A/90 BK", електричну духовку "BOSCH HBN 880750", газову поверхню "PGE 675K01", холодильник "RS21KGRS", посудомийну машину "RSV55T03EV", подрібнювач "M75", мийку "Gampus D100cul", змішувач "Aquaplus col", комплект спальня "Мартіна", два крісла "Finlandia 280/K L.102 P.87 H.110 Hs.47 Ps.54" виробництва "Morello Gianpaolo (Italy)", журнальний столик "Tavolino Legno 280/K" виробництва "Morello Gianpaolo (Italy)", чайний столик на ножці "Elba art. 196/K" виробництва "Morello Gianpaolo (Italy)", італійську банкетку "Panca Anna" виробництва "Morello Gianpaolo (Italy)".

ОСОБА_1 на праві власності виділено незавершений будівництвом жилий будинок готовністю 80 % з надвірними спорудами та земельну ділянку,

площею 0,1111 га, кадастровий номер 5924783800:05:002:0127, розташовані

по АДРЕСА_1 .

З ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто компенсацію частки

у спільному майні у сумі 607 533,50 грн, 2 000 грн витрат на проведення технічної інвентаризації, 11 764,40 грн витрат на проведення судових експертиз.

Щодо вирішення позову ОСОБА_3 Укладений договір позики між ОСОБА_3 та його сином - ОСОБА_2 не може бути правовою підставою для задоволення позову про визнання права власності на майно. Договором позики не передбачено можливості переходу права власності на об`єкт нерухомого майна у разі не погашення боргу від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що саме отримані за договором позики грошові кошти було використано ОСОБА_2 для придбання спірного домоволодіння. ОСОБА_3 не позбавлений можливості звернутися до суду з вимогою про стягнення відповідної заборгованості з ОСОБА_2 .

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Сумського апеляційного суду від 04 січня 2024 рокуапеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_9 задоволено частково. Рішення Сумського районного суду Сумської області від 06 березня 2023 року скасовано у частині задоволення позову ОСОБА_1 про виділ їй в особисту приватну власність та визнання за нею права власності на незавершений будівництвом жилий будинок, готовністю 80 %, з надвірними спорудами розташований за адресою:

АДРЕСА_1 та на земельну ділянку, площею 0,1111 га, кадастровий номер 5924783800:05:002:0127, розташовану в АДРЕСА_1, та ухвалено у цій частині нове рішення.

Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ незавершеного будівництвом жилого будинку, готовністю 80 %, з надвірними спорудами розташований за адресою: АДРЕСА_1, та земельної ділянки з кадастровим номером 5924783800:05:002:0127.

Рішення Сумського районного суду Сумської області від 06 березня 2023 року змінено у частині розміру присудженої до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсації частки у спільному майні подружжя та в частині розподілу між сторонами судових витрат.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 465 479 грн у рахунок компенсації частки у спільному майні подружжя та судові витрати в сумі 550,65 грн судового збору, 1 748,41 грн витрат за проведення судової автотоварознавчої експертизи та судової товарознавчої експертизи, понесені позивачем у суді першої інстанції. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 2 033,43 грн судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 3 856,57 грн судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції.

Скасовано заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 26 липня 2016 року. Скасовано заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 17 травня

В іншій оскаржуваній частині рішення Сумського районного суду Сумської області від 06 березня 2023 року залишено без змін.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5 712,50 грн судового збору, понесеного ним за апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що земельні ділянки з кадастровим номером 5924783800050020127, площею 0,1111 га, та з кадастровим номером 5924783800050020128, площею 0,1455 га, передано ОСОБА_2

у власність на підставі рішення Косівщинської сільської ради Сумського району

від 26 березня 2004 року, а тому відповідно до положень пункту 5 частини першої статті 57 СК України є особистою приватною власністю ОСОБА_2 та не підлягають поділу між сторонами.

ОСОБА_2 не спростовує факт набуття за час перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 автомобіля "Lexus ES 350", номерний знак НОМЕР_4, та автомобіля "Ford C-Max", номерний знак НОМЕР_2, а також меблів і побутової техніки, а саме: набір меблів для кухні "Лариса-Т", комплект спальня "Мартіна", два крісла "Finlandia 280/K L.102 P.87 H.110 Hs.47 Ps.54" виробництва "Morello Gianpaolo (Italy)", журнальний столик "Tavolino Legno 280/K" виробництва "Morello Gianpaolo (Italy)", чайний столик на ніжці "Elba art. 196/K" виробництва "Morello Gianpaolo (Italy)", італійську банкетку "Panca Anna" виробництва "Morello Gianpaolo (Italy)", витяжку "SYNTHESIS A/90 BK", електричну духовку "BOSCH HBN 880750", газову поверхню "PGE 675K01", холодильник "RS21KGRS", посудомийну машину "RSV55T03EV", подрібнювач "M75", мийку "Gampus D100cul", змішувач "Aquaplus col".

Крім того, придбання вказаного майна підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема договорами, накладною, фіскальними чеками і гарантійними талонами.

Згідно з інформацією Державної фіскальної служби України та інформацією диспетчера зони митного контролю та пасажирського пункту пропуску станом на 22 червня 2018 року ОСОБА_2 перетнув митний кордон України у напрямку виїзд 13 червня 2016 року на автомобілі "Lexus ES 350". Автомобіль "Ford C-Max", номерний знак НОМЕР_2, на територію України не ввозився та в установленому законом порядку не реєструвався.

Вищевказані меблі та побутова техніка, які перебували в спірному домоволодінні вивезені ОСОБА_2 під час перебування справи у провадженні суду першої інстанції, тобто останній розпорядився цим рухомим майном на власний розсуд.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про виділення спірних автомобілів, меблів та побутової техніки, які є об`єктом права спільного майна подружжя ОСОБА_2 та стягнення з нього на користь позивачки компенсації вартості цього рухомого майна.

Спірне незавершене будівництвом домоволодіння є самочинно збудованим, що не було враховано судом першої інстанції, а тому апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для його поділу між сторонами та визнання на це майно права власності у судовому порядку.

Суд може визнати право за сторонами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити компенсацію, проте таких вимог позивачкою не заявлялося.

Апеляційний суд не вбачав підстав, передбачених частиною другою статті 70 СК України для відступу від принципу рівності часток сторін в праві спільної сумісної власності, з огляду на те, що відповідачем здійснено погіршення (руйнування) в спірному домоволодінні, що не підлягає поділу у справі.

Враховуючи вартість визначену висновком судової автотоварознавчої експертизи судового експерта ОСОБА_7 від 31 липня 2017 року № 002/021/2017 вартість автомобіля "Lexus ES 350" становить 362 568 грн, а автомобіля "Ford C-Max" становить 317 461 грн, а також визначену висновку експерта Сумського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 15 лютого 2018 року № 19/119/9-3/10е вартість меблів та побутової техніки у розмірі 250 929 грн, тому з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто 465 479 грн у рахунок компенсації 50 % вартості майна подружжя, що підлягає поділу у межах заявлених позовних вимог.

Судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права, на які посилався відповідач в апеляційній скарзі, оскільки свої вимоги щодо обсягу спільно нажитого майна та порядку його поділу, ОСОБА_1 уточнила у заяві, поданій до суду 15 червня 2017 року, яка була прийнята судом до розгляду, що підтверджується журналом судового засідання від 15 червня 2017 року. Подання ОСОБА_1 заяви про збільшення позовних вимог, що надійшла до суду першої інстанції 05 березня 2018 року було обумовлено визначенням судовими експертизами вартості спірного майна, а тому обґрунтовано ця заява прийнята районним судом до розгляду.

Апеляційний суд зазначив про те, що не заслуговують на увагу твердження позивачки, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, про відсутність повноважень

у представника ОСОБА_9 на представництво інтересів ОСОБА_2, оскільки ним до апеляційної скарги долучено ордер на надання правничої допомоги ОСОБА_2, виданий на підставі договору про надання правової допомоги від 04 серпня 2023 року, що відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 62 ЦПК України є належним доказом на підтвердження повноважень адвоката.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати у частині відмови у задоволенні її позову й залишити у силі у цій частині рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 587/1240/16-ц

з Сумського районного суду Сумської області. Підставою відкриття касаційного провадження зазначено пункти 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

У березні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 червня 2024 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд у порушення положень закону помилково змінив статус спірного майна з незавершеного будівництвом житлового будинку на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку. Апеляційний суд не звернув уваги на те, що 30 грудня 2003 року сторонами було набуто 69 % готовності житловий будинок, тобто саме об`єкт нерухомості.

Ураховуючи викладене, незавершений будівництвом житловий будинок

по АДРЕСА_1, що складає 69 % готовності,є спільною сумісною власності подружжя. Вказаний об`єкт не може вважатися самочинним будівництвом, оскільки він належав продавцю на підставі рішення Одинадцятої сесії двадцять першого скликання Косівщинської сільської ради Сумського району Сумської області від 03 липня 1992 року про виділення земельної ділянки і дозволу будівництва індивідуального жилого будинку та господарських будівель, про що прямо вказано у договорі купівлі-продажу незавершеного будівництвом житлового будинку від 30 грудня 2003 року.

Відсутні належні та допустимі докази на підтвердження факту набуття відповідачем земельної ділянки, кадастровий номер 5924783800:05:002:0127, у особисту приватну власність. Позивачка та ОСОБА_2, які набули права власності на об`єкт нерухомості - житловий будинок, стали власниками земельної ділянки, на якій він розташований, на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Доводи особи, яка подала відзив

У квітні 2024 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_9 подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на їх законність не впливають. Апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову у виділенні у власність позивачки об`єкта незавершеного будівництва - спірного житлового будинку, оскільки нею не надано доказів на підтвердження того, що вищевказане майно придбано нею за її особисті кошти.

Позивачкою не надано доказів на підтвердження того, що сторони отримали статус нових забудовників після придбання спірного об`єкту незавершеного будівництва, тобто такий об`єкт є самочинним будівництвом і не може бути поділений між сторонами, як спільне сумісне майно подружжя.

Спірні земельні ділянки передані ОСОБА_2 в особисту приватну власність, тому поділу між сторонами не підлягають, оскільки не є спільним сумісним майном подружжя.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 12 липня 2003 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували

у зареєстрованому шлюбі, від якого вони мають дитину - ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6, 7, т. 1).

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 09 серпня 2013 року у справі

№ 591/3732/13-ц позов ОСОБА_1 задоволено. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а.с. 8, т. 1).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 30 грудня 2003 року ОСОБА_2 придбав незавершений будівництвом, що складав 69 % готовності, жилий будинок по АДРЕСА_1 на земельній ділянці Косівщинської сільської ради, який належав продавцю

ОСОБА_5 на підставі рішення Косівщинської сільської ради Сумського району Сумської області від 03 липня 1992 року про виділення земельної ділянки

і дозволу на будівництво індивідуального жилого будинку і господарських

будівель (а.с. 98, т. 1).

Згідно з державними актами на право власності на земельну ділянку

серії СМ № 117922 та СМ № 117921 ОСОБА_2 на підставі рішення Косівщинської сільської ради від 26 березня 2004 року є власником земельної ділянки, площею 0,1455 га, з кадастровим номером 5924783800:05:002:0128 для ведення особистого селянського господарства та земельної ділянки, площею 0,1111 га, з кадастровим номером 5924783800:05:002:0127, для будівництва і обслуговування жилого будинку та господарських будівель, що розташовані

за адресою: АДРЕСА_1

(а.с. 86, 87, т. 1).

23 серпня 2005 року ОСОБА_1 було укладено договір № 2170К з товариством з обмеженою відповідальністю "Салон "Класум", відповідно до умов якого останній зобов`язався виготовити меблі "Інтерстиль", моделі "Лариса - Т" (а.с. 32-34, т. 2).

У замовлені № 641, що є додатком до договору № 2170К, в якому замовником вказано ОСОБА_1 зазначено наступне найменування замовлених товарів: витяжка "SYNTHESIS A/90 BK", електрична духовка "BOSCH HBN 880750", газова поверхня "PGE 675K01", холодильник "RS21KGRS", посудомийна машина "RSV55T03EV", подрібнювач "M75", мийка "Gampus D100cul", змішувач "Aquaplus col", загальна вартість 6 204 умовних одиниць (а.с. 35, т. 2).

Згідно з договором від 23 травня 2006 року № 76 та специфікації на товар, який поставляється, сторонами було замовлено вітрину кутову "Елізабет" 1 дв. 70/70/210 (а.с. 41, т. 1).

Відповідно до накладних від 13 вересня 2005 року № 147 та від 07 вересня

2005 року № 143 сторонами було замовлено каркас - сітка 160/190, матрац "Міраж", 160/190, спальня "Мартіна" комплект, матрац "Міраж", 180/200, спальня № 828 без матрацу.

22 березня 2008 року на ім`я ОСОБА_2 на підставі довідки-рахунку

від 21 березня 2008 року № ЄГП 806058, яка була видана "Фокстрот-авто", зареєстровано автомобіль "Lexus ES 350", номер кузову НОМЕР_3,

2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_4 (а.с. 104, т. 1).

Відповідно до повідомлення Головного реєстру транспортних засобів при головному управлінні руху 30 червня 2011 року ОСОБА_2 був придбаний автомобіль "Ford C-Max", 2011 року випуску, номер кузову НОМЕР_1, номерний знак НОМЕР_2 (а.с. 57-60, т. 1).

Висновком експерта ОСОБА_6 від 24 липня 2017 року № 33, складеного на виконання ухвали суду першої інстанції,встановлено, що вартість домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, з надвірними будівлями та спорудами, що знаходяться на земельних ділянках, площею 0,1455 га, кадастровий номер 592478300050020128, площею 0,1111 га, кадастровий номер 5924783800050020127, складає

2 913 000 грн, вартість визначена на час проведення експертизи. Ступінь будівельної готовності незавершеного будівництвом об`єкта, розташованого за вказаною адресою з надвірними будівлями станом на дату проведення експертизи: житлового будинку, позначено літ. "А-2" - 80,28 %, а господарської будівлі - літ. "Б", теплиці - літ. "В", навісу - літ. "Г", хвіртки - 1, огорожі - 2, воріт - 3 та 4 по 100 %. Частка погіршень (руйнувань) у вартості домоволодіння розташованого за вказаною адресою, порівняно з будівельною готовністю 100 % складає 18,86 %, що у правильних дробах становить 19/100 (а.с. 85-112, т. 2).

Згідно з висновком судової автотоварознавчої експертизи судового експерта ОСОБА_7 від 31 липня 2017 року № 002/021/2017, виконаної відповідно до ухвали суду першої інстанції, ринкова вартість автомобіля "Lexus ES 350", номер кузову НОМЕР_3, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_4, без його огляду, з урахуванням середньостатистичних умов експлуатації, на момент проведення дослідження, з урахуванням пояснення ОСОБА_1 у судовому засіданні і на підставі матеріалів справи, без урахування податку на додану вартість, складає 362 568 грн. Ринкова вартість автомобіля "Ford C-Max",

2011 року випуску, номер кузову НОМЕР_1, номерний знак НОМЕР_2, з урахуванням пробігу, без урахування дефектів експлуатаційного характеру, в цінах країни - реєстрації (Королівство Іспанія), на підставі матеріалів справи, без урахування податку на додану вартість, становить 317 461 грн (а.с. 119-131, т. 2).

За результатами висновку будівельно-технічної експертизи судового експерта

Анрєєва Л. Г. від 18 січня 2018 року № 1079, виконаного на замовлення позивачки, встановлено, що житловий будинок літ. "А-ІІ" і господарська будівля, літ. "Б" розташовані за адресою: АДРЕСА_1, збудовані самочинно (технічний паспорт від 24 травня 2017 року), у зв`язку з чим експерт дійшов до висновку, що розділ в натурі житлового будинку та господарських споруд садиби між співвласниками неможливий (а.с. 22-27, т. 3).

Відповідно до висновку експерта Сумського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 15 лютого 2018 року № 19/119/9-3/10е, здійсненого на виконання ухвали суду першої інстанції, ринкова вартість (на дату проведення експертизи) рухомого майна: набір меблів для кухні "Лариса-Т", може складати - 113 276 грн, витяжка "SYNTHESIS A/90 BK А/90 ВК" - 2 430 грн, електрична духовка "BOSCH HBN 880750" - 8 925 грн, газова поверхня "BOSCH PGE 675K01" - 15 481 грн, холодильник "Samsung RS21KGRS" - 13 733 грн, посудомийна машина "BOSCH RSV55T03EV" - 3 173 грн, подрібнювач "M75" - 2 199 грн, мийка "Gampus D100cul" - 5 913 грн, змішувач "Aquaplus col" - 1 163 грн, комплект спальні "Мартіна" - 22 261 грн, два крісла "Finlandia 280/K L.102 P.87 H.110 Hs.47 Ps.54" виробництва "Morello Gianpaolo (Italy)" - 36 050 грн, журнальний столик "Tavolino Legno 280/K" виробництва "Morello Gianpaolo (Italy)" - 14 251 грн, чайний столик на ніжці "Elba art. 196/K" виробництва "Morello Gianpaolo (Italy)" - 8 014 грн, італійську банкетку "Panca Anna" виробництва "Morello Gianpaolo (Italy)" - 4 060 грн, спальня № 828 - вартість не визнавалася, вітрина кутова "Елізабет" - вартість не визначалася. Загальна вартість вказаного рухомого майна становить 250 929 грн (а.с.84-102, т. 3).

Висновком експерта ОСОБА_6 від 22 січня 2018 року № 43, складеного на замовлення позивачки, встановлена вартість частки (частка визначена при вирішенні висновку експерта від 24 липня 2017 року № 33) погіршень (руйнувань) проведених в домоволодінні розташованому за адресою:

АДРЕСА_1, станом на час проведення експертизи становить 1 431 474 грн (а.с. 122-132, т. 3).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Надаючи правову оцінку встановленим судами обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд

і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) , законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Щодо позовних вимог про поділ рухомого майна та земельних ділянок

Положеннями статті 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Правові підстави визнання майна особистою приватною власністю дружини та чоловіка закріплені у статті 57 СК України.

Апеляційний суд, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірні автомобілі "Lexus ES 350", 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_4,

"Ford C-Max", номерний знак НОМЕР_2, меблі та побутова техніка є об`єктом права спільного майна подружжя, набуті сторонами за час перебування

у зареєстрованому шлюбі, що не заперечувалося ОСОБА_2 .

Таким чином, апеляційний суд дійшов вірного висновку про те, що оскільки ОСОБА_2 розпорядився спірним рухомим майном, яке є спільним сумісним майном подружжя, на власний розсуд, тому наявні правові підстави для виділення спірних автомобілів, меблів та побутової техніки, які є об`єктом права спільного майна подружжя ОСОБА_2 та стягнення з нього на користь позивачки компенсації частики вартості цього рухомого майна.

Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про те, що спірні земельні ділянки з кадастровим номером 5924783800050020127, площею

0,1111 га, та з кадастровим номером 5924783800050020128, площею 0,1455 га, набуто у власність ОСОБА_2 відповідно до рішення Косівщинської сільської ради Сумського району від 26 березня 2004 року, а тому згідно з положеннями пункту 5 частини першої статті 57 СК України є його особистою приватною власністю, унаслідок чого не підлягають поділу між сторонами. Такі висновки спростовують доводи касаційної скарги у відповідній частині.

Щодо позовних вимог про поділ об`єкта незавершеного будівництва

У частині першій статті 22 КпШС України, тут і надалі, чинного на час виникнення спірних правовідносин щодо об`єкта незавершеного будівництва, передбачено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Відповідно до частини першої статті 28 КпШС України у разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.

Статтею 29 КпШС України був визначений порядок поділу майна подружжя.

Вирішуючи питання про виникнення, зміну та припинення суб`єктивних цивільних прав щодо об`єкта нерухомості, врахуванню підлягають особливості та обмеження, встановлені законодавчими актами.

За приписами частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва, а якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна

до експлуатації - з моменту прийняття його до експлуатації, а в разі, коли право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Згідно із частиною третьою статті 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації та з моменту державної реєстрації права власності на нього. До цього, не будучи житловим будинком з юридичної точки зору, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, отже є майном, яке за умов, передбачених законом, може належати на праві спільної сумісної власності подружжю та може бути предметом поділу між подружжям.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 27 травня 2015 року у справі № 6-159цс15, від 18 листопада 2015 року у справі № 6-388 цс 15, постановах Верховного Суду від 03 грудня 2018 року у справі

№ 525/511/16-ц (провадження № 61-32375 св 18), від 20 лютого 2020 року у справі № 496/6067/15-ц (провадження № 61-14600 св 19).

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, відсутність відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту є підставою для визнання такого будівництва самочинним відповідно до частини першої статті 376 ЦК України.

Головним наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього, як на об`єкт нерухомості (частина друга статті 376 ЦК України).

Висновку про те, що самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу також дійшов Верховний Суд України у постановах від 04 грудня 2013 року у справі № 6-130 цс 13

та від 30 вересня 2015 року у справі № 6-286 цс 15, а також Верховний Суд

у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 361/4685/17 (провадження

№ 61-44133 св 18), від 15 квітня 2020 року у справі № 307/3957/14-ц (провадження № 61-43540 св 18), від 03 червня 2020 року у справі № 722/1882/16-ц (провадження № 61-39287 св 18), від 16 березня 2021 року у справі № 562/542/19 (провадження № 61-14468 св 20), від 15 листопада 2021 року у справі № 279/790/18 (провадження № 61-5368 св 20), від 17 листопада 2021 року у справі

№ 182/4522/19 (провадження № 61-19065 св 20), від 16 лютого 2022 року у справі № 495/6053/19 (провадження № 61-1694 св 21), від 09 березня 2023 року у справі № 127/28862/21 (провадження № 61-9283 св 22), від 26 квітня2023 року у справі

№ 521/20920/16-ц (провадження № 61-2646 св 22).

Послідовною є судова практика Великої Палати Верховного Суду у висновку про те, що особа не набуває права власності на самочинне будівництво

(див. постанови від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16 (провадження

№14-445 цс 19), від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (провадження

№ 14-8 цс 21) та від 12 квітня 2023 року у справі № 511/2303/19 (провадження

Згідно з технічним паспортом від 24 травня 2017 року житловий

будинок АДРЕСА_1 виготовленого станом на 24 травня 2017 року на схематичному плані земельної ділянки зазначено, що самочинно збудованими є житловий будинок літ. "А-2" і господарська будівля літ. "Б".

Відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи судового експерта ОСОБА_10 від 18 січня 2018 року, виконаного на замовлення ОСОБА_1,

у садибі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, житловий будинок літ. "А-ІІ" і господарська будівля літ. "Б" збудовані самочинно (див. технічний паспорт від 24 травня 2017 року). Розділ в натурі житлового будинку та господарських споруд садиби, розташованої за вказаною адресою між співвласниками неможливий (а.с. 22-27, т. 3).

Ураховуючи викладене, апеляційний суд, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірний об`єкт незавершеного будівництва є самочинно збудованим, а тому відсутні правові підстави для його поділу між сторонами та визнання на це майно права власності у судовому порядку, у тому числі за позивачкою.

Апеляційний суд вірно звернув увагу на можливість визнання за сторонами

у судовому порядку права на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін,

а іншій присудити компенсацію, проте таких вимог позивачкою не заявлено.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд у порушення положень закону помилково змінив статус спірного майна з незавершеного будівництвом житлового будинку на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку, є безпідставними, оскільки суд апеляційної інстанції не змінював відповідного статусу спірного об`єкту, а лише зазначив про те, що він збудований самочинно і на час розгляду справи не набув юридичного статусу житлового будинку.

Посилання касаційної скарги на те, що спірний об`єкт не може вважатися самочинним будівництвом, оскільки він належав продавцю на підставі рішення одинадцятої сесії двадцять першого скликання Косівщинської сільської ради Сумського району Сумської області від 03 липня 1992 року про виділення земельної ділянки і дозволу будівництва індивідуального жилого будинку та господарських будівель, на увагу не заслуговують, так як позивачкою не підтверджено належними доказами отримання відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, введення об`єкта незавершеного будівництва до експлуатації, чи виникнення у сторін права власності на нього, як на об`єкт нерухомості. При цьому придбано було незавершений будівництвом житловий будинок готовністю 69 %, а згідно з висновком судового експерта ОСОБА_6 від 24 липня 2017 року № 33, складеного на виконання ухвали суду першої інстанції, ступінь будівельної готовності незавершеного будівництвом об`єкта

на дату проведення експертизи становить: житлового будинку літ. "А-2" - 80,28 %;

господарської будівлі - літ. "Б", теплиці - літ. "В", навісу - літ. "Г", хвіртки - 1, огорожі - 2, воріт - 3 та 4 по 100 %. Частка погіршень (руйнувань) у вартості незавершеного будівництвом житлового будинку порівняно з будівельною готовністю 100 % складала 18,86 % (а.с. 85-112, т. 2).

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.