Ухвала08 грудня 2021 рокум. Київсправа № 201/2956/19провадження № 61-17545вно21Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В.,суддів: Гулейкова І. Ю, Погрібного С. О., Усика Г. І.,Яремка В. В. (суддя-доповідач), учасники справи:позивач - Дніпровська міська рада, відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, в інтересах яких діє адвокат Рибіна Ірина Володимирівна, про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення збитків у вигляді неодержаного доходу внаслідок користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів,ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У березні 2019 року Дніпровська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення збитків у вигляді неодержаного доходу внаслідок користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

На обґрунтування позову посилалася на таке. 13 червня 2018 року робочою групою з питань самоврядного контролю за додержанням вимог законодавства України щодо раціонального використання та охорони земель Соборної районної у м. Дніпрі ради проведено перевірку щодо дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки, яка розташована на АДРЕСА_1 . За підсумками перевірки встановлено, що на земельній ділянці, кадастровий номер 1210100000:06:052:0009, площею 0,1187 га, знаходиться об`єкт нерухомого майна - будівля магазину непродовольчих товарів та ангар, що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Вивчивши наявні документи, провівши візуальне обстеження, робоча група дійшла висновку про наявність права власності на зазначене нерухоме майно, проте у власників будівель відсутні належним чином оформлені документи на земельну ділянку, що є порушенням статей 125, 126 Земельного кодексу України (далі - ЗК України (2768-14) ) та свідчить про неправомірне користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів і наявність протиправної поведінки відповідачів. Це призвело до понесення позивачем збитків у вигляді неотримання доходу від орендної плати. На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 (284-93-п) було здійснено розрахунок збитків, завданих міській раді при використанні земельної ділянки. Згідно з актами від 01 листопада 2018 року № 23, № 24 комісії з визначення розміру збитків, завданих міській раді, власникам землі та землекористувачам при використанні земельних ділянок, сума завданих збитків складає 606 385,86 грн. Розмір збитків розрахований за період з 01 листопада 2015 року до 01 листопада 2018 року. Зазначені акти затверджено рішенням Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 18 грудня 2018 року № 1249. 01 лютого 2019 року позивач направив на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимогу щодо сплати збитків, завданих Дніпровській міській раді. Станом на 14 лютого 2019 року кошти до міського бюджету від відповідачів не надходили. За підсумком розрахунків сума неотриманої орендної плати, яку зберегли у себе землекористувачі за рахунок власника цієї земельної ділянки внаслідок користування землею без достатньої правової підстави, становить 606 385,86 грн.

Посилаючись на те, що Дніпровська міська рада здійснила перерахунок розміру збитків у межах строків позовної давності за період з 07 березня 2016 року до 01 листопада 2018 року, позивач просив стягнути з відповідачів по 270 691,26 грн з кожного.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що дійсно на земельній ділянці, кадастровий номер 1210100000:06:052:0009, площею 0,1187 га, знаходиться об`єкт нерухомого майна - будівля магазину непродовольчих товарів та ангар, що належить на праві спільної часткової власності відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_1, а відповідно до статей 1212- 1214 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, для яких важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Водночас суди виходили з того, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ). Надана позивачем копія листа від 19 липня 2017 року Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо нормативно-грошової оцінки 1 кв. м земельної ділянки не є належним і допустимим доказом та суперечить частині другій статті 20 та частині третій статті 23 Закону України "Про оцінку земель". Крім того, площа, яку займають будівлі відповідачів, є меншою за площу спірної земельної ділянки.

Постановою Верховного Суду від 02 червня 2021 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року скасовано. Позов Дніпровської міської ради задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Дніпровської міської ради збитки у розмірі по 270 691,26 грн з кожного. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов, Верховний Суд виходив з того, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, порушили норми процесуального права, безпідставно послалися на ненадання позивачем витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, як на підставу для відмови у задоволенні позову, не врахували, що під час визначення порядку нарахування плати за землю законодавець вказує на можливість подання відомостей Державного земельного кадастру у вигляді витягу або довідки органу Держгеокадастру про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Зважаючи на наявність у справі відомостей про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, суд зробив висновок про обґрунтованість та підставність позовних вимог про стягнення з відповідачів суми коштів, яку зберегли у себе землекористувачі земельної ділянки (відповідачі) за рахунок Дніпровської міської ради внаслідок користування землею без достатньої правової підстави.

Короткий зміст вимог заяви

У жовтні 2021 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1, ОСОБА_2, в інтересах яких діє адвокат Рибіна І. В., про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 02 червня 2021 року.

На обґрунтування заяви посилаються на те, що ОСОБА_1 випадково дізнався про існування договору оренди земельної ділянки між колишнім власником майна ОСОБА_3 та Дніпровською міською радою. На запит адвоката Рибіної І. В. Архівне управління департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів надало копію рішення виконавчого комітету Дніпровської міської радивід 16 серпня 2001 року № 1929 із супровідним листом від 22 жовтня 2021 року. На підставі зазначеного рішення 20 грудня 2001 року між Дніпровською міською радою та ОСОБА_3 укладений договір оренди земельної ділянки площею 0,1187 га (код ДЗК 75034134), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Договір посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округа Сусловою Н. Б. та зареєстровано в реєстрі за № 1951. Відповідно до зазначеного договору сума орендної плати за три роки склала 9 017,67 грн. Розмір позовних вимог Дніпровської міської радидо ОСОБА_1, ОСОБА_2 за три роки складає 606 385,86 грн. Згідно з довідкою про грошову оцінку земельної ділянки вартість земельної ділянки складає 300 589,55 грн (пункт 1.3 договору оренди), відповідно до пункту 7.4.1 договору оренди ОСОБА_3 зобов`язана своєчасно вносити орендну плату. Дніпровська міська рада пред`явила позовні вимоги до неналежних відповідачів, а сума позову складає дві вартості земельної ділянки.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частина друга статті 20, частина третя статті 23 Закону України "Про оцінку земель").

Однак у матеріалах справи відсутні витяги із технічної документації про нормативну грошову оцінку спірних земельних ділянок, відомості з яких є обов`язковими при визначенні орендної плати.

У відкритому доступі на публічній кадастровій карті України земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:06:052:0009, не існує.

З урахуванням наведеного заявники просять переглянути за нововиявленими обставинами і скасувати постанову Верховного Суду від 02 червня 2021 року, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2021 рокувідкрито провадження за заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2, в інтересах яких діє адвокат Рибіна І. В., про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та призначено справу до судового розгляду.

Правове обґрунтування та висновки Верховного Суду

Перевіривши доводи заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2, в інтересах яких діє адвокат Рибіна І. В., Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Задовольняючи позов, Верховний Суд виходив з того, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, порушили норми процесуального права, безпідставно послалися на ненадання позивачем витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, як на підставу для відмови у задоволенні позову, не взяли до уваги, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель, розрахунок суми коштів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки за рахунок власника цієї ділянки внаслідок користування землею без достатньої правової підстави, здійснюється на підставі акта, який фіксує порушення земельного чи екологічного законодавства, довідки про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, довідки про сплату земельного податку або орендної плати за землю (у разі наявності), а також інших документів, необхідних для з`ясування обставин. Верховний Суд зазначив, що оскільки законодавством не визначена форма такої довідки, тому вона надається Держгеокадастром у довільній формі на підставі відомостей Державного земельного кадастру, інвентаризації земель та державної статистичної звітності. Отже, під час визначення порядку нарахування плати за землю законодавець вказує на можливість подання даних Державного земельного кадастру у вигляді витягу або довідки органу Держгеокадастру про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Зважаючи на наявність у справі відомостей про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, суд зробив висновок про обґрунтованість та підставність позовних вимог про стягнення з відповідачів суми коштів, яку зберегли у себе землекористувачі земельної ділянки (відповідачі) за рахунок Дніпровської міської ради внаслідок користування землею без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з пунктами 1, 2 частини другої статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі.

Відповідно до частини п`ятої статті 423 ЦПК України при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і немогли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Отже, необхідними умовами для визначення відповідної обставини нововиявленою є те, що вона існувала на час розгляду справи; ця обставина не могла бути відома заявникові на час розгляду справи; вона входить до предмета доказування у справі та може вплинути на висновки суду про права та обов`язки учасників справи.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

За змістом наведених норм права необхідними умовами визнання обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, нововиявленими є те, що зазначені обставини є істотними та існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки учасників справи. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Перший критерій для віднесення обставин до категорій нововиявлених для суду становить істотність цих обставин для вирішення справи.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби така обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Другим критерієм для віднесення обставин до категорії нововиявлених для суду є доведеність того, що такі обставини не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою.

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення.

Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (справа "Пономарьов проти України" (CASE "PONOMARYOV v. UKRAINE"), рішення від 03 квітня 2008 року).

Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що наведені ОСОБА_1, ОСОБА_2, в інтересах яких діє адвокат Рибіна І. В., у заяві обставини (наявність договору оренди земельної ділянки від 16 серпня 2001 року № 1929, укладеного між виконавчим комітетом Дніпровської міської ради та ОСОБА_3 ) не можуть бути віднесені до нововиявлених, оскільки вони не відповідають усім необхідним умовам для віднесення їх до таких. Крім того, наведені обставини не впливають на правильність висновків Верховного Суду при вирішенні спору по суті з огляду на таке.

У справі встановлено, що з 01 листопада 2015 року до 01 листопада 2018 року відповідачі використовували спірну земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату не сплачували, хоча земельна ділянка використовувалась для розміщення належного їм об`єкта нерухомого майна.

Дніпровською міською радою в межах позовної давності здійснено розрахунок несплачених відповідачами сум орендної плати за період з 07 березня 2016 року до 01 листопада 2018 року, загальна сума цих коштів становить по 270 691,26 грн для кожного з відповідачів.

Таким чином, предметом позову у цій справі є стягнення із власників об`єкта нерухомого майна коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено.

З наданого заявниками договору оренди від 20 грудня 2001 року випливає, що зазначена земельна ділянка надається в оренду до 16 серпня 2004 року. Після закінчення терміну договору його дія закінчується.

У справі також встановлено, що власниками нерухомого майна, що розташоване на спірній земельній ділянці, є відповідачі.

Отже, на час використання відповідачами спірної земельної ділянки договір оренди, на який посилаються заявники, втратив чинність, а його умови не могли братися до уваги як підстава для визначення розміру плати за користування відповідачами спірною земельною ділянкою без правових підстав.

З урахуванням наведеного посилання заявників на те, що суд касаційної інстанції має переглянути за нововиявленими обставинами рішення та скасувати його з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, є безпідставними, оскільки наведені у заяві обставини не відносяться до нововиявлених, вони не відповідають усім необхідним умовам для віднесення їх до таких. Наведені обставини не впливають на правильність висновків Верховного Суду під час вирішення касаційної скарги по суті, заява також зводиться до непогодження з постановою Верховного Суду по суті вирішення спору.

Відповідно до частини третьої статті 429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не містить доводів, що свідчать про наявність підстав, передбачених статтею 429 ЦПК України, для її задоволення та скасування судового рішення, що переглядається, а тому у задоволенні цієї заяви необхідно відмовити.

Керуючись статтями 423, 429 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2, в інтересах яких діє адвокат Рибіна Ірина Володимирівна, про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення збитків у вигляді неодержаного доходу внаслідок користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів відмовити.

Постанову Верховного Суду від 02 червня 2021 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.Головуючий О. В. СтупакСудді: І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний Г. І. Усик В. В. Яремко