307/3657/21 Про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав - 06.06.2024 Прийняття

1. У 2013 році банк як іпотекодержатель звернув стягнення на предмет іпотеки та набув право власності на торговий центр і земельну ділянку. Надалі у зв`язку з вибуттям цього майна з його володіння банк витребував відповідні об`єкти у їхнього набувача. Однак на той час володільцем цих об`єктів уже була позивачка, яка придбала торговий центр у вигляді кількох об`єктів і земельну ділянку у 2018 році. У 2020 році банк продав майнові права щодо вказаного майна фінансовій компанії.

2. Позивачка звернулася до суду з вимогою про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав, який банк уклав із фінансовою компанією. Вважала, що остання вчиняла дії, спрямовані на привласнення відповідного нерухомого майна. Стверджувала, що на момент укладення договору купівлі-продажу майнових прав об`єкти нерухомості не належали банку та перестали існувати у первісному вигляді (реєстраційний номер торгового центру змінився внаслідок поділу об`єкта). Тому, на думку позивачки, оспорений правочин не спрямований на настання реальних наслідків, і його слід визнати недійсним.

3. Суд першої інстанції позов задовольнив. Вважав, що фінансова компанія не могла набути права на об`єкт, якого не існувало на момент укладення договору купівлі-продажу майнових прав. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову. Обґрунтував тим, що оспорений договір не порушує прав позивачки, а обраний нею спосіб захисту є неефективним.

4. Позивачка у касаційній скарзі стверджувала, що суд апеляційної інстанції помилково вказав про обрання нею неефективного способу захисту. Наполягала на тому, що визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав призведе до припинення протиправних посягань фінансової компанії на майно позивачки.

5. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду мав відповісти, зокрема, на питання про те, чи порушує права та законні інтереси позивачки договір купівлі-продажу майнових прав, який банк уклав із фінансовою компанією. Відповідь на це питання - негативна.

(2) Зміст позовної заяви

6. 7 жовтня 2021 року позивачка звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила визнати недійсним посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О. С. і зареєстрований за № 1561 договір купівлі-продажу майнових прав, відмінних від права власності,який 10 вересня 2020 року іпотекодержатель уклав із фінансовою компанією (далі - договір купівлі-продажу майнових прав) щодо торгово-офісного комплексу площею 914,4 кв. м на АДРЕСА_1 (далі - торговий комплекс). Мотивувала вимогу так:

6.1. Договір купівлі-продажу майнових прав не відповідає вимогам статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), оскільки не був спрямований на реальне настання наслідків, і суперечить статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

6.2. На момент укладення цього договору об`єкт нерухомого майна за реєстраційним № 14939421244 вже не існував із 11 травня 2018 року, а торговий комплекс не належав іпотекодержателю.

6.3. Позивачка є власницею об`єктів нерухомості за реєстраційними № 2306972221244 і № 2307320021244. Ці об`єкти утворені в результаті поділу об`єкта з реєстраційним № 1551749921244, який позивачка набула на підставі договору купівлі-продажу № 847 від 14 червня 2018 року, укладеного з ОСОБА_2 Об`єкт нерухомості за реєстраційним № 1551749921244 утворений внаслідок поділу об`єкта за реєстраційним № 14939421244 його попереднім власником.

(3) Зміст рішення суду першої інстанції

7. 28 липня 2022 року Тячівський районний суд Закарпатський області ухвалив рішення про задоволення позову. Визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав мотивував так:

7.1. Станом на 10 вересня 2020 року об`єкт нерухомого майна за реєстраційним № 14939421244 "був припинений". Тому оспорюваний договір купівлі-продажу майнових прав укладений усупереч нормам чинного законодавства.

7.2. 23 березня 2021 року за скаргою фінансової компанії на реєстраційні дії стосовно торгового комплексу колегія Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції склала висновок. Згідно з ним права фінансової компанії не могли порушити оскаржені рішення від 14 червня 2018 року та від 22 червня 2020 року, оскільки на ці дати у неї були відсутні майнові права на вказаний об`єкт нерухомого майна.

(4) Зміст постанови суду апеляційної інстанції

8. 8 червня 2023 року Закарпатський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою скасував рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 28 липня 2022 року й ухвалив нове - про відмову у задоволенні позову. Мотивував так:

8.1. Суд не встановив, що позивачка має майновий інтерес в оспорюваному договорі купівлі-продажу майнових прав. Оскільки її права не були порушені, то їх ніяк не можна відновити чи іншим чином захистити.

8.2. Наслідки недійсності договору купівлі-продажу майнових прав полягатимуть у поверненні його сторін у стан, який вони мали до вчинення цього правочину. Тому такі наслідки не вплинуть на здійснення позивачкою її прав.

8.3. Спосіб захисту у вигляді визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав не є належним та ефективним.

(5) Зміст вимог касаційної скарги й ухвал суду касаційної інстанції

9. 20 липня 2023 року позивачка через адвоката сформувала у системі "Електронний суд" касаційну скаргу. Просила скасувати постанову Закарпатського апеляційного суду від 8 червня 2023 року та залишити в силі рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 28 липня 2022 року.

10. 8 серпня 2023 року Верховний Суд у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу позивачки без руху.

11. 14 серпня 2023 року позивачка через адвоката сформувала у системі "Електронний суд" заяву про усунення недоліків касаційної скарги.

12. 16 серпня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою позивачки. Вказав, що підставою оскарження судових рішень є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме те, що суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17 й у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 4 грудня 2019 року у справі № 910/15262/18.

13. 23 лютого 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

14. Позивачка мотивувала касаційну скаргу так:

14.1. Суди не врахували висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах:

14.1.1. Верховного Суду у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17, згідно з яким особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих умов), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та законних інтересів, а саме те, вони безпосередньо порушені оспорюваним договором і внаслідок визнання його (чи його окремих умов) недійсним майнові права заінтересованої особи будуть захищені та відновлені; позивач, подаючи позов про визнання недійсним правочину, стороною якого він не є, зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, як оспорюваний договір порушує (зачіпає) права та законні інтереси позивача, а суд - перевірити доводи та докази на обґрунтування вимог і залежно від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для захисту позивача; відсутність порушеного або оспорюваного права останнього є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

14.1.2. Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 4 грудня 2019 року у справі № 910/15262/18, згідно з яким вимоги заінтересованої особи, яка у судовому порядку просить визнати правочин недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме ці сторони мали до вчинення правочину.

14.1.3. Верховного Суду у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року у справі № 761/26815/17.

14.1.4. Верховного Суду України від 1 червня 2016 року у справі № 920/1771/14, від 30 листопада 2016 року у справі № 9108/31110/15, згідно з яким щодо позову про визнання недійсним оспорюваного правочину слід застосовувати приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права; у такому спорі вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину, тому суд має встановити не лише наявність передбачених законом підстав недійсності правочину, але й те, чи порушене цивільне право, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право, у чому полягає його порушення, бо залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення мало місце.

14.1.5. Фінансова компанія на підставі договору купівлі-продажу майнових прав заперечує проти прав позивачки на торговий комплекс, що підтверджують справи № 307/1647/17 і № 307/2524/18.

(2) Позиції інших учасників справи

15. Інші учасники справи відзиви на касаційній скарги не подали.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Межі розгляду справи у суді касаційної інстанції

16. 16 серпня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою позивачки на підставі, визначеній у пункті 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

17. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

18. З огляду на вказаний припис Верховний Суд за загальним правилом переглядає оскаржені судові рішення у межах тих доводів і вимог касаційних скарг, які стали підставами для відкриття касаційного провадження.

(2) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій

(2.1) Чи порушує права та законні інтереси позивачки договір купівлі-продажу майнових прав, який іпотекодержатель уклав із фінансовою компанією?

19. Позивачка просила визнати недійсним договір купівлі-продажу майнових прав, вважаючи, що він не спрямований на реальне настання юридичних наслідків, бо на момент його укладення спірний об`єкт нерухомості не належав іпотекодержателю та внаслідок поділу перестав існувати у первісному вигляді за його реєстраційним номером.

20. Суд першої інстанції вважав позовні вимоги обґрунтованими, тоді як апеляційний суд відмовив у задоволенні позову через те, що права позивачки не є порушеними, а обраний нею спосіб захисту є неефективним.Позивачка з цим висновком не погодилася. Стверджувала, що обраний нею спосіб захисту дозволить припинити посягання фінансової компанії на її майнові інтереси на торговий центр. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду погоджується з апеляційним судом щодо відмови у позові, але дещо з інших мотивів.

21. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (стаття 15 ЦК України).

22. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

23. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина перша статті 215 ЦК України).

24. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина п`ята статті 203 ЦК України).

25. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).

26. У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або "вражати" правочин, договір, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ. Недійсність договору є приватно-правовою категорією, яка покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж відновлювати. Недійсність правочину зумовлює те, що він не породжує юридичні наслідки, тобто по суті відбувається "нівелювання" юридичного результату цього правочину; вважається, що за ним взагалі не відбулося переходу, набуття, зміни, встановлення чи припинення прав (див., зокрема, постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року у справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 грудня 2021 року у справі № 148/2112/19 (провадження № 61-18061св20), Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)). Ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документа не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року у справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18)).

27. Суд визнає оспорюваний правочин недійсним, якщо одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує юридичні наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був спрямований до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом заявлення вимоги про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов) (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

28. Для того, щоб суд визнав оспорюваний правочин недійсним, необхідно: заявлення відповідного позову однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для його оспорення; встановлення того, чи порушене, не визнане, оспорене суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстави для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу позивача суд встановлює на момент вчинення відповідного правочину (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року в справі № 761/12692/17 (провадження № 61-37390свп18)).

29. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі обставини:

29.1. 28 лютого 2013 року іпотекодержатель і ОСОБА_3 уклали договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який посвідчила приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська О. В. і зареєструвала у реєстрі за № 1744 (далі - договір про задоволення вимог іпотекодержателя). Згідно з умовами цього договору у рахунок задоволення вимог іпотекодержателя банк набув у власність нерухоме майно: торговий комплекс і земельну ділянку площею 0,0498 га з кадастровим номером 2124410100:07:007:0046, цільовим призначенням для комерційного використання (далі - земельна ділянка), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

29.2. 10 вересня 2020 року іпотекодержатель (продавець) та фінансова компанія (покупець) уклали договір купівлі-продажу майнових прав. Згідно з умовами цього договору продавець передав покупцеві, а покупець прийняв у власність майнові права щодо нерухомого майна - торгового комплексу, право власності на який виникло у продавця на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, рішення Тячівського районного суду від 2 жовтня 2017 року та постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 червня 2020 року у справі № 307/2993/16, - які є відмінними від права власності та які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому, а саме:

- визнання права власності на нерухоме майно;

- визнання правочину щодо припинення права власності продавця недійсним;

- припинення дії третіх осіб, яка порушує право власності;

- відновлення становища, яке існувало до порушення прав продавця;

- відшкодування збитків, витрат, а також інші способи відшкодування майнової шкоди;

- визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб;

- інші майнові права, які пов`язані з виникненням, обмеженням та припиненням права власності продавця на нерухоме майно, зокрема, але не виключно: витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння; оскарження у судовому порядку недійсності правочину за яким продавцем було набуто право власності на нерухоме майно або припинено / обтяжено право власності на нерухоме майно; звернення до державних органів, установ та організацій всіх форм власності в межах прав та повноважень, на підставі майнових прав, які передбачені законодавством та укладеними договорами, включаючи, але не обмежуючись, органами нотаріату, міністерства юстиції та його територіальними органами, суб`єктами державної реєстрації прав, державними реєстраторами; набуття у власність нерухомого майна, а також інші права, що випливають з майнових прав щодо нерухомого майна, в тому числі ті, які виникнуть у майбутньому у зв`язку зі встановленням обставин неправомірності припинення права власності продавця на нерухоме майно, або скасування рішень судів про недійсність правочинів, на підставі яких продавець набув право власності; отримання грошових коштів / відшкодування вартості нерухомого майна за наслідками недійсності / нікчемності правочинів, на підставі яких право власності на нерухоме майно набув продавець;

- інші права, що пов`язані або випливають із правочинів, на підставі яких виникло / існувало право власності продавця на нерухоме майно; пред`явлення позову про визнання права власності покупця, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, з подальшою реєстрацією права власності за покупцем;

- стягнення понесених судових витрат.

29.3. Суд у справі № 307/2993/16-ц встановив такі обставини щодо права власності іпотекодержателя на торговий центр і земельну ділянку:

- 19 лютого 2016 рокуприватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Змисловська Т. В. внесла до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності ТОВ "Мегна Груп Індустрія-УК (МГОЛД)" на земельну ділянку за реєстраційним № 13338297 (індексний номер рішення 29034478) і торговий комплекс за реєстраційним № 13338979 (індексний номер рішення 28338904). Підставою внесення цих записів стало рішення Апеляційного суду Київської області від 5 грудня 2015 року у справі № 357/5413/13.

- 28 березня 2016 року ТОВ "Мегна Груп Індустрія-УК (МГОЛД)" та ТОВ "Карат-Шек" уклали договори купівлі-продажу, посвідчені приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Черніковою О. Є., зареєстровані у реєстрі за реєстраційними № 169 і № 170 відповідно. Згідно з умовами цих договорів земельна ділянка та торговий комплекс відчужені на користь ТОВ "Карат-Шек", про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинені записи про право власності за реєстраційним № 13957297 (індексний номер рішення 29033679) щодо торгового комплексу та за реєстраційним № 13958000 (індексний номер рішення 29034478) щодо земельної ділянки.

- 11 травня 2016 року ТОВ "Карат-Шек" та ОСОБА_4 уклали договори купівлі-продажу, посвідчені приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Сойкою Н. М., зареєстровані у реєстрі за реєстраційними № 1644 і № 1645 відповідно. Згідно з умовами цих договорів земельна ділянка та торговий центр були відчужені на користь ОСОБА_4, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинені записи про право власності за реєстраційним № 13957297 (індексний номер рішення 29033679) щодо торгового комплексу та за реєстраційним № 13958000 (індексний номер рішення 29034478) щодо земельної ділянки.

- цивільна справа № 357/5413/13 за позовом ТОВ "Мегна Груп Індустрія-УК (МГОЛД)" до АТ "Дельта Банк" про визнання права власності на нерухоме майно та земельну ділянку, зобов`язання вчинити певні дії у провадженні Ірпінського міського суду Київської області й Апеляційного суду Київської області не перебувала; жодних рішень у вказаній справі суди не ухвалювали.

- земельна ділянка та торговий комплекс вибули із володіння іпотекодержателя як власника поза його волею на підставі неіснуючого судового рішення. Тому їх слід витребувати на користь іпотекодержателя.

30. Суди попередніх інстанцій не встановили, а позивачка не довела, в який спосіб відповідачі порушили її права, та в чому полягає її інтерес у поверненні майнових прав іпотекодержателю. Визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових правне сприятиме позивачці у набутті, здійсненні чи захисті її прав та інтересів, пов`язаних зі спірним майном. Адже наслідком реституції після визнання недійсним вказаного договору є повернення торгового центру та майнових прав на нього від фінансової компанії до іпотекодержателя, а не до позивачки.

31. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зауважує, що за змістом вимога позивачки спрямована на визнання відсутності у фінансової компанії майнових права на торговий центр. Такий спосіб захисту за певних умов може бути превентивним (див., наприклад, постанову Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 59)). Однак позивачка не обґрунтувала підстав для застосування превентивного способу захисту конкретного її права та інтересу.

32. Відсутність порушення прав і законних інтересів позивачки за договором купівлі-продажу майнових прав, дійсність якого вона оскаржила, є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (див., наприклад, постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 4 грудня 2019 року у справі № 910/15262/18, від 3 березня 2020 року у справі № 910/6091/19, від 13 травня 2021 року у справі № 910/6393/20, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 9 серпня 2023 року у справі № 592/7979/18, від 26 січня 2022 року у справі № 750/13341/19).

33. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушені, невизнані або оспорені відповідачами. Питання про ефективність способу захисту слід вирішувати тільки тоді, якщо є підстави для висновку про те, що у спірних відносинах право позивачки порушене, оспорене чи невизнане (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року у справі № 761/26815/17). З огляду на вказане у зазначеній частині мотиви суду апеляційної інстанції слід змінити, виклавши їх у редакції цієї постанови

(3) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

(3.1) Щодо суті касаційної скарги

34. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (пункт 3 частини першої статті 409 ЦПК України).

35. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини(частини перша та четверта статті 412 ЦПК України).

36. Ураховуючи наведені вище висновки щодо застосування норм права, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково: постанову апеляційного суду змінити у мотивувальній частині, виклавши її у редакції цієї постанови, а в іншій частині залишити без змін.