Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Запотічного І.І., Савицької Н.В.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на ухвалу Сихівського районного суду м.Львова від 04 серпня 2011 року про повернення позовної заяви у справі за позовом Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради до відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення штрафу у виконавчому провадженні,-

04.08.2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення штрафу у виконавчому провадженні.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 29.07.2010 року Сихівським районним судом м. Львова було видано виконавчий лист №2-а-238/10, який прийнятий державним виконавцем ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області про зобов'язання Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської МР виплатити на користь ОСОБА_1 недоплаченої разової щорічної допомоги на оздоровлення за 2008-2009 роки. Відповідно до постанови від 20.05.2011 р. про відкриття виконавчого провадження (ВП №26623657) боржнику надано термін для добровільного виконання рішення суду, тобто провести нарахування та виплату допомогу.

Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 04 серпня 2011 року позовну заяву повернуто позивачу для подачі такого до Львівського окружного адміністративного суду.

Позивач ухвалу оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та прийнятою з порушенням норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нову, якою направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі покликаються на те, що відповідно до ч.4 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Оскільки справа за позовом Сихівського відділу соціального захисту до ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення штрафу у виконавчому провадженні, відповідно до даного Закону, є адміністративною справою, то вона розглядається і вирішується судом, який видав виконавчий лист, тобто Сихівським районним судом м. Львова.

Суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю згідно з п.1 ч.1 ст. 197 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Повертаючи позовну заяву позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що позов не підсудний даному суду, а окружному адміністративному суду.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що позивач звернувся до суду з позовом до ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення штрафу у виконавчому провадженні.

При розгляді справ із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби суди повинні керуватися положеннями Конституції України (254к/96-ВР) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ), законами України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР "Про державну виконавчу службу" (202/98-ВР) , від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (606-14) (у редакції Закону України від 4 листопада 2010 року № 2677-VI (2677-17) ), іншими нормативно-правовими актами, які регулюють примусове виконання рішень.

Відповідно до частини першої статті 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Отже, суди при визначенні юрисдикції повинні виходити з того, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених частиною другою статті 17 Закону України "Про виконавче провадження", крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження.

За змістом пункту 7 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами.

Згідно п.6 ч.3 ст. 108 КАС України позовна заява повертається позивачу, якщо справа не підсудна цьому адміністративному суду.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки до юрисдикції адміністративних судів належать справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160, 195, 197, 199 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Апеляційну скаргу Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради залишити без задоволення, а ухвалу Сихівського районного суду м.Львова від 04 серпня 2011 року у справі №2а-1517/11- без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.