800/287/17 Про визнання незаконним та скасування рішення Вищої ради юстиції "Про відмову у звільненні особи з посади судді Вищого адміністративного суду України у відставку" - 17.04.2018 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 800/287/17 за позовом ОСОБА_4 до Вищої ради правосуддя про визнання незаконним та скасування рішення від 20 червня 2017 року №1646/0/15-17, зобов'язання вчинити певні дії,

І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ДОВОДІВ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА

1. 12 липня 2017 року ОСОБА_4 (далі - позивач) звернувся до Вищого адміністративного суду України з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - відповідач, ВРП) про визнання незаконним та скасування рішення від 20 червня 2017 року № 1646/0/15-17 "Про відмову у звільненні ОСОБА_4 з посади судді Вищого адміністративного суду України у відставку"; зобов'язати Вищу раду правосуддя повторно розглянути заяву позивача від 21 квітня 2017 року про звільнення з посади судді у відставку та прийняти нове рішення з урахуванням рішення суду.

2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 зазначив, що вважає протиправним та необґрунтованим рішення відповідача, оскільки до його стажу роботи, який дає право на відставку з посади судді, неправомірно не зараховано період роботи з 07.2002 по 09.2003 та з 08.2004 по 01.2005 на посадах спеціаліста І категорії, провідного, головного спеціаліста Департаменту законодавства про правосуддя, кримінального і процесуального права та про адміністративну відповідальність Міністерства юстиції України, головного спеціаліста відділу з питань правосуддя управління з питань правосуддя, кримінального і процесуального права Департаменту законодавства про правосуддя, правоохоронну діяльність та боротьбу зі злочинністю Міністерства юстиції України.

2.1. Позивач також зазначив, що перелік посад, які безпосередньо пов'язані з керівництвом та контролем за діяльністю судів, згідно з положеннями статті 43 Закону України "Про статус суддів", законодавством визначений не був.

2.2. Крім того, на підставі статті 43 Закону України "Про статус суддів" та пункту 34 розділу ХІІ Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищим адміністративним судом України було враховано період роботи позивача на зазначених посадах у Міністерстві юстиції України до стажу, що дає право на відставку.

2.3. Посилався на неоднакове застосування ВРП закону при вирішенні питань щодо інших осіб, в яких роботу на посадах в органах юстиції після 1 січня 2003 року зараховано до стажу роботи, який дає право на відставку судді.

3. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 липня 2017 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до Вищої ради правосуддя про визнання незаконним та скасування рішення від 20 червня 2017 року №1646/0/15-17, зобов'язання вчинити певні дії.

4. Відповідач подав заперечення на адміністративний позов, в якому просить відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позову до Вищої ради правосуддя повністю.

4.1. Відповідач не погоджується з доводами позивача щодо наявності у нього достатнього стажу роботи, який дає право на відставку з посади судді, оскільки з огляду на положення статті 43 Закону України "Про статус суддів" до стажу роботи, що дає право на відставку судді, зараховується час роботи на посадах у Міністерстві юстиції України, якщо такі посади безпосередньо пов'язані із керівництвом та контролем за діяльністю судів. Враховуючи зазначене, у відповідача відсутні правові підстави для зарахування до стажу роботи на посаді судді у зв'язку зі звільненням у відставку періоду роботи на посадах спеціаліста І категорії, провідного, головного спеціаліста Департаменту законодавства про правосуддя, кримінального і процесуального права та про адміністративну відповідальність Міністерства юстиції України, які не належать до посад, діяльність на яких була пов'язана з керівництвом та контролем за діяльністю судів.

4.2. Крім того, відповідач вказує, що оскаржуване рішення від 20 червня 2017 року №1646/0/15-17 ВРП прийнято з дослідженням всіх обставин та з дотриманням всіх вимог законодавства, зокрема вимог частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин).

ІІ. КЛОПОТАННЯ СТОРІН ТА ІНШІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

5. 9 січня 2018 року адміністративна справа № 800/287/17 передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на підставі пункту 5 частини першої Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII (2147а-19) ).

5.1. Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду адміністративна справа № 800/287/17 передана судді-доповідачу ОСОБА_1

6. Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2018 року адміністративну справу №800/287/17 прийнято до провадження та призначено її до розгляду в судове засідання на 12 лютого 2018 року о 9:15.

6.1. У судовому засіданні 12.02.2018 оголошено перерву до 20.02.2018 розгляд справи призначено на 16:00 для надання додаткових пояснень відповідачем.

6.2. 20 лютого 2018 року Верховному Суду відповідачем були надані додаткові пояснення, за підписом представника Вищої ради правосуддя Белінської О.В., щодо рішень Вищої ради юстиції, на які у своїх позовних вимогах посилався позивач, прийнятих стосовно суддів Коцюрби О.П., Берези В.І., Шепітько І.І., Мальченко О.В., Палій В.М. про звільнення їх у відставку. У наданих поясненнях відповідач зазначає, що судді Коцюрба О.П., Береза В.І., Шепітько І.І., Мальченко О.В., Палій В.М. працюючи на посадах провідних та головних консультантів, заступників начальників та начальників окремих структурних підрозділів в органах юстиції здійснювали діяльність, що була безпосередньо пов'язана з діяльністю судів та підтвердили наявність у них двадцятирічного стажу роботи, що дає право на відставку судді. У судовому засіданні 20.02.2018 оголошено перерву до 12.03.2018 розгляд справи призначено на 16:00.

6.3. У судовому засіданні 12.03.2018 оголошено перерву до 26.03.2018 розгляд справи призначено на 11:00. У судовому засіданні 26.03.2018 оголошено перерву до 16.04.2018 розгляд справи призначено на 11:00, у зв'язку із заявою позивача про надання строку щодо врегулювання спору примиренням сторін.

7. У судовому засіданні ОСОБА_4 підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, а також надав покази позивача як свідка, з посиланням на покази свідків у справі, що підтверджуються листом Міністерства юстиції України від 14.03.2017 № 9114/4913-0-32-17/11 та листом Міністерства юстиції України від 04.08.2017 № 29513/13674-0-26-17/11, що під час періоду роботи у Міністерстві юстиції України з 07.2002 по 09.2003 та з 08.2004 по 01.2005 до обов'язків позивача відносилось вирішення питань, що стосувались судоустрою, судочинства, статусу суддів, а також інших питань організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, які безпосередньо пов'язані з керівництвом та контролем за діяльністю судів.

7.1. Представник ВРП надав пояснення аналогічні зазначеним у запереченні на адміністративний позов та наданих суду додаткових пояснень.

7.2. У судовому засіданні судом прослуховувались аудіозаписи судового засідання від 19 вересня 2017 року, у якому судом допитувались як свідки громадяни ОСОБА_8 та ОСОБА_9.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

8.1. ОСОБА_4 призначено на посаду судді Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області вперше Указом Президента України від 25 грудня 2004 року № 1540/2004 (1540/2004) , в подальшому обрано на посаду судді безстроково.

8.2. 25 квітня 2017 року до Вищої ради правосуддя надійшла заява ОСОБА_4 від 21.04.2017 про звільнення з посади судді Вищого адміністративного суду України у відставку. Згідно з довідкою про роботу на посаді судді, а також іншої діяльності, що дає право на відставку виданої Вищим адміністративним судом України 26 липня 2017 року, підписаної начальником управління кадрової роботи ОСОБА_10, стаж роботи ОСОБА_4 на посаді судді, що дає право на відставку з посади судді становить 20 років 9 місяців 8 днів, у тому числі стаж роботи на посаді судді - 12 років 6 місяців 9 днів.

8.3. Рішенням Вищої ради правосуддя від 20 червня 2017 року № 1646/0/15-17 ОСОБА_4 відмовлено у звільненні з посади судді Вищого адміністративного суду України у відставку. Результати голосування згідно Протоколу № 31 від 20.06.2017 засідання Вищої ради правосуддя: "за" - 15, "проти" - 3, "не брали участі в голосуванні" - 0.

8.4. Зазначене рішення ВРП мотивоване тим, що ВРП був встановлений факт відсутності у ОСОБА_4 необхідного двадцятирічного загального стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку, оскільки відсутні підстави для зарахування до такого стажу позивача час роботи у Міністерстві юстиції України протягом 1 року 7 місяців та 14 днів.

8.5. Згідно довідки про роботу на посаді судді, а також іншої діяльності, що дає право на відставку виданої Вищим адміністративним судом України від 26.07.2017 стаж ОСОБА_4 складає: 08.1993-06.1997 - навчання в Запорізькому юридичному інституті МВС України; 07.1997-03.1998 - помічник-стажист прокурора Устинівського району прокуратури Кіровоградської області; 03.2000-11.2001 - помічник прокурора, слідчий прокуратури Устинівського району прокуратури Кіровоградської області; 07.2002-09.2003 - спеціаліст І категорії, провідний спеціаліст Департаменту законодавства про правосуддя, кримінального і процесуального права та про адміністративну відповідальність Міністерства юстиції України; 09.2003-07.2004 - навчання в Інституті підготовки професійних суддів при Одеській національній юридичній академії; 08.2004-01.2005 - головний спеціаліст відділу з питань правосуддя управління з питань правосуддя, кримінального і процесуального права Департаменту законодавства про правосуддя, правоохоронну діяльність та боротьбу зі злочинністю Міністерства юстиції України; 01.2005-09.2007 - суддя Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області; 09.2007-04.2010 - суддя Окружного адміністративного суду міста Києва; 04.2010-01.2011 - суддя Київського апеляційного адміністративного суду; 01.2011 - суддя Вищого адміністративного суду України.

8.6. 1 березня 2018 року Вищою радою правосуддя за вхідним № 1054/0/6-18 отримано заяву ОСОБА_4 про відкликання поданої ним заяви про звільнення з посади судді Вищого адміністративного суду України у відставку на підставі пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України. Ухвалою ВРП від 3 березня №1979/0/18-18 заяву ОСОБА_4 про звільнення з посади судді Вищого адміністративного суду України у відставку залишено без розгляду.

IV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

9. Конституція України (254к/96-ВР) :

9.1. ч. 2 ст. 19 органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

9.2. п.4 ч.6 ст. 126 підставою для звільнення судді, зокрема є подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

10. Закони України (1402-19) .

10.1. "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (1402-19) :

10.1.1. ч.1 ст. 116 суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

10.1.2. Ст. 137 до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:

1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;

2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

10.1.3. п.34 Розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

10.2. "Про Вищу раду правосуддя" від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII (1798-19) :

10.2.1. ч.1 ст. 1 Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції (254к/96-ВР) і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

10.2.2. п.6 ч.1 ст. 3 Вища рада правосуддя, зокрема ухвалює рішення про звільнення судді з посади.

10.2.3. ч. 4 ст.21 член Вищої ради правосуддя у своїй діяльності є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання.

10.2.4. ч.1 ст. 34 рішення Вищої ради правосуддя ухвалюється більшістю членів Вищої ради правосуддя, які беруть участь у засіданні Вищої ради правосуддя, якщо інше не визначено цим Законом.

10.3. "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ (2862-12) :

10.3.1. абз. 2 ч. 4 ст. 43 до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на

посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років (частину четверту статті 43 доповнено абзацом другим згідно із Законом України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус суддів" (4015-12) № 4015-12 від 24.02.94).

10.4. "Про судоустрій України" від 7 лютого 2002 року № 3018-ІІІ (3018-1) :

10.4.1. ч. 4 ст. 44 Засідання Пленуму вищого спеціалізованого суду є повноважним, якщо в ньому беруть участь не менше двох третин складу Пленуму. При розгляді Пленумом питань щодо роз'яснень про застосування законодавства у роботі Пленуму беруть участь Генеральний прокурор України та Міністр юстиції України.

10.4.2. ч. 3 ст.55 Засідання Пленуму Верховного Суду України є повноважним за умови присутності на ньому не менш як двох третин складу Пленуму. У роботі Пленуму Верховного Суду України беруть участь Голова Вищої ради юстиції, Генеральний прокурор України та Міністр юстиції України.

10.4.3. ч.5. ст. 76 Міністр юстиції України призначає членів кваліфікаційних комісій суддів своїм наказом.

11. Постанова Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 12 серпня 1993 року № 637 (637-93-п) , яким визначено порядок підтвердження трудового стажу показаннями свідків.

12. Укази Президента України.

12.1. Про додаткові заходи щодо соціального захисту судді від 10 липня 1995 року №584/95 (584/95) :

12.1.1. абз. 2 ч. 1 ст. 1 до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

12.2. Про внесення змін до Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Указом Президента України від 30 грудня 1997 року № 1396/97 (1396/97) , від 27 грудня 2002 року № 1233/2002 - яким виключені повноваження Міністерства юстиції України щодо керівництва та контролю за діяльністю судів.

V. ОЦІНКА СУДУ.

13. Щодо визнання незаконним та скасування рішення Вищої ради правосуддя від 20 червня 2017 року № 1646/0/15-17.

13.1. Оскільки ОСОБА_4 призначений на посаду судді в грудні 2004 року, тому відповідно до п.34 Розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII (1402-19) визначення стажу позивача здійснюється відповідно до Закону № 2862-ХІІ (2862-12) .

13.2. Згідно з положеннями статті 43 Закону № 2862-ХІІ до стажу роботи, що дає право на відставку судді, зараховується час роботи на посадах у Міністерстві юстиції України за умови, що такі посади безпосередньо пов'язані із керівництвом та контролем за діяльністю суддів.

13.3. На період роботи позивача у Міністерстві юстиції України з липня 2002 року по вересень 2003 року та з вересня 2003 року по липень 2004 року, Указом Президента України № 1233/2002 (1233/2002) були внесені зміни до Положення про Міністерство юстиції України та виключені повноваження Міністерства юстиції України щодо керівництва та контролю за діяльністю судів.

13.4. Позивач посилався на те, що його показання у якості свідка, показання свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 доводиться те, що під час періоду роботи у Міністерстві юстиції України до обов'язків позивача відносилось вирішення питань, що стосувались судоустрою, судочинства, статусу суддів, а також інших питань організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, які безпосередньо пов'язані з керівництвом та контролем за діяльністю судів, однак такі судом не можуть бути враховані як обґрунтовані та такі, що доводять підставність позовних вимог, оскільки показання свідків щодо наявності відповідного стажу роботи можуть бути підтвердженням виключно того, що дана особа, у встановлений з таких показань свідків період часу, дійсно працювала на одному з ними підприємстві, установі, організації, а не свідченням про характер здійснюваної роботи такої особи (згідно з п. 17 - 19 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній).

13.5. Зі змісту листів Міністерства юстиції України від 14.03.2017 № 9114/4913-0-32-17/11 та від 04.08.2017 № 29513/13674-0-26-17/11 не вбачається, що такими доводиться, що у період роботи позивача на посадах спеціаліста І категорії, провідного, головного спеціаліста Департаменту законодавства про правосуддя, кримінального і процесуального права та про адміністративну відповідальність Міністерства юстиції України, головного спеціаліста відділу з питань правосуддя управління з питань правосуддя, кримінального і процесуального права Департаменту законодавства про правосуддя, правоохоронну діяльність та боротьбу зі злочинністю Міністерства юстиції України до обов'язків позивача відносилось вирішення питань, які безпосередньо пов'язані з керівництвом та контролем за діяльністю судів, оскільки такі містять лише припущення, як форму особистої думки осіб які їх підписали, про обов'язки та діяльність позивача. Будь-яких письмових доказів на підтвердження таких припущень як додатків до листів не додано, як і не має посилань на такі письмові докази.

13.6. Крім того, у листі Міністерства юстиції України від 04.08.2017 № 29513/13674-0-26-17/11, підписаний Першим заступником Міністра Севостьяновою Н., зазначено, що копії посадових інструкцій ОСОБА_4 надати неможливо, оскільки вони не збереглися в матеріалах особової справи позивача.

13.7. Визначені в Законі № 3018-ІІІ (3018-14) , що діяв на час роботи позивача у Міністерстві юстиції України, повноваження Міністерства юстиції України та повноваження Міністра юстиції України не дають правових підстав для визначення посад спеціаліста І категорії, провідного спеціаліста Департаменту законодавства про правосуддя, кримінального і процесуального права та про адміністративну відповідальність Міністерства юстиції України, головного спеціаліста відділу з питань правосуддя управління з питань правосуддя, кримінального і процесуального права Департаменту законодавства про правосуддя, правоохоронну діяльність та боротьбу зі злочинністю Міністерства юстиції України як таких, що безпосередньо пов'язані із керівництвом та контролем за діяльністю суддів.

13.8. Позивач посилався на надання несправедливих переваг (дискримінації) відповідачем іншим особам при вирішенні аналогічних питань щодо зарахування до стажу роботи, який надає право на звільнення у відставку судді, зокрема зарахування періоду роботи в органах юстиції з 1 січня 2003 року, однак судом встановлено, що приймаючи рішення щодо суддів Дмитренко М.І., Коцюрби О.П., Васільєвої Л.А., Берези В.І., Черепія П.М., Хоменко О.А. ВРП було враховано як дані щодо періоду роботи та займаних ними посад в органах юстиції, так і письмові докази, що підтверджували здійснення вказаними особами діяльності на посадах, що була безпосередньо пов'язана з діяльністю судів (керівництвом та контролем за діяльністю суддів) та підтвердили ВРП наявність у них двадцятирічного стажу роботи, що дає право на відставку судді.

13.9. Хоча за загальним правилом, згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, однак слід враховувати і вимоги частини першої цієї статті, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому з огляду на принцип змагальності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, позивачу було надано можливість обґрунтовано заперечити проти доводів та доказів відповідача та запропоновано надати свої докази та довести їх переконливість перед судом, проте позивач таких не навів та не надав.

13.10. Враховуючи зазначене, у Вищої ради правосуддя були відсутні правові підстави для зарахування до стажу роботи на посаді судді у зв'язку зі звільненням у відставку періоду роботи позивача на посадах спеціаліста І категорії, провідного, головного спеціаліста Департаменту законодавства про правосуддя, кримінального і процесуального права та про адміністративну відповідальність Міністерства юстиції України, головного спеціаліста відділу з питань правосуддя управління з питань правосуддя, кримінального і процесуального права Департаменту законодавства про правосуддя, правоохоронну діяльність та боротьбу зі злочинністю Міністерства юстиції України, загальним терміном - 1 рік 7 місяців 14 днів.

13.11. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Вищої ради правосуддя від 20 червня 2017 року № 1646/0/15-17 "Про відмову у звільненні ОСОБА_4 з посади судді Вищого адміністративного суду України у відставку" прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України.

14. Щодо вимоги зобов'язати Вищу раду правосуддя повторно розглянути заяву позивача від 21 квітня 2017 року про звільнення з посади судді у відставку та прийняти нове рішення з урахуванням рішення суду.

14.1. Враховуючи вказані положення законодавства України, колегія суддів зазначає, що повноваження Вищої ради правосуддя, зокрема щодо ухвалення рішення про звільнення судді з посади або відмови в ухваленні такого рішення є дискреційним повноваженням та законодавчо встановленою виключною компетенцією такого органу. Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення, зокрема незалежності судової влади. Крім того, член Вищої ради правосуддя у своїй діяльності є незалежними від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання.

14.2. Крім того, слід враховувати межі судового контролю за дискреційними повноваженнями, згідно виробленої позиції, що знайшла своє відображення в національному законодавстві, зокрема в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої за загальним правилом суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості адміністративних актів, однак все ж повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів.

15. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 до Вищої ради правосуддя про визнання незаконним та скасування рішення від 20 червня 2017 року №1646/0/15-17, зобов'язання вчинити певні дії.

Керуючись статтями 193, 194, 241- 246, 257, 262, 266 Кодексу адміністративного судочинства України,

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Вищої ради правосуддя про визнання незаконним та скасування рішення від 20 червня 2017 року № 1646/0/15-17, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.