Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної аудиторської служби України на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2017 у справі №815/260/17 за позовом Державної аудиторської служби України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Консьєрж Сервіс", третя особа - Державне підприємство "Держреєстри України" про стягнення коштів,

Державна аудиторська служба України звернулася до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Консьєрж Сервіс", третя особа - Державне підприємство "Держреєстри України" про стягнення коштів.

Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 12.01.2017 відмовив Державній аудиторській службі України у відкритті адміністративного провадження.

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 06.03.2017 повернув Державній аудиторській службі України апеляційну скаргу на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12.01.2017.

Державна аудиторська служба України звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2017 скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, статті 19 Конституції України, статтей 6, 17, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент ухвалення судового рішення судом апеляційної інстанції).

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.

Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 12.01.2017 відмовив Державній аудиторській службі України у відкритті адміністративного провадження за позовом Державної аудиторської служби України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Консьєрж Сервіс", третя особа - Державне підприємство "Держреєстри України" про стягнення коштів в сумі 235600грн.

Державна аудиторська служба України 27.01.2017 подала апеляційну скаргу на судове рішення суду першої інстанції.

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 10.02.2017 залишив вказану апеляційну скаргу без руху, у зв'язку з її невідповідністю вимогам частини шостої статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час постановлення ухвали) щодо надання документу про сплату судового збору, та встановив строк до 28.02.2017 для усунення вказаних недоліків шляхом надання документу про сплату судового збору в сумі 1600грн.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення копія вказаної ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2017 була отримана позивачем 17.02.2017.

У зв'язку з невиконанням вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху у встановлений строк, Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 06.03.2017 повернув апеляційну скаргу скаржнику на підставі пункту 1 частини третьої статті 108, з урахуванням частини третьої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час постановлення ухвали).

Обґрунтовуючи неправомірність постановлення ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2017 про повернення апеляційної скарги, податковий орган у касаційній скарзі посилається на те, що період з моменту отримання відповідачем копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху (17.02.2017) і до закінчення встановленого такою ухвалою строку для усунення недоліків є недостатнім для здійснення податковим органом процедури погодження виділення коштів для здійснення сплати судового збору. Крім того, скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції залишено поза увагою подане 24.02.2017 клопотання про продовження процесуального строку для усунення недоліків апеляційної скарги.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення процесуальних дій судом апеляційної інстанції) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення процесуальних дій судом апеляційної інстанції) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справ "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Статтею 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення процесуальних дій судом апеляційної інстанції) однією з вимог апеляційної скарги визначено надання документу про сплату судового збору.

Згідно з частиною третьою статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення процесуальних дій судом апеляційної інстанції) до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 Кодексу, застосовуються правила статті 108 Кодексу, частиною першою якої передбачено залишення позовної заяви без руху із зазначенням її недоліків, способу та строку для їх усунення.

Враховуючи викладене, одним із процесуальних обов'язків для реалізації права на апеляційне оскарження є надання документу про сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі. Невиконання такого обов'язку є підставою для ухвалення судового рішення про залишення апеляційної скарги без руху зі встановленням способу і достатнього строку для вчинення відповідних процесуальних дій з усунення таких недоліків.

Такий процесуальний строк може бути продовжено судом у відповідності до частини першої статті 102 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення судом апеляційної інстанції процесуальної дії).

Враховуючи викладене, суд може відтермінувати особі, яка звертається до суду, зокрема з апеляційною скаргою, виконання обов'язку щодо усунення недоліків апеляційної скарги, в тому числі щодо сплати судового збору, на певний строк, у разі наявності в такої особи об'єктивних перешкод для своєчасного вчинення таких дій.

При цьому суд, вирішуючи питання про продовження процесуального строку, повинен врахувати обставини, які б вказували на реальну можливість виконання процесуального обов'язку з усунення недоліків.

Наслідки ж невиконання таких вимог суду передбачені пунктом 1 частини третьої статті 108, з урахуванням частини третьої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення судом апеляційної інстанції процесуальної дії): якщо особа, яка подала апеляційну скаргу, не усунула недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, апеляційна скарга повертається скаржнику.

Органи доходів і зборів є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто, суб'єктом, що реалізує свою владну компетенцію.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, а невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися підставою для продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги.

Як зазначено вище, позивач, звертаючись до суду з апеляційною скаргою, не виконав вимоги до апеляційної скарги щодо надання документу про сплату судового збору.

Суд апеляційної інстанції надав позивачу строк до 28.02.2017 для усунення недоліків апеляційної скарги, який з врахуванням факту отримання податковим органом копії такої ухвали 17.02.2018 є достатнім для вчинення процесуальної дії зі звернення до вищестоящого органу або органу казначейства з вимогою про виділення коштів для сплати судового збору у справі №815/260/17.

Податковий орган не посилається на обставини щодо вчинення з моменту виникнення права на апеляційне оскарження і до моменту закінчення встановленого строку для усунення недоліків апеляційної скарги (з 12.01.2017 по 28.02.2017) дій, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування безпосередньо у справі №815/260/17,.

Частина друга статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення процесуальних дій судом апеляційної інстанції) покладає на осіб, які беруть участь у справі, обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Звернення до суду з клопотанням про продовження строку для усунення недоліків без надання доказів вчинення фактичних дій, спрямованих на виконання відповідного процесуального обов'язку, може свідчити про зловживання процесуальним правом для усунення недоліків апеляційної скарги, що призводить до затягування адміністративного процесу.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для висновку про неправомірність повернення судом апеляційної інстанції податковому органу апеляційної скарги, у зв'язку з неусуненням недоліків, встановлених ухвалою про залишення апеляційної скарги без руху.

Крім того, повернення апеляційної скарги не позбавляє права скаржника повторно звернутись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою у встановленому законом порядку, заявивши клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження (частина восьма статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Державної аудиторської служби України без задоволення, а оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Державної аудиторської служби України залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2017 у справі №815/260/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.