761/43507/19 Про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 13.10.2021 Прийняття

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" на постанову Київського апеляційного суду від 16 червня 2021 року у складі колегії суддів: Мостової Г. І., Сержанюка А. С., Суханової Є. М.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України", третя

особа - Первинна профспілкова організація публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України", про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та виплату середньої заробітної плати за вимушений прогул,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України", у подальшому перейменованого на

акціонерне товариство "Національна суспільна телерадіокомпанія України" (далі - АТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України"), третя

особа - Первинна профспілкова організація ПАТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України", про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та виплату середньої заробітної плати за вимушений прогул.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до наказу АТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України" від 10 жовтня 2019 року № 2316-к позивача було звільнено з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці (скорочення чисельності працівників) та відсутністю у новій структурі та новому штатному розписі посади виконавчого продюсера творчого об`єднання публіцистичних та соціальних програм, яку займає

ОСОБА_1, відповідно до рішення правління АТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України" від 21 грудня 2017 року № 32.

Вказаний наказ, на думку позивача, є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм трудового законодавства, оскільки звільнення відбулося повторно з тих самих підстав.

Так, 30 березня 2018 року наказом АТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України" від 28 березня 2018 року № 261-к позивача ОСОБА_1 звільнено з посади виконавчого продюсера творчого об`єднання публіцистичних та соціальних програм АТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України" у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці (скорочення штату та чисельності працівників) відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Звільнення було предметом оскарження у справі № 753/7661/18 та постановою Київського апеляційного суду від 05 червня 2019 року визнано незаконним наказ АТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України" від 28 березня 2018 року № 261-к про звільнення ОСОБА_1 та поновлено на посаді.

На виконання вказаного судового рішення 05 серпня 2019 року відповідач поновив ОСОБА_1 на посаді виконавчого продюсера творчого об`єднання публіцистичних та соціальних програм АТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України", проте 06 серпня 2019 року відповідачем було повідомлено позивача про його наступне вивільнення,

а в подальшому (10 жовтня 2019 року) видано оскаржуваний наказ про звільнення.

Відповідач у порушення положень статей 42, 49-2 КЗпП України звільнив ОСОБА_1 із займаної посади, не враховуючи його високу кваліфікацію та переважне право на залишення на роботі, а також те, що він погодився на переведення 10 запропонованих йому посад, проте роботодавець відмовився перевести його на обрані посади.

Крім того, відповідач за три місяці не повідомив первинну профспілкову організацію, що також свідчить про порушення норм трудового законодавства.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14 грудня 2020 року

у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вважав, що звільнення позивача відбулося із дотриманням норм трудового законодавства.

Суд першої інстанції обґрунтував свої висновки тим, що при звільненні позивача у відповідача не було підстав для застосування до нього вимог статті 42 КЗпП України щодо переваги в залишенні на роботі, оскільки першочергово має бути встановлено кваліфікацію працівника та її відповідність кваліфікаційним вимогам до обраних посад, і тільки в разі їх відповідності, може бути застосовано положення частини другої статті 42 КЗпП України.

Посилання позивача на те, що він погодився на переведення на

10 запропонованих посад суд вважав безпідставними, оскільки судом встановлено, що ОСОБА_1 просив відповідача лише ознайомити його із посадовими інструкціями цих посад для переведення та звертався з заявами про переведення лише на дві посади. Разом із тим, для обраних позивачем посад для переведення однією з кваліфікаційних вимог є наявність вищої освіти за спеціальністю "Журналістика", "Аудіовізуальне мистецтво та виробництво", проте кваліфікація позивача не є відповідною освітою для зайняття обраних ним посад.

Твердження позивача про порушення відповідачем вимог закону щодо необхідності звернення для отримання згоди на його звільнення первинною профспілковою організацією суд вважав необґрунтованими, оскільки

10 жовтня 2019 року Первинною організацією АТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України" було надано згоду на вивільнення

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 16 червня 2021 року, з урахуванням ухвали від 04 серпня 2021 року про виправлення описки, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 грудня 2020 року скасовано та ухвалено у справі нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ АТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України" від 10 жовтня 2019 року № 2316-к про звільнення ОСОБА_1 .

Поновлено ОСОБА_1 на посаді виконавчого продюсера творчого об`єднання публіцистичних та соціальних програм АТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України" з 10 жовтня 2019 року.

Стягнуто з АТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 10 жовтня 2019 року до 16 червня 2021 року у розмірі

Допущено до негайного виконання судове рішення про поновлення

ОСОБА_1 на посаді виконавчого продюсера творчого об`єднання публіцистичних та соціальних програм АТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України" з 10 жовтня 2019 року та про стягнення середнього заробітку за один місяць.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що на момент попередження позивача ОСОБА_1 про його майбутнє звільнення з посади та момент звільнення посада виконавчого продюсера творчого об`єднання публіцистичних та соціальних програм АТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України" вже була скорочена у 2018 році та відсутня у штатному розписі.

Тобто зміни в організації виробництва і праці (скорочення штату та чисельності працівників) відбулися у роботодавця ще у 2018 році, а після поновлення позивача на посаді у 2019 році будь-яких змін в організації виробництва і праці відповідача не відбувалося, а тому, на думку апеляційного суду, звільнення позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України є незаконним.

У зв`язку з зазначеним, апеляційний суд вважав відсутніми правові підстави надавати оцінку доводам апеляційної скарги щодо порушення статті 42 КЗпП України (стосовно наявності у позивача переважного права на залишення на роботі) та статті 49-2 КЗпП України (стосовно обов`язку відповідача запропонувати всі вакансії, які існують на підприємстві).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2021 року АТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 16 червня 2021 року, у якій просить оскаржувану постанову скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

У вересні 2021 року справу № 761/43507/19 передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2021 року зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду від 16 червня 2021 року до закінчення касаційного провадження у справі в частині стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу поза межами стягнення середнього заробітку за один місяць.

Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Апеляційний суд застосував положення статті 40 КЗпП України без урахування правових висновків щодо застосування вказаної норми права, викладених у постановах Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі

№ 461/3024/18, від 05 вересня 2019 року у справі № 336/5828/16,

від 03 квітня 2019 року у справі № 757/49347/17, від 01 вересня 2020 року

у справі № 755/6539/18-ц, від 21 березня 2018 року у справі № 243/2748/16.

Висновок апеляційного суду про відсутність будь-яких змін в організації виробництва і праці відповідача не відповідає дійсності та суперечить матеріалам справи, крім того, вказаний факт не заперечується і позивачем, а також підтверджується встановленими обставинами у справі

№ 753/7661/18 між тими ж сторонами щодо звільнення позивача у

У вказаній справі постановою Київського апеляційного суду від 05 червня 2019 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 12 лютого 2020 року, поновлено позивача на роботі. При цьому підставою для поновлення зазначено порушення самої процедури звільнення (позивача двічі не ознайомлено з вакантними посадами).

Разом із тим, підстава скорочення посади, яку займав позивач, внесення змін до штатного розпису, рішення правління АТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України" від 21 грудня 2017 року, наказ АТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України" від 21 грудня 2017 року "Про організацію заходів, пов`язаних зі змінами в організації виробництва і праці (скорочення штату та чисельності працівників)" не оскаржувалися та не були скасовані. Тобто такі зміни дійсно відбулися у роботодавця ще

у 2017-2018 роках, а після поновлення позивача на роботі на підставі рішення суду не відбулося укладання нового трудового договору,

а відбулося поновлення трудового договору, який існував на момент звільнення ОСОБА_1 вперше (наказ від 28 березня 2018 року № 261-к) з урахуванням відсутності посади в штатному розписі.

Крім того, суд апеляційної інстанції поновив позивача на посаді з дня, коли той ще працював.

Доводи інших учасників справи

У вересні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу АТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України", у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Відзив мотивовано обґрунтованістю висновку суду апеляційної інстанції про відсутність на момент звільнення позивача змін в організації виробництва і праці, оскільки такі зміни відбулися ще в 2018 році, а тому роботодавець не має права пролонгувати таку процедуру.

Доводи касаційної скарги є необґрунтованими та безпідставними.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 19 січня 2017 року в порядку, передбаченому частиною другою статті 1 Закону України "Про суспільне телебачення і радіомовлення України", утворено ПАТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України".

ОСОБА_1 перебував у трудових правовідносинах із ПАТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України", працюючи, зокрема, на посаді виконавчого продюсера творчого об`єднання публіцистичних та соціальних програм ПАТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України", що підтверджується записами трудової книжки (а. с. 103-109, т. 1).

Підпунктом 15 пункту 66 статуту ПАТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 року № 1039 (1039-2016-п) , встановлено, що правління

ПАТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України" затверджує структуру та штатний розпис телерадіокомпанії.

21 грудня 2017 року правлінням ПАТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України" розглянуто питання затвердження та введення в дію нової структури та штатного розпису компанії.

Протоколом засідання правління ПАТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України" № 32 від 21 грудня 2017 року було затверджено нову структуру та штатний розпис ПАТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України" (а. с. 90-92, 143-146, т. 1).

Відповідно до пункту 70 статуту ПАТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України" голова правління в межах повноважень, визначених цим статутом, законодавством та внутрішніми документами телерадіокомпанії, організовує роботу та виконання рішень правління.

На виконання рішення правління від 21 грудня 2017 року головою правління видано наказ ПАТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України"

від 21 грудня 2017 року № 469 "Про організацію заходів, пов`язаних зі змінами і організації виробництва і праці (скорочення штату та чисельності працівників) у ПАТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України"

(а. с. 88-89, т. 1).

Відповідно до пункту 1.2 наказу № 469 від 21 грудня 2017 року

ПАТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України" передбачено провести відповідно до вимог чинного законодавства вивільнення працівників філії у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, а саме: скороченням штату та чисельності працівників.

Наказом від 29 грудня 2017 року голови правління введено в дію структуру та штатний розпис із 02 квітня 2018 року (а. с. 147-148, т. 1).

Структура та штатний розпис ПАТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України", затверджені та введені в дію з 02 квітня 2018 року як відповідні організаційно-розпорядчі документи, що відображають структуру компанії, чисельність відділів, співробітників, а також розмір їхньої заробітної плати, затверджені і оформлені. Встановлено, що у штатному розписі

ПАТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України", введеному в дію з 02 квітня 2018 року, відсутня посада виконавчого продюсера творчого об`єднання публіцистичних та соціальних програм ПАТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України" (а. с. 149-166, т. 1).

Згідно з рішенням правління ПАТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України", протоколом № 32 від 21 січня 2018 року, наказом

ПАТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України" № 469

від 21 грудня 2017 року, листом ПАТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України" № 02-18/15-1 від 05 січня 2018 року, посада виконавчого продюсера творчого об`єднання публіцистичних та соціальних програм ПАТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України", яку займав ОСОБА_1, підлягає скороченню у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці.

Наказом ПАТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України"

від 28 березня 2018 року № 261-к ОСОБА_1 з 30 березня 2018 року було звільнено з посади виконавчого продюсера творчого об`єднання публіцистичних та соціальних програм ПАТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України" у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, а саме: скорочення штату та чисельності працівників.

У справі № 753/7661/18 постановою Київського апеляційного суду

від 05 червня 2019 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 12 лютого 2020 року, наказ ПАТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України" від 29 березня 2018 року за № 261-к визнано незаконним.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді виконавчого продюсера творчого об`єднання публіцистичних та соціальних програм ПАТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України" з 30 березня 2018 року (а. с. 94-102,

У вказаній справі підставою для скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі ОСОБА_1 стало те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів пропонування позивачу інших вакантних посад, аніж відмови у переведенні на ту, яку він вказав, - посаду генерального продюсера телебачення, а тому суд першої інстанції дійшов передчасного висновку, що роботодавцем було дотримано обов`язок щодо працевлаштування позивача.

Наказом ПАТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України"

від 05 серпня 2019 року за № 1879-к ОСОБА_1 поновлено на посаді виконавчого продюсера творчого об`єднання публіцистичних та соціальних програм ПАТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України" з

30 березня 2018 року (а. с. 81-83, т. 1).

06 серпня 2019 року ОСОБА_1 було ознайомлено з колективним договором ПАТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України" та з положеннями про пропускний режим у центральній дирекції

ПАТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України" (а. с. 201, 202, т. 1).

06 серпня 2019 року відповідачем було повідомлено позивача про його наступне вивільнення, про що свідчить підпис позивача в персональному попередженні, та запропоновано ознайомитися з вакантними посадами для переведення.

06 серпня 2019 року ОСОБА_1 подав заяву про ознайомлення з посадовими обов`язки посад, що були попередньо ним відібрані для переведення після скорочення його посади (10 посад) (а. с. 84-85, т. 1).

18 вересня 2019 року ОСОБА_1 було подано заяву про переведення його на посаду продюсера (креативного) творчого об`єднання розслідування творчо-виробничого об`єднання "UA: Перший" дирекції телебачення (а. с. 86, т. 1).

Згідно з протоколом зустрічі від 02 жовтня 2019 року, яка відбулася

між ОСОБА_1, членом правління ПАТ "Національна

суспільна телерадіокомпанія України" ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, заступником голови первинної профспілкової

організації ПАТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України" ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1 було проінформовано про неможливість його переведення на посаду продюсера (креативного) творчого об`єднання розслідування творчо-виробничого об`єднання

"UA: Перший" дирекції телебачення та ряд інших посад у зв`язку з відсутністю у ОСОБА_1 диплома про вищу освіту та запропоновано ознайомитися з переліком вакантних посад у ПАТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України" і обрати посаду для переведення (а. с. 207-211,

Позивача було проінформовано, що він, враховуючи його освіту, може претендувати на посаду не вище посади "фахівець".

02 жовтня 2019 року ОСОБА_1 ознайомився із вакантними посадами у відокремлених структурних підрозділах ПАТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України" станом на 02 жовтня 2019 року, про що свідчить його підпис із зазначенням факту отримання ним переліку посад.

03 жовтня 2019 року ОСОБА_1 подав заяву про ознайомлення з посадовою інструкцією виконавчого продюсера творчого об`єднання "UA:Перший", з якою він ознайомився 08 жовтня 2019 року. Також із вказаною посадовою інструкцією позивач ознайомлювався 27 серпня

2019 року, про що зазначено на персональному письмовому попередженні від 06 серпня 2019 року (а. с. 87, 234, т. 1).

03 жовтня 2019 року ОСОБА_1 було подано заяву про переведення його на посаду виконавчого продюсера творчого виробничого об`єднання "UA:Перший", однак йому було відмовлено у вказаному переведенні у зв`язку з невідповідністю кваліфікаційним вимогам.

04 жовтня 2019 року ПАТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України" звернулося до Первинної профспілкової організації

ПАТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України" з поданням про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 (а. с. 235-237, т. 1).

09 жовтня 2019 року ПАТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України" звернулося до Первинної профспілкової організації

ПАТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України" з листом, яким повідомило, що ОСОБА_1 подав заяву про переведення, а також повідомило, що його перевести на обрану посаду неможливо (а. с. 238, т. 1).

Витягом із протоколу засідання профкому первинної профспілкової організації ПАТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України"

від 10 жовтня 2019 року надано згоду на звільнення ОСОБА_1 з посади виконавчого продюсера творчого об`єднання публіцистичних та соціальних програм ПАТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України" (а. с. 239,

Відповідно до наказу голови правління ПАТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України" Зурабі Аласанія від 10 жовтня 2019 року

№ 2316-к на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України звільнено ОСОБА_1 з займаної ним посади (а. с. 79-80, 240-241, т. 1).

Наказ видано у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці (скорочення штату та чисельності працівників) та у зв`язку із ознайомленням ОСОБА_1 з усіма вакантними посадами, які були чи з`явилися в

ПАТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України" в період проведення процедури вивільнення, обранням ним посад, які він не може займати у зв`язку з невідповідністю наявної у нього кваліфікації до посад, які він виявив бажання займати та бути переведеним, відмовою запропонованих йому інших, відповідних до наявної у нього спеціальності та кваліфікації, вакантних посад у ПАТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України", які не відповідають спеціальності та кваліфікації, але передбачають роботу, яку він зміг би виконувати з урахуванням кваліфікації, досвіду роботи і стану здоров`я, у порядку, передбаченому частиною третьою статті 49-2 КЗпП України.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Частиною першою статті 404 ЦПК України визначено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Перевіривши наведені у касаційні скарзі доводи, врахувавши аргументи, викладені у відзиві, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду робить висновок про наявність правових підстав для передачі справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, виходячи з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Верховний Суд, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, неодноразово наголошував на тому, що вирішуючи питання дотримання норм трудового законодавства у спірних правовідносин, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача були зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17, постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 753/7661/18,

від 12 серпня 2021 року у справі № 487/989/20, від 24 березня 2021 року у справі № 757/46273/17-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 235/4593/19.

Таким чином, вирішуючи питання про дотримання роботодавцем вимог статті 40 КЗпП України під час звільнення працівника, суд обов`язково повинен встановити, що у відповідача дійсно були зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Задовольняючи позовні вимогиОСОБА_1, суд апеляційної інстанції виходив із того, що зміни в організації виробництва і праці (скорочення штату та чисельності працівників) відбулися у роботодавця ще у 2018 році,

а після поновлення позивача на посаді у 2019 році будь-яких змін

в організації виробництва і праці відповідача не відбувалося, а тому, на думку апеляційного суду, звільнення позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України є незаконним.

У зв`язку з зазначеним, апеляційний суд вважав відсутніми правові підстави надавати оцінку доводам апеляційної скарги щодо порушення статті 42 КЗпП України (стосовно наявності у позивача переважного права на залишення на роботі) та статті 49-2 КЗпП України (щодо обов`язку відповідача запропонувати всі вакансії, які існують на підприємстві).

Таким чином, апеляційним судом встановлено відсутність у відповідача змін в організації виробництва і праці, що відповідно, свідчить про порушення роботодавцем норм трудового законодавства при звільненні ОСОБА_1 .

У справі, що переглядається, встановлено та підтверджено матеріалами справи, що протоколом засідання правління ПАТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України" № 32 від 21 грудня 2017 року було затверджено нову структуру та штатний розпис ПАТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України".

Наказом від 29 грудня 2017 року голови правління введено в дію структуру та штатний розпис із 02 квітня 2018 року

ПАТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України" № 469

У зв`язку із зазначеним, наказом ПАТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України" від 28 березня 2018 року № 261-к ОСОБА_1 з 30 березня 2018 року було звільнено з посади виконавчого продюсера творчого об`єднання публіцистичних та соціальних програм

ПАТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України" у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, а саме: скорочення штату та чисельності працівників.

У справі № 753/7661/18 постановою Київського апеляційного суду

від 05 червня 2019 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 12 лютого 2020 року, зазначений вище наказ визнано незаконним та поновлено ОСОБА_1 на посаді виконавчого продюсера творчого об`єднання публіцистичних та соціальних програм ПАТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України" з 30 березня 2018 року.

Колегія суддів наголошує, що виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Питання щодо належного виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника неодноразово перебувало в полі правового аналізу Верховного Суду та відповідно до сталої практики при вирішенні зазначеного питання належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків (див. постанови Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі

№ 521/1892/18, від 26 лютого 2020 року у справі № 702/725/17, від 26 травня 2021 року у справі № 127/1703/19).

Виконання рішення вважається закінченим із моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника.

Таким чином, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника. КЗпП України (322-08) не містить визначення поняття "поновлення на роботі", як і не встановлює порядку виконання відповідного судового рішення. Частково умови, за яких рішення суду про поновлення на роботі вважається примусово виконаним, закріплені у статті 65 Закону України "Про виконавче провадження".

За змістом статті 65 Закону "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент поновлення позивача на роботі за рішенням суду) рішення вважається виконаним боржником із дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов`язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення.

Отже, виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим із моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків.

У справі, що переглядається на виконання постанови Київського апеляційного суду від 05 червня 2019 року у справі № 753/7661/18 наказом ПАТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України" від 05 серпня

2019 року за № 1879-к ОСОБА_1 поновлено на посаді виконавчого продюсера творчого об`єднання публіцистичних та соціальних програм

ПАТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України" з 30 березня

Разом із тим, вже наступного дня, 06 серпня 2019 року, відповідачем було повідомлено позивача про його наступне вивільнення та в подальшому на підставі наказу від 10 жовтня 2019 року № 2316-к звільнено ОСОБА_1

із займаної ним посади.

При цьому обґрунтуванням підстави для звільнення ОСОБА_1 та видачі вказаного наказу зазначено зміни в організації виробництва і праці (скорочення штату та чисельності працівників) та відсутність у новій структурі та штатному розписі ПАТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України" творчого об`єднання публіцистичних і соціальних програм, а тому і посади виконавчого продюсера творчого об`єднання публіцистичних і соціальних програм, яку займає ОСОБА_1 .

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 лютого 2019 року в справі

№ 756/6746/16-ц (провадження № 61-17594св18) вказано, що "якщо на день прийняття судом рішення про поновлення працівника на роботі підприємство повністю не ліквідоване (не закінчена процедура його ліквідації), відповідачем у справі, на якого покладається обов`язок поновлення на роботі, є підприємство, хоч би і почалася або продовжувалася на цей день ліквідація підприємства. Тому виключно прийняття рішення про ліквідацію підприємства не може бути підставою для відмови в позові про поновлення на роботі і покладення обов`язку здійснити на користь працівника визначені законодавством виплати на іншого суб`єкта, зазначеного у статті 240-1 КЗпП. При цьому у разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розпису, ввівши скорочену посаду".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 квітня 2020 року у справі № 808/2741/16 (адміністративне провадження № К/9901/21219/18) зазначено, що: "у разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розкладу - ввести скорочену посаду, а якщо підприємство, установа реорганізовано - рішення про поновлення працівника на роботі має бути виконано правонаступником".

Аналіз зазначених правових висновків свідчить про необхідність уникнення ситуації правової колізії щодо формального виконання судового рішення про поновлення незаконно звільненого працівника на роботі, оскільки, як зазначено вище, виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду.

Колегія суддів, враховуючи один із основних принципів судочинства - принцип обов`язковості судових рішень, наголошує, що право особи вважається поновленим на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, тобто свідчить про юридичне закріплення поновлення порушеного права особи (дефініція поняття "de jure"), та його фактичного виконання, відновлення прав у реальності ("de facto"). Тобто про дотримання принципу обов`язковості судового рішення, що набрало законної сили, можна говорити лише тоді, коли поєднано обидві вказані площини його виконання.

У цій справі роботодавець виконав судове рішення в частині видачі відповідного наказу про поновлення незаконно звільненого працівника, проте, будучи обізнаним про відсутність на момент такого поновлення

(05 серпня 2019 року) посади виконавчого продюсера творчого об`єднання публіцистичних і соціальних програм, яку займає ОСОБА_1, роботодавець не вніс відповідні зміни до штатного розпису, а тому фактично поновив позивача на реально неіснуючій посаді. Крім того, відсутні відомості щодо фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків, враховуючи, що самої посади 05 серпня 2019 року не існувало, а тому і не існувало обов`язків працівника.

З огляду на зазначене, встановивши, що на момент попередження позивача ОСОБА_1 про його майбутнє звільнення з посади (06 серпня 2019 року) та момент його звільнення (10 жовтня 2019 року) посада виконавчого продюсера творчого об`єднання публіцистичних та соціальних програм

ПАТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України" вже була скорочена у 2018 році та відсутня у штатному розписі, у роботодавця були відсутні зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення чисельності або штату працівників, що не спростовано відповідачем, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про незаконність звільнення позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Разом із тим, у справі № 306/1325/18 (провадження № 61-6087св21) в аналогічних правовідносинах у постанові від 08 вересня 2021 року Верховний Суд, погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову та поновлення працівника, вважав, що роботодавцю не було необхідності вводити посаду заступника начальника відділення - начальника відділу надання матеріального забезпечення, страхових виплат, медико-соціальних послуг та перевірок страхувальників Свалявського відділення управління виконавчої дирекції соціального страхування України в Закарпатській області на момент поновлення працівника на роботі 29 грудня 2017 року, оскільки вона була

у штатному розписі Свалявського відділення, а тому твердження заявника про те, що його фактично не було відновлено на роботі, є безпідставним.

Відповідно до фактичних обставин вказаної справи на виконання рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 14 березня

2018 року відповідачем було винесено наказ від 15 березня 2018 року

№ 60-к/1 про поновлення на роботі звільненого працівника на посаді

з 29 грудня 2017 року. Разом із тим, вже 27 березня 2018 року особу попереджено про наступне вивільнення та наказом від 24 травня 2018 року позивача звільнено у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників.

Проте, як і в справі, яка переглядається, самі зміни чисельності працівників та штату у роботодавця відбулися ще до моменту першого звільнення, яке визнано незаконним, у зв`язку з чим працівник підлягав поновленню на роботі. Проте після фактичного поновлення у роботодавця не відбувалося змін у штатному розписі.

Вказане дає підстави виснувати, що у наведеній як приклад справі, вирішуючи питання правомірності звільнення особи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, в полі правового аналізу був штатний розпис станом на дату, з якої працівник вважався поновленим на роботі, а не на момент видачі наказу про поновлення на роботі, попередження про звільнення та, власне, видачі наказу про повторне звільнення працівника.

З урахуванням вказаного, колегія суддів вважає за необхідне відступити або уточнити (конкретизувати) висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах в раніше ухваленій постанові Верховного Суду у складі колегії судів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року у справі № 306/1325/18 (провадження № 61-6087св21).

Необхідність відступлення (уточнення або конкретизації) від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеному у вказаній постанові Верховного Суду, викликано тим, що, дійшовши висновку про правомірність звільнення працівника на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, Верховний Суд вважав відсутніми підстави для внесення посади звільненого працівника до штатного розпису, попри те, що станом на момент видачі наказу про поновлення така посада вже не існувала в штатному розписі.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що саме збалансування наведених вище прав і гарантій має бути основною для належного виконання рішення суду про поновлення незаконно звільненого працівникана роботі, а тому наявні правові підстави для передачі справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Керуючись статтями 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

Справу № 761/43507/19 за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України", третя особа - Первинна профспілкова організація публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України", про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та виплату середньої заробітної плати за вимушений прогул передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.