Постанова

Іменем України

22 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 643/13286/19

провадження № 61-10449св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О.М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, товариство з обмеженою відповідальністю "Золота Середина",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова у складі судді Чайка І. М. від 14 грудня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду у складі колегії суддів: Маміної О. В., Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю., від 01 червня 2021 року.

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю "Золота Середина" про захист гідності, честі та ділової репутації, відшкодування завданої моральної шкоди.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що він з 1989 року працював в органах Державної прикордонної служби України, з квітня 2014 року по квітень 2015 року обіймав посаду начальника управління внутрішньої та власної безпеки Адміністрації Державної прикордонної служби України, з якої був звільнений за власним бажанням. За весь час своєї трудової та службової діяльності до нього не було застосовано жодного виду стягнення. Він не притягувався до будь-якого виду юридичної відповідальності. Однак, на інформаційному порталі ІНФОРМАЦІЯ_12, власником якого є ОСОБА_2, була опублікована стаття під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_1". Вказана стаття містить неправдиву інформацію негативного характеру стосовно нього. Автором статті є ОСОБА_2 . Така ж сама стаття була опублікована ІНФОРМАЦІЯ_2 на інформаційному порталі ІНФОРМАЦІЯ_4 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 з посиланням на автора ОСОБА_2 та джерело ІНФОРМАЦІЯ_12. Вказана стаття привернула увагу більше 1,8 тисяч відвідувачів Інтернет ресурсу, що підтверджується відмітками про поширення в соціальних мережах. В подальшому інформація з інтернет порталу " ІНФОРМАЦІЯ_4" стала підставою опублікування статті на інформаційному порталі " ІНФОРМАЦІЯ_5", власником якого є ТОВ "Золота Середина", під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_13". Вказана стаття також містить аналогічну недостовірну інформацію стосовно особистості позивача. Інформаційний портал " ІНФОРМАЦІЯ_5", який належить ТОВ "Золота Середина" є дуже популярним та відповідно до Google Analytics, щоденно сайт Obozrevatel відвідують приблизно 1 млн користувачів, за місяць - більше 12 млн. Таким чином, вказана недостовірна інформація була поширена серед великої кількості інтернет-відвідувачів сайту ОСОБА_2 та відповідача ТОВ "Золота Середина" і стала предметом широкого обговорення серед громадян, а тому мала вплив на формування суспільної думки щодо особистості позивача.

Позивач вважав, що в опублікованих статтях відповідачами було поширено неправдиву інформацію негативного змісту відносно його особистості, а саме: "Еще одной интересной личностью среди причастных к теневому штабу является один из его глав в Харьковской области ОСОБА_1. До недавнего времени ОСОБА_1 делал карьеру пограничника - служил на пропускном пункте "Гоптовка". Главным достижением ОСОБА_1 в таможенной сфере, как сообщают СМИ, стала организация контрабандных потоков из России, а "крышевал" все это дело сын скандального экс-генпрокурора ОСОБА_9 - ОСОБА_7. Благодаря такому влиятельному знакомству ОСОБА_1 довольно быстро рос по службе, став руководителем внутренней безопасностью Восточного регионального отделения, куда входили подразделения четырех областей - Харьковской, Сумской, Донецкой и Луганской. А затем поставил абсолютный рекорд - за два месяца получил звание генерала и должность начальника внутренней безопасности ГПСУ. Естественно, что состояние таможенник нажил себе приличное, и когда его стали обвинять уже в сотрудничестве с российским агрессором, после Революции Достоинства просто ушел в бизнес.". Зазначені висловлювання не можуть розцінюватись як оціночні судження автора, оскільки можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності. Так, позивач зазначив, що ніколи не входив до жодного тіньового штабу ні в Харківській області, ні в будь-якій іншій області. Оскільки поширена відповідачами інформація не відповідала дійсності та не зробила внеску до актуального обговорення, її зміст виходив поза звичайне бажання задовольнити громадську цікавість, однак заплямувала його добру репутацію, честь і гідність, як людини та громадянина України, можна стверджувати що відсутні підстави для того, аби інтерес в оприлюдненні недостовірної інформації переважив над захистом особистих прав позивача в контексті цієї справи.

Позивач стверджував, що поширена відповідачами недостовірна інформація, що порочить його честь, гідність і ділову репутацію, підлягає спростуванню.Оскільки в результаті поширення недостовірної інформації відповідачами завдано шкоди особистим немайновим правам позивача, підлягає відшкодуванню завдана моральна шкода у розмірі - 25 000, 00 грн.

Із урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив позов задовольнити, зобов`язати ОСОБА_2 на протязі 10 днів з моменту набрання рішенням законної сили за власні кошти здійснити спростування недостовірної інформації шляхом розміщення на інформаційному порталі ІНФОРМАЦІЯ_12 та інформаційному порталі ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомлення наступного змісту:

"ІНФОРМАЦІЯ_2 на інформаційному порталі ІНФОРМАЦІЯ_4 та інформаційному порталі ІНФОРМАЦІЯ_12 була опублікована стаття під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_1". У вказаній статті була поширена неправдива інформація стосовно ОСОБА_1 . Автором статті є ОСОБА_2 . Вказана стаття серед іншого містить твердження про причетність ОСОБА_1 до тіньового штабу Президентської партії по Харківській області, про організацію контрабандних потоків на митниці з Російською Федерацією, про керування такими злочинними діями за його участі сином скандального екс-генерального прокурора ОСОБА_9 - ОСОБА_7, про просування по службі і призначення його керівником внутрішньої безпеки Східного регіонального відділу, куди входили підрозділи чотирьох областей: Харківської, Сумської, Донецької та Луганської завдяки впливовим знайомствам. А також про отримання завдяки цьому генеральського звання та посади начальника внутрішньої безпеки Державної прикордонної служби України. Твердження про звинувачення у співробітництві з російським агресором та подальшим звільненням у зв`язку з цим під час Революції гідності.

Вказана інформація не відповідає дійсності. Редакція інтернет видання не володіє будь-якими фактичними даними, які б підтверджували викладені твердження відносно ОСОБА_1 .".

Зобов`язати ТОВ "Золота Середина" на протязі 10 днів з моменту набрання рішенням законної сили за власні кошти здійснити спростування недостовірної інформації шляхом розміщення на інформаційному порталі "ІНФОРМАЦІЯ_5" повідомлення, наступного змісту:

" ІНФОРМАЦІЯ_8 на інформаційному порталі ""ІНФОРМАЦІЯ_5" була опублікована стаття під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_13"". У вказаній статті була поширена неправдива інформація стосовно ОСОБА_1 . Автором статті є ОСОБА_2 . Вказана стаття серед іншого містить твердження про причетність ОСОБА_1 до тіньового штабу президентської партії по Харківській області, про організацію контрабандних потоків на митниці з Російською Федерацією, про керування такими злочинними діями за його участі сином скандального екс-генерального прокурора ОСОБА_9 - ОСОБА_7, про просування по службі і призначення його керівником внутрішньої безпеки Східного регіонального відділу куди входили підрозділи чотирьох областей: Харківської, Сумської, Донецької та Луганської, завдяки таким впливовим знайомствам. Отримання завдяки цьому генеральського звання та посади начальника внутрішньої безпеки Державної прикордонної служби України. Твердження про звинувачення у співробітництві з російським агресором та подальшим звільненням у зв`язку з цим під час Революції гідності.

Вказана інформація не відповідає дійсності. Редакція інтернет видання не володіє будь-якими фактичними даними, які б підтверджували викладені твердження відносно ОСОБА_1 .".

ОСОБА_1 також просив суд стягнути солідарно з відповідачів на його користь у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 25 000, 00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 14 грудня

2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що поширення зазначеної інформації відповідачами є здійсненням права на свободу вираження їх поглядів. Посадові особи, які обіймають або обіймали публічні посади підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. ОСОБА_1 обіймав посаду у Державній прикордонній службі України, тому є особою, яка підлягає ретельному громадському контролю. Межа допустимої критики щодо особи, що проходить або проходила публічну службу, є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи, і преса вправі висвітлювати таку інформацію. Позивачем не доведено, що поширення вказаної інформації порушує його особисті немайнові права або перешкоджає повно і своєчасно здійснювати свої особисті немайнові права.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 01 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2020 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що поширена інформація стосовно позивача є власними оціночними судженнями автора, критикою, вираженням його суб`єктивної думки й поглядів, які не можуть бути перевірені на предмет достовірності, а тому не підлягають спростуванню.

Твердження позивача про те, що поширені висловлювання створюють у громадськості негативну думку щодо нього, підривають його авторитет, є безпідставними, оскільки спірна інформація не може тлумачитися як така, що містить фактичні дані, а лише дає можливість проаналізувати та сприйняти зміст інформації згідно з власними суб`єктивними переконаннями. Підстави вважати, що інформація поширена "з явним злим умислом", тобто з нехтуванням питання про їх правдивість чи неправдивість, позивачем не доведена, а відтак і підстави для задоволення позову відсутні.

Публічний статус позивача та суспільний інтерес щодо його особи свідчать про більш ширші межі допустимої критики відносно нього.

Короткий зміст доводів касаційної скарги

23 червня 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 01 червня 2021 року і ухвалити нове судове рішення про задоволення його позову у повному обсязі.

Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначив неправильне застосування судами норм матеріального

і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права

у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 25 травня 2018 року у справі № 188/1367/15, від 08 травня 2019 року у справі № 761/37180/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 369/14059/17, від 06 травня 2020 року у справі № 757/25649/17, від 11 червня 2020 року у справі № 757/1884/15, від 02 вересня 2020 року у справі № 235/4145/18-ц, від 23 грудня 2020 року у справі № 484/2781/19-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Заявник стверджує, що поширена інформація стосується конкретних подій та особи позивача, яка була подана як установлені факти того, що він є головою якогось тіньового штабу Харківської області та за період його роботи на державній службі організував контрабандні потоки з Росії під "кришуванням" сина екс-генпрокурора ОСОБА_9 – ОСОБА_7 . Автор статті стверджував, що завдяки впливовому знайомству з останнім, позивач обіймав високі посади, отримав звання генерала та посаду начальника внутрішньої безпеки Державної прикордонної служби України. А після звинувачень у співробітництві з російським агресором, уже після Революції Гідності, позивач звільнився та розпочав свій бізнес.

Представник ОСОБА_1 вважає, що спірна інформація була повідомлена чітко, точно як установлений факт, а обставини, викладені у ній, можуть бути перевірені на предмет відповідності дійсності. При цьому, відповідачі в своїх публікаціях не використовуали сатиричний тон, іронію, а подавали неправдиву та неперевірену інформацію ствердно, як установлений факт, що не узгоджується із свободою вираження їх суб`єктивних поглядів та презумпцією невинуватості. У зв`язку із зазначеним такі висловлювання не можна розцінювати, як суб`єктивні оціночні судження її автора.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2021 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ТОВ "Золота Середина" про захист честі гідності та ділової репутації призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У поданому відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Золота Середина"посилається на те, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні та обґрунтовані по суті судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 перебував на військовій службі до квітня 2015 року, з якої був звільнений за власним бажанням.

Зокрема, після закінчення Харківського вищого військового училища Національної гвардії України працював на різних посадах у Прикордонних військах України. З липня 2001 року був заступником начальника, а з серпня 2002 року - начальником відділення прикордонного контролю "Гоптівка" 4 прикордонного загону Східного напряму Прикордонних військ України.

У період з червня по липень 2006 року знаходився у розпорядженні начальника Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, а з липня 2006 року по вересень 2011 року обіймав посаду начальника відділу Державної прикордонної служби України "Дергачі" типу Б 4 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України.

У період з вересня 2011 року по квітень 2013 року працював начальником окремого відділу внутрішньої безпеки по Східному регіональному управлінню Державної прикордонної служби України, а з квітня 2013 року по серпень 2014 року призначений Начальником управління внутрішньої безпеки Департаменту персоналу Адміністрації Державної прикордонної служби України.

З серпня 2014 року по квітень 2015 року обіймав посаду начальника управління внутрішньої та власної безпеки Адміністрації Державної прикордонної служби України, з якої був звільнений за власним бажанням. Має військове звання "генерал-майор". Нагороджений державними нагородами.

Матеріали справи не містять доказів притягнення позивача до будь-якого виду юридичної відповідальності за час його проходження військової служби.

ІНФОРМАЦІЯ_2 в мережі інтернет на сайті ІНФОРМАЦІЯ_14 розміщена стаття під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_1", в якій вказано наступну інформацію (далі - мовою оригіналу): "Осведомленные источники утверждают, что в команде ОСОБА_10 нашлось место для еще одного "крепкого хозяйственника" ОСОБА_1 .

До недавнего времени ОСОБА_1 делал карьеру пограничника. Служил на пропускном пункте "Гоптовка". И, говорят, что контрабанда из России при нем шла потоком. В основном спирт, продукты, одежда. И, ясное дело, без "крыши" там не обошлось. ОСОБА_1 сдружился с сыном прокурора ОСОБА_9 ОСОБА_7, это ему помогло расширить "дело". Окружающие так и говорили - "основная профессия - друг ОСОБА_7". Зато быстро рос по службе - вскоре стал руководить внутренней безопасностью Восточного регионального отделения, куда входили подразделения четырех областей - Харьковской, Сумской, Донецкой и Луганской. А затем поставил абсолютный рекорд - за два месяца получил звание генерала и должность начальника внутренней безопасности ГПСУ. Не последнюю роль в этом сыграла его общественная нагрузка - помощник народного депутата ОСОБА_7.

Так бы ОСОБА_1 и благоденствовал под сенью прокурорской семьи, но после Революции Достоинства семейство ОСОБА_9 оказалось не у дел. Поэтому наш генерал-пограничник, немного помыкавшись, ушел в бизнес".

На сайті ІНФОРМАЦІЯ_10 була поширена аналогічна інформація, щодо позивача, а саме: "Еще одной интересной личностью среди причастных к теневому штабу является один из его глав в Харьковской области ОСОБА_1.

До недавнего времени ОСОБА_1 делал карьеру пограничника – служил на пропускном пункте "Гоптовка". Главным достижением ОСОБА_1 в таможенной сфере, как сообщают СМИ, стала организация контрабандных потоков из России, а "крышевал" все это дело сын скандального экс-генпрокурора ОСОБА_9 - ОСОБА_7.

Благодаря такому влиятельному знакомству ОСОБА_1 довольно быстро рос по службе, став руководителем внутренней безопасностью Восточного регионального отделения, куда входили подразделения четырех областей - Харьковской, Сумской, Донецкой и Луганской. А затем поставил абсолютный рекорд - за два месяца получил звание генерала и должность начальника внутренней безопасности ГПСУ.

Естественно, что состояние таможенник нажил себе приличное, и когда его стали обвинять уже в сотрудничестве с российским агрессором, после Революции Достоинства просто ушел в бизнес.".

Згідно інформації по домену, сайт ІНФОРМАЦІЯ_5 належить ТОВ "Золота середина" з 22 березня 2002 року.

В експертному висновку від 11 лютого 2020 року за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_15, яка належить відповідачу ТОВ "Золота середина", зазначено, що сторінка в тому числі містить текст наступного змісту: "До недавнего времени ОСОБА_1 делал карьеру пограничника — служил на пропускном пункте "Гоптовка". Главным достижением ОСОБА_1 в таможенной сфере, как сообщают СМИ, стала организация контрабандных потоков из России, а "крышевал" всё это дело сын скандального экс-генпрокурора ОСОБА_9 — ОСОБА_7.", в якому міститься гіперпосилання: "контрабандных потоков из России".

Після натискання на це гіперпосилання здійснюється перехід на веб-сторінку за адресою у мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_14, фіксацію та дослідження якої також було проведено 04 лютого 2020 року. При цьому, остання мітить текст наступного змісту: "Джерело: ІНФОРМАЦІЯ_12", в якому міститься гіперпосилання: "ІНФОРМАЦІЯ_12". Після натискання на це гіперпосилання здійснюється перехід на веб-сторінку за адресою у мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_16, яка належить відповідачу ОСОБА_2 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями пункту 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

У відповідності до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно з частинами другою та третьою статті 34 Конституції України і статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Під поширенням інформації слід розуміти, зокрема, опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет.

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України).

У разі якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, враховує положення Декларації Комітету Міністрів Ради Європи про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року (далі - Декларація), а також рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя (далі - Резолюція).

У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися "виставити" себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

Таким чином межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкривають свої слова і вчинки для ретельної уваги всього суспільства, повинні це усвідомлювати і мають виявляти більшу терпимість.

Публічна особа, державний службовець повинні бути готовими

до підвищеного рівня критики, у тому числі у різкій формі, прискіпливої уваги суспільства і підвищеної зацікавленості суспільства його діяльністю та/або особистим життям тощо, адже вони, обираючи кар`єру публічної особи, погодились на таку увагу.

У цій категорії справ суду необхідно надати оцінку балансу права особи, зокрема преси, на свободу вираження поглядів, а також права особи на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.

Підставою для втручання у право на свободу вираження поглядів, для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Одним із основних питань, яке підлягає вирішенню у цій категорії справ, є визначення характеру поширеної інформації та з`ясування, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. При цьому підлягає врахуванню зміст поширеної інформації, її значення для суспільної дискусії, важливість посади, яку обіймає особа, відносно якої поширена інформація, достовірність інформації, наслідки її поширення.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.

За положеннями частини другої статті 29 Закону України "Про інформацію" предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.

Необхідно враховувати, що суспільство має право на отримання інформації, яка відповідає дійсності та надає можливість суспільству здійснити її оцінку самостійно на основі усіх фактів та різноманіття думок щодо оцінки такої інформації та її значення для суспільства, тому так важливо, щоб інформація, яка розповсюджується будь-ким, а особливо засобами масової інформації або лідерами суспільної думки, посадовими особами, державними службовцями, відповідала дійсності з одного боку, а з іншого, була суспільно значуща та задовольняла попит суспільства на необхідність контролю за діяльністю державних органів та їх посадових осіб.

З огляду на необхідність громадського контролю за діяльністю державних органів та посадових осіб інформація, яка розповсюджується щодо державних посадовців, публічних осіб, їхньої діяльності є суспільно важливою інформацією, а обмеження щодо розповсюдження цієї інформації та межі критики та оцінки поведінки є більш ширшими, ніж межі критики та оцінки поведінки пересічного громадянина.

У той же час, відповідно до статті 62 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 перебував на військовій службі. До звільнення з військової служби у 2015 році обіймав посаду начальника управління внутрішньої та власної безпеки Адміністрації Державної прикордонної служби України, має військове звання генерал-майор.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що поширена відносно ОСОБА_1 на інтернет- ресурсах інформація є власними критичними судженнями її автора, вираженням його суб`єктивної думки й поглядів.

ОСОБА_1 мав усвідомлювати, що межі допустимої критики відносно нього є значно ширшими, ніж щодо окремої пересічної особи, в силу займаних ним керівних посад у Державній прикордонній службі України, наявності суспільного інтересу щодо його особи, зокрема щодо питань дотримання принципів прозорості і доброчесності, а також передбачених законом процедур при переміщенні товарів через митний кордон України.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини (зокрема, справа "Українська Прес-Група" проти України" N 72713/01 від 29 березня 2005 року, §§ 39-42), сфера для обмеження політичних висловлювань відповідно до параграфа 2 статті 10 Конвенції чи дебатів щодо питань, які становлять суспільний інтерес, є дуже малою. Межа допустимої критики щодо особи, яка виступає у своїй публічній якості, є ширшою, ніж щодо приватної особи. На відміну від останнього, перший неминуче та свідомо відкриває кожне своє слово та вчинок для ретельної уваги журналістів та всього суспільства і тому має виявляти більшу терпимість. Звичайно, право на захист репутації поширюється і на публічних осіб, навіть коли вони виступають не як такі, проте вимоги такого захисту мають бути збалансовані з інтересами суспільства до відкритої дискусії з політичних питань.

Стаття 10 Конвенції захищає не лише суть висвітлених ідей та інформації, але також і форму, в якій вони надані. Свобода слова передбачає також використання висловлювань, деякою мірою перебільшених або навіть провокаційних. При дотриманні умов параграфа 2 статті 10 Конвенції право вільно передавати інформацію поширюється не лише на "інформацію" та "ідеї", які сприймаються сприятливо або вважаються необразливими чи нейтральними, але й такі, які ображають, шокують чи викликають стурбованість. Такі є вимоги плюралізму, толерантності і лібералізму, без яких немає "демократичного суспільства.

Поширена відносно відповідача інформація стосується суспільно важливої тематики і, з огляду на природу поширеної інформації, висновки судів про те, що така інформація має розглядатися у контексті статті у цілому як критичні висловлювання, а не чисті твердження щодо фактів, слід визнати правильними.

Відповідно до статті 277 ЦК України предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції. Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлення думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції.

Однак, навіть якщо висловлення є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний базис для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшеним за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя.

Висновки про відповідність поширеної інформації дійсності кожний громадянин має змогу зробити самостійно за результатами отримання інформації із засобів масової інформації, повідомлень, виступів тощо в межах ведення дискусій та обговорень з питань дотримання принципів прозорості та доброчесності у діяльності, яка стосувалася виконання позивачем його посадових обов`язків під час перебування на військовій службі у Державній прикордонній службі України, а також у подальшій діяльності, яка може бути пов`язана з політикою.

Отже, місцевий суд, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачами при поширенні відносно позивача інформації не було порушено прав останнього.

Суд касаційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, при винесенні рішення про відмову у задоволенні позовних вимог були належним чином оцінені наведені сторонами доводи й подані докази, об`єктивно встановлені обставини справи та правильно застосовані норми матеріального права.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи по суті, у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

За встановлених у цій справі обставин, посилання касаційної скарги на неврахування судами висновків щодо застосування норм матеріального й процесуального права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, зазначених у касаційній сказі, є необґрунтованими, а висновки судів попередніх інстанцій не суперечать зазначеним висновкам.

За змістом статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 01 червня 2021 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий

Є. В. Синельников

Судді

О. В. Білоконь

О. М. Осіян С. Ф. Хопта

В. В. Шипович