344/15066/18 Про заміну сторони виконавчого провадження - 15.09.2021 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2018 року у складі судді Домбровської Г. В. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 17 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Пнівчук О. В., Мелінишин Г. П., Ясеновенко Л. В.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

Заява мотивована тим, що 03 грудня 2010 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області у справі № 2-1951/2010 ухвалено заочне рішення, яким стягнуто у солідарному порядку із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") 866 929,27 грн - загальної заборгованості за кредитним договором від 31 жовтня 2007 року № 014/0031/82/82982 та кредитним договором від 28 серпня 2008 року № 010/14-10/437 G98, укладеними між відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ВАТ "Райффайзен Банк Аваль") та ОСОБА_2

14 листопада 2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінстандарт" (далі - ТОВ "ФК "Укрфінстандарт") (попередній правонаступник на підставі договору факторингу) та ОСОБА_1 було укладено договір про відступлення права вимоги за кредитними договорами від 31 жовтня 2007 року № 014/0031/82/82982 та від 28 серпня 2008 року № 010/14-10/437 G98, а також договорами поруки від 31 жовтня 2007 року й 28 серпня 2008 року.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив суд замінити стягувача ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на ОСОБА_1 .

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2018 року заяву ОСОБА_1 про заміну сторони у виконавчому провадженні у цивільній справі за позовом ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволено.

Замінено сторону виконавчого провадження у виконавчому провадженні з виконання виконавчих листів № 2-1951/2010, виданих 19 вересня 2011 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області щодо боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а саме - замінено у виконавчих провадженнях № 29355487 та № 29353983 з примусового виконання рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 грудня 2010 року у справі № 2-1951/2010 стягувача на ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що у зв`язку із заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження та припиняється її статус сторони виконавчого провадження. Заміна такої сторони проводиться в установленому законом порядку. Враховуючи відступлення попереднім кредитором права вимоги за кредитними договорами на користь заявника, суд першої інстанції вважав, що до останнього перейшли права вимоги за цими договорами.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 17 грудня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, залишено без задоволення, ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2018 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для заміни сторони у виконавчому провадженні є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку.

Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Суд апеляційної інстанції вважав, що заміна сторони виконавчого провадження з первісного кредитора ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на ОСОБА_1 будь-які права ОСОБА_2 та ОСОБА_3, як боржників у виконавчому провадженні, не порушить.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводи

У касаційній скарзі, поданій у січні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_3, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив скасувати вказані рішення судів першої та апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив скасувати вказані рішення судів першої та апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційні скарги мотивовані тим, що суд першої інстанції не оцінив належним чином умови договору відступлення права вимоги за кредитними договорами, а суд апеляційної інстанції безпідставно, як вважали заявники, виходив із доведеності й обґрунтованості вимог щодо заміни сторони виконавчого провадження.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2019 року було відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_5 та витребувано справу № 344/15066/18 із Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

У лютому 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2019 року поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2018 року та постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 17 грудня 2018 року. Відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 .

Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2021 року справу № 344/15066/18-ц призначено до розгляду.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 03 грудня 2010 року позов ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" задоволено, стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" 866 929,27 грн - загальної заборгованості за кредитним договором від 31 жовтня 2007 року № 014/0031//82/82982 та кредитним договором від 28 серпня 2008 року № 010/14-10/437 G98, укладеними між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_2, 1 700,00 грн - судового збору й 120,00 грн - витрат з оплати інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи (а. с. 112-114).

На виконання вищевказаного судового рішення 19 вересня 2011 року Івано-Франківським міським судом видано виконавчі листи № 2-1951/2010 (а. с. 162-164).

Постановами відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції від 03 жовтня 2011 року було відкрито виконавчі провадження № 29353983 та № 29355487 щодо примусового виконання виконавчих листів від 19 вересня 2011 року № 2-1951/2011, виданих Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області (а. с. 131-132).

24 травня 2017 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та публічним акціонерним товариством "КристалБанк" (далі - ПАТ "КристалБанк") було укладено договір факторингу, відповідно до умов якого ПАТ "КристалБанк" набуло право кредитора за кредитними операціями, переданими згідно реєстру відступлених прав вимоги від 25 травня 2017 року (а. с. 133-142).

14 листопада 2017 року між ПАТ "КристалБанк" та ТОВ "ФК "Укрфінстандарт" було укладено договір про відступлення права вимоги за кредитними договорами від 31 жовтня 2007 року № 014/0031/82/82982 та кредитним договором від 28 серпня 2008 року № 010/14-10/437 G98, укладеними між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_2 та договорами поруки від 31 жовтня 2007 року та 28 серпня 2008 року, укладеними між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_3 (а. с. 143-146).

14 листопада 2017 року між ТОВ "ФК "Укрфінстандарт" та ОСОБА_1 було укладено договір про відступлення права вимоги за кредитними договорами від 31 жовтня 2007 року № 014/0031/82/82982 та кредитним договором від 28 серпня 2008 року № 010/14-10/437 G98, укладеними між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_2 та договорами поруки від 31 жовтня 2007 року та 28 серпня 2008 року, укладеними між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_3 (а. с. 147-151).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не відповідають.

Аналізуючи підстави звернення до суду з указаною скаргою, зміст ухвалених у справі судових рішень та доводи касаційних скарг, колегія суддів виходить з такого.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Звертаючись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 2-1951/2010, ОСОБА_1 посилався на те, що відповідно до договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, укладеного між ним та ТОВ "ФК "Укрфінстандарт" 14 листопада 2017 року, відбулося відступлення прав вимоги, зокрема: за кредитними договорами від 31 жовтня 2007 року № 014/0031/82/82982 та від 28 серпня 2008 року № 010/14-10/437 G98, а також договорами поруки від 31 жовтня 2007 року та 28 серпня 2008 року, укладеними між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є ПАТ "КристалБанк", правонаступником якого є ТОВ "ФК "Укрфінстандарт" та ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а тому він став правонаступником ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" щодо вимог банку до боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).

Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов`язанні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Положення цієї статті застосовується також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною п`ятою статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

При цьому слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 (провадження № 12-39гс20) зроблено висновок про те, що навіть після закінчення виконавчого провадження в учасника справи може виникати ряд процесуальних питань, пов`язаних із захистом його прав та охоронюваних інтересів.

Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права нерозривно пов`язане з правонаступництвом як інститутом цивільного права, адже зміни у матеріально-правових відносинах зумовлюють необхідність привести процесуальний стан осіб як учасників таких матеріально-правових відносин у відповідність з їх дійсною юридичною зацікавленістю у перебігу та результаті судового провадження, в тому числі у виконанні рішення суду.

Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права має універсальний характер. У разі вибуття правопопередника з виконавчого провадження до правонаступника переходить весь комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних для сторони виконавчого провадження, і, відповідно, комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних стороні судового провадження, враховуючи стадію, на якій відбулося правонаступництво.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України).

Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.

Договір відступлення права вимоги має такі ознаки: 1) предметом є відступлення права вимоги щодо виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) таке зобов`язання може бути як грошовим, так і не грошовим (передання товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним або безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, за яким виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження здійснюється судом за перевірки та надання оцінки доказам, наданим на обґрунтування відповідної заяви, зокрема, їх достовірності та достатності для висновків про фактичний перехід прав та обов`язків сторони виконавчого провадження до іншої особи на підставі правочину, якому має бути надана оцінка на предмет нікчемності, тобто недійсності в силу положень закону.

При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду такої заяви, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у здійсненні заміни сторони процесу правонаступником, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що предметом спору у цій справі є заміна сторони виконавчого провадження, а не оскарження договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги.

Встановивши, що відповідно до договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 14 листопада 2017 року, укладеного між ТОВ "ФК "Укрфінстандарт" та ОСОБА_1, право вимоги за кредитними договорами від 31 жовтня 2007 року № 014/0031/82/82982 та від 28 серпня 2008 року № 010/14-10/437 G98, а також договорами поруки від 31 жовтня 2007 року та 28 серпня 2008 року, перейшло до ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із наявності підстав для правонаступництва у виконавчому провадженні у порядку статті 442 ЦПК України.

Проте з такими висновками Верховний Суд не може погодитись, виходячи з наступного.

У відповідності до відомостей із Єдиного державного реєстру судових рішень постановою Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 344/19009/18-ц (провадження № 61-10448св20) касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 червня 2020 року скасовано й ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_3 до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Івано-Франківської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль", ТОВ "ФК "Укрфінстандарт" та ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про визнання недійсним договору відступлення прав вимоги задоволено. Визнано недійсним договір відступлення права вимоги від 14 листопада 2017 року № 14-11/ФК-17 та договір відступлення прав вимоги за договорами поруки від 14 листопада 2017 року, укладені між ТОВ "ФК "Укрфінстандарт" та ОСОБА_1 .

З урахуванням зазначених обставин колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні заяви.

Згідно із частинами першою, четвертою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії Першої судової палати суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2018 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 17 грудня 2018 року скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль`до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості відмовити.