754/16161/19 Про захист прав споживача, визнання кредитного договору недійсним - 08.09.2021 Прийняття

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) "Універсал Банк", яке змінило своє найменування спочатку з відритого акціонерного товариства (далі - ВАТ) "Універсал Банк" на ПАТ "Універсал Банк", а в подальшому на акціонерне товариство (далі - АТ) "Універсал Банк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_2, про захист прав споживача, визнання кредитного договору недійсним.

Позовні вимоги ОСОБА_1, з врахуванням заяви про зміну підстав позову, обґрунтовані тим, що 04 квітня 2008 року між нею та ВАТ "Універсал Банк" укладено кредитний договір № 004-2900/756-1020 про надання кредиту в розмірі 82 000 швейцарських франків. За час дії вказаного правочину сторонами до нього було укладено ряд додаткових угод та договорів.

28 січня 2019 року ОСОБА_1 з матеріалів цивільної справи

№ 754/15408/18 довідалась, що банк просить суд стягнути з неї заборгованість за кредитним договором № 004-2008-1020 від 04 квітня

2008 року, який містить істотні умови, що непогоджені сторонами.

Вважала, що договір № 004-2008-1020 вчинений нею під впливом обману, його укладання зумовлене деформацією її волі, на яку вплинула протиправна поведінка банку, що була спрямована на формування наміру вчинити інший правочин - договір № 004-2900/756-1020 на інших умовах.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним кредитний договір № 004-2008-1020 від 04 квітня 2008 року, укладений між нею та ВАТ "Універсал Банк".

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 29 липня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, виходив з того, що оспорюваний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних його умов, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їх внутрішній волі; ОСОБА_1 на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому його виконувала; договір містить повну інформацію щодо умов кредитування: періоду надання кредиту, розміру процентної ставки, порядку її нарахування, переліку, розміру й бази розрахунку неустойки; періоду внесення платежів, відповідальність за порушення умов договору.

Відхиляючи доводи ОСОБА_1 про введення її в оману, суд вказав, що позивач неодноразово особисто засвідчила спірний кредитний договір, іпотечний договір та додаткові угоди, тобто підтверджувала дійсність кредитного зобов`язання, передбаченого кредитним договором

№ 004-2008-1020 від 04 квітня 2008 року, кожна сторінка якого містить підпис ОСОБА_1, включаючи додаток № 1 "Перелік та вартість супутніх послуг, що надаються кредитором та третіми особами і пов`язані з отриманням та обслуговуванням кредиту" та додаток № 2 "Графік платежів".

Крім того, судом враховано, що на час укладання кредитного договору ОСОБА_1 була співробітником банку.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Київського апеляційного суду від 24 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 29 липня 2020 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Переглядаючи рішення суду, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, проте врахував факт неналежного повідомлення ОСОБА_2 про розгляд справи в суді першої інстанції, що стало підставою для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення по суті спору.

Інформація про інші судові рішення, ухвалені у справі

29 липня 2020 року Деснянським районним судом м. Києва постановлено окрему ухвалу, яку направлено АТ "Універсал Банк" для вжиття заходів щодо усунення причин та умов допущених порушень закону при укладанні кредитного договору між ВАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_1

від 04 квітня 2008 року та Національному Банку України для здійснення необхідної перевірки та прийняття необхідних заходів реагування.

Суд першої інстанції, постановляючи окрему ухвалу, виходив з того, що

ПАТ "Універсал Банк" повідомило ОСОБА_1 про те, що працівником банку було допущено технічну помилку, а саме неправильно зазначено номер кредитного договору "№ 004-2900/756-1020" замість правильного номера "№ 004-2008-1020", що підтверджено довідкою № 1193150

від 25 жовтня 2018 року, однак суд вважав, що таке повідомлення не узгоджується з приписами Цивільного кодексу України (435-15) (далі - ЦК України (435-15) ), Законом України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) та Законом України "Про захист прав споживачів" (1023-12) .

Постановою Київського апеляційного суду від 24 березня 2021 року апеляційну скаргу АТ "Універсал Банк" залишено без задоволення, окрему ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 29 липня 2020 року залишено без змін.

Апеляційний суд, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вказав, що 04 квітня 2008 року між ВАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_1 укладено два кредитні договори, які містять різні номери та за умовами яких позивальник отримав грошові кошти в іноземній валюті в сумі

82 000 швейцарських франків із строком повернення до 01 квітня 2038 року, тоді як грошові кошти було надано ОСОБА_3 на підставі кредитного договору № 004-2008-1020, а доказів на підтвердження видачі кредиту за договором № 004-2900/759-1020 матеріали справи не містять.

Врахувавши наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що банк допустив порушення цивільного законодавства при укладанні кредитного договору № 004-2900/759-1020 від 04 квітня 2008 року, оскільки доказів на підтвердження того, що вказаний кредитний договір спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, не надано.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення її позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

24 квітня 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 29 липня

2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 березня

Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із районного суду.

У травні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржені судові рішення, не врахували висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 та постанові Верховного Суду України

від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15, а також не дослідили зібрані у справі докази.

Заявник вказує на наявність двох різних за змістом кредитних договорів, що не відповідає її волі.

Вважає, що судами необґрунтовано враховано довідку банку від 25 жовтня

2018 року про допущення помилки в частині зазначення номеру кредитного договору, а також меморіальний ордер від 04 квітня 2008 року та виписки по особовому рахунку, оскільки банк вдався до підробки цих документів.

Стверджує, що судами безпідставно взято до уваги положення статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів", тоді як вона обґрунтовувала свій позов недотриманням положень статті 19 цього Закону.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2021 року представник АТ "Універсал Банк" - адвокат

Фіногєєв В. М. подав відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень, просив касаційну скаргу залишити без задоволення.

Стверджує, що банком виконані зобов`язання за оспорюваним кредитним договором. Також вказує на обізнаність заявника про наявність цього договору, що підтверджено її підписом, а також укладенням іпотечного договору та неодноразовими зверненнями до банку із заявами про реструктуризацію боргу за оспорюваним кредитним договором.

Фактичні обставини справи встановлені судами

04 квітня 2008 року між ВАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 004-2008-1020 (на придбання майна), відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 82 000 швейцарських франків, а ОСОБА_1 зобов`язалась повернути кредит у повному обсязі до 01 квітня 2038 року, згідно з графіком щомісячних платежів.

Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором

№ 004-2008-1020 від 04 квітня 2008 року між ВАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В. та зареєстрований в реєстрі за № 9195, відповідно до якого іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до меморіального ордеру № 004200CHF007537 від 04 квітня

2008 року ОСОБА_1 отримала кредитні кошти в розмірі

82 000 швейцарських франків, еквівалентно у гривні 505 763,14 грн, призначення платежу - надання кредиту за договором № 004-2008-1020.

Згідно із виписки/особового рахунку ОСОБА_1 надано грошові кошти у розмірі 82 000 швейцарських франків, призначення: надання кредиту згідно договору № 004-2008-1020 від 04 квітня 2008 року.

Із заяв ОСОБА_1 від 04 квітня 2008 року вбачається, що остання надала згоду своєму чоловіку на укладання з ВАТ "Універсал Банк" договорів поруки та договору іпотеки з метою забезпечення кредитного договору № 004-2008-1020 від 04 квітня 2008 року.

У матеріалах справи наявний кредитний договір № 004-2900/756-1020

(на придбання майна, кредит зі зменшеними ризиками) від 04 квітня

2008 року між ВАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_1, відповідно до умов якого банк зобов`язується надати ОСОБА_1 на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 82 000 швейцарських франків, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути наданий кредит у повному обсязі до 01 квітня 2038 року, згідно із графіком щомісячних платежів.

04 квітня 2008 року між ВАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 004-2900/756-1020-Р, відповідно до якого поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за невиконання

ОСОБА_1 усіх її зобов`язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору № 004-2900/756-1020-Р від 04 квітня 2008 року, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

15 жовтня 2014 року між ПАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду б/н до кредитного договору № 004-2900/756-1020, відповідно до умов якої кредитний договір викладено в новій редакції та, зокрема, змінювався розмір плати за користування кредитом, а саме за користування коштами в період з 15 жовтня 2014 року по 30 вересня

2015 року - 8,75% річних, за користування коштами понад встановлений строк нараховується процентна ставка в розмірі 16,75% річних, починаючи з 01 жовтня 2015 року - 9,95% річних, за користування коштами понад встановлений строк нараховується процентна ставка в розмірі 17,95%.

15 жовтня 2014 року були внесені зміни до договору поруки від 04 квітня 2008 року, який укладений між банком та ОСОБА_2 на підставі додаткової угоди б/н до кредитного договору № 004-2900/756-1020.

15 червня 2015 року між ПАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду б/н до кредитного договору № 004-2900/756-1020, відповідно до умов якої кредитний договір викладено в новій редакції та, зокрема, змінювався розмір плати за користування кредитом, а саме за користування коштами в період з 15 червня 2015 року по 30 листопада

2015 року - 3,00% річних, за користування коштами понад встановлений строк нараховується процентна ставка в розмірі 11,00% річних, починаючи з 01 грудня 2015 року - 9,95% річних, за користування коштами понад встановлений строк нараховується процентна ставка в розмірі 17,95%.

15 червня 2015 року були внесені зміни до договору поруки від 04 квітня 2008 року, який укладений між банком та ОСОБА_2 на підставі додаткової угоди б/н до кредитного договору № 004-2900/756-1020.

02 грудня 2015 року між ПАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду б/н до кредитного договору № 004-2900/756-1020, відповідно до умов якої кредитний договір викладено в новій редакції та, зокрема, змінювався розмір плати за користування кредитом, а саме за користування коштами в період з 02 грудня 2015 року по 30 листопада

2016 року - 7,00% річних, за користування коштами понад встановлений строк нараховується процентна ставка в розмірі 15,00% річних, починаючи з 01 грудня 2016 року - 9,95% річних, за користування коштами понад встановлений строк нараховується процентна ставка в розмірі 17,95%.

02 грудня 2015 року були внесені зміни до договору поруки від 04 грудня 2008 року, який укладений між ВАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_2 на підставі додаткової угоду б/н до кредитного договору № 004-2900/756-1020.

14 грудня 2017 року між ПАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду б/н до кредитного договору № 004-2900/756-1020, відповідно до умов якої кредитний договір викладено в новій редакції та, зокрема, змінювався розмір плати за користування кредитом, а саме за користування коштами в період з 14 лютого 2017 року по 31 липня

2017 року - 4,5% річних, за користування коштами понад встановлений строк нараховується процентна ставка в розмірі 12,5% річних, починаючи з 01 серпня 2017 року - 9,95% річних, за користування коштами понад встановлений строк нараховується процентна ставка в розмірі 17,95%.

14 лютого 2017 року були внесені зміни до договору поруки від 04 квітня 2008 року, який укладений між ВАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_2 на підставі додаткової угоди б/н до кредитного договору № 004-2900/756-1020.

Згідно довідки ПАТ "Універсал Банк" № 1193150 від 25 жовтня 2018 року при укладенні додаткових угод від 15 жовтня 2014 року, від 15 червня

2015 року, від 02 грудня 2015 року, від 14 лютого 2017 року до кредитного договору № 004-2008-1020 працівником банку було допущено технічну помилку, а саме неправильно зазначено номер кредитного договору

"№ 004-2900/756-1020" замість правильного "№ 004-2008-1020".

11 жовтня 2017 року між ПАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду б/н до кредитного договору № 004-2008-1020 від 04 квітня 2008 року, відповідно до умов якої кредитний договір викладено в новій редакції та, зокрема, змінювався розмір плати за користування кредитом, а саме за користування коштами в період з 11 жовтня 2017 року по

30 вересня 2018 року - 4,5% річних, за користування коштами понад встановлений строк нараховується процентна ставка в розмірі 12,5% річних, починаючи з 01 жовтня 2018 року - 9,95% річних, за користування коштами понад встановлений строк нараховується процентна ставка в розмірі 17,95%.

31 жовтня 2016 року та 02 червня 2017 року ОСОБА_1 у заявах про проведення реструктуризації кредиту зазначала про кредитний договір

№ 004-2008-1020 від 04 квітня 2008 року.

Позиція Верховного Суду

Згідно частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої-другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Положеннями статей 626- 628 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом положень, закріплених у частині першій статті 19 Закону України "Про захист прав споживачів", забороняється здійснення нечесної підприємницької практики. Нечесна підприємницька практика включає в себе вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Тлумачення статті 230 ЦК України свідчить, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення (абзац 2 частини першої статті 229 ЦК України).

Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Виходячи із змісту зазначеної норми, правочин визнається вчиненим внаслідок обману у разі навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12 квітня 2021 року у справі № 521/16279/15-ц.

У справі, яка переглядається, апеляційний суд, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що сторонами кредитного договору № 004-2008-1020 від 04 квітня 2008 року в момент його укладення виконано вимоги закону щодо форми та змісту, зокрема погодження істотних умов і цей договір не суперечить нормам цивільного законодавства, відповідає вільному волевиявленню та внутрішній волі учасників правочину, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання недійсним оспорюваного кредитного договору.

Такі висновки є правильними з огляду на те, що ОСОБА_1 особисто підписала спірний кредитний договір та укладений в його забезпечення договір іпотеки, а також додаткову угоду, зокрема від 11 жовтня 2017 року, видача кредиту обліковується банком саме за кредитним договором

№ 004-2008-1020 від 04 квітня 2008 року.

Крім того, в своїх заявах від 31 жовтня 2016 року та 02 червня 2017 року про проведення реструктуризації кредиту ОСОБА_1 вказуючи відомості про кредитний договір зазначала саме кредитний договір № 004-2008-1020 від 04 квітня 2008 року.

Верховний Суд погоджується із висновками апеляційного суду про те, що позивачем не доведено наявність зазначених у позові підстав для визнання кредитного договору № 004-2008-1020 від 04 квітня 2008 року недійсним.

Висновки апеляційного суду, з урахуванням встановлених обставин у розглядуваній справі, не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 та Верховного Суду України у постанові від 16 грудня 2015 року у справі

Апеляційний суд встановив, що позовні вимоги про захист прав споживачів, визнання кредитного договору недійсним на підставі введення в оману щодо істотних умов договору не знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи.

При цьому, саме по собі посилання суду апеляційного суду на статтю 18 Закону України "Про захист прав споживачів" не призвело до неправильного вирішення спору по суті.

На недоліки в організації діяльності банку, встановлені під час розгляду справи, зокрема оформлення кредитного договору від 04 квітня 2008 року із ОСОБА_1 під різними номерами, суд першої інстанції відреагував окремою ухвалою, яка залишена без змін апеляційним судом.

Інші аргументи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, якими у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а переважно зводяться до необхідності переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків апеляційного суду не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.