756/3467/20 Про усунення перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні майном - 01.09.2021 Прийняття

у володінні, користуванні та розпорядженні майном. Позовна заява мотивована тим, що у березні 2020 року з постанови приватного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій у посвідченні договору купівлі-продажу квартири вона дізналася про наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про арешт всього належного їй нерухомого майна. Позивач вказувала, що підставою виникнення обтяження стала постанова відділу державної виконавчої служби Євпаторійського міського управління юстиції (далі - ВДВС Євпаторійського МУЮ) від 11 січня 2011 року № 2169/11, а суб`єктом обтяження - ОСОБА_1, зареєстроване місце проживання якої: АДРЕСА_1, відомості щодо реєстраційного номера облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) якої відсутні. Позивач стверджувала, що у АР Крим ніколи не проживала, тому не є особою, стосовно якої було відкрите виконавче провадження та на нерухоме майно якої накладено арешт.Крім того, вказувала, що 30 вересня 2013 року державним реєстратором Реєстраційної служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області Хибою А. В. (далі - державний реєстратор) на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 6348153 від 30 вересня 2013 року внесено запис про наявність обтяжень щодо належного їй майна (номер запису про обтяження 2694576, яке зареєстроване 08 лютого 2011 року). Позивач дійшла висновку про те, що реєстратор помилково ідентифікувала її - позивача, як ОСОБА_1 - боржницю, і помилково перенесла запис про наявність арешту всього нерухомого майна боржниці ОСОБА_1 до відповідного розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо неї. Стверджуючи про порушення її прав власника, ОСОБА_1 просила суд виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості щодо наявності арешту всього належного їй, ОСОБА_1, ( АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1 ) нерухомого майна, згідно з постановою про відкриття виконавчого провадження № 2169/11, виданою 11 січня 2011 року ВДВС Євпаторійського МУЮ (номер запису про обтяження 2694576 від 08 лютого 2011 року).

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанціїРішенням Оболонського районного суду міста Києва від 13 травня 2020 року, ухваленим у складі судді Белоконної І. В., позов ОСОБА_1 задоволено.Виключено відомості щодо наявності арешту всього належного ОСОБА_1 нерухомого майна, згідно з постановою ВДВС Євпаторійського МУЮ про відкриття виконавчого провадження від 11 січня 2011 року № 2169/11 (номер запису про обтяження 2694576 від 08 лютого 2011 року). Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не є особою, стосовно якої постановою ВДВС Євпаторійського МУЮ було відкрито виконавче провадження та на нерухоме майно якої вказаною постановою накладено арешт. Крім того, станом на 13 травня 2020 року у Єдиному реєстрі боржників відсутні відомості щодо боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Тому, пославшись на вимоги частини п`ятої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження", суд позовні вимоги задовольнив та зняв арешт з майна позивача.Постановою Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року скасовано рішення суду першої інстанції та закрито провадження за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пелех З. Б., Міністерства юстиції України, третя особа - Департамент з питань реєстрації Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про усунення перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні майном, оскільки справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відсутні передумови для віднесення цього спору до справ цивільної юрисдикції. Позивач не зазначає жодного цивільного спору з відповідачами стосовно квартири, щодо якої було внесено запис про наявність обтяжень, при цьому поряд із вимогою стосовно реєстрації такої квартири жодної іншої вимоги з приводу такого майна не заявлялося. Суд апеляційної інстанції вказав, що якщо спір у справі не має ознак приватно-правового характеру, він підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, якщо предметом перевірки у справі є виключно дотримання державним реєстратором (як суб`єктом владних повноважень), під час виконання покладених на нього законом публічно-владних управлінських функцій, встановленого законом порядку прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Короткий зміст вимог касаційної скаргиУ листопаді 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року, залишити в силі рішення Оболонського районного суду міста Києва від 13 травня 2020 року.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

06 листопада 2020 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д., відкрито касаційне провадження, витребувано справу із Оболонського районного суду міста Києва.

У листопаді 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 19 липня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргуКасаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, оскільки прийняв постанову на підставі неналежних та недопустимих доказів.Крім того, заявник вказує про обмеження її права власності на належне їй нерухоме майно внаслідок допущення державним реєстратором помилки. Суд не звернув увагу на те, що вона з відповідачами у публічно-правових відносинах не перебуває, жодні її дії чи бездіяльність не мали місце для спричинення наявності обмежувальних приписів у реєстрі, а такі обмеження виникли внаслідок помилкових дій державного реєстратора. Дії реєстратора є тільки обставинами, що доказують неправомірність існуючого обмеження права, а не предметом чи підставою позову. Відповідачі визначені не із міркувань віднесення спору до публічно-правового, а через особливості виконання рішення судів у сфері державної реєстрації речових прав, з метою забезпечення реалізації рішення суду у цій справі. отже спір у цій справі є приватно-правовий, оскільки порушено її приватне право, за захистом якого вона звернулася до суду.Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 911/488/18 (провадження № 12-207гс18), від 11 квітня 2018 року у справі № 826/366/16 (провадження № 11-96апп18), від 17 квітня 2018 року у справі № 815/6956/15 (провадження № 11-192апп18). Відзив на касаційну скаргу у строки, встановлені судом касаційної інстанції, не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами30 вересня 2013 року державним реєстратором Реєстраційної служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області Хибою А. В., на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 6348153 від 30 вересня 2013 року, внесено запис про наявність обтяження щодо майна ОСОБА_1 (номер запису про обтяження 2694576, яке зареєстроване 08 лютого 2011 року). Підставою виникнення обтяження є постанова ВДВС Євпаторійського МУЮ від 11 січня 2011 року № 2169/11, а суб`єктом обтяження є ОСОБА_1, дані щодо РНОКПП якої в реєстрі відсутні.У постанові приватного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій зазначено, що на підставі постанови ВДВС Євпаторійського МУЮ від 11 січня 2011 року № 2169/11 накладено арешт на все нерухоме майно, що належить ОСОБА_1, зареєстроване місце проживання якої: АДРЕСА_1 .Із паспортних відомостей позивача встановлено, що вона ніколи не проживала у АР Крим.Встановлено, що станом на 13 травня 2020 року в Єдиному реєстрі боржників відсутні відомості стосовно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного СудуВідповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята без порушень норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми праваЗгідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.У постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію, за якою, якщо позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто реєстраційні дії були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких здійснено оспорюваний запис.У справі, яка переглядається, позивач звернулася з позовом до приватного нотаріуса, Міністерства юстиції України та вказувала, що у 2013 році зверталася до державного реєстратора для оформлення права власності на належну їй земельну ділянку, під час оформлення якої державний реєстратор допустила помилку, внесла запис про наявність обтяжень щодо всього належного їй нерухомого майна, чим порушила її право власника.Посилання ОСОБА_1 як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 911/488/18 (провадження № 12-207гс18), від 11 квітня 2018 року у справі № 826/366/16 (провадження № 11-96апп18), від 17 квітня 2018 року у справі № 815/6956/15 (провадження № 11-192апп18), не заслуговують на увагу, оскільки у справі, яка переглядається, та у справах, на які посилається заявник, встановлені різні фактичні обставин. Зокрема, у справах № 826/366/16, № 815/6956/15 спір стосувався реєстраційних дій, вчинених за заявою іншої особи та у зв`язку з невиконанням договірних зобов`язань чи реалізацією прав іпотекодержателя на предмет іпотеки, у зв`язку з чим Велика Палата Верховного Суду встановила наявність приватно-правових відносин.Оскільки реєстраційні дії (внесення відомостей про обтяження) вчинено не за заявою іншої особи, яка має приватно-правовий інтерес щодо майна позивача, колегія суддів дійшла висновку про те, що спір у цій справі має публічно-правовий характер та відповідає нормативному визначенню адміністративної справи, а тому підпадає під юрисдикцію адміністративних судів та має вирішуватися у порядку адміністративного судочинства. Таким чином, суд апеляційної інстанції обґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції, правильно застосував положення пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України та закрив провадження у справі.Крім того, колегія суддів вважає за потрібне зазначити, що у разі, якщо особа вважає, що її права або законні інтереси у сфері державної реєстрації порушено, внаслідок допущення державним реєстратором технічної помилки, яка була виявлена після отримання заявником документів за результатом розгляду державним реєстратором її заяви, заявник не позбавлений можливості безпосередньо звернутися до державного реєстратора чи до органів Міністерства юстиції України, з вимогою відновити його порушене право на підставі частини другої статті 26, пункту 2 частини другої статті 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають.У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу.Таким чином, розглянувши справу в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення.Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду