Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

за участю секретаря Горбатюка В.С.

представника позивача - не прибув

представника відповідача - Шуневич-Христенко В.В.

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітіс Груп"

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.07.2014 (судді Літвінова А.В., Головань О.В., Мазур А.С.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014 (судді Межевич М.В., Земляна Г.В., Ключкович В.Ю.)

у справі № 826/9276/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітіс Груп"

до Державної фіскальної служби України

про визнання протиправним та скасування рішення, -

У червні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітіс Груп" (далі - позивач, ТОВ "Вітіс Груп") звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач, ДФС України), в якому просив суд скасувати рішення про застосування фінансових санкцій від 17.06.2014 № 000229.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014 і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що норма, передбачена абзацом 4 пункту 226.9 статті 226 Податкового кодексу України не може застосовуватися до імпортованих алкогольних напоїв позаяк є загальною нормою. Відносно імпортованої продукції спеціальними є положення підпункту 222.2.2 пункту 222.2 статті 222 Податкового кодексу України.

Відповідач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, в судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2018 касаційну скаргу було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Головним управлінням Міністерства доходів і зборів у Харківській області проведено фактичну перевірку ТОВ "Вітіс Груп" з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійснені оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Вітіс Груп" вимог статті 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" та пункту 226.11 статті 226 Податкового кодексу України - встановлено факт зберігання алкогольних напоїв маркованих марками акцизного податку сплаченого за одиницю маркованої продукції, що не відповідає сумі визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

За наслідками перевірки Головним управлінням Міністерства доходів і зборів у Харківській області складено акт від 09.04.2014 №14/20-40-21-02-10/36126345, а Міністерством доходів і зборів України прийнято рішення від 17.06.2014 № 000229 про застосування фінансових санкцій у розмірі 40 707,70 грн.

Крім того, судами встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Вітіс Груп" на підставі заявки-розрахунку від 05.03.2012 № 176 було замовлено марки у кількості 14 400 шт. для алкогольних напоїв імпортного виробництва компанії "Веннекер Дістіллеріс".

Враховуючи, що 01.04.2012 набули чинності зміни в оподаткуванні підакцизних товарів в частині визначеного переліку підакцизних товарів та встановлених розмірів ставок податку на них, зокрема, було змінено розмір ставок акцизного податку на алкогольну продукцію, товариством з обмеженою відповідальністю "Вітіс Груп" здійснено доплату акцизного податку у сумі 9 853,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 26.04.2012 №7044.

Алкогольна продукція імпортного виробництва компанії "Веннекер Дістіллеріс" була ввезена на митну територію України 20.06.2012 (що підтверджується вантажно-митною декларацією № 125110000/2012/334674) з наявністю марок акцизного податку зразка згідно заявці-розрахунку від 05.03.2012 № 176.

Суди першої та апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходили з тих мотивів, що позивач не виконав свій обов'язок щодо забезпечення маркування алкогольних напоїв марками акцизного податку у відповідності до ставок податку на дату розливу продукції. З огляду на те, що доплата була здійснена позивачем 26.04.2012, а ввезення маркованої підакцизної продукції на митну територію України здійснено 20.06.2012, у позивача було достатньо часу для здійснення належного маркування продукції.

З такими висновками судів попередніх інстанцій, не погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Пунктом 216.4 статті 216 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення підакцизних товарів (продукції) на митну територію України є дата подання контролюючому органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов'язання контролюючим органом у визначених законодавством випадках.

Згідно з частиною 4 статті 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Підпунктом 222.2.1 пункту 222.2 статті 222 Податкового кодексу України встановлено, що податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції) сплачується платниками податку до або в день подання митної декларації.

Відповідно до підпункту 222.2.2 пункту 222.2 статті 222 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент проведення перевірки) у разі ввезення маркованої підакцизної продукції на митну територію України податок сплачується під час придбання марок акцизного податку з доплатою (у разі потреби) на день подання митної декларації.

За приписами пункту 226.9 статті 226 Податкового кодексу України ( в редакції закону, яка діяла на момент проведення перевірки) вважаються такими, що немарковані: алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку; алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Разом із тим, вказаною правовою нормою регулюються правовідносини щодо сплати акцизного податку при розливі алкогольних напоїв на території України, а не при ввезенні готової продукції у режимі імпорту.

Для імпортованої продукції, у відповідності до положень підпункту 222.2.2 пункту 222.2 статті 222 Податкового кодексу України, передбачено перший строк сплати податку під час придбання марок акцизного податку, а останній розрахунок на строк сплати акцизного податку припадає на день подання митної декларації до митного органу.

Тобто дата подання митної декларації до митного органу і є датою визначення ставки для сплати акцизного податку з імпортованої маркованої алкогольної продукції, а не дата розливу цієї продукції. Таке правило сплати податку при імпорті алкогольних виробів збігається з правилом для всієї імпортованої продукції, визначеним у пункті 216.4 статті 216 Податкового кодексу України.

Таким чином, платникам податків надано право на доплату акцизного податку у разі зміни ставок такого податку. При цьому, за правилами підпункту 222.2.1 пункту 222.2 статті 222 Податкового кодексу України такий податок може бути сплачений до або в день подання митної декларації.

Судами встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Вітіс Груп" на підставі заявки-розрахунку від 05.03.2012 № 176 було замовлено марки у кількості 14 400 шт. для алкогольних напоїв імпортного виробництва компанії "Веннекер Дістіллеріс".

Крім того, 26.04.2012 позивачем з огляду на положення підпункту 222.2.2 пункту 222.2 статті 222 Податкового кодексу України була здійснена доплата акцизного податку з врахуванням зміни ставок акцизного податку 01.04.2012, що підтверджується платіжним дорученням від 26.04.2012 № 7044. Ставки акцизного податку з моменту доплати позивачем до дати подання платником митної декларації не змінювалися. Таким чином, на дату подання митної декларації акцизний податок був сплачений позивачем у повному обсязі.

Відтак, колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги, що продукція позивача є маркованою у встановленому законом порядку, а відтак у податкового органу не було правових підстав для застосування штрафних санкцій за зберігання алкогольної продукції без марок акцизного податку.

Згідно частини 1 статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки у справі немає необхідності встановлювати обставини, що не були встановлені у рішеннях судів попередніх інстанцій, а судами першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, суд дійшов висновку щодо необхідності скасування рішень судів попередніх інстанцій та прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 344, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітіс Груп" задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.07.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014 скасувати.

Адміністративний позов задовольнити: визнати протиправним та скасувати рішення від 17.06.2017 № 000229.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.