2а-0770/1946/11 Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими було зменшене бюджетне відшкодування сум ПДВ - 08.08.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 січня 2012 року по справі за позовом Іноземного підприємства "Петро Карбо Хем - Мукачево" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

Позивач, Іноземне підприємство "Петро Карбо Хем - Мукачево" в червні 2011 року звернулося в суд з позовом до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції та просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції від 06 травня 2011 року №00005376, від 20 травня 2011 року №00006523, від 20 травня 2011 року №0000972340.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті всупереч норм чинного законодавства, зокрема, підставою для зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ є віднесення до складу податкового кредиту по ПДВ сум, пов'язаних з придбанням товарів (робіт, послуг) за договорами, які, згідно висновків перевірки, нібито є нікчемними. При цьому, суму податкового кредиту по ПДВ сформовано на підставі отриманих накладних в рамках укладених договорів, за якими і здійснювалась поставка товарів та послуг позивачеві, сплачений ПДВ в межах виконання договорів в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) відноситься до складу податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, згідно вимог Податкового кодексу України (2755-17) . Позивач посилається на норми цивільного законодавства щодо недійсності угод, зазначаючи про помилковість висновку податкового органу щодо нікчемності укладених угод, оскільки підставою недійсності угод в силу закону (нікчемності) за актом перевірки щодо дотримання податкового законодавства є порушення цими правочинами публічного порядку, однак з 1 січня 2011 року такі правочини визнаються недійсними в судовому порядку (так, як і правочини, що не спрямовані на реальне досягнення правових наслідків, що обумовлені ними, на що є посилання в акті перевірки). Тобто, висновки перевірки щодо нікчемності правочинів не ґрунтуються на жодних доказах та суперечать нормам законодавства.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 січня 2012 року в справі №2а-0770/1946/11 адміністративний позов було задоволено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Мукачівською об'єднаною державною податковою інспекцією подано апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 січня 2012 року в справі №2а-0770/1946/11 та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт, зазначає, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної постанови було неповно з'ясовано обставини справи та порушено норми матеріального права. Апелянт наголошує на тому, що судом без перевірки доказами було взято до уваги лише ті обставини, на які посилався позивач. Натомість обставини, на які посилався відповідач не були з'ясовані судом та не були перевірені доказами, і таким чином вважає, що суд першої інстанції не забезпечив засад змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.

Проведеною Мукачівською ОДПІ виїзною позаплановою перевіркою ІП "Петро Карбо Хем - Мукачево" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за січень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період грудень 2010 року (акт Мукачівської ОДПІ від 19.04.2011 року за № 484/23-01/30503387) встановлено:

- зменшено суму бюджетного відшкодування за січень 2011 року в розмірі 217923,00 грн., а саме: в порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та ч. 1 ст. 203, ч.2 ст. 215, ч.2 ст. 228 ЦК України зменшено суму бюджетного відшкодування за січень 2011 року в розмірі 142954,00 грн.; в порушення пп.14.1.8 п.14.1 ст.14 та п.200.17 ст.200 Податкового кодексу України зменшено суму бюджетного відшкодування за січень 2011 року в розмірі 142954,00 грн. в порушення п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України та ч. 1 ст. 203, ч.2 ст. 215, ч.2 ст. 228 ЦК України зменшено суму податкового кредиту за січень 2011 року в розмірі 362323,00 грн.

На підставі акту перевірки від 19.04.2011 року за № 484/23-01/30503387, 06 травня 2011 року Мукачівською ОДПІ прийнято податкове повідомлення рішення за № 00005376 про зменшення ІП "Петро Карбо Хем - Мукачево" розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 362323,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1,00 грн.

Проведеною Мукачівською ОДПІ документальною позаплановою виїзною перевіркою ІП "Петро Карбо Хем - Мукачево" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за лютий 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період грудень 2010 року та січень 2011 року (акт Мукачівської ОДПІ від 19.05.2011 року за № 592/23-01/30503387) встановлено:

- перевіркою підтверджено відображене у декларації за лютий 2011 року бюджетне відшкодування у сумі 4395,00 грн.

- в порушення пп.14.1.8 п.14.1 ст.14, п.198.2 та 198.3 ст.198, п.200.17 ст.200 Податкового кодексу України зменшено бюджетне відшкодування за лютий 2011 року у сумі 369092,00 грн.

- в порушення п.198.6 ст.198, п.201.1 "и" ст.201, п.198.2 ст.198, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України зменшено суму податкового кредиту за січень 2011 року в розмірі 8381,68 грн.

- в порушення п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України зменшено суму податкового кредиту за лютий 2011 року в розмірі 5000,00 грн.

На підставі акту від 19.05.2011 року за № 592/23-01/30503387, 20 травня 2011 року Мукачівською ОДПІ прийнято податкові повідомлення рішення:

- за № 0000972340 про зменшення ІП "Петро Карбо ХемМукачево" суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 369092,00 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у сумі 1,00 грн.

- за № 00006523 про зменшення ІП "Петро Карбо Хем-Мукачево" розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 5000,00 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у сумі 1,00 грн.

Стосовно зменшення ІП "Петро Карбо Хем - Мукачево" розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 362323,00 грн., згідно податкового повідомлення - рішення Мукачівської ОДПІ від 06.05.2011 року за № 00005376, суд зазначає наступне:

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, зокрема, актом Мукачівської ОДПІ від 19.04.2011 року за № 484/23-01/30503387, перевіркою встановлено наступне.

Одним з найбільших постачальників позивача є, в тому числі, ТзОВ "Укррезервуарсервіс" (виконання робіт по розширенню станцій по перевантаженню скріплених вуглеводних газів пропан - бутан (СВГ), загальна сума 2173928,00 грн., сума ПДВ 362323,00 грн.). Перевіркою встановлено завищення задекларованих показників у рядках 10-17 декларації у сумі 362323,00 грн. по ТзОВ "Укррезервуарсервіс".

Підстава: акт Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська від 05.04.2011 року за № 1133/23-3/32575702, яким встановлено порушення ч.5 ст. 203, ч.ч.1,2 ст. 215,ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТзОВ "Укррезервуарсервіс" при придбанні та продажу товарів (послуг) за січень 2011 року.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року (v0009700-09) було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України (2341-14) за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Однак судом встановлено, що обвинувальний вирок стосовно керівника позивача відсутній.

Відповідачем не надано доказів, а так само не було встановлено судом першої інстанції фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТзОВ "Укррезервуарсервіс" та останнім і ТзОВ "Гранд - Буд Престиж" правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у відповідача, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Позивачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Так, Верховний Суд України вже неодноразово висловлював правову позицію щодо правомірності зменшення податковими органами сум бюджетного відшкодування (невідшкодування бюджетної заборгованості) з визначених податковим органом вказаних вище підстав.

Зокрема, у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення у подібних правовідносинах Верховний Суд України дійшов висновку про те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону №168/97-ВР щодо надмірної сплати ПДВ як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Верховний Суд України вказав, що така правова позиція узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах Верховного Суду України від 09.09.2008 у справі № 21-500во08, від 01.06.2010 у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Верховний Суд України у постанові від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення наголосив на тому, що такий висновок узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії"(заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

В іншій постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК"до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень зазначено про правильність висновків судів про те, що за змістом підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту. Невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Верховний Суд України вказав, що така позиція касаційного суду ґрунтується на правильному застосуванні положень підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах, зокрема у постанові від 11 грудня 2007 року (справа № 21-1376во06), в якій Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до частини першої статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, ІП "Петро Карбо Хем - Мукачево" укладено з ТзОВ "Укррезервуарсервіс" договори генерального підряду від 15.04.2010 року за № 15/041 по виконанню робіт по розширенню станції по перевантаженню скраплених вуглеводневих газів пропан - бутан (СВГ) та від 24.06.2011 року за № 24/06-1 (а.с.60-63 Т.1) по виконанню ремонтно-будівельних робіт на території станції по перевантаженню скраплених вуглеводневих газів пропан - бутан (СВГ).

Крім того, ІП "Петро Карбо Хем-Мукачево" укладено з ТзОВ "Укррезервуарсервіс" договір "на разработку, изготовление и поставку щита управления ЩУЗ (база хранения) станции СУГ "Павшино" (2 очередь) від 17.08.2010 року за № 11-10-08, за яким вартість угоди складає 104280,00 грн. (в тому числі, ПДВ 17380,00 грн.), з додатками до нього (протоколи, плани виконання, специфікація, додаткові угоди).

ІП "Петро Карбо Хем Мукачево" укладено з ТОВ "Укррезервуарсервіс" договір "на разработку, изготовление и поставку щита пожаротушения станции СУГ "Павшино" (2 очередь) від 17.08.2010 року за № 12-10-08, за яким вартість угоди складає 94488,00 грн. (в тому числі, ПДВ 15748,00 грн.), з додатками до нього (протоколи, календарні плани, специфікація, додаткові угоди).

ІП "Петро Карбо Хем Мукачево" укладено з ТзОВ "Укррезервуарсервіс" договір "на разработку програмного обеспечения и поставку оборудования операторських станций общестанционных систем станции СУГ "Павшино" (2 очередь) від 17.08.2010 року за № 14-10-08, за яким вартість угоди складає 145956,00 грн. (в тому числі, ПДВ 24326,00 грн.), з додатками до нього (протоколи, календарні плани, специфікація, додаткові угоди).

В матеріалах справи наявні копії всіх податкових накладних, отриманих ІП "Петро Карбо Хем-Мукачево" (покупець) від ТзОВ "Укррезервуарсервіс" (продавець) в межах виконання укладених договорів, зокрема: від 31.01.2011 року за 3 1 (а.с.135 т.2), № 2 (а.с.136 Т.2), № 3 (а.с.137 Т.2), № 4 (а.с.138 Т.2), № 5 (а.с.139 Т.2), № 6 (а.с.140 Т.2), № 7 (а.с.141 Т.2), № 8 (а.с.142 т.2), № 9 (а.с.143 т.2), № 10 (а.с.144 Т.2), № 11 (а.с.145 Т.2), № 12 (а.с.146 Т.2), № 13 (а.с.147 т.2), № 14 (а.с.148 Т.2), № 15 (а.с.149 Т.20, № 16 (а.с.150 Т.2) та від 28.02.2011 року за № 4 (а.с.134 Т.2), № 5 (а.с.133 Т.2), № 6 (а.с.132 Т.2), № 7 (а.с.131 Т.2), № 8 (а.с.130 Т.2), № 9 (а.с.129 Т.2), № 10 (а.с.128 Т.2), № 11 (а.с.127 Т.2), № 12 (а.с.126 Т.2).

Наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, копіями податкових накладних, копіями платіжних доручень (платник ІП "Петро Карбо Хем-Мукачево", одержувач ТзОВ "Укррезервуарсервіс"), копіями укладених між ІП "Петро Карбо Хем - Мукачево" та ТзОВ "Укррезервуарсервіс" договорів з додатками до них, виробничо-технічною документацією (довідками про вартість виконаних робіт, акти виконаних робіт, загальними відомостями ресурсів, актами списання матеріалів, актами приймання - передачі виконаних робіт), висновком експертного будівельно-технічного дослідження від 12.12.2011 року за № 26/12-11підтверджено виконання робіт ТзОВ "Укррезервуарсервіс" та правильність визначення їх вартості, отримані за договорами роботи (послуги) використані в господарській діяльності за профілем діяльності підприємства, вказані в договорах роботи реально отримані та оприбутковані підприємством, у вартості отриманих робіт наявний та сплачений в повному обсязі ПДВ, за наслідками придбання правомірно сформовані валові витрати та податковий кредит. Таким чином, реальність здійснення господарських операцій по отриманню виконаних робіт підтверджена наявними в матеріалах справи доказами.

Суд першої інстанції правильно вказав, що підстави для зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 362323,00 грн. (із загальної суми 369092,00 грн.) за податковим повідомленням-рішенням від 20.05.2011 року за № 0000972340 повністю ідентичні підставам зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 362323,00 грн., згідно податкового повідомлення-рішення від 06.05.2011 року за № 00005376 (нікчемність правочину, укладеного між ІП "Петро Карбо Хем-Мукачево" та ТзОВ "Укррезервуарсервіс", сума ПДВ за яким становить 362323,00 грн.), та в зв'язку зі скасуванням податкового повідомлення - рішення Мукачівської ОДПІ 06.05.2011 року за № 00005376 та з тих саме підстав - підлягає також скасуванню податкове повідомлення рішення Мукачівської ОДПІ від 20.05.2011 року за № 0000972340 про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 369092,00 грн. в частині суми 362323,00 грн.

Стосовно зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ в іншій частині, суд зазначає наступне:

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, зокрема, актом Мукачівської ОДПІ від 19.05.2011 року за № 592/23-01/30503387, перевіркою зменшено податковий кредит за січень 2011 року (та, відповідно, бюджетне відшкодування за лютий 2011 року) на суму ПДВ 8381,68 грн. з підстав порушення вимог щодо оформлення ряду податкових накладних (порушення п.201.1 "и" ст. 201 ПК України) та здійснення оплати 29.12.2010 року за податковою накладною від 04.01.2011 року (порушення п.201.7 ст. 201 ПК України).

Згідно пп.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст.201 ПК України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

При цьому, згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 201.10 ПК України (2755-17) , при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Абзацом восьмим п. 201.10 ст. 201 встановлено, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Пунктом 11 підрозділу 2 Перехідних положень ПК України (2755-17) встановлено, що реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу зазначених норм ПК України (2755-17) вбачається, що включення до податкового кредиту сум ПДВ за відсутності факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної тих платників, щодо яких не запроваджено обов'язковості реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних - виключає можливість застосування наслідків, передбачених абзацом восьмим п. 201.10 ст.201 ПК України.

Актом перевірки від 19.05.2011 року підтверджено та не заперечується представниками сторін, що всі податкові накладні по яким встановлено завищення суми податкового кредиту, отримані позивачем як покупцем товарів (послуг) на протязі січня 2011 року, тобто під час дії норми (з 01.01.2011 року до 31.03.2011 року) щодо обов'язковості реєстрації податкових накладних, в яких сума ПДВ становить більше одного мільйона гривень, та жодна з отриманих накладних вказану норму не перевищує, тобто, зазначені податкові накладні не підлягали реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Виходячи з наведеного, висновки перевірки щодо завищення податкового кредиту в зв'язку з порушенням порядку заповнення податкової накладної по податковим накладним, реєстрація яких є необов'язковою, є неправомірними, оскільки положення абзацу восьмого п.201.1 ст. 201 ПК України не застосовуються, що прямо встановлено іншими нормами Податкового кодексу України, зокрема, пунктом 11 підрозділу 2 Перехідних положень цього Кодексу.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, зокрема, актом Мукачівської ОДПІ від 19.05.2011 року за № 592/23-01/30503387, ІП "Петро Карбо Хем - Мукачево" порушено п. 201.7 ПК України (2755-17) - включено до податкового кредиту за січень 2011 року податкові накладні, отримані в січні 2011 року, оплата за які проведена в грудні 2010 року.

Згідно п. 198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Абзацом третім пп.198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. При цьому, вказана норма абзацу третього цього пункту стосується саме податкових накладних, а не інших документів.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України встановлено, що підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна.

При цьому, згідно абзацу другого п.198.6 ст.198 ПК України, у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, право на податковий кредит за рахунок сплачених сум в ціні придбаного товару, який в подальшому буде використано в господарській діяльності, виникає з моменту отримання товару або отримання податкової накладної, законодавством передбачений строк (365 днів) для включення до податкового кредиту сум, що не були включені у звітному періоді, крім того, заборонено включення до податкового кредиту сум, що не підтверджені податковою накладною, сума включена до податкового кредиту в періоді отримання податкової накладної, з чого вбачається відсутність порушень при визначенні податкового кредиту.

Виходячи з наведеного, протиправним є також зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ також в цій частині оскаржуваного податкового повідомлення - рішення (з підстав порушення вимог щодо оформлення ряду податкових накладних (порушення п.201.1 "и" ст. 201 ПК України) та здійснення оплати 29.12.2010 року за податковою накладною від 04.01.2011 року (порушення п.201.7 ст. 201 ПК України), тобто, протиправним є зменшення ІП "Петро Карбо Хем-Мукачево" бюджетного відшкодування з ПДВ в цілому у сумі 369092,00 грн., таким чином, відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, вимоги позову в цій частині підтверджені належними та допустимими доказами, відповідають вимогам законодавства та встановленим в судовому засіданні обставинам справи, підтвердженими належними та допустимими доказами. За наведених обставин, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення Мукачівської ОДПІ від 26.05.2011 року за № 0000972340.

Стосовно зменшення ІП "Петро Карбо Хем-Мукачево" розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 5000,00 грн., згідно податкового повідомлення - рішення Мукачівської ОДПІ від 26.05.2011 року за № 00006523, суд зазначає наступне.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, зокрема, актом Мукачівської ОДПІ від 19.05.2011 року за № 592/23-01/30503387, перевіркою встановлено наступне: на порушення вимог п.198.6 ст. 198 ПК України зменшено суму податкового кредиту за лютий 2011 року на суму ПДВ 5000,00 грн.

Згідно п. 5.2 Розділу II Порядку, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, зокрема, актом Мукачівської ОДПІ від 19.05.2011 року за № 592/23-01/30503387, підстави для зменшення податкового кредиту з ПДВ у сумі 5000,00 грн. не відображені в акті, в ньому відсутні будь-які обґрунтування зменшення податкового кредиту, як і посилання на первинні документи.

За наведених обставин, протиправним є також зменшення суми податкового кредиту, оскільки підстави, правомірність та визначення суми такого не зазначена актом Мукачівської ОДПІ від 19.05.2011 року за № 592/23-01/30503387 в зв'язку з допущеними при його прийнятті порушеннями вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

Таким чином відповідачем не доведено доказами та обґрунтовано підставність виявлених порушень податкового законодавства позивачем.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене апеляційні вимоги Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції є неаргументованими та в їх задоволенні слід відмовити.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Апеляційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 січня 2012 року в справі №2а-0770/1946/11 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі, відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.