303/3347/16-ц Про визнання заповіту недійсним - 10.06.2021 Прийняття

Іменем України10 червня 2021 рокум. Київсправа № 303/3347/16-цпровадження № 61-2204св19Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М., учасники справи:позивач - ОСОБА_1,відповідач - ОСОБА_2, третя особа - нотаріус Мукачівської районної державної нотаріальної контори Шпеник Мар`яна Юріївна, розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 грудня 2017 року у складі судді Камінського С. Е. та постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 11 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Куштана Б. П., Джуги С. Д., Мацунича М. В., ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, за участю третьої особи - нотаріуса Мукачівської районної державної нотаріальної контори Шпеник М. Ю., про визнання заповіту недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що її рідна сестра померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вона була власником будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті сестри в неї залишилося двоє дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, і ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, які на день смерті свої мами (сестри позивача) проживали разом із нею. Після смерті старшого сина (племінника позивача), позивач допомагала та фінансово підтримувала меншого племінника, оскільки той був інвалідом із дитинства та не міг самостійно забезпечувати себе найнеобхіднішим.

Після смерті меншого племінника, позивач у встановлений законом строк звернулася до нотаріуса Мукачівського районного державної нотаріальної контори Шпеник М. Ю. із заявою про прийняття спадщини, однак, як стало відомо, ОСОБА_3 ще за життя залишив заповіт на ОСОБА_2 .

Вважала такий заповіт незаконним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки відповідач скористався тим, що племінник позивача був інвалідом із дитинства, неграмотним (не вмів самостійно писати та читати), забрав від нього документи на будинок і паспорт громадянина України та оформив на себе право власності на житловий будинок.

Позивач просила суд скасувати заповіт, складений ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 грудня 2017 року у позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у ході розгляду справи жодної з передбачених статтею 1257 ЦК України обставин, які б могли бути підставами для визнання цього заповіту недійсним не встановлено, а тому позов ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним є необґрунтованим.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 11 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що при вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції, надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.

У квітні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем до суду неодноразово заявлено клопотання про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи, яка не була проведена.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що позивач є сестрою ОСОБА_4, яка проживала за адресою: АДРЕСА_1, разом зі своїми синами.

Після смерті сестри та її синів, позивач 01 грудня 2015 року звернулася до Мукачівської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини на будинковолодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 17).

Постановою від 01 квітня 2016 року відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з тим, що на вказане майно 11 червня 2015 року, був посвідчений заповіт від ОСОБА_3 (племінник позивача) на ОСОБА_2, а 02 березня 2016 року Мукачівською районною державною нотаріальною конторою видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок, який знаходиться у АДРЕСА_1, ОСОБА_2 (а. с. 19).

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до начальника Мукачівського міського відділу (з обслуговування м. Мукачева та Мукачівського району) УМВС України в Закарпатській області про скоєння ОСОБА_2 кримінального правопорушення передбаченого статтею 190 КК України (шахрайство). Вважала, що ОСОБА_2 шахрайським шляхом заволодів документами та змусив її племінника скласти на нього заповіт, знаючи, що ОСОБА_3 є фактично недієздатною особою (а. с. 13).

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про призначення посмертної психіатричної судово-медичної експертизи (а. с. 39-40) на предмет визначення дієздатності ОСОБА_3 на момент укладення заповіту.

У вересні 2016 року представник ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_1, також подав клопотання про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи (а. с. 51).

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 07 вересня 2016 року призначено в справі посмертну судово-психіатричну експертизу (а. с. 54).

Ухвалу Мукачівського міськрайонного суду від 07 вересня 2016 року та матеріали справи повернуто без виконання у зв`язку з необхідністю надання документів, а також допиту сімейного лікаря, листоноші, сусідів про психічний стан ОСОБА_3 в період складання заповіту (а. с. 74).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II "Перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою статті 225 ЦК України передбачено, що правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Згідно з частинами першою-другою статті 1247, та частинами першою другою статті 1257 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Отже, вирішуючи спори необхідно встановити психічний стан заповідача в момент вчинення заповіту, тобто чи розумів останній значення своїх дій та чи міг керувати ними в ці моменти.

Правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 145 ЦПК України зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК України.

Суди встановили, що у справі є заповіт, посвідчений 11 червня 2015 року державним нотаріусом Мукачівської районної державної нотаріальної контори (а .с. 35), зі змісту якого видно, що ОСОБА_3, діючи добровільно, без будь-якого примусу, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам`яті, на випадок своєї смерті заповів усе своє рухоме та нерухоме майно, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося, ОСОБА_2 . Під час посвідчення заповіту нотаріусом було встановлено дієздатність ОСОБА_3, зафіксовано, що перед підписанням заповіту він був прочитаний уголос заповідачем і власноручно підписаний.

Встановивши, що під час посвідчення заповіту племінник позивача, діючи добровільно, без будь-якого примусу, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам`яті на випадок своєї смерті заповів все своє рухоме та нерухоме майно, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося, ОСОБА_2 та під час посвідчення заповіту нотаріусом було встановлено дієздатність ОСОБА_3, зафіксовано, що перед підписанням заповіту він був прочитаний уголос заповідачем і власноручно підписаний, а доводи позивача про недієздатність особи та не усвідомлення власних дій під час складення заповіту через інвалідність, не є достатньою підставою для задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права та дійшли обґрунтованого висновку про відмову у позові через недоведеність.

Доводи касаційної скарги про те, що позивачем до суду неодноразово заявлено клопотання про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи, яка не була проведена є необґрунтованими, оскільки ухвалою суду було призначено посмертну судово-психіатричну експертизу ОСОБА_3, однак обласною психіатричною лікарнею м. Берегово матеріали цивільної справи було повернуто без виконання та запропоновано надати додаткові медичні документи, а також допитати сімейного лікаря, листоношу, сусідів про психічний стан ОСОБА_3 в період часу, що відноситься до складання заповіту.

Крім того, Обласна психіатрична лікарня м. Берегово на виконання ухвали Мукачівського міськрайонного суду від 07 вересня 2016 року про призначення в справі посмертної судово-психіатричної експертизи повідомила, що за даними медичної документації ОСОБА_3 при житті страждав психічним захворюванням у вигляді шизофренії, параноїдної форми, останнє звернення до психіатра відбулося за п`ять років до складання заповіту, однак такий діагноз не є підставою для винесення однозначного висновку про психічний стан ОСОБА_3 в юридично значимий період та його здатність в цей час усвідомлювати значення дій та керувати ними, та запропоновано надати додаткові матеріали (а. с. 78). У зв`язку з ненаданням необхідної інформації справу повернуто без виконання.

Як встановив суд першої інстанції, свідок у суді заперечив наявність психічних відхилень на той період часу в поведінці ОСОБА_3, а щодо інших свідків суд частково задовольнив клопотання позивача про їх виклик та допит, однак позивач не посприяв їх прибуттю до суду, а тому, враховуючи те, що обов`язок доказування покладається на сторони, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив повторне клопотання позивача про повторне призначення цієї ж експертизи.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суд першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 11 квітня 2018 року залишити без змін.