622/1378/19 Про скасування наказів, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування його реєстрації та повернення земельної ділянки у відання держави - 09.06.2021 Прийняття

Короткий зміст позовних вимогУ листопаді 2019 року керівник Дергачівської місцевої прокуратури, в інтересах держави в особі Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Харківській області) про скасування наказів, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування його реєстрації та повернення земельної ділянки у відання держави.Позовна заява мотивована тим, що наказом Управління Держземагенства у Харківській області № 2855-СГ від 27 жовтня 2014 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів на території Золочівського району Харківської області. Орієнтовний розмір земельних ділянок 30 га, 25,0328 га, 23,3054 га, 6,0019 га, 28,5170 га, 17,3318 га, 12,9093 га, 5,3876 га, 15,0321 га, 50 га, призначення сільськогосподарські угіддя (рілля) для ведення фермерського господарства. Надалі наказом ГУ Держземагенства у Харківський області № 216-СГ від 05 лютого 2015 року затверджено проект землеустрою та надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 6322655100:05:002:0914, площею 50,0000 га, із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарські угіддя (рілля) для ведення фермерського господарства строком на 49 років. На виконання зазначених наказів між ГУ Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 14 травня 2015 року укладено договір оренди вказаної земельної ділянки. За вказаним договором спірна земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства (пункти 2, 14 зазначеного договору). Зазначав, що 12 травня 2016 року між ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду про внесення змін до вищевказаного договору оренди землі, відповідно до якої визначено розмір орендної плати. Розпорядженням Золочівської райдержадміністрації від 03 липня 1997 року № 372 ОСОБА_1 надавалася земельна ділянка площею 43,28 га на території Одноробівської сільської ради для розширення фермерського господарства, на підставі якого останній отримав державний акт на право постійного користування землею серії ХР-13-00-000890. ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності серії ІІІ-ХР № 085228 належить земельна ділянка площею 7,25 га, розташована на території Одноробівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та на підставі державного акту серії ЯГ № 075495 від 10 квітня 2007 року належить земельна ділянка площею 5,1958 га, розташована на території Олександрівської сільської ради Золочівського району для ведення фермерського господарства.Крім того, ОСОБА_1 є засновником та керівником в підприємствах: ТОВ "Відродження-1881", Селянська Спілка Управління Фермерських Господарств та Фермерське господарство (далі - ФГ) "Альфа", в якому є також і підписантом. ФГ "Альфа" засноване та зареєстроване 04 серпня 1998 року. Сільськогосподарська техніка, самохідні машини та механізми за ОСОБА_1 не обліковуються. Звертаючись до ГУ Держземагенства у Харківській області із заявою про отримання земельної ділянки, ОСОБА_1 мав на меті не створити нове фермерське господарство, а розширити земельний банк вже існуючого ФГ "Альфа" без проведення земельних торгів, як того вимагає закон, оскільки у останнього вже перебувають у власності земельні ділянки для ведення і створення фермерського господарства, що підтверджується державними актами. Посилався на те, що відповідно до законодавства про фермерське господарство, порядок створення фермерського господарства включає два основні етапи: набуття засновником права на земельну ділянку для ведення фермерського господарства та створення і державна реєстрація фермерського господарства. Вказані дії ОСОБА_1 свідчать про грубе порушення та ігнорування останнім норм діючого законодавства, та про те, що єдиною метою для отримання спірних земельних ділянок було розширення земельного банку вже раніше створеного ФГ "Альфа", що прямо суперечить меті та духу Закону України "Про фермерське господарство" (973-15) . Ураховуючи наведене, керівник Дергачівської місцевої прокуратури просив суд про скасування наказів, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування його реєстрації та повернення земельної ділянки у відання держави.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції Ухвалою Золочівського районного суду Харківської області від 29 грудня 2020 року у складі судді Квітки О. О. позов керівника Дергачівської місцевої прокуратури, в інтересах держави в особі Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області, до ОСОБА_1, ГУ Держгеокадастру у Харківській області про скасування наказів, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування його реєстрації та повернення земельної ділянки у відання держави залишено без розгляду на підставі пунктів 1, 2 частини першої статті 257 ЦПК України.Судове рішення мотивовано тим, що саме за державою, в особі Головного управління Держземагенства у Харківській області, а не за Золочівською селищною радою, в інтересах якої прокурором подано позов, зареєстроване право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6322655100:05:002:0914. Тобто, Золочівська селищна рада не є належним органом, уповноваженим державою здійснювати весь спектр правовідносин з приводу володіння, користування і розпорядження спірною земельною ділянкою.Прокурором не доведено наявності суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу щодо цієї земельної ділянки саме у Золочівської селищної ради, як обов`язкової передумови реалізації права на судовий захист у порядку цивільного судочинства. Посилання прокурора на те, що спірна земельна ділянка перейшли у власність позивача - Золочівської селищної ради внаслідок прийняття рішення ХІІ сесії VІІІ скликання Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області № 1941 від 30 жовтня 2018 року, згідно з яким, в тому числі і спірна земельна ділянка перейшла із земель державної власності до земель комунальної власності, не ґрунтуються на нормах закону, оскільки позивач не набув права власності на земельні ділянки через не здійснення державної реєстрації. Районний суд вважав, що є підстави для залишення позову без розгляду, оскільки прокурор не підтвердив правових підстав для представництва та, відповідно, не набув процесуального статусу органу, якому Законом України "Про прокуратуру" надано право захищати права, свободи та інтереси визначеного прокурором позивача (спеціальної процесуальної правоздатності).

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанціїПостановою Харківського апеляційного суду від 03 березня 2021 року апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задоволено.Ухвалу Золочівського районного суду Харківської області від 29 грудня 2020 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.Постанова апеляційного суду мотивована тим, що прокурор діяв відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 02 грудня 2020 року у справі № 127/10502/18. Наведене прокурором обґрунтування підстав звернення до суду з позовом в інтересах держави нічим не спростовано, оскільки спір стосується земельної ділянки, яка не перебуває у приватній власності, а тому відповідно до статті 13 Конституції України є об`єктом права власності Українського народу, що свідчить про те, що прокурор звернувся до суду із захистом публічного, а отже, державного інтересу. При цьому встановлення органу, який у даному спорі діє від імені українського народу за змістом статті 2 ЦПК України є завданням суду під час розгляду справи та ухвалення рішення по суті спору, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Короткий зміст вимог касаційної скаргиУ касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі ухвалу Золочівського районного суду Харківської області від 29 грудня 2020 року.Крім того, ОСОБА_1 заявлено клопотання про передачу справи за позовом керівника Дергачівської місцевої прокуратури, в інтересах держави в особі Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області, до ОСОБА_1, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про скасування наказів, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування його реєстрації та повернення земельної ділянки у відання держави на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд не спростував висновки суду першої інстанції щодо відсутності державної реєстрації права власності на спірні земельні ділянки за Золочівською селищною радою (об`єднана територіальна громада), яку прокурор визначив як особу, в інтересах якої подано позов. При цьому на момент постановлення ухвали районним судом в матеріалах справи були відсутні докази зміни правового режиму (власника) земельної ділянки з кадастровим номером 6322655100:05:002:0914.Зазначає, що станом на момент звернення прокурора до суду з позовом спірна земельна ділянка знаходилася у державній власності та відповідно суб`єктом права власності була держава, яка реалізує свої права через органи державної влади, а не через органи місцевого самоврядування (Золочівську селищну раду).Стверджує, що прокуратура не встановила суб`єкта права власності на землю та не обґрунтувала наявність підстав для представництва.Вважає, що з приводу залишення позовної заяви без розгляду з підстав відсутності суб`єкта, в інтересах якого подано позов, зареєстрованого у встановленому законодавством порядку права власності на земельну ділянку, яка є предметом позовних вимог прокурора і, як наслідок, неправильне визначення прокурором органу, в інтересах якого подається позовна заява, відсутня стала судова практика, це є виключною правовою проблемою та підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_1 вказує те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин положення статті 131-1 Конституції України, статтю 56 ЦПК України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та скасував ухвалу районного суду про залишення позову керівника Дергачівської місцевої прокуратури, в інтересах держави в особі Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області, без розгляду. Вважає, що керівником Дергачівської місцевої прокуратури не було підтверджено підстав для представництва інтересів територіальної громади в особі Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області в суді. Зазначає, що судом апеляційної інстанції не застосовано правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргуУ травні 2021 року Харківська обласна прокуратура подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому зазначила, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, отже, підстави для скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.Вважає, що відповідно до вимог статей 116, 117, 122 ЗК України, статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та на підставі рішень органів виконавчої влади фактично відбувся перехід права власності на спірні земельні ділянки з державної в комунальну, отже, у прокурора є підстави для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області.Зазначає, що Дергачівською місцевою прокуратурою на адресу Золочівської селищної ради 02 жовтня 2019 року направлено повідомлення на підставі та в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" про намір звернутися до суду з позовом.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанціїУ квітні 2021 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.У квітні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 травня 2021 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судамиНаказом Головного управління Держземагенства України у Харківській області № 2855-СГ від 27 жовтня 2014 року "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів на території Золочівського району Харківської області.Орієнтований розмір земельних ділянок 30,000 га, 25,0328 га, 23,3054 га, 6,0019 га, 28,5170 га, 17,3318 га, 12,9093 га, 5,3876 га, 15,0321 га, 50,000 га за рахунок земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (рілля) для ведення фермерського господарства (а. с. 12).Наказом Головного управління Держземагенства України у Харківській області № 219-СГ від 05 лютого 2015 року "Про затвердження документаціїіз землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" затверджено, розроблений фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 "Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області".Надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку, розташовану за межами населених пунктів Золочівської селищної ради на території Золочівського району Харківської області, з кадастровим номером 6322655100:05:002:0914, площею 50,000 га, за рахунок земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (рілля) для ведення фермерського господарства, строком на 49 років.Встановлено річну орендну плату за користування вказаною земельною ділянкою в розмірі 4 (чотири) відсотки від її нормативної грошової оцінки (а. с. 13).Відповідно до договору оренди землі від 14 травня 2015 року, укладеного між Головним управлінням Держземагенства України у Харківській області та ОСОБА_1 останній прийняв в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 6322655100:05:002:0914, площею 50,000 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя (рілля) строком на 49 років (а. с. 20-23).Згідно з інформацією Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 21 серпня 2019 року ОСОБА_1 є керівником або засновником в наступних підприємствах: ТОВ "Відродження-1881" (код ЄДРПУО 39680976), Селянська Спілка Управління Фермерських Господарств (код ЄДРПУО 23327175), ГО сільгоспвиробників (код ЄДРПУО 41343219), ФГ "Альфа" (код ЄДРПУО 21235629) (а. с. 25).Повідомленням від 09 жовтня 2019 року керівник Дергачівської місцевої прокуратури повідомив голову Золочівської селищної ради про прийняття рішення щодо представництва в суді інтересів держави та звернення до суду з позовом (а. с. 36-37).Розпорядженням Золочівської райдержадміністрації від 03 липня 1997 року № 372 ОСОБА_1 надано земельна ділянка площею 43,28 га на території Одноробівської сільської ради для розширення фермерського господарства, на підставі якого ОСОБА_1 отримав державний акт на право постійного користування землею (а. с. 27-28).ОСОБА_1 на підставі державних актів належить земельна ділянка площею 7,25 га, яка розташована на території Одноробівської сільської ради Золочівського району Харківської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та земельна ділянка площею 5,1958 га, яка розташована на території Олександрівської сільської ради Золочівського району Харківської області, з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства (а. с. 29-30).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного СудуПідстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.Відповідно до абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Частиною першою статті 402 ЦПК Українивизначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з додержанням норм процесуального права, отже, скасуванню не підлягає.Частиною другою статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.Згідно із частиною другою статті 4 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.Одним з таких органів є прокуратура, на яку пунктом 2 статті 121 Конституції України у редакції, чинній на час пред`явлення позову, покладено представництво інтересів держави у випадках, визначених законом.Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).Відповідно до статті 1 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України (254к/96-ВР) функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.Пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що на прокуратуру покладається функція представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III ЦПК України (1618-15) .Відповідно до пункту 2 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам "Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції", прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення Європейського суду з прав людини від 15 січня 2009 року у справі "Менчинська проти Росії"). Законом України від 2 червня 2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (1401-19) , який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України (254к/96-ВР) внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший-третій частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").Вказаним приписам кореспондують відповідні приписи ЦПК України (1618-15) , зокрема у частині четвертій статті 56 цього Кодексу визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.Системне тлумачення частин четвертої, п`ятої статті 56 ЦПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.Звертаючись до відповідного компетентного органу в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.Вказаний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19).Виходячи зі змісту наведених норм права, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.Суд зобов`язаний дослідити чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.Таким чином у кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд - перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.Постановляючи ухвалу, Золочівський районний суд Харківської області виходив із того, що прокурор не обгрунтував наявність правових підстав для представництва та не набув процесуального статусу органу, якому Законом України "Про прокуратуру" надано право захищати права, свободи та інтереси визначеного прокурором позивача (спеціальної процесуальної правоздатності), тому наявні правові підстави для залишення позову без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції Харківський апеляційний суд вказав, що прокурором належно обґрунтовано наявність підстав для представництва. Зокрема прокурор зазначив, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6322655100:05:002:0914, площею 50,0000 га перейшла із земель державної власності до земель комунальної власності Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області, яка повинна вживати заходів щодо її збереження, належного використання, у тому числі використання відповідно до вимог законодавства. Проте, Золочівською селищною радою Золочівського району Харківської області, як органом державної влади, уповноваженим на розпорядження землями сільськогосподарського призначення, жодних заходів з метою поновлення порушених інтересів держави не вчинено, відтак, наявні підстави для представництва її інтересів у суді. З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погоджується та вважає, що вони відповідають нормам процесуального права. Посилаючись на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17, від 02 грудня 2020 року у справі № 127/10502/18, від 13 червня 2017 року у справі № 21-1393а17, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованих висновків про наявність підстав для передачі справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Доводи заявника про незастосування судом апеляційної інстанції правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) колегія суддів відхиляє, оскільки висновки апеляційного суду щодо умов та порядку представництва прокурором інтересів держави узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній у зазначеній постанові.Отже, вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції з дотриманням вимог статей 263- 265 ЦПК України забезпечив повний та всебічний розгляд справи, дійшовши обґрунтованого висновку про відсутність підстав для залишення позову без розгляду.Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.