Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Князєва В.С.,

суддів: Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.

розглянула в порядку письмового провадження справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" до державного реєстратора прав на нерухоме майно управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Аврамченко Сніжани Сергіївни про визнання протиправними дій, скасування свідоцтва, рішення, запису

за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" на ухвалу судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2016 року (суддя Кобилянський К.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року (судді Безименна Н.В., Аліменко В.О., Кучма А.Ю.),

У липні 2016 року ПАТ "Марфін Банк" звернулося до суду з позовом, у якому цей позивач просив:

- визнати незаконними та протиправними дії державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Аврамченко Сніжани Сергіївни (далі - державний реєстратор Аврамченко С.С.) щодо внесення запису про державну реєстрацію права власності за Корпорацією "Феномен" на нерухоме майно на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер 55531647, що видане 21 березня 2016 року Управлінням державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - Управління);

- скасувати зазначене свідоцтво про право власності;

- скасувати рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 28834759 щодо проведення за Корпорацією "Феномен" державної реєстрації права власності на нерухоме майно: нежилий будинок - офісно-готельний комплекс (літера А), загальною площею 3215 кв. м, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 63А (реєстраційний номер 606809680000);

- скасувати запис державного реєстратора Аврамченко С.С. про право власності № 13779781 щодо проведення державної реєстрації права власності за Корпорацією "Феномен" на зазначене нерухоме майно.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив про незаконність державної реєстрації відповідачем за Корпорацією "Феномен" права власності на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки і на яке ПАТ "Марфін Банк" набуло право стягнення у зв'язку з несплатою заборгованості в установлений кредитним договором строк.

На переконання позивача, свідоцтво про право власності на вказане нерухоме майно було видане Управлінням незаконно, оскільки положеннями чинного на той час законодавства не передбачено видачі такого свідоцтва, а це означає, що вчинені відповідачем на його підставі реєстраційні дії також є неправомірними.

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва ухвалою від 08 серпня 2016 року відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 04 жовтня 2016 року залишив це судове рішення без змін.

Суддя місцевого адміністративного суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що спір у цій справі не є публічно-правовим і не належить до юрисдикції адміністративного суду.

У касаційній скарзі ПАТ "Марфін Банк", посилаючись на порушення судами норм процесуального права, ставить питання про скасування зазначених вище судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що предметом цього спору є дії державного реєстратора як суб'єкта публічно-правових відносин, що наділений владними управлінськими функціями, тому такий спір повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 21 лютого 2018 року передав справу № 826/11640/16 на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), а саме у зв'язку з оскарженням учасником справи судового рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 03 березня 2018 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження згідно з пунктом 3 частини першої статті 345 КАС.

Перевіривши обґрунтованість оскаржуваних судових рішень у межах наведених у касаційній скарзі доводів про недотримання судами правил предметної юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття судами рішень) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Справою адміністративної юрисдикції у розумінні пункту 1 частини першої статті 3 КАС є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 4 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

За правилами пункту 1 частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень

(нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наразі позивач у своїй позовній заяві порушує перед судом питання скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно іншої юридичної особи - Корпорації "Феномен".

Правовідносини, виникнення яких обумовлено незгодою позивача із видачею іншому рівноправному суб'єкту господарювання зазначеного правовстановлюючого документа, не можна охарактеризувати як відносини влади і підпорядкування у розумінні КАС (2747-15) , такі відносини не містять публічно-правової складової, а мають виключно

приватно-правовий характер, позаяк оскарження свідоцтва про право власності на нерухоме майно може вплинути саме на майнові права особи, якій це майно належить.

Що ж стосується вимог позивача до державного реєстратора Аврамченко С.С., які наразі заявлено в одному позові з вимогою про скасування свідоцтва про право власності, то, як убачається зі змісту позовної заяви, їх обґрунтовано виключно тим, що незаконність свідоцтва про право власності спричиняє і незаконність вчиненої на його підставі державної реєстрації такого права.

Інших доводів позивач не навів.

Отже, ці вимоги мають похідний характер і їх вирішення залежить від висновку суду з приводу правомірності видачі оскаржуваного свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Наведене дає підстави стверджувати про те, що предметом розгляду в цій справі є не стільки дії та рішення державного реєстратора як суб'єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки законність свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає правильним висновок судді місцевого адміністративного суду, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, про те, що спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

За суб'єктивним складом сторін та сутністю спору ця справа підлягає розгляду господарським судом у порядку, визначеному нормами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

За правилами частини першої статті 350 КАС (у цій самій редакції) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення питання, а доводи, наведені у касаційній скарзі, їхніх висновків не спростовують.

Керуючись статтями 2, 3, 4, 17 КАС (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), статтями 345, 350, 356, 359 КАС (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), Велика Палата Верховного Суду

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" залишити без задоволення.

2. Ухвалу судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.