Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Гриціва М.І.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., -

розглянув у порядку письмового провадження за наявними матеріалами касаційну скаргу Великобагачанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (далі - управління ПФУ) на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року (суддя Зеленський В.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до управління ПФУ про визнання протиправними дій щодо припинення нарахування і виплати пенсії та зобов'язання здійснити виплату раніше призначеної пенсії,

У грудні 2016 року управління ПФУ звернулося до Харківського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на постанову Великобагачанського районного суду Полтавської області від 20 грудня 2016 року у цій справі.

Ухвалою від 25 січня 2017 року Харківський апеляційний адміністративний суд відповідно до частини першої статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року; далі - КАС), відмовив у задоволенні клопотання управління ПФУ про звільнення від сплати судового збору і на підставі частини першої статті 108, частини шостої статті 187 цього Кодексу залишив апеляційну скаргу без руху та надав десятиденний строк з моменту отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків скарги.

Цей же суд ухвалою від 20 лютого 2017 року залишив без розгляду клопотання управління ПФУ про звільнення від сплати судового збору та відповідно до частини третьої статті 108 КАС, у редакції чинній до 15 грудня 2017 року, апеляційну скаргу управління ПФУ на постанову Великобагачанського районного суду Полтавської області від 20 грудня 2016 року у зазначеній справі повернув скаржнику через не усунення недоліків скарги.

Суд у рішенні зазначив, що аналогічне клопотання відповідача про звільнення від сплати судового збору з тих самих підстав суд вирішив раніше і ухвалою від 25 січня 2017 року відмовив у його задоволенні. При цьому жодних належних та допустимих доказів, як і під час подання первинного клопотання, що підтверджували би неможливість сплати судового збору на час подання апеляційної скарги та до ухвалення судового рішення у справі станом на дату звернення до суду з відповідним клопотанням, відповідач суду не надав, як і не надав доказів вжиття апелянтом будь-яких необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору.

Вказав суд і на безпідставність посилань відповідача на Закон України від 06 грудня 2016 року № 1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (1774-19) , який набрав чинності 01 січня 2017 року, згідно з яким Пенсійний фонд України та його органи були звільнені від сплати судового збору і продовжували користуватись цією пільгою на час вирішення питання про прийняття апеляційної скарги судом апеляційної інстанції. З цього приводу суд зазначив, що відповідно до чинної на час звернення з апеляційною скаргою редакції Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (3674-17) (далі - Закон № 3674-VI (3674-17) ) така пільга для пенсійних органів не була передбачена.

Управління ПФУ не погодилося із цим рішенням суду апеляційної інстанції і 02 березня 2017 року подало касаційну скаргу про його скасування та постановлення нового рішення про звільнення управління ПФУ від сплати судового збору.

На обґрунтування скарги зазначило, що в бюджеті Пенсійного фонду України на 2016 рік, який затверджено Кабінетом Міністрів України щодо виділення додаткових коштів на сплату судового збору на 2016 рік за програмою "Фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду України", зокрема за КЕКВ 2800 "Інші видатки", кошторисні призначення були відсутні. Як доказ фінансової неплатоспроможності управлінням ПФУ було надано копію розрахунку до кошторису видатків по коду 2800 "Інші видатки" на 2016 рік, копії платіжних доручень та копію листа Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 13 грудня 2016 року № 7469/05-22. Зазначає, що апеляційний суд не взяв до уваги незадовільний майновий стан управління ПФУ.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду з'ясував обставини, на підставі яких було прийнято оскаржене рішення суду апеляційної інстанцій, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон № 3674-VI (3674-17) .

Умови та порядок звільнення від сплати судового збору передбачені у статті 8 Закону № 3674-VI та статті 88 КАС, у редакції чинній до 15 грудня 2017 року.

Зокрема, Кодексом передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Аналогічна норма міститься у статті 133 КАС у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року.

Відповідно до Закону № 3674-VI (3674-17) (у редакції Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" (484-19) , який набрав чинності з 01 вересня 2015 року, далі - Закон № 484-VIII (484-19) ) Пенсійний фонд України та його органи були позбавлені пільг щодо сплати судового збору.

Крім того, відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 484-VIII (484-19) зобов'язано Кабінет Міністрів України (далі - КМУ) забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Отже, на момент звернення управління ПФУ із апеляційною скаргою, тобто на час вчинення відповідної процесуальної дії, законодавець визначив обов'язок Пенсійного фонду України та його органів щодо сплати судового збору та зобов'язав КМУ забезпечити відповідне фінансування.

Вирішення суддею питання про можливість звільнення від сплати судового збору залежить від наведених у клопотанні обставин, підтверджених відповідними засобами доказування, стадії провадження, а також оцінки предмету, суті позовних та інших вимог, значення для особи тих прав та інтересів, які вона намагається захистити в суді.

Отже, у справі, що розглядається, комплексна оцінка вказаних у клопотанні обставин не дала суду можливість за внутрішнім переконанням прийняти рішення про звільнення від сплати судового збору.

В аспекті наведеного слід також зазначити, що відповідно до статті 341 КАС у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Підсумовуючи зазначене, колегія суддів визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, тому касаційну скаргу управління ПФУ слід залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

З огляду на викладене, керуючись статтями 341, 342, 345, пунктом 1 частини першої статті 349, статтями 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

Касаційну скаргу Великобагачанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області залишити без задоволення, а ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.