Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., судді Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., розглянувши в письмовому провадженні заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Синтоп" про перегляд Верховним Судом України судового рішення в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Синтоп" до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

12 жовтня 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Синтоп" звернулось до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовною заявою, у якій просило:

- визнати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 11 вересня 2017 року №340дс-17 про відмову у відкритті дисциплінарного провадження відносно слідчого в особливо важливих справах третього слідчого відділу слідчого управління прокуратури Донецької області ОСОБА_2 протиправним та скасувати його;

- зобов'язати Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів прийняти рішення, яким відкрити дисциплінарне провадження відносно слідчого в особливо важливих справах третього слідчого відділу слідчого управління прокуратури Донецької області ОСОБА_2 за дисциплінарною скаргою позивача від 28 серпня 2017 року та розглянути дисциплінарну скаргу позивача від 28 серпня 2017 року по суті.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 жовтня 2017 року суд відмовив товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Синтоп" у відкритті провадження за його позовною заявою до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням представник позивача, в порядку глави 3 розділу 4 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (в редакції, чинній на момент подачі заяви), подав до Верховного Суду України заяву про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 25 жовтня 2017 року у справі №800/412/17.

З 15 грудня 2017 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , внесені Законом України від 3 жовтня 2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) (далі - Закон №2147-VIII), та почав роботу Верховний Суд.

За приписами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Водночас відповідно до підпункту 1 пункту першого Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (у редакції Закону 2147-VIII (2147а-19) ) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Отже, розгляд Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду заяв про перегляд Верховним Судом України судових рішень здійснюються за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , які були чинними до 15 грудня 2017 року, тобто до внесення Законом №2147-VIII (2147а-19) змін до цього Кодексу.

У заяві про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 2 та 4 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, представник товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Синтоп" просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 25 жовтня 2017 року.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання тлумачення частини другої статті 55 Конституції України (пункт 1 резолютивної частини Рішення № 6-зп від 25 листопада 1997 року (v006p710-97) ; пункт 1 резолютивної частини Рішення № 9-зп від 25 грудня 1997 року (v009p710-97) ; та пункт 1 резолютивної частини Рішення № 19-рп/2011 від 14 грудня 2011 року (v019p710-11) ).

У рішенні № 19-рп/2011 від 14 грудня 2011 року (v019p710-11) Конституційний Суд України зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Системне тлумачення статті 55 Конституції України дозволяє дійти висновку, що частина друга цієї статті гарантує "кожному" захист "своїх прав", які були порушені органами державної влади, місцевого самоврядування, посадовими і службовими особами. Адже саме в такому контексті сформульовано частини третю, п'яту та шосту статті 55 Конституції України.

Отже гарантоване у статті 55 Конституції України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Як свідчать матеріали справи, у серпні 2017 року позивач звертався до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів зі скаргою про притягнення до дисциплінарної відповідальності слідчого в особливо важливих справах третього слідчого відділу слідчого управління прокуратури Донецької області ОСОБА_2, за результатами розгляду якої членом Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів В. Шемчук 11 вересня 2017 року прийнято рішення про відмову у відкритті дисциплінарного провадження щодо слідчого в особливо важливих справах третього слідчого відділу слідчого управління прокуратури Донецької області ОСОБА_2

Згідно із статтею 44 Закону України "Про прокуратуру" дисциплінарне провадження здійснюється Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів.

Відповідно до частинами першої та другої статті 45 Закону України "Про прокуратуру" дисциплінарне провадження - це процедура розгляду Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку. Рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу можуть бути оскаржені виключно в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України (4651-17) . Якщо за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу встановлено факти порушення прокурором прав осіб або вимог закону, таке рішення може бути підставою для дисциплінарного провадження. Право на звернення до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів із дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти.

Водночас спеціальний порядок дисциплінарного провадження щодо прокурорів має забезпечувати їх незалежність від незаконного стороннього впливу.

Приписами частини другої статті 46 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що член Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів своїм вмотивованим рішенням відмовляє у відкритті дисциплінарного провадження, якщо: дисциплінарна скарга не містить конкретних відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку прокурора; дисциплінарна скарга є анонімною; дисциплінарна скарга подана з підстав, не визначених статтею 43 цього Закону; з прокурором, стосовно якого надійшла дисциплінарна скарга, припинено правовідносини у випадках, передбачених статтею 51 цього Закону; дисциплінарний проступок, про який зазначено у дисциплінарній скарзі, вже був предметом перевірки і щодо нього Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів прийняла рішення, яке не скасовано в установленому законом порядку.

Пунктом 104 глави 5 розділу ІV Положення про порядок роботи Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів визначено, що перевірка даних про наявність підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності здійснюється членом Комісії у порядку, встановленому Законом.

Згідно з пунктом 107 глави 5 розділу ІV Положення про порядок роботи Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів рішення про відкриття дисциплінарного провадження або відмову у його відкритті приймається членом Комісії з урахуванням вимог частин другої і третьої статті 46 Закону.

Рішення про відмову у відкритті дисциплінарного провадження повинно бути вмотивованим та протягом трьох днів з моменту прийняття надісланим заявникові.

Копія рішення члена Комісії про відкриття дисциплінарного провадження надсилається прокурору, щодо якого його відкрито, та особі, за зверненням якої відкрито провадження, протягом трьох днів.

Відповідно до частини першої статті 50 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.

Відтак, оскарженню, зокрема, у судовому порядку підлягають ті рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, які прийнято за результатами дисциплінарного провадження і право на таке оскарження має прокурор як суб'єкт цього дисциплінарного провадження. Особи, за дисциплінарною скаргою яких Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів приймає рішення у визначеному Законом України "Про прокуратуру" (1789-12) порядку, не є суб'єктами дисциплінарного провадження і за цим законом не наділені правом на оскарження рішень Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів як за результатами дисциплінарного провадження, так і стосовно вирішення питання про його відкриття.

Аналогічний підхід до вирішення тотожних спорів (стосовно притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів) неодноразово висловлював Верховний Суд України, зокрема, у постановах від 01 серпня 2017 року (справа № 21-3827а16) та від 31 жовтня 2017 року (справа №П/800/413/16).

З огляду на зазначене, рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів за результатами розгляду дисциплінарної скарги, незважаючи на те, що його прийнято у зв'язку з дисциплінарною скаргою заявника, не створює для останнього жодних юридичних прав та/чи обов'язків, а з огляду на завдання дисциплінарного провадження і правовий статус Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів у цих правовідносинах, рішення цього органу й не може порушувати особистих прав та/або інтересів заявника.

Позивачем оскаржено рішення, яке є правовим актом індивідуальної дії. Такий правовий акт породжує права й обов'язки тільки того суб'єкта (чи визначеного актом певного кола суб'єктів), якому його адресовано. Оскільки особа не має права на оскарження правового акта індивідуальної дії, то її позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України (чинного на час постановлення оскаржуваної ухвали) суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З урахуванням викладеного, судом першої інстанції правомірно відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за цим позовом.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Касаційного адміністративного суду зазначає, що ухвала Вищого адміністративного суду України від 25 жовтня 2017 року постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Синтоп" слід відмовити.

Керуючись підпунктом 1 пункту першого Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (зі змінами, внесеними Законом № 2147-VIII (2147а-19) ), статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до внесення змін Законом № 2147-VIII (2147а-19) ),

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Синтоп" - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.