Постанова

Іменем України

03 березня 2021 року

м. Київ

справа № 463/6372/19

провадження № 61-18130св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Бурлакова С. Ю., Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Личаківський районний у м. Львові відділ державної реєстрації акті цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області,

треті особи: приватний нотаріус Жовківського районного нотаріального округу Львівської області Чемерис Галина Ярославівна, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Назаркевич Сергієм Михайловичем, на рішення Личаківського районного суду м. Львова у складі судді Гирич С. В. від 12 травня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду у складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О. від 03 листопада 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Личаківського районного у м. Львові відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, треті особи: приватний нотаріус Жовківського районного нотаріального округу Львівської області Чемерис Г. Я., ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про встановлення факту батьківства.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Львові. Згідно свідоцтва про народження її матір`ю є ОСОБА_5, а батько вписаний зі слів матері - ОСОБА_6 . Після народження, мати заявниці залишила її в лікарні і дитина перебувала в різних дитячих будинках. Вона знайшла свою матір, яка проживає в Російській Федерації та родинних відносин з донькою не підтримує. Вона також встановила, що її біологічним батьком є ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . За життя навідувалася до нього, налагоджувала з ним контакт, однак визнати факт батьківства раніше не встигла.

Для підтвердження батьківства позивач провела експертне дослідження, матеріали для якого надала рідна сестра ОСОБА_7 . Факт того, що її рідні матір та батько до та після її народження проживали разом без реєстрації шлюбу, а також те, що ОСОБА_1 дійсно є рідною донькою померлого ОСОБА_7, може підтвердити сестра останнього ОСОБА_8 . Крім того, після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина, тому встановлення факту батьківства є необхідним для прийняття нею спадщини.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 12 травня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 на підтвердження своїх вимог не надала суду жодного належного і допустимого доказу, що є її процесуальним обов`язком.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 12 травня 2020 року залишено без змін.

Апеляційний суд, погоджуючись з висновками місцевого суду, зазначив про те, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обставин, що свідчать про її походження від ОСОБА_7, тому обгрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У грудні 2020 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 12 травня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року, у якій заявник просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права та необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у справі № 310/3095/17 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2020 року відкрито провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 463/6372/19 з Личаківського районного суду м. Львова.

Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2021 року зазначену справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_1 (дівоче прізвище ОСОБА_1 ) народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Львові, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 19 квітня 1986 року.

Згідно запису у свідоцтві матір`ю позивачки є ОСОБА_5, а батько записаний зі слів матері - ОСОБА_6 .

У матеріалах справи наявна копія заяви ОСОБА_1 від 12 лютого 2019 року, подана приватному нотаріусу Жовківського районного нотаріального округу Львівської області Чемерис Г. Я. про прийняття спадщини за законом після смерті її батька ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Звертаючись з даним позовом ОСОБА_1 підстави для задоволення позову фактично зводила до того, що встановила свого біологічного батька, за життя навідувалась до нього, налагоджувала з ним контакт, однак факт батьківства він не визнав.

Для підтвердження батьківства позивач провела експертне дослідження, матеріали для якого надала рідна сестра ОСОБА_7, згідно висновків якого ймовірність родинних зв`язків становить 98,913823730%.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) .

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Пленум Верховного Суду України, у Постанові від 15 травня 2006 №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України (2947-14) при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" (п.3) роз`яснив, що при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 01 січня 2004 року, необхідно застосовувати відповідні норми Кодексу про шлюб та сім`ю України (2006-07) , беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір`ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини.

Підстави встановлення батьківства передбачені у статті 53 КпШС України.

Згідно із частиною першою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

За змістом частини першої статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в позові виходили із того, що у матеріалах справи немає доказів у їх сукупності, які достовірно підтверджують визнання ОСОБА_7 батьківства за життя, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства ним та матір`ю позивача до його народження, спільне виховання або утримання дитини.

Верховний Суд бере до уваги, що у цій справі позивач зазначала, що визнання батьківства необхідне для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7, отже відповідачами мають бути спадкоємці померлого, які прийняли спадщину, а у разі їх відсутності відповідна територіальна громада. Визнавши батьківство ОСОБА_7 щодо ОСОБА_1, суд першої інстанції вирішив питання про спадкові права зазначених осіб без залучення їх до участі у справі в якості відповідачів. На зазначені порушення місцевим судом процесуального права апеляційний суд уваги не звернув.

Личаківський районний у м. Львові відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області ніякими рішеннями, діями чи бездіяльністю жодних прав та інтересів ОСОБА_1 у спірних правовідносинах не порушував.

Верховний Суд зазначає, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У позовній заяві позивач визначає відповідачів, предмет та підстави спору.

Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові.

З огляду на викладене оскаржувані судові рішення підлягають зміні у мотивувальних частинах з викладенням їх у редакції цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити касаційну скаргу, оскаржувані судові рішення змінити у мотивувальних частинах з викладенням їх у редакції цієї постанови.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Назаркевич Сергієм Михайловичем, задовольнити частково.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 12 травня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.