Справа № 822/2185/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук О.К.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Курка О. П.

суддів: Матохнюка Д.Б. Совгири Д. І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м.Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоприладпостач" до державної податкової інспекції у м.Хмельницькому про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

У травні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоприладпостач" (Позивач) звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у м. Хмельницькому (Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000242203/783 та №0000222203/784 від 19.04.2013 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2013 року позов задоволено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Сторони повноважних представників в судове засідання не направили, хоча повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що в період з 25.03.2013 року по 29.03.2013 року працівниками ДПІ м.Хмельницькому проведена документальна позапланова виїзна перевірка Позивача з питань підтвердження господарських відносин з ПП "Стройторг - Т" за період з 01.09.2012 року по 30.09.2012 року, результати якої оформлені актом №1275/22-3/35261002 від 05.04.2013 року.

На підставі акту перевірки Відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 19.04.2013 року №0000242203/783, яким збільшена сума грошового зобов"язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 41444, 0 грн. і штрафними санкціями в сумі 10361,0 грн., та №0000222203/784, яким збільшена сума грошового зобов"язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 321292,0 грн. і штрафними санкціями в сумі 8032,0 грн.

Підставами прийняття повідомлень-рішень стало виявлення заниження податку на прибуток за 1-3 квартали 2012 року у сумі 41444,0 грн. та і заниження суми податку на додану вартість за вересень 2012 року на 32129,0 грн., у зв"язку з включенням до валових витрат та податкового кредиту відповідно вартості придбаного товарів і ПДВ сплаченого в їх ціні по операціях з придбання товару від ПП "Стройторг - Т", що фактично не здійснювались.

З досліджених матеріалів справи встановлено, що у вересні 2012 року Позивач заключив з ПП "Стройторг - Т" ряд договорів купівлі-продажу.

відповідно до договору №16 від 10.09.2012 року ПП "Стройторг - Т" зобов"язалось продати позивачеві КЗШ-80 в кількості 5 шт. і фільтр ФВ - 100 в кількості 1 шт. на загальну суму 48000,0 грн. в т.ч. ПДВ 8000,0 грн. (специфікація №1 до договору) та КЗШ-150 в кількості 2 шт. і конвектор опалення в кількості 1 шт. на загальну суму 39000,0 грн., в т.ч. 6500,0 грн. (специфікація №2 до договору).

На виконання зазначеного договору ПП "Стройторг - Т" відповідно до видаткових накладних №С-0001205 від 10.09.2012 року і №№С-0001206 від 10.09.2012 року та податкових накладних №27 від 10.09.2012 року і №28 від 10.09.2012 року продало обумовлений договором товар.

Відповідно до договору №21 від 19.09.2012 року ПП "Стройторг - Т" зобов"язалось продати позивачеві лічильник Курс-01, G-25 з коректором OE-VPT і GSM-модемом та перемикач напруги на загальну суму 41820,0 грн., в т.ч. ПДВ 6970,0 грн. (специфікація №1 до договору).

На виконання зазначеного договору ПП "Стройторг - Т" продало позивачеві визначений договором товар відповідно до накладної №1229 від 19.09.2012 року і податкової накладної №51 від 19.09.2012 року.

Відповідно до договору №24 від 26.09.2012 року ПП "Стройторг - Т" зобов"язалось продати позивачеві вакуумний вимикач ВВ/ТЕL вартістю 108000.0 грн., в т.ч. ПДВ 18000,0 грн. (специфікація №1 до договору).

На виконання зазначеного договору відповідно до видаткової накладної №С-00012089 від 28.09.2012 року та податкової накладної №69 від 27.09.2012 року продало позивачеві вакуумний вимикач ВВ/ТЕL.

Придбаний відповідно до договорів №16 від 10.09.2012 року, №21 від 19.09.2012 року і №24 від 26.09.2012 року від ПП "Стройторг - Т" товар Позивач оплатив в повному обсязі, що підтверджується рахунками ПП "Стройторг - Т" на оплату товару, платіжними дорученнями, випискою з рахунку 361, а також актом перевірки від 05.04.2013 року.

Придбане обладнання та устаткування позивач використав у власній господарській діяльності як комплектуючі до Газорегуляторного пункт с вузлом обліку (ШРПВ-1Б-75-0,3), поставленого для ТОВ "Ліспромбуд" відповідно до накладної №10 від 28.09.202 року, податкової накладних від 07.09.2012 року і від 18.09.2012 року та товарно-транспортної накладної від 08.10.2012 року; Газорегуляторного пункту блочного (ГРПБ-80), поставленого для ТОВ "Ліспромбуд" відповідно до накладної №9 від 21.09.202 року, податкової накладної від 21.09.2012 року та товарно-транспортної накладної від 08.10.2012 року; Блочно-модульної комплектної трансформаторної підстанції (2БМКТП-2К-1000-10/0,4 У1), поставленої для ТОВ "Станіславська торгова компанія" відповідно до видаткової накладної №РН-0000091 від 01.10.2012 року, податкової накладної від 01.10.2012 року та товарно-транспортної накладної від 18.010.2012 року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо реальності укладених договорів, з огляду на наступне.

Положеннями ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Судом було досліджено всі необхідні первинні документи, на підставі чого суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про реальність операцій Позивача щодо придбання матеріальних цінностей, оскільки ці операції призвели до зміни майнового стану платника податків, метою їх придбання було їх подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Отримавши від ПП "Стройторг-Т" видаткові та податкові накладні, які засвідчують факт придбання товару, та оплативши його вартість, Позивач відніс до валових витрат витрати на придбання зазначеного товару, а податок на додану вартість, сплачений в його ціні - до податкового кредиту звітного періоду.

За змістом п.138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як зазначено в п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV зі змінами та доповненнями, фінансова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За змістом пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом встановлено, що надані Позивачем накладні, якими оформлене придбання товару від ПП "Стройторг-Т" відповідають вимогам до первинних документів і є достатньою підставою віднесення вартості товару до валових витрат у 1-3 кварталах 2012 року.

На підставі оформлених ПП "Стройторг-Т" податкових накладних по зазначених вище господарських операціях Позивач відніс до податкового кредиту відповідних звітних періодів податок на додану вартість, сплачений в ціні товару.

В силу п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п.201.10 ст. 201 ПК України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця. Тобто, право на нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту звітного періоду у випадку придбання товарів та послуг виникає у їх покупця за умови отримання від їх постачальника належним чином оформленої податкової накладної, яка підтверджує факт поставки товару (послуг).

В силу п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Судом встановлено, що податкові накладні на поставку товару, оформлені ПП "Стройторг-Т" відповідають вимогам ПК України (2755-17) та можуть бути підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що Позивач здійснював господарську діяльність відповідно до вимог чинного законодавства, його діяльність була спрямована на досягнення реальних наслідків, а також формував валові витрати та податковий кредит на підставі первинних документів, оформлених з дотриманням вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні".

Що стосується доводів Відповідача щодо відсутності контрагента Позивача за місцезнаходженням на дату проведення перевірки, колегія суддів зазначає, що дана обставина не може слугувати підставою для висновків про відсутність реальних наслідків укладених з цим контрагентом договорів, оскільки в матеріалах справи відсутні докази відсутності господарської діяльності ПП "Стройторг-Т" на дату поставки товару, факт якої підтверджений дослідженими судом першої інстанції первинними документами.

На час здійснення господарських операцій ПП "Стройторг-Т" перебувало в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, мало свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ, а відповідно - необхідну господарську правосуб'єктність.

Отже, Позивач, як покупець товару, не може нести відповідальність можливу недостовірність відомостей про контрагента, наведених у зазначеному реєстрі.

В свою чергу Податковий кодекс України (2755-17) , не ставить право платника податку на віднесення до складу валових витрат або податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань зі сплати ними сум податку, дотримання правил ведення господарської діяльності тощо.

Чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на відображення витрат та податкового кредиту.

Для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з ПДВ порушення податкової дисципліни контрагентом платника податків.

Тому, порушення контрагентом Позивача вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку та сплати податків спричиняє негативні наслідки саме для ПП "Стройторг-Т", а не для Позивача.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неправомірності прийнятих податковим органом повідомлень-рішень №0000242203/783 та №0000222203/784 від 19.04.2013 року.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м.Хмельницькому, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2013 року, - без змін.

ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.