686/1526/20 Про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої протиправним закриттям кримінальної справи - 04.02.2021 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Хмельницької області, Державної казначейської служби України про стягнення майнової та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 березня 2020 року у складі судді Салоїд Н. М. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 травня 2020 року у складі колегії суддів: П`єнти І. В., Корніюк А. П., Талалай О. І.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до прокуратури Хмельницької області, Державної казначейської служби України про стягнення майнової та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що слідчий у особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Хмельницької області радник юстиції ОСОБА_2 29 жовтня 2019 року виніс незаконну постанову про закриття кримінального провадження № 42017241010000039, внаслідок чого йому завдано майнової та моральної шкоди.

Зазначає, що моральна шкода, завдана йому, полягає у моральних стражданнях та переживаннях, оскільки під час читання вказаної постанови та усвідомлення витонченого знущання над ним, що викликало у нього почуття душевного болю, внаслідок чого він змушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя, а необхідність поновлення прав змусила його вживати додаткових заходів для їх захисту в суді.

Посилається на те, що внаслідок винесення незаконної постанови слідчим в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Хмельницької області радником юстиції ОСОБА_2 порушено його права на правомірну, добросовісну і кваліфіковану діяльність працівників органів державної влади, право споживача на доброякісну послугу від органів державної влади держави Україна, право знати про закінчення досудового розслідування, право на честь і гідність та інші немайнові права. Розмір завданих страждань позивач оцінює в 2 000 000 000 грн.

Крім того, як зазначає позивач, йому завдано і майнову шкоду, яка полягає у витратах власного часу на написання скарг, участі в судових засіданнях, витратах на проїзд, папір, фарбу для картриджа, електроенергію, яку позивач оцінює в 60 030 грн.

Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з державного бюджету України через Державну казначейську службу на його користь 2 000 000 000 грн моральної шкоди, завданої незаконним рішенням слідчого та 60 030 грн матеріальної шкоди.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 березня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до прокуратури Хмельницької області, Державної казначейської служби України в Хмельницькій області про стягнення моральної та майнової шкоди відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження завдання йому матеріальної та моральної шкоди внаслідок винесення постанови про закриття кримінального провадження, а скасування судом постанови слідчого не свідчить про заподіяння ОСОБА_1 шкоди та наявність підстав для її відшкодування.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі, посилаючись на необґрунтованість та протиправність рішення, яке ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 20 травня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 березня 2020 року залишено без змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій, у якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу з Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.

20 серпня 2020 року до Верховного Суду надійшла витребовувана справа.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 зазначав, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для відшкодування йому моральної шкоди, не дав належної оцінки доказам, доданих ним до позовної заяви. Вважає, що скасування судом постанови слідчого про закриття кримінального провадження є безумовним доказом завдання йому шкоди незаконними рішенням, дією та бездіяльністю органів державної влади. Звертає увагу на те, що апеляційним судом не надано оцінки його доводам щодо завдання йому майнової шкоди, що ним витрачені кошти на квитки для проїзду до місця розгляду справи, копіювання документів.

Крім того посилався нанеправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у справах: № 686/20012/18, № 554/49/18, № 638/6944/16-ц, № 638/17403/15-ц, № 638/1892/16-ц, № 638/12068/16-ц, № 638/12259/16, № 641/2476/17, № 607/14606/17, № 461/4824/17, № 646/1591/18, № 750/6330/17, № 464/3789/17, № 638/12259/16, № 638/6944/16-ц, № 450/1547/18, № 450/3315/18 (пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Аргументи інших учасників справи

У липні 2019 року прокуратура Хмельницької області подала відзив на касаційну скаргу, у якій зазначає про законність та обґрунтованість постанови апеляційного суду та безпідставність доводів касаційної скарги, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що дії відповідачів є неправомірними, завдали йому шкоди та, що між діями та шкодою, завданою позивачу є безпосередній причинно-наслідковий зв`язок. Факт скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження не свідчить про протиправність дій відповідачів та заподіяння моральної шкоди позивачу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

06 жовтня 2017 року слідчим слідчого відділу Прокуратури Хмельницької області ОСОБА_2 здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017241010000039 за ознаками частини 2 статті 370 КК України.

За результатами проведеного розслідування 29 жовтня 2019 року слідчим винесено постанову про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю в діях заступника начальника СУ ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 370 КК України.

Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 19 грудня 2019 року постанову слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Хмельницької області ОСОБА_2 від 29 жовтня 2019 року про закриття кримінального провадження скасовано з підстав невиконання вказівок зазначених ухвалою слідчого судді від 16 вересня 2019 року, якою було скасовано попередню постанову про закриття кримінального провадження, а також не опитано позивача, в тому числі щодо встановлення заподіяної йому шкоди, та непроведення слідчих дій (а. с. 12).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені підпунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункти 8, 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.

Згідно із вимогами статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості-.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 як на підставу позову посилався на винесення незаконної постанови слідчим у особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Хмельницької області радника юстиції ОСОБА_2 від 29 жовтня 2019 року про закриття кримінального провадження.

Відповідно до положень частини третьої статті 12 ЦПК України, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що позивач не довів достатніми та допустимими доказами факту заподіяння йому шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між зазначеними діяннями та можливим настанням шкоди, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані.

Сам по собі факт того, що прийняте слідчим у особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Хмельницької області радника юстиції ОСОБА_2 процесуальне рішення про закриття кримінального провадження було скасовано судом, не свідчить про незаконність дій слідчого, оскільки постанова слідчого скасована з процесуальних підстав, цей факт не свідчить про заподіяння шкоди позивачу.

До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21 грудня2019 року у справі № 285/3475/18-ц (провадження № 48184св18), у постанові від 10 липня 2019 року у справі № 522/3429/17 (провадження № 28015св18), у постанові від 04 березня 2020 року у справі № 639/1803/18 (провадження № 18842св19), у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 554/108/18 (провадження № 61-41514св18), у постанові від 04 листопада2020 року у справі № 761 /20966/17 (провадження № 61-17262св 19).

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішень, зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки, що в силу статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Таким чином, наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду по суті вирішення позову та не дають підстав вважати, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права.

Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Наведені заявником аргументи для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, в розумінні приписів частини п`ятої статті 403 ЦПК України, не є тими обставинами, що містять виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.