462/1830/18 Про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу транспортного засобу - 27.01.2021 Прийняття

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентком" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу транспортного засобу, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентком" на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 24 жовтня 2018 року у складі судді Пилип`юк Г. М. та постанову Львівського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Левика Я. А., Струс Л. Б.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рентком" (далі - ТОВ "Рентком") звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу транспортного засобу.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 12 квітня 2016 року між ТОВ "Рентком" та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 128/06/464/2016, відповідно до положень якого товариство продало, а відповідач придбав транспортний засіб TOYOTA CAMRY 2015 року, д.н.з. НОМЕР_1 .

За домовленістю сторін та умовами вказаного договору ціна транспортного засобу становить 601 000,00 грн.

На виконання умов договору ОСОБА_1 на рахунок позивача 15 червня 2016 року перераховано грошові кошти у розмірі 190 000,00 грн.

Решту коштів у розмірі 411 000,00 грн за договором купівлі-продажу транспортного засобу від 12 квітня 2016 року відповідачем не було перераховано на рахунок ТОВ "Рентком".

Враховуючи неналежне виконання умов договору, відповідачу направлено претензію від 22 вересня 2017 року № 381, з проханням погасити вказану вище заборгованість протягом трьох календарних днів.

У відповідь на вказану претензію, відповідач надав лист-відповідь від 28 вересня 2017 року, відповідно до якої ним підтверджено факт не перерахування на поточний рахунок позивача грошових коштів за транспортний засіб.

Посилаючись на зазначені обставини, ТОВ "Рентком" просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Рентком" заборгованість за договором купівлі-продажу автомобіля від 12 квітня 2016 року в розмірі 411 000,00 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 24 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що відповідачем було виконано взяті зобов`язання щодо оплати за договором купівлі-продажу транспортного засобу № 128/06/4641/2016 повністю, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру від 13 червня 2016 року № 38 та актом прийому-передачі транспортного засобу. Зазначена квитанція завірена печаткою ТОВ "Ренком" за підписом головного бухгалтера та касира товариства.

Вказані обставини підтверджені в судовому засіданні показаннями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які підтвердили доводи відповідача, що він в приміщенні ТОВ "Ренком" передав ОСОБА_4 кошти в сумі 411 000 грн в порядку виконання договору купівлі-продажу автомобіля, однак допитаний у судовому засіданні як свідка ОСОБА_4 заперечував факт передачі йому коштів.

Крім того, апеляційний суд відмовив у задоволенні клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи з метою з`ясування питання, ким виконано підпис в розділі "головний бухгалтер" та "касир" на квитанції до прибуткового касового ордера від 13 червня 2016 року № 38, оскільки питання, поставлені на вирішення експерту, не спростовують факту повернення ОСОБА_1 коштів в розмірі 411 000,00 грн за придбаний автомобіль, а проведення експертизи призведе до порушення розумних строків розгляду справи.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У грудні 2019 року ТОВ "Рентком" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 24 жовтня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2019 року відкрито провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

10 січня 2021 року справа № 462/1830/18 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно не дослідили обставини, що мають істотне значення для справи, не надали належну оцінку доказам - кожному окремо та у їх сукупності, що свідчить про порушення норм процесуального права, оскільки ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції.

Суд апеляційної інстанції безпідставно та необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про проведення експертизи у справі з метою з`ясування вагомих і суттєвих обставин цієї справи, та взяв за основу оскаржуваного судового рішення недопустимі докази, надані відповідачем.

Доводи інших учасників справи

У січні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ТОВ "Рентком", у якому просить суд відмовити в задоволенні скарги у зв`язку з законністю та обґрунтованістю оскаржуваних судових рішень.

Відзив мотивований безпідставністю доводів касаційної скарги, оскільки суди беззаперечно встановили факт оплати транспортного засобу відповідачем, що не спростовано ТОВ "Рентком". Звернення позивача із клопотанням про проведення експертизи лише на четвертому засіданні в апеляційній інстанції свідчить про зловживання ним своїми процесуальними правами та порушенням права відповідача на справедливий та публічний розгляд справи упродовж розумного строку.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

12 квітня 2016 року між ТОВ "Рентком" та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 128/06/4641/2016, який має характеристики: марка TOYOTA, модель CAMRY, 2015 року випуску, реєстраційний номер

НОМЕР_1, колір-білий, номер кузова шасі НОМЕР_2 .

Від імені ТОВ "Рентком" договір був укладений та підписаний ОСОБА_5 на підставі довіреності від 11 квітня 2016 року в сервісному центрі МВС № 4641, в присутності адміністратора сервісного центру МВС ОСОБА_6.

Згідно з положеннями пункту 3.1 договору купівлі-продажу транспортного засобу

№ 128/06/4641/2016 ціна транспортного засобу становить 601 000,00 грн.

ОСОБА_1 у присутності двох свідків була здійснена попередня часткова оплата готівковим розрахунком за придбаний автомобіль у сумі 411 000,00 грн безпосередньо в приміщенні ТОВ "Рентком", на підставі чого йому була видана квитанція до прибуткового касового ордера від 13 червня 2016 року № 38.

Зазначена квитанція (оригінал знаходиться у відповідача, який був досліджений в суді апеляційної інстанції) завірена печаткою ТОВ "Ренком" за підписом головного бухгалтера та касира товариства (а. с. 67).

Вказані обставини були підтверджені в суді першої інстанції показаннями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які підтвердили доводи відповідача, що він в приміщенні ТОВ "Рентком" передав ОСОБА_4 кошти в сумі 411 000,00 грн у порядку виконання договору купівлі-продажу автомобіля.

Допитаний як свідок в суді апеляційної інстанції ОСОБА_4 заперечував факт передачі йому коштів в сумі 411 000,00 грн ОСОБА_1, у той же час матеріали справи не містять доказів того, що квитанція до прибуткового касового ордера

№ 38 підроблена ОСОБА_1 з метою уникнення відповідальності за порушення зобов`язань перед товариством.

Також встановлено, що 15 червня 2016 року ОСОБА_1 була проведена оплата грошової суми за придбаний автомобіль у розмірі 190 000,00 грн через відділення ПАТ "Укрсиббанк", що підтверджується квитанцією про здійснення касової операції № 115 (а. с. 68), таким чином погашено заборгованість за договором купівлі-продажу автомобіля від 12 квітня 2016 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) , касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Оскаржувані судові рішення в повній мірі не відповідають вказаним вимогам закону.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із статтями 6, 11 та 12 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до положень статті 202 ЦК України під правочином розуміються дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Дії як юридичні факти мають вольовий характер і можуть бути правомірними та неправомірними.

Правочини належать до правомірних дій, спрямованих на досягнення правового результату.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суди встановили та це не заперечувалося сторонами, що 12 квітня 2016 року між ТОВ "Рентком" та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 128/06/4641/2016 марки TOYOTA, моделі CAMRY, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, колір-білий, номер кузова шасі НОМЕР_2 . За домовленістю сторін ціна транспортного засобу становить 601 000,00 грн.

Як на підставу своїх вимог ТОВ "Рентком" посилалося на те, що на виконання умов договору ОСОБА_1 на рахунок позивача 15 червня 2016 року перераховано грошові кошти у розмірі 190 000,00 грн, а решту коштів у розмірі 411 000,00 грн за договором купівлі-продажу транспортного засобу від 12 квітня 2016 року відповідачем не було перераховано.

Відповідно до статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що у матеріалах справи наявна квитанція до прибуткового касового ордера від 13 червня 2016 року № 38, відповідно до якої ОСОБА_1 у присутності двох свідків здійснив попередню часткову оплату готівковим розрахунком за придбаний автомобіль у розмірі 411 000,00 грн безпосередньо в приміщенні ТОВ "Рентком", а тому відповідач виконав взяті зобов`язання щодо оплати за договором купівлі-продажу транспортного засобу № 128/06/4641/2016 повністю, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Не погоджуючись із зазначеним висновком суду, ТОВ "Рентком" оскаржило його в апеляційному порядку, а також заявило клопотання про проведення судової почеркознавчої та технічної експертизи.

Звертаючись до суду із клопотанням про проведення судової почеркознавчої та технічної експертизи, позивач посилався на те, що квитанція до прибуткового касового ордера є підробленим документом, підпис бухгалтера товариства не є справжнім, спірної суми грошових коштів на виконання умов договору купівлі-продажу товариство не отримувало, а тому проведення судово-почеркознавчої експертизи має ключове значення для вирішення цієї справи.

Під час вирішення питання розподілу тягаря доведення судом підлягають до застосування правила статей 12, 81 ЦПК України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Поняття доказів закріплено у статті 76 ЦПК України, відповідно до якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними у розумінні частини першої статті 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Оцінюючи доводи касаційної скарги заявника про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно та необґрунтовано відхилив клопотання про призначення у справі судової експертизи, Верховний Суд погоджується з ними, зважаючи на таке.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом переконливості своїх вимог є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

За змістом положень статті 103 ЦПК України експертиза у справі призначається судом за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

В оскаржуваній постанові апеляційного суду відмовлено у задоволенні клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, оскільки, на думку апеляційного суду, питання, поставлені на вирішення експерту, не спростовують факту повернення відповідачем грошових коштів товариству, а призначення експертизи в справі призведе до порушення розумних строків її розгляду.

Разом із тим ТОВ "Рентком" просило поставити на вирішення експертів, зокрема, питання стосовно того, ким здійснено підпис у розділі "Головний бухгалтер" та "Касир" у квитанції до прибуткового касового ордера.

У цьому випадку перевірка достовірності підпису ТОВ "Рентком" на квитанції касового ордера можлива лише шляхом вирішення питань, які потребують спеціальних знань в області почеркознавства, та є суттєвою обставиною для встановлення фактичних обставин у цій справі.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд всупереч пункту 4 частини п`ятої статті 12, статті 103 ЦПК України формально розглянув клопотання ТОВ "Рентком" про призначення у справі судово-почеркознавчої експертизи, оскільки це суперечить принципам змагальності та рівноправності сторін, спрямованим на справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд справи.

Крім того, вважаючи доведеною обставину сплати відповідачем 411 000,00 грн за договором купівлі-продажу транспортного засобу № 128/06/4641/2016, що є предметом спору у цій справі, суди першої та апеляційної інстанції посилалися на показання свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які підтвердили доводи відповідача, що він у приміщенні ТОВ "Рентком" передав ОСОБА_4 кошти.

Показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.

Беручи до уваги показання вказаних свідків як належний і допустимий доказ, суди не звернули уваги та не навели мотивування, чому ними не взято до уваги показання іншого свідка ОСОБА_4, який заперечував факт передачі грошових коштів.

Разом із тим жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Таким чином, переглядаючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не сприяв всебічному та повному дослідженню доказів, не навів обґрунтованих висновків на спростування доводів апеляційної скарги, отже, не встановив усіх обставин справи, тому передчасно залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Верховний Суд взяв до уваги твердження апеляційного суду про тривалий час розгляду справи, разом із тим з метою дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а також основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України), суд касаційної інстанції дійшов висновку про передачу справи на новий розгляд до апеляційного суду для повного, всебічного та об`єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про передачу справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, а тому немає підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

У випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-61-39028св18).

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

За змістом статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З метою забезпечення завдання цивільного судочинства, а саме щодо забезпечення справедливого розгляду справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалене у справі судове рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Головуючий	В. С. Висоцька
Судді:	А. І. Грушицький А. А. Калараш
	Є. В. Петров

	О. С. Ткачук