658/3290/17 Про визнання частки у праві власності на земельну ділянку - 26.01.2021 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 04 червня 2018 року у складі судді Под`ячевої І. Д. та постанову Апеляційного суду Херсонської області від 05 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Вейтас І. В., Бездрабко В. О., Приходько Л. А.,

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_3 про визнання частки у праві власності на земельну ділянку.

На обгрунтування позовних вимог зазначала, що вона є власником 2380/100000 частин нежитлових будівель (цех батьківського стада курей), розташованих за адресою: АДРЕСА_1, іншим їх співвласником є ОСОБА_3, якому належить на праві власності 97620/100000 часток.

Зазначене нерухоме майно було набуто нею та відповідачем у приватну власність у порядку паювання майна СТОВ "Ювілейний" з подальшим укладенням щодо нього цивільно-правових угод з власниками часток.

Нежитлові будівлі (цех батьківського стада курей) розташовані на земельній ділянці площею 12,393 га, кадастровий номер 6523555100:06:005:0001. На час паювання майна СТОВ "Ювілейний", зазначена земельна ділянка перебувала у власності держави.

З моменту набуття права власності на частину будівель (цех батьківського стада курей), вона не зверталася до компетентних органів із заявою про передачу їй у приватну власність земельної ділянки пропорційно її частці у праві власності на нежитлові будівлі.

Згодом стало відомо, що ОСОБА_3 отримав у приватну власність земельну ділянку площею 12,0 га, кадастровий номер 6523555100:03:100:0202, на якій розташовані спільні нежитлові будівлі (цех батьківського стада курей), що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно

від 07 травня 2015 року, індексний номер 37239388.

Посилаючись на те, що за загальним правилом, закріпленим у частинах першій та четвертій статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України (2768-14) ), частині першій статті 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), особа, яка набула право власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки або її частини, пропорційно частці у праві власності на нерухоме майно, що розташоване на ній, позивач з урахуванням уточнених позовних вимог, просила визнати за нею 2380/100000 частки у праві власності на земельну ділянку площею 12,0 га, кадастровий номер 6523555100:03:001:0202.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 04 червня 2018 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що нежитлові будівлі (цех батьківського стада курей), на час виникнення у сторін права спільної часткової власності, були розташовані на землях державної власності. Оскільки положення земельного законодавства, не передбачають автоматичного виникнення права власності на землю, співвласники нежитлових будівель (цеху батьківського стада курей), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, протягом 2014-2015 років, у порядку процедури, визначеної статтею 118 ЗК України, реалізували своє право на набуття ними права власності на земельні ділянки, по 2,0 га кожний, для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Любимівської селищної ради Каховського району Херсонської області. У квітні 2015 року, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 відчужили належній їм земельні ділянки на користь ОСОБА_3, у зв`язку з чим на підставі розробленої відповідачем технічної документації із землеустрою щодо об`єднання шістьох земельних ділянок площею по 2,0 га в одну, загальною площею 12,0 га, відповідачеві було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно

від 07 травня 2015 року, індексний номер 37239388, на земельну ділянку площею 12,0 га, кадастровий номер 6523555100:03:001:0202.

ОСОБА_1 з 2002 року не зверталася із заявою про передачу їй у власність земельної ділянки площею 12,3930 га, кадастровий номер 652355100:06:005:0001, і не ставить питання щодо правомірності або неправомірності отримання відповідачем та іншими особами у власність землі, на якій розташовано нежитлові будівлі (цех батьківського стада курей), а тому суд першої інстанції вважав необгрунтованими позовні вимоги позивача щодо визнання за нею 2380/100000 частки у праві власності на земельну ділянку загальною площею 12,0 га, кадастровий номер 6523555100:03:001:0202, яка на час вирішення спору повністю належить ОСОБА_3 .

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Херсонської області від 05 вересня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області

від 04 червня 2018 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції повно і всебічно встановив обставини справи та правильно застосував норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. Встановлені судом першої інстанції обставини справи у їх сукупності обгрунтовано свідчать про те, що позивач, як власник 2380/100000 частки нежитлових будівель (цех батьківського стада курей), не позбавлена можливості звернутися до органів виконавчої влади з приводу приватизації земельної ділянки пропорційно її частці у праві власності на нерухоме майно за рахунок земельної ділянки площею 0,393 га, що перебуває у державній власності (залишок неприватизованої земельної ділянки, на якій розміщені нежитлові будівлі цеху батьківського стада курей). Апеляційної суд зауважив, що посилання заявника на те, що на вільній від забудови неприватизованій земельній ділянці не знаходяться належні їй нежитлові приміщення, що унеможливлює реалізацію нею положень частини четвертої статті 120 ЗК України, грунтуються на припущеннях, оскільки позивач до компетентних органів влади із заявою про передачу їй у приватну власність земельної ділянки не зверталася, і не отримувала відмови.

Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи

У жовтні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, у якій він просив скасувати рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 04 червня 2018 року і постанову Апеляційного суду Херсонської області від 05 вересня 2018 року, та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що суди неправильно застосували до спірних правовідносин положення частин першої, четвертої статті 120 ЗК України, якою закріплено загальних принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, та не урахували правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду України

від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 13 квітня 2016 року у справі

№ 6-253цс16, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 05 липня

2017 року у справі № 127/3494/14-ц та Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 296/5/12-ц, від 20 березня 2018 року у справі № 446/1384/17,

від 06 березня 2018 року у справі № 570/3910/14-ц.

При застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України необхідно виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності. Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частинах першій та четвертій статті 120 ЗК України, особа, яка набула право власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки або її частини, пропорційно часткам у праві власності на нерухомість.

Помилково застосовуючи до спірних правовідносин положення статті 116 ЗК України, суди дійшли незаконного висновку про необхідність звернення позивача із заявою про передачу їй у приватну власність частини земельної ділянки у порядку приватизації, оскільки реалізація ОСОБА_1 її права на набуття земельної ділянки у власність на час звернення з позовом до суду, унеможливлена тим, що 100 процентів земельної ділянки, на якій розміщено нежитлові будівлі (цех батьківського стада курей), перебуває у власності відповідача.

Установлений судами факт існування іншої земельної ділянки площею 0,3930 га, кадастровий номер 6523555100:03:001:0192, не має значення для правильного вирішення спору, оскільки зазначена земельна ділянка розташована поряд із земельною ділянкою, площею 12,0 га, кадастровий номер 6523555100:03:001:0202, вільна від забудови та будь-яких інших об`єктів нерухомого майна, що унеможливлює реалізацію положень частини четвертої статті 120 ЗК України щодо неї.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК (1618-15) України), який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріалис прави.

01 листопада 2018 року справа надійшла на адресу суду касаційної інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами попередніх інстанцій установлено, що у 2002 році проведено паювання майна, що перебувало у колективній власності СТОВ "Ювілейний" - нежитлових будівель (цех батьківського стада курей), розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Нежитлові приміщення (цех батьківського стада курей) розташовані на земельній ділянці площею 12,393 га, кадастровий номер 652355100:06:005:0001. На час паювання майна СТОВ "Ювілейний" зазначена земельна ділянка перебувала у державній власності.

ОСОБА_1 є власником 2380/100000 частин нежитлових приміщень (цех батьківського стада курей), розташованих за адресою: АДРЕСА_1, іншим їх співвласником є ОСОБА_3, якому належить на праві власності 97620/100000 часток.

23 квітня 2014 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 ОСОБА_8 звернулися до Головного управління Держземагаенства у Херсонській області із заявами про передачу безкоштовно у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 2,00 га, що розташована на території Любимівської селищної ради Каховського району для ведення особистого селянського господарства.

На підставі заяв ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та дозволу Головного управління Держземагенства у Херсонській області,розроблено проект землеустрою щодо відведення їм у власність земельних ділянок, загальною площею 12,0 га (по 2,0 га кожному), для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Любимівської селищної ради Каховського району.

25 лютого 2015 року Головним управлінням Держземагаенства у Херсонській області видано наказ № 21-152/18-15-СГ, яким:

- затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність

ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 земельних ділянок, загальною площею 12,0 га, для ведення особистого селянського господарства на території Любимівської селищної ради Каховського району Херсонської області;

- внесено зміни до договору оренди землі, загальною площею 27,8100 га, укладеного між Каховською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Капітал", зареєстрованого у Каховському районному відділі Херсонського регіонального Центру державного земельного кадастру 02 квітня 2010 року за № 4АА013631-41072400008, для ведення виробничої діяльності на території Любимівської селищної ради Каховського району, залишивши у користуванні земельні ділянки, загальною площею 15,8210 га, зокрема площею 0,3930 га (кадастровий номер 6523555100:03:001:0194);

- надано у власність земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення (угіддя - під господарськими будівлями) за межами населених пунктів на території Любимівської селищної ради Каховського району для особистого селянського господарства: ОСОБА_3 площею 2,0 га (кадастровий номер 6523555100:03:001:0188), ОСОБА_4 площею 2,0 га (кадастровий номер 6523555100:03:001:0189), ОСОБА_5 площею 2,0 га (кадастровий номер 6523555100:03:001:0190), ОСОБА_6 площею 2,0 га (кадастровий номер 6523555100:03:001:0191), ОСОБА_7 площею 2,0 га (кадастровий номер 6523555100:03:001:0192), ОСОБА_8 площею 2,0 га (кадастровий номер № 6523555100:03:001:0193).

Реєстраційною службою Каховського міськрайонного управління юстиції видані свідоцтва про право власності на нерухоме майно:

- ОСОБА_7 від 26 лютого 2015 року (індексний номер 34197373) на земельну ділянку площею 2,0 га, розташовану на території Любимівської селищної ради Каховського району (кадастровий номер 6523555100:03:001:0192);

- ОСОБА_6 від 26 лютого 2015 року (індексний номер 34213150) на земельну ділянку, площею 2,0 га, розташовану на території Любимівської селищної ради Каховського району (кадастровий номер 6523555100:03:001:0191);

- ОСОБА_4 від 26 лютого 2015 року (індексний номер 34208057) на земельну ділянку площею 2,0 га, розташовану на території Любимівської селищної ради Каховського району (кадастровий номер 6523555100:03:001:0189);

- ОСОБА_5 від 26 лютого 2015 року (індексний номер 34210312) на земельну ділянку площею 2,0 га, розташовану на території Любимівської селищної ради Каховського району (кадастровий номер 6523555100:03:001:0190);

- ОСОБА_3 від 26 лютого 2015 року (індексний номер 34200636) на земельну ділянку площею 2,0 га, розташовану на території Любимівської селищної ради Каховського району (кадастровий номер 6523555100:03:001:0188);

- ОСОБА_8 від 04 березня 2015 року (індексний номер 34498981) на земельну ділянку площею 2,0 га, розташовану на території Любимівської селищної ради Каховського району (кадастровий номер 6523555100:03:001:0193).

06 квітня 2015 року приватним нотаріусом Каховського районного нотаріального округу Коршуновою Л. А. посвідчено та зареєстровано у реєстрі за № 154, 158, 162, 166, 170 договори купівлі-продажу, на підставі яких ОСОБА_3 набув право власності на земельні ділянки (кадастрові номери: 6523555100:03:001:0192, 6523555100:03:001:0191, 6523555100:03:001:0189, 6523555100:03:001:0190, 6523555100:03:001:0193).

За заявою ОСОБА_3 розроблено технічну документацію із землеустрою щодо об`єднання шістьох земельних ділянок (кадастрові номери: 6523555100:03:001:0188, 6523555100:03:001:0189, 6523555100:03:001:0190, 6523555100:03:001:0191, 6523555100:03:001:0192, 6523555100:03:001:0193) в одну земельну ділянку, загальною площею 12,0 га, для ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, на землях сільськогосподарського призначення Любимівської селищної ради Каховського району Херсонської області.

07 травня 2015 року на підставі зазначеної технічної документації Управлінням Держземагенства у Каховському районі Херсонської області проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 12,0 га (кадастровий номер 6523555100:03:001:0202), номер запису про право власності 9594454.

Земельна ділянка площею 0,39390 га (кадастровий номер 6523555100:03:001:0194) є державною власністюта відноситься до території, на якій розташовано цех батьківського стада курей.

ОСОБА_1 із заявою про передачу їй у приватну власність земельної ділянки площею 12,3930 га, кадастровий номер 652355100:06:005:0001, пропорційно її частці (2380/100000) у праві власності на нежитлові приміщення (цех батьківського стада курей), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, не зверталася.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Установлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Частиною першою статті 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Порядок приватизації земельних ділянок визначений статтею 118 ЗК України.

Громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (частина десята статті 118 ЗК України).

Таким чином, реалізація громадянами права на одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності пов`язана з дотриманням встановленого законом механізму, що включає обов'язок зацікавленої особи вчинити ряд визначених законом дій.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за нею 2380/100000 частки у праві власності на земельну ділянку, загальною площею 12,0 га, кадастровий номер 6523555100:03:001:0202, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно виходив з того, що позивач, набувши право власності на 2380/100000 часток нежитлових будівель (цех батьківського стада курей), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, не зверталася із заявою про передачу їй у приватну власність земельної ділянки із земель запасу державної власності, на якій розташоване належне їй нерухоме майно, пропорційно розміру її частки у спільній частковій власності, тобто не дотрималася визначеної законом процедури приватизації, що виключає можливість визнання за нею права власності на таку земельну ділянку в судовому порядку.

Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що, одночасно з переходом до ОСОБА_9 права власності на 2380/100000 часток нежитлових будівель (цех батьківського стада курей), в силу положень статті 120 ЗК України у поєднанніз положенням статті 125 ЗК України, до неї перейшло також право власності на земельну ділянку, пропорційно до розміру її частки у праві власності на нерухомість, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, оскільки, як встановлено судами на час набуття ОСОБА_1 права власності на частку у зазначеному нерухомому майні, земельна ділянка, на якій розташовано цех батьківського стада курей (площею 0,3930 га, кадастровий номер 6523555100:03:001:0194), відносилася до земель державної власності, тоді як стаття 120 ЗК України не передбачає автоматичного переходу земельної ділянки з однієї форми власності (у даному випадку - державної) до іншої форми власності (у даному випадку - приватної).

Не обгрунтованими і доводи заявника про те, що унаслідок проведеної приватизації, відповідач є власником 100 процентів земельної ділянки, на якій розташовано цех батьківського стада курей, оскільки, згідно зі встановленими судами обставинами, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 12,0 га (кадастровий номер 6523555100:03:001:0202), тоді як нежитлові приміщення (цех батьківського стада курей) розташовані на земельній ділянці площею 12,393 га, а отже земельна ділянка площею 0,393 га (кадастровий номер 6523555100:03:001:0194) є вільною і продовжує залишатися державною власністю.

Зважаючи на те, що у справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню норми статті 120 ЗК України, аргументи касаційної скарги про не урахування судами правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 11 лютого 2015 року у справі

№ 6-2цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16, від 12 жовтня

2016 року у справі № 6-2225цс16, від 05 липня 2017 року у справі

№ 127/3494/14-ц, та Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі

№ 296/5/12-ц, від 20 березня 2018 року у справі № 446/1384/17, від 06 березня 2018 року у справі № 570/3910/14-ц, згідно з якими за загальним правилом, закріпленим у частинах першій та четвертій статті 120 ЗК України, особа, яка набула право власності на будівлю чи споруду, стає власником земельної ділянки або її частини, пропорційно часткам у праві власності на нерухомість, є неспроможними та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Верховний Суд також вважає за необхідне зауважити, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, з огляду на існування спору щодо дотримання порядку передачі у приватну власність спірної земельної ділянки

(справа № 658/516/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, ОСОБА_4,

ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання недійсними наказу, свідоцтв про право власності на нерухоме майно, договорів купівлі-продажу, скасування запису про реєстрацію права власності) вочевидь не забезпечує ефективного захисту прав позивача у спірних правовідносинах.

Інші доводи касаційної скарги є ідентичними аргументам, що були викладені заявником у апеляційній скарзі, зводяться до його незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій,містять посилання на факти, що були предметом дослідження та оцінки судами, які Верховний Суд, діючи у межах повноважень, визначених статтею 400 ЦПК України, не вправі переоцінювати.