Про стягнення кредитної заборгованості - 21.01.2021 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні Верховного Суду (проспект Повітрофлотський, 28, м. Київ) апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 вересня 2020 року у складі судді Кирилюк Г. М. у справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" про забезпечення позову у справі, яка передана на розгляд Постійного діючого Третейського суду при Асоціації українських банків", за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" до дочірнього підприємства "Дрінкс Україна" про стягнення кредитної заборгованості,

Описова частина

Короткий зміст вимог заяви

У вересні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (далі - ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста") звернулося до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації Українських банків" з позовом до дочірнього підприємства "Дрінкс Україна" (далі - ДП "Дрінкс Україна") про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 11 лютого 2013 року між публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" (далі - ПАТ "Український професійний банк") та ДП "Дрінкс Україна" укладено договір про відкриття кредитної лінії № 709, за умовами якого банк відкрив позичальнику відкличну невідновлювану кредитну лінію у розмірі 7 500 000 грн терміном до 08 лютого 2016 року на повернення обігових коштів та сплатою 24 % річних за користування кредитними коштами.

12 травня 2014 року між ПАТ "Український професійний банк" та ДП "Дрінкс Україна" укладено договір про надання кредиту № 822, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 1 450 000 грн терміном до 28 вересня 2016 року на повернення обігових коштів та сплатою 21 % річних за користування кредитними коштами.

03 квітня 2015 року між ПАТ "Український професійний банк" та ДП "Дрінкс Україна" укладено договір про надання кредиту № 904, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 2 500 000 грн терміном до 03 квітня 2018 року на повернення обігових коштів та сплатою 22 % річних за користування кредитними коштами.

Банк свої обов`язки за кредитними договорами виконав належним чином, позичальник отримав кошти у визначений строк та у повному обсязі.

Разом з тим позичальник належним чином не виконав свої зобов`язання за кредитними договорами, в результаті чого станом на 07 травня 2020 року виникла заборгованість у загальному розмірі 30 923 979,29 грн.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 28 серпня 2015 року № 562 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Український професійний банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 28 серпня 2015 року № 158 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Український професійний банк" та делегування повноважень ліквідатора банку", відповідно до якого, з врахуванням змін, розпочато процедуру ліквідації банку з 31 серпня 2015 року по 30 серпня 2020 року включно.

24 лютого 2020 року між ПАТ "Український професійний банк" та ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" укладено договір № 80 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання, відповідно до якого право вимоги, зокрема, за кредитними договорами від 11 лютого 2013 року, від 12 травня 2014 року, від 03 квітня 2015 року, укладеними між ПАТ "Український професійний банк" та ДП "Дрінкс Україна", перейшло до ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста". Отже, ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" є новим кредитором боржника ДП "Дрінкс Україна" за вказаними кредитними договорами.

У пункті 4 цього договору сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за основними договорами, відповідно до цього договору, а також за продаж майнових прав за договором від 24 лютого 2020 року № 80/1 купівлі-продажу майнових прав за договорами поруки, договорами застави, за договорами іпотеки суб`єктів господарювання новий кредитор сплачує банку грошові кошти у сумі 2 507 377,92 грн. Вказані кошти сплачені новим кредитором у повному обсязі на підставі протоколу, сформованого за результатами відкритих торгів (аукціону).

Відповідно дог пунктів 10.7., 10.8. кредитних договорів сторони погодили, що всі вимоги, які виникають при виконанні даного договору або у зв`язку з ним, або випливають з нього та становлять предмет спору, підлягають розгляду у Постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків, згідно з регламентом третейського суду, з яким сторони ознайомлені.

Ураховуючи викладене, ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" просило суд стягнути з ДП "Дрінкс Україна" заборгованість у розмірі 30 923 979,29 грн, а саме: за договором про відкриття кредитної лінії від 11 лютого 2013 року № 709 у розмірі 20 790 432,58 грн; за договором про надання кредиту від 12 травня 2014 року № 822 у розмірі 2 817 943,99 грн; за договором про надання кредиту від 03 квітня 2015 року № 904 у розмірі 7 315 602,72 грн;

У вересні 2020 року ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" звернулася до Київського апеляційного суду, як до суду першої інстанції, із заявою про забезпечення позову, у якій просило накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунках, відкритих в будь-яких фінансових установах, та належать ДП "Дрінкс Україна", які будуть виявлені в ході виконавчого провадження в межах ціни позову в розмірі 30 923 979,29 грн.

В обґрунтування заяви зазначило, що ухвалою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації Українських банків" від 25 травня 2020 року порушено провадження у справі ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" до ДП "Дрінкс Україна" про стягнення заборгованості.

Відповідно до Інформаційної довідки з реєстру речових прав на нерухоме майно у власності ДП "Дрінкс Україна" відсутнє будь-яке нерухоме майно, за рахунок якого позивач матиме змогу задовольнити свої вимоги.

Посилаючись на те, що відповідач не виконує свої зобов`язання за кредитними договорами, не повертає кредитні кошти і не сплачує відсотки за користування ними та одночасно може вільно користуватися і розпоряджатися належними йому грошовими коштами, наявними на рахунках у банківських установах, є підстави вважати, що у разі ненакладення арешту на грошові кошти вони можуть зникнути чи зменшитись за кількістю, наслідком чого буде утруднення та неможливість виконання рішення суду про стягнення з відповідача відповідної заборгованості у даній справі.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду, як суду першої інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 вересня 2020 року у задоволенні заяви ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" про забезпечення позову у справі, яка передана на розгляд Постійного діючого Третейського суду при Асоціації українських банків", за позовом ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" до ДП "Дрінкс Україна" про стягнення кредитної заборгованості відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що у забезпечення виконання зобов`язань за укладеними з ДП "Дрінкс Україна" кредитними договорами останнім передано в заставу власне майно позичальника за договорами застави майна від 11 лютого 2013 року № 709-1, від 12 травня 2014 року № 822-1, від 03 квітня 2015 року № 904-1. Проте, заявником не надано доказів, яке саме майно за вказаними договорами передано в заставу, чи існує дане майно на час розгляду справи, його вартість тощо; матеріали справи не містять доказів того, що відповідач має незадовільний фінансовий стан, або витрачає кошти не для здійснення розрахунків з позивачем, або має значну заборгованість перед іншими контрагентами, або у останнього відсутнє нерухоме майно, на яке можливо звернути стягнення в разі примусового виконання рішення; відсутні відомості про наявність відкритих рахунків у відповідача з зазначенням фінансових установ.

Суд зазначив, що накладення арешту на грошові кошти відповідача, що знаходяться на рахунках, відкритих в будь-яких фінансових установах, без зазначення цих фінансових установ та номерів рахунків не дозволяє суду виконати вимогу закону щодо перевірки співмірності заявлених вимог вказаному виду забезпечення та може призвести до перешкоджання господарській діяльності відповідача.

Застосування такого виду забезпечення позову є можливим лише у разі доведеності заявником належності боржнику на праві власності певних грошових коштів та конкретно визначеного майна у розумінні вимог статті 190 ЦК України, а також доведеності того, що зазначені грошові кошти або майно знаходяться у нього або у інших осіб.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У листопаді 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла апеляційна скарга ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 вересня 2020 року, в якій заявник просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду 28 вересня 2020 року та постановити нове судове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.

Провадження в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" на ухвалу Київського апеляційного суду 28 вересня 2020 року та надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Верховного Судуу складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 грудня 2020 року закінчено підготовчі дії у справі за позовом ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" до ДП "Дрінкс Україна" про стягнення кредитної заборгованості за апеляційною скаргою ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 вересня 2020 року та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не враховано, що статтею 151 ЦПК України чітко визначено вимоги для подачі заяви про забезпечення позову і зазначення іншої інформації, надання доказів, не передбачених цією нормою, суперечить процесуальному законодавству.

Вказувало, що заявником у заяві про забезпечення позову зазначено підстави виникнення спору між ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" та ДП "Дрінкс Україна", розмір заборгованості відповідача перед заявником. Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що у разі невжиття відповідних заходів забезпечення позову, виконання рішення суду у разі задоволення позову може бути утруднено чи неможливе, оскільки відповідно до Інформаційної довідки з реєстру речових прав на нерухоме майно у власності ДП "Дрінкс Україна" відсутнє будь-яке нерухоме майно, за рахунок якого позивач матиме змогу задовольнити свої вимоги.

Заявник звертав увагу суду на те, що накладання арешту на кошти боржника в межах суми позовних вимог, що містяться на рахунках, відкритих у будь-яких фінансових установах, лише тимчасово унеможливить вчинення дій щодо розпоряджання коштами, не матиме своїм наслідком будь-якого перешкоджання господарській діяльності юридичної особи-боржника, адже такі заходи застосовуються виключно до набрання законної сили рішення по справі, з урахуванням обмежених строків судового розгляду. Тому вжиття обраного позивачем заходу забезпечення позову є обґрунтованим, співмірним позовним вимогам та не призведе до порушення прав та законних інтересів відповідача.

Також, посилаючись на норми статей 60, 61, 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність", пункт 3.1. постанови Правління Національного банку України "Про затвердження правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці" від 14 липня 2006 року № 267, заявник вказував, що обмежений у наданні відомостей про наявність рахунків у відповідача із зазначенням фінансових установ, у яких рахунки відкриті.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

У вересні 2020 року ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" звернулося до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації Українських банків з позовом до ДП "Дрінкс Україна" про стягнення заборгованості у розмірі 30 923 979,29 грн.

Крім того, у вересні 2020 року ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" звернулося до Київського апеляційного суду, як до суду першої інстанції, із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках, відкритих в будь-яких фінансових установах, та належать ДП "Дрінкс Україна", які будуть виявлені в ході виконавчого провадження, в межах суми боргу, а саме: 30 923 979,29 грн, вказуючи на те, що невжиття вказаних заходів забезпечення позову призведе до унеможливлення у подальшому виконання рішення суду, оскільки відповідно до Інформаційної довідки з реєстру речових прав на нерухоме майно у власності ДП "Дрінкс Україна" відсутнє будь-яке нерухоме майно, за рахунок якого позивач матиме змогу задовольнити свої вимоги.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У частинах першій, другій статті 149 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" (va009700-06) судам роз`яснено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець (абзац 2 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 (va009700-06) ).

Вказане свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 149 ЦПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

При цьому забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і процесуального рівноправ`я сторін.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

Відмовляючи у задоволенні заяви ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" про забезпечення позову, апеляційний суд, як суд першої інстанції, повно встановивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, дотримуючись норм матеріального і процесуального права, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви, оскільки вказана заява не містить обґрунтованих підстав існування загрози невиконання судового рішення, позивачем не надано відомостей про наявність відкритих рахунків у відповідача з зазначенням фінансових установ, у яких відкриті рахунки, без зазначення яких суд позбавлений можливості виконати вимогу закону щодо перевірки співмірності заявлених вимог вказаному виду забезпечення та неврахування яких може призвести до перешкоджання господарської діяльності відповідача.

Також суд зазначив, що застосування запропонованого позивачем виду забезпечення позову є можливим лише у разі доведеності заявником належності боржнику на праві власності певних грошових коштів та конкретно визначеного майна у розумінні вимог статті 190 ЦК України та доведеності того, що зазначені грошові кошти або майно знаходяться у нього або у інших осіб. Проте, таких доказів позивачем не надано.

В судовому засіданні представник заявника вказував, що ДП "Дрінкс Україна" має значні прибутки за позаминулий рік та на теперішній час веде господарську діяльність, що обмежує можливість задоволення заяви про забезпечення позову у зазначений заявником спосіб, який може мати своїм наслідком перешкоджання господарській діяльності юридичної особи-боржника.

Отже, доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки висновків суду першої інстанції не спростовують.

Частиною першою статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу Київського апеляційного суду від 28 вересня 2020 року залишити без змін.