758/4388/16-ц Про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідчене державним нотаріусом - 20.01.2021 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником - ОСОБА_4, на постанову Київського апеляційного суду в складі колегії суддів: Болотова Є. В., Лапчевської О. Ф., Музичко С. Г. від 03 квітня 2019 року,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просив: визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідчене державним нотаріусом Четвертої київської державної нотаріальної контори Пилипчук О. І. від 28 серпня 2004 року за реєстром № 2-363/2-3154; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідчене державним нотаріусом Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Пилипчук О. І. від 27 липня 2014 року за реєстром № 1-965; визнати за позивачем право власності на 5/18 частини житлового будинку АДРЕСА_1, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 ; визнати за позивачем право власності на 5/54 частин житлового будинку АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 .

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дід позивача - ОСОБА_5, після смерті якого спадщину за законом на 5/6 частин житлового будинку АДРЕСА_2 прийняв син померлого та батько позивача - ОСОБА_6, якому 28 серпня 2004 року було видане свідоцтво про право на спадщину за законом. ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті батька спадщину прийняли спадкоємці першої черги: він та відповідач ОСОБА_2 - сини спадкодавця, та відповідач ОСОБА_3, - дружина., спадкоємцям були видані свідоцтва про право на спадщину за законом 24 липня 2014 року на 5/18 частин житлового будинку. За кожним зі спадкоємців 24 липня 2014 року було зареєстровано право власності по 5/18 частин вищевказаного житлового будинку.

У грудні 2015 року йому стало відомо про наявність заповіту діда ОСОБА_5, за яким останній заповідав позивачу 1/3 частину своєї частки в будинку. У зв`язку із чим вважає, що після смерті діда ОСОБА_5 спадкування повинно було відбуватись не за законом, а за заповітом, та розподілено між спадкоємцями за заповітом по 5/18 частин за кожним, а тому вважає недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 28 серпня 2004 року, яке було видано батьку ОСОБА_6 після смерті діда ОСОБА_5, та свідоцтво про право власності на спадщину за законом від 24 липня 2014 року, що були видані позивачу та відповідачам, оскільки є похідними від первісного свідоцтва. Указує, що батьки приховали від нього факт наявності заповіту, а тому до суду він звернувся із дотриманням строку позовної давності.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 05 квітня 2018 року позов задоволено. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 28 серпня 2004 року, посвідчене державним нотаріусом Четвертої Київської державної нотаріальної контори Пилипчук О. І. за реєстровим № 2-363/2-3154, що видане на ім`я ОСОБА_6 після смерті ОСОБА_5 Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 24 липня 2014 року, посвідчене державним нотаріусом Чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори 24 липня 2014 року за реєстровим № 1-965, що видане на імя ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_6 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на 5/18 частин житлового будинку АДРЕСА_2 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на 5/54 частин житлового будинку АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вирішено питання про судовий збір.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що померлим батьком та відповідачами був прихований факт наявності заповіту ОСОБА_5, складеного в тому числі на користь позивача, що в подальшому вплинуло на розподіл спадкового майна та зменшило частку позивача у зазначеному майні, а відтак позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Подільського районного суду м. Києва від 05 квітня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що зазначені позовні вимоги є передчасними, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_5, та винесення нотаріусом постанови про відмову у вчиненні такої нотаріальної дії.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У травні 2019 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року, у якій заявник посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначену постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не звернув уваги не те, що можливості у позивача оформити спадщину в нотаріальній конторі вже не було, так як він вже успадкував частину спадкового майна, але меншу ніж повинен був успадкувати. Своїми висновками викладеними в оскаржуваній постанові, апеляційний суд позбавляє позивача частини належного йому майна, що є протиправним.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У червні 2019 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_3 на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому заявник просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. Зазначає, що постанова апеляційного суду прийнята з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування немає.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 17 травня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 758/4388/16-ц з Подільського районного суду м. Києва.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 03 грудня 2020 року вказану справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що ОСОБА_5 належало 5/6 частин житлового будинку АДРЕСА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 помер.

Згідно копії спадкової справи № 442 із заявою про прийняття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_5 звернувся лише син померлого ОСОБА_6

28 серпня 2004 року державним нотаріусом Четвертої Київської державної нотаріальної контори Пилипчук О. І. видано ОСОБА_6 свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5, за реєстровим № 2-363/2-3154.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом спадкове майно складається з 5/6 частин жилого будинку АДРЕСА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер.

Із заявою про прийняття спадщини до державного нотаріуса Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори 24 липня 2014 року звернулись спадкоємці 1 черги за законом, а саме: сини спадкодавця - ОСОБА_1, ОСОБА_2 та дружина ОСОБА_3

24 липня 2014 року державним нотаріусом Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Пилипчук О. І. ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 видані свідоцтва про право на спадщину за законом на 5/18 частин житлового будинку АДРЕСА_2 .

Крім того, встановлено, що 12 червня 1997 року ОСОБА_5 склав заповіт, посвідчений державним нотаріусом Вишгородської державної нотаріальної контори за реєстровим № 2093, згідно якого заповів все своє майно сину ОСОБА_6 та онукам ОСОБА_1, ОСОБА_2 .

Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру, станом на 25 лютого 2016 року даний заповіт є чинним.

Обґрунтовуючи даний позов, ОСОБА_1 зазначив, що про наявність заповіту ОСОБА_5 він дізнався у грудні 2015 року. Відповідачі умисно приховали факт наявності даного заповіту. Оскільки на дату смерті ОСОБА_5, заповіт діяв, спадкування повинно було відбуватись за заповітом. Жодних заяв щодо відмови від спадкування за заповітом позивач не писав, а тому правових підстав для оформлення права на спадщину за законом після смерті діда у нотаріуса не було.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1, подану представником - ОСОБА_4, на постанову Київського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України (1618-15) в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України (435-15) , якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (1540-06) , у тому числі щодо прийняття спадщини та кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України (435-15) і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються ЦК України (435-15) .

Відповідно до частини першої та другої статті 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Частиною першою статті 549 ЦК УРСР визначається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Судами встановлено, що за життя ОСОБА_5 склав заповіт, відповідно до якого заповів все своє майно сину ОСОБА_6 та онукам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

З матеріалів спадкової справи № 422, відкритої у 2004 році державним нотаріусом Четвертої Київської державної нотаріальної контори після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_4, вбачається, що із заявою про прийняття спадщини за законом звернувся ОСОБА_6 -син спадкодавця.

Позивач на день смерті спадкодавця був зареєстрований та проживав разом із померлим ОСОБА_5, та від спадщини за заповітом не відмовлявся.

Отже, правильним є висновок місцевого суду про те, що після смерті спадкодавця ОСОБА_5 відкрилась спадщина за заповітом, оскільки позивач був зареєстрований та проживав на час відкриття спадщини із спадкодавцем, він вважається таким, що прийняв спадщину за заповітом, відповідно до положень статті 549 ЦК УРСР. Тому розподіл спадкового майна повинен був здійснюватися нотаріусом саме за волею спадкодавця, визначеною у даному заповіті, відповідно до якого позивач отримав би 5/18 частин житлового будинку АДРЕСА_2 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 .

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давнсіть у три роки.

Відповідно до частин першої та п`ятої статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Європейський суд з прав людини, яка поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може стати в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту зі спливом часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос проти Росії").

Установлено, що позивач у квітні 2016 року звернувся до суду із позовом про визнання недайсним свідоцтва про право на спадщину за законом, яке було видане 28 серпня 2004 року на ім`я його батька ОСОБА_6 з пропуском позовної давності про застосування якої просили відповідачі.

У статті 261 ЦК України використовуються терміни "довідався" та "міг довідатися", тому діє презумпція можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому саме по собі доведення факту, що позивач не знав про порушення свого цивільного права і через це не звернувся за його захистом до суду, недостатньо, так як стаття 81 ЦПК України зобов`язує його такі обставини довести.

Колегія суддів вважає, що позивач звернувся до суду з указаним позовом з пропуском позовної давності, про застосування якої просили відповідачі, оскільки повинен був довідатися про порушення своїх спадкових прав ще 28 серпня 2004 року, коли державним нотаріусом Четвертої Київської нотаріальної контори Пилипчук О. І. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_6 на 5/6 частин спірного будинку.

Посилання позивача на те, батьки приховали від нього факт наявності заповіту, а тому до суду він звернувся у встановлений законом строк позовної давності, належними та допустимими доказами не підтверджено.

Після отримання 28 серпня 2004 року свідоцтва про право на спадщину за законом батько позивача ОСОБА_6 став власником спадкової частки будинку, з цього часу права позивача як одного із спадкоємців за заповітом були порушені, проте він міг довідатись про порушення свого майнового права. Після набуття права власності на спадкове майно за законом батько позивача до своєй смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 був єдиним власником 5/6 часток будинку, після його смерті позивач, як і інші спадкоємці першої черги, які прийняли спадщину, отримали свідоцтва про право на спадщину за законом від 24 грудня 2014 року, що також підтверджує, що позивач як особа, яка не тільки проживала в спірному будинку, а й використовували свої спадкові права щодо нерухомості, могла довідатись про порушення свого права.

За таких підстав колегія суддів Верховного Суду вважає, що права позивача захисту не підлягають у зв`язку із пропуском позовної давності. Оскільки апеляційний суд відмовив в задоволенні позову за підстав недоведенності позовних вимог, судове рішення підлягає зміні, відповідно до статті 412 ЦПК України, в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог про захист спадкових прав, а саме у зв`язку за пропуском позовної давності.

Головуючий	М. Є. Червинська
Судді:	С. Ю. Бурлаков
	І. О. Дундар
	А. Ю. Зайцев
	В. М. Коротун