591/6024/17 Про вилучення і спростування з тексту листа відомостей та зобов`язання вчинити дії - 18.01.2021 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сумського апеляційного суду від 22 січня 2019 року у складі колегії суддів: Левченко Т. А., Кононенко О. Ю., Собини О. І.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до прокуратури Сумської області, начальника слідчого відділу прокуратури Сумської області ОСОБА_2 про вилучення і спростування з тексту листа відомостей та зобов`язання вчинити дії.

Позов мотивовано тим, що 01 вересня 2017 року під час судового засідання про роз`яснення судового рішення у справі № 2-114/1999 за позовом

ОСОБА_1 до прокуратури міста Суми, прокуратури Сумської області, ГУ УМВС України в Сумській області про захист честі, гідності, визнання дій посадових осіб неправомірними, він звернувся до суду із заявою та повідомив, що 29 жовтня 1999 року під час здійснення ним акції на пл. Незалежності в

м. Суми біля Сумської обласної державної адміністрації працівники міліції здійснили його незаконне затримання та спричинили тілесні ушкодження. За наслідками вказаної заяви суд направив до прокуратури Сумської області повідомлення з технічним записом судового засідання. Вказував, що прокуратурі Сумської області направлялися повідомлення від 01 вересня 2017 року,

25 вересня 2017 року та 13 жовтня 2017 року. Листом від 18 жовтня 2017 року, підписаним начальником слідчого відділу прокуратури Сумської області

ОСОБА_2 суду надана відповідь, яка містить неповні відомості. Повідомлення прокуратури вводять суд в оману та є такими, що підривають авторитет правосуддя. Вважав, що неповага прокуратури до суду містить явні ознаки порушення посадовими і службовими особами прокуратури Сумської області законодавства про запобігання корупції, зокрема пункт 2 частини першої статті 60 Закону України "Про запобігання корупції" щодо надання до суду несвоєчасної, недостовірної і неповної інформації і ненадання зовсім такої інформації

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив:

- вилучити і спростувати із тексту листа начальника слідчого відділу прокуратури Сумської області ОСОБА_2 від 18 жовтня 2017 року, направленого на адресу судді Зарічного районного суду міста Суми ОСОБА_3, наступні відомості: "Заявнику також роз`яснено, що згідно зі статтею 303 КПК України рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, що полягають у внесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, можуть бути оскаржені до слідчого судді, проте, ОСОБА_1 своїм правом не скористався" і зобов`язати начальника слідчого відділу прокуратури вилучити відомості в тій частині, що ОСОБА_1 не скористався правом, наданим статтею 303 КПК України, оскаржити бездіяльність слідчого або прокурора до слідчого судді;

- зобов`язати начальника слідчого відділу прокуратури Сумської області

ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 та судді Зарічного районного суду міста Суми ОСОБА_3 повну і достовірну інформацію, зокрема, що стосується отримання листів із суду на адресу прокуратури Сумської області від 01 вересня, 25 вересня та 13 жовтня 2017 року, а також стосовно оскарження ОСОБА_1 бездіяльності слідчого у порядку статті 303 КПК України до Зарічного районного суду міста Суми;

- направити окрему ухвалу до Національного агентства з питань запобігання корупції про реагування на можливі корупційні діяння посадових і службових осіб прокуратури Сумської області в частині щодо надання недостовірної та неповної інформації на запит суду, а також на звернення ОСОБА_1, та стосовно корупційних діянь в частині щодо виникнення конфлікту інтересів у посадових і службових осіб прокуратури Сумської області та стосовно інших можливих корупційних діянь.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Зарічного районного суду міста Суми від 01 листопада 2018 року позовні вимоги задоволено частково.

Вирішено спростувати відомості про те, що ОСОБА_1 не скористався своїм правом, наданим статтею 303 КПК України, оскаржити бездіяльність слідчого або прокурора до слідчого судді.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що зазначена в листі прокуратури від 18 жовтня 2017 року інформація про те, що станом на 18 жовтня 2017 року ОСОБА_1 не скористався своїм правом, наданим йому статтею 303 КПК України щодо оскарження бездіяльності або дій - фактично не відповідає дійсності, оскільки вже станом на 28 вересня 2017 року в прокуратурі Сумської області була інформація щодо наявності у провадженні слідчого судді Зарічного районного суду міста Суми скарги ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб прокуратури Сумської області, що полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Тобто, станом на 28 вересня ОСОБА_1 вже скористався своїм правом, наданим статтею 303 КПК України, оскаржити бездіяльність слідчого, і прокуратурі Сумської області повинно було бути про це відомо.

Постановою Сумського апеляційного суду від 22 січня 2019 року апеляційну скаргу прокуратури Сумської області задоволено.

Рішення Зарічного районного суду міста Суми від 01 листопада 2018 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про спростування відомостей про те, що ОСОБА_1 не скористався своїм правом, наданим статтею 303 КПК України, оскаржити бездіяльність слідчого або прокурора до слідчого судді, та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог.

Компенсовано прокуратурі Сумської області за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 960,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині спростування відомостей про те, що ОСОБА_1 не скористався своїм правом, наданим статтею 303 КПК України, оскаржити бездіяльність слідчого або прокурора до слідчого судді, апеляційний суд виходив із того, що позивачем не зазначено, які саме його особисті немайнові права порушує помилкове твердження посадової особи прокуратури Сумської області в листі від 18 жовтня 2017 року про те, що він не скористався своїм правом на подачу скарги в порядку статті 303 КПК України. Позивачем також не зазначено та не доведено належними доказами, що вказана інформація завдає шкоди його особистим немайновим благам, або перешкоджає йому повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Апеляційним судом здійснено перегляд рішення Зарічного районного суду міста Суми від 01 листопада 2018 року лише в частині позовних вимог ОСОБА_1 про спростування відомостей про те, що ОСОБА_1 не скористався своїм правом, наданим статтею 303 КПК України, оскаржити бездіяльність слідчого або прокурора до слідчого судді.

У іншій частині рішення Зарічного районного суду міста Суми від 01 листопада

2018 року в апеляційному порядку не переглядалося.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

20 лютого 2019 року ОСОБА_1 через засоби електронного зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Сумського апеляційного суду від 22 січня 2019 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що заявник не був повідомлений судом про місце, дату і час проведення судового засідання апеляційним судом. Апеляційним судом неправильно витлумачено статтю 277 ЦК України, не застосовано норму статті 32 Конституції України. Судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права.

Доводи інших учасників справи

28 березня 2019 року прокуратура Сумської області через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Сумського апеляційного суду від 22 січня 2019 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Зарічного районного суду міста Суми.

22 березня 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Сумського апеляційного суду від 22 січня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України (1618-15) в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Фактичні обставини справи

01 вересня 2017 року під час судового засідання про роз`яснення судового рішення у справі № 2-114/1999 за позовом ОСОБА_1 до прокуратури міста Суми, прокуратури Сумської області, ГУ УМВС України в Сумській області про захист честі, гідності, визнання дій посадових осіб неправомірними, він звернувся до суду із заявою та повідомив, що 29 жовтня 1999 року під час здійснення ним акції на

пл. Незалежності в м. Суми біля Сумської обласної державної адміністрації працівники міліції здійснили його незаконне затримання та спричинили тілесні ушкодження.

04 вересня 2017 року із Зарічного районного суду міста Суми до прокуратури Сумської області надійшов лист з технічним записом судового засідання, у якому позивач зробив заяву про протиправні дії працівників міліції під час його затримання.

20 вересня 2017 року старшим слідчим СВ прокуратури Сумської області

Биченком Д. В. прийнято заяву ОСОБА_1 про заподіяння йому працівниками міліції тілесних ушкоджень під час його незаконного затримання 29 жовтня

Листом від 22 вересня 2017 року за підписом начальника слідчого відділу прокуратури Сумської області ОСОБА_2 позивача було повідомлено, що його звернення щодо законності дій співробітників Зарічного ВМ УМВС України в Сумській області було зареєстровано в прокуратурі Сумської області під № 14885 та розглянуто у слідчому відділі. Зазначено, що заявником не було наведено об`єктивних даних, що свідчать про ознаки вчиненого кримінального правопорушення, у зв`язку з чим підстави для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та початку кримінального провадження відсутні. Для подальшої перевірки його звернення спрямоване для розгляду до Сумського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України. Також роз`яснено положення статті 303 КПК України щодо можливості оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Листом від 18 жовтня 2017 року за № 2775 за підписом начальника слідчого відділу прокуратури Сумської області ОСОБА_2 було надано відповідь на запит Зарічного районного суду міста Суми від 13 жовтня 2017 року щодо надання інформації про надходження до органів прокуратури Сумської області листів із відомостями про застосування до ОСОБА_1 катувань, побиття та нелюдського поводження з боку працівників поліції.

У вказаному листі судом повідомлено про те, що 04 вересня 2017 року було отримано лист з технічним записом судового засідання у справі № 2-114/1999 року

та 20 вересня 2017 року від ОСОБА_1 надійшло звернення з того самого питання безпосередньо до прокуратури Сумської області. Також у листі зазначено, що 22 вересня 2017 року заявника повідомлено, що ним не наведено об`єктивних та достатніх даних, що свідчать про ознаки вчиненого кримінального правопорушення, у зв`язку з чим підстав для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та початку кримінального провадження відсутні. Зазначено, що заявнику роз`яснено положення, викладені в статті 303 КПК України щодо можливості оскарження дій чи бездіяльності працівників прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правпорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР), проте він своїм правом не скористався.

Як вбачається з копії листа, 19 жовтня 2017 року до прокуратури надійшло повідомлення слідчого судді Зарічного районного суду міста Суми про призначення до розгляду на 27 жовтня 2017 року в Зарічному районному суді міста Суми скарги ОСОБА_1, поданої в порядку статті 303 КПК України на бездіяльність службової особи прокуратури Сумської області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.

Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду міста Суми від 17 листопада 2017 року скаргу ОСОБА_1 від 26 вересня 2017 року на бездіяльність уповноваженої особи прокуратури Сумської області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань задоволено. Зобов`язано службову особу прокуратури Сумської області, уповноважену на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, внести до ЄРДР відомості за заявою ОСОБА_1 від 20 вересня 2017 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Звертаючись до суду з позовними вимогами про спростування відомостей про те, що ОСОБА_1 не скористався своїм правом, наданим статтею 303 КПК України, оскаржити бездіяльність слідчого або прокурора до слідчого судді, позивач вказував на те, що повідомлення прокуратури вводить суд в оману та є таким, що підриває авторитет правосуддя. Зазначав, що неповага прокуратури до суду містить явні ознаки порушення посадовими і службовими особами прокуратури Сумської області законодавства про запобігання корупції, зокрема пункту 2 частини першої статті 60 Закону України "Про запобігання корупції".

Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Згідно із статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Згідно із статтями 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.

Частиною першою статті 277 ЦК України встановлено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Юридичним складом, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист честі та гідності, спростування недостовірної інформації є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України (1618-15) ).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Установивши, що ОСОБА_1 не довів, які саме його особисті немайнові права порушує помилкове твердження посадової особи прокуратури Сумської області в листі від 18 жовтня 2017 року про те, що він не скористався своїм правом на подачу скарги в порядку статі 303 КПК України (4651-17) , апеляційний суд зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позову в цій частині, оскільки інформація, викладена у тексті листа начальника слідчого відділу прокуратури Сумської області не є інформацією у розумінні статті 277 ЦК України, яка підлягає спростуванню.

Аргументи заявника про те, що він не був повідомлений про місце, дату і час проведення судового засідання апеляційним судом є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 22 грудня 2018 року призначено справу до судового розгляду на 09 год. 00 хв. 22 січня 2019 року з повідомленням учасників справи (а. с. 205).

Вказана ухвала апеляційного суду направлена на адресу ОСОБА_1 22 грудня 2018 року (а. с. 206).

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, ОСОБА_1 отримав кореспонденцію 02 січня 2019 року (а. с. 208).

А за правилами частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову Сумського апеляційного суду від 22 січня 2019 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.