804/112/17 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким особі визначено податкове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб - 03.04.2018 Прийняття

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 березня 2017 року (суддя Олійник В.М.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року (судді: Чепурнова Д.В. (головуючий), Сафронової С.В., Мельника В.В.) у справі № 804/112/17 за позовом ОСОБА_2 до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2.) звернулась до суду з позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.05.2017 №80/2030-1303-17, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 25 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказала на безпідставність визначення контролюючим органом транспортного податку у розмірі 25 000,00 грн. за 2016 рік, оскільки вказаний податок може бут застосований не раніше 1 січня 2017 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Рішення судів передніх інстанцій обґрунтовано тим, що транспортний засіб марки Porsche, моделі Panamera, загальний легковий хетчбек-В, об'єм двигуна 4806 куб. см., рік випуску 2014, власником якого є позивач, відповідає критеріям ст. 267 Податкового кодексу України та є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, де вказуючи на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 березня 2017 року, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

У доводах касаційної скарги позивач вказує на неможливість застосування контролюючим органом положень пп. 267.2.1 п. 267.2, пп. 267.6.7 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України (у редакції з 1 січня 2016 року), оскільки ними був змінений елемент транспортного податку, з огляду на що застосування наведених законодавчих приписів можливе лише після їх завчасного оприлюднення. Крім того, Постанова Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року за № 66 (66-2016-п) , якою затверджено "Методику визначення середньо ринкової вартості легкових автомобілів", набрала чинності 19 лютого 2016 року, тому, на думку позивача, станом на 01.01.2016 норми зазначеного підзаконного нормативного акту не були чинними.

Дніпропетровська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області в запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення транспортний податок у сел. Кіровське Дніпропетровського району Дніпропетровської області був установлений у порядку, визначеному Податковим кодексом України (2755-17) з урахуванням особливостей, передбачених п.4 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24.12.2015 № 909-VІІІ (909-19) , відтак нарахування податкових зобов'язань здійснено обґрунтовано.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ (2147а-19) , що діє з 15 грудня 2017 року).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач - ОСОБА_2 є власником автомобіля марки Porsche, моделі Panamera, загальний легковий хетчбек-В, об'єм двигуна 4806 куб. см., рік випуску 2014, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

Відповідачем 31.05.2017 було прийнято податкове повідомлення-рішення №80/2030-1303-17, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 25 000,00 грн.

Також судами встановлено, що транспортний податок та території селища Кіровське Дніпропетровського району Дніпропетровської області було встановлено рішенням Кіровської селищної ради від 17.07.2015 року №716-35/VІ "Про транспортний податок".

З метою приведення вказаного рішення у відповідність із вимогами пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України Кіровська селищна рада прийняла рішення від 26 січня 2016 року №63-4/VІІ, яким було скасовано рішення від 17.07.2015 року №716-35/VІ "Про транспортний податок" та прийнято нове рішення про справляння транспортного податку з 01.01.2016 року, враховуючи зміни, внесені до Податкового кодексу України (2755-17) .

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких мотивів.

Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Податковий кодекс України (2755-17) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (абзац 1 п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).

Положеннями п. 10.2 ст. 10 Податкового кодексу України визначено, що місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Повноваження Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів визначені у ст. 12 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

При цьому, пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України передбачає, що у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Водночас, 24.12.2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" (909-19) , який набрав чинності 01.01.2016, яким внесено зміни у Податковий кодекс України (2755-17) щодо об'єкту оподаткування транспортним податком.

Згідно пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Пунктом 4 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону № 909-VIII (909-19) визначено, що у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (1160-15) .

З урахуванням викладеного, оскільки Законом України № 909-VIII (909-19) не встановлювався новий транспортний податок, а також не змінювалась його ставка, з 01.01.2016 року платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше п'яти років, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм права, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що законодавець на 2016 рік не передбачив залежності нарахування транспортного податку від факту прийняття рішення про встановлення місцевих податків.

Крім того, суди попередніх інстанцій правильно зауважили, що прийняття рішення Кіровською селищною радою від 26 січня 2016 року №63-4/VІІ, яким було скасовано рішення від 17.07.2015 року №716-35/VI "Про транспортний податок" та яке регламентує порядок сплати транспортного податку на 2016 рік відповідно до нових вимог, в залежності від середньоринкової вартості автомобіля, не є перешкодою в 2016 році (на відміну від 2015 року), для обрахування податкового зобов'язання.

Станом на 1 січня 2016 року мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 1378,00 грн. (стаття 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2016 рік"). Отже, 750 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016 р. складали 1033500,00 грн.

Таким чином, об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році були легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1033500,00 грн. та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).

Судом першої інстанції встановлено, що згідно інформації, розміщеної на веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, вартість легкового автомобіля, що перебуває у власності позивача, становить 2 900 792,34 грн., а отже такий автомобіль у 2016 році був об'єктом оподаткування транспортним податком.

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на зазначене, враховуючи статті 12, 267 Податкового кодексу України колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 березня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд,

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 березня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року у справі № 804/112/17 залишити без змін.