Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Волинської митниці Державної фіскальної служби на постанову Іваничівського районного суду Волинської області від 30 травня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до заступника начальника Волинської митниці Державної фіскальної служби - начальника управління протидії митним правопорушенням Негріча Леоніда Миколайовича про визнання дій протиправними та скасування постанови у справі про порушення митних правил, -

ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_4.) звернувся до суду з позовом до заступника начальника Волинської митниці Державної фіскальної служби - начальника управління протидії митним правопорушенням Негріча Леоніда Миколайовича (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та скасування постанови у справі про порушення митних правил.

Обґрунтовуючи позов ОСОБА_2 посилається на порушення контролюючим органом вимог ст. 526 Митного кодексу України щодо належного повідомлення позивача про дату та час розгляду справи про порушення митних правил та не встановлення дійсної особи яка перетинала митний кордон України на автомобілі марки "Фольксваген Пассат", реєстраційний номер НОМЕР_1.

Постановою Іваничівського районного суду Волинської області від 30 травня 2017 року залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Заступника начальника Волинської митниці Державної фіскальної служби - начальника управління протидії митним правопорушенням Негріча Леоніда Миколайовича та скасовано постанову № 0774/205160000/17 від 22.03.2017 в справі про порушення митних правил.

Рішення судів передніх інстанцій обґрунтовано тим, що відповідач безпідставно не допустив до участі у розгляді справи про порушення митних правил особи притягнутої до відповідальності або її представника через відсутність належного повідомлення позивача про час і місце розгляду справи чим порушив вимоги статті 526 Митного кодексу України.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, де вказуючи на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постанову Іваничівського районного суду Волинської області від 30 травня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга вмотивована тим, що в порушення вимог статті 95 Митного кодексу України позивач в установлені терміни не вивіз на територію іншої держави автомобіль марки "Фольксваген Пассат", реєстраційний номер НОМЕР_1, що був ним ввезений на митну територію України в режимі "транзит", тому контролюючим орган правомірно прийнято постанову по порушення митних правил ОСОБА_2

Позивач у відзиві (запереченнях) на касаційну скаргу зазначає, що жодного транспортного засобу на митну територію України в режимі "транзит" ним ввезено не було, посилаючись на встановлення цієї обставини судами попередніх інстанцій на підставі даних диспетчера ЗМК та Пасажирського пункту пропуску згідно яким автомобіль ввезла інша, невідома йому особа, ОСОБА_4, що проживає за адресою: АДРЕСА_1.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ (2147а-19) , що діє з 15 грудня 2017 року).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.09.2016 автомобіль марки "Фольксваген Пассат", реєстраційний номер НОМЕР_1, був ввезений в режимі "транзит" через "зелений коридор" однак такий в установлені терміни не вивезений на територію іншої держави.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують переміщення через митний кордон автомобіля ОСОБА_4, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, а не позивачем - ОСОБА_2, що проживає за адресою: АДРЕСА_2.

У зв'язку з не вивезенням транспортного засобу у встановлений Законом строк контролюючим органом 23.02.2017 здійснено виклик позивача для з'ясування обставин, 09.03.2017 без участі позивача старшим державним інспектором митного поста "Устилуг" Волинської митниці ДФС Демчук Л.М. складено протокол про порушення митних правил № 0774/205160000/17.

22.03.2017 за результатами розгляду справи винесено постанову №0774/205160000/17, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною третьою статті 470 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 гривень. Розгляд справи здійснено без участі позивача.

Суди попередніх інстанцій дослідивши матеріали справи встановили, відсутність доказів вручення кореспонденції позивачу щодо повідомлення його про розгляд справи про порушення митних правил. Копії списку поштових відправлень, квитанції про вид і категорію відправлення з реєстром надісланих листів, а також відомості з сайту "Укрпошти" про вручення кореспонденції від 03.03.2017 не засвідчують виконання контролюючим органом вимог статті 526 Митного кодексу України щодо своєчасного повідомлення особи про час і місце розгляду справи по порушення митних правил.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких мотивів.

Стаття 498 Митного кодексу України визначає права та обов'язки осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил та заінтересованих осіб. Відповідно до частини другої вказаної статті - особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та власники товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу (заінтересовані особи), під час розгляду справи про порушення митних правил у органі доходів і зборів або суді мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, постанов та інших документів, що є у справі, бути присутніми під час розгляду справи у органі доходів і зборів та брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою захисника, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, давати усні і письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення, оскаржувати постанови органу доходів і зборів, суду (судді), а також користуватися іншими правами, наданими їм законом. Зазначені в цій статті особи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Відповідно до частини першої статті 526 МК України справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника.

Згідно з частиною другою статті 526 МК України про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил. Частина четверта зазначеної статті передбачає, що справа по порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення по місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання по перенесення розгляду справи.

Стаття 531 Митного кодексу України передбачає підстави для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил: 1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; 2) необ'єктивність або неповнота провадження у справі або необ'єктивність її розгляду; 3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; 4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; 5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; 6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.

Підставами для скасування чи зміни постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил можуть бути визнані й інші визначені законами обставини.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм права, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, що має місце в даній справі через відсутність належного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи про порушення митних правил, є окремою самостійною і достатньою підставою для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил.

Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що відповідачем неправомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за порушення митних правил згідно частини третьої статті 470 Митного кодексу України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на зазначене, враховуючи статті 498, 526, 531 Митного кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Волинської митниці Державної фіскальної служби на постанову Іваничівського районного суду Волинської області від 30 травня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд,

Касаційну скаргу Волинської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Іваничівського районного суду Волинської області від 30 травня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року у справі № 156/404/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.