Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Гриціва М.І., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_2 до Городоцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Городоцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, в якому просив:

- визнати протиправними дії Городоцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області щодо відмови у перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року №1013 (1013-2015-п) ;

- зобов'язати Городоцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити йому перерахунок пенсії починаючи з 1 січня 2016 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року №1013 (1013-2015-п) на підставі довідки прокуратури Хмельницької області від 18 квітня 2016 року № 18-296 в розмірі 90 відсотків місячного заробітку без обмежень граничного розміру пенсії.

Постановою Городоцького районного суду Хмельницької області від 11 серпня 2016 року позов ОСОБА_3 було задоволено

Визнано протиправними дії Городоцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_2

Зобов'язано Городоцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області перерахувати ОСОБА_2 з 1 січня 2016 року призначену пенсію відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1013 (1013-2015-п) згідно з вимогами статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" в редакції від 12 липня 2001 року на підставі довідки прокуратури Хмельницької області від 18 квітня 2016 року № 18-296 вих.16 в розмірі 90 відсотків місячного заробітку без обмежень граничного розміру пенсії та виплатити йому різницю між фактично отримуваною і належними до виплати сумами пенсії.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року апеляційну скаргу Городоцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області було задоволено.

Постанову Городоцького районного суду Хмельницької області від 11 серпня 2016 року - скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 - відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії частини тринадцята та вісімнадцята статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХII втратили чинність. Згідно частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII (чинної на час виникнення спірних відносин) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, а тому вказані зміни до законодавства не позбавляють позивача права на перерахунок пенсії, який був йому гарантований статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХII при призначені пенсії, проте визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури покладено на Кабінет Міністрів України.Крім того, на час звернення позивача за перерахунком пенсії, Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт не прийнято. Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1013 (1013-2015-п) регламентовано лише питання щодо упорядкування структури заробітної плати та її індексації працюючим державним службовцям і не передбачено ані можливості, ані механізму перерахунку пенсії державного службовця у зв'язку зі зміною розміру заробітної плати.

Таким чином, з 15 грудня 2015 року діючим законодавством України не визначено суб'єктивного права, як і не передбачено підстав, порядку реалізації, обов'язку органів Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХII (1789-12) .

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 з 16 квітня 2002 року перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Городоцькому районі Хмельницької області, правонаступником якого є Городоцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області, та отримує пенсію за вислугу років призначену відповідно до Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ (1789-12) у розмірі 90 відсотків від суми заробітної плати.

16 червня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Городоцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області з заявою про перерахунок пенсії на підставі довідки прокуратури Хмельницької області від 18 квітня 2016 року № 18-296.

Городоцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області листом від 29 червня 2016 року № 9/В-8 повідомило позивача про відмову у здійсненні перерахунку пенсії, з посиланням на те, що відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року (213-19) № 213 скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) призначаються відповідно до Закону України "Про прокуратуру" (1789-12) та деяких інших законів, в зв'язку з чим, пенсії, призначені у відповідності до Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ (1789-12) , не перераховуються.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 червня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_2 було задоволено.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року - скасовано.

Постанову Городоцького районного суду Хмельницької області від 11 серпня 2016 року - залишено в силі.

Не погоджуючись із постановою суду касаційної інстанції, Городоцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області звернувся із заявою про її перегляд Верховним Судом України в якій просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 13 червня 2017 року та залишити в силі постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року.

Заява про перегляд судового рішення обґрунтована тим, що Вищим адміністративним судом України неоднаково застосовано норми матеріального права, в аналогічних правовідносинах - при перерахунку пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1013 (1013-2015-п) "Про впорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів".

На обґрунтування заяви надано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 27 липня 2017 року (справа № К/800/20863/16) та від 9 серпня 2017 року (справа № К/800/799/17) у яких зазначено, що станом на дату звернення позивачами із заявою про перерахунок її пенсії за вислугу років положення статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ (крім частин третьої, четвертої, шостої, одинадцятої) втратили чинність згідно з Законом України "Про прокуратуру" № 1697-VII (1697-18) . Натомість визначення умов і порядку перерахунку пенсій, призначених працівникам прокуратури, за Законом України "Про прокуратуру" № 1697-VII (1697-18) віднесено до відання Кабінету Міністрів України, який мав би ці правовідносини врегулювати.

За відсутності урядової постанови щодо умов і порядку перерахунку пенсій, призначених працівникам прокуратури (як це спершу було передбачено частиною вісімнадцятої статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ, а згодом - частиною двадцятою статті 86 Закону № України "Про прокуратуру" 1697-VII) в управління ПФУ немає правового механізму для перерахунку.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів дійшла висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ (1789-12) та Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII (1697-18) при вирішенні спорів, пов'язаних із перерахунком пенсій, призначених за Законом України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ (1789-12) .

Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, колегія суддів виходить із такого.

На час призначення позивачеві пенсії пенсійне забезпечення працівників прокуратури визначалося статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-XII.

Частиною 18 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-XII було передбачено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

' 'br' Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII (76-19) , який набрав чинності 1 січня 2015 року, внесено зміни до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ, зокрема, частину 18 викладено у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".

Пунктом 5 розділу III Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-VIII (213-19) передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до перелічених законів України, зокрема, Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ (1789-12) .

З 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (1697-18) , відповідно до підпункту 1 пункту 3 розділу ХІІ "Прикінцеві положення" якого визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ (1789-12) , крім пункту 8 частини 1 статті 15, частини 4 статті 16, абзацу першого частини 2 статті 46-2, статті 47, частини 1 статті 49, частини 5 статті 50, частин 3, 4, 6 та 11 статті 50-1, частини 3 статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів.

Таким чином, на час прийняття постанови Кабінетом міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1013 (1013-2015-п) , з прийняттям якої позивач пов'язує виникнення у нього права на перерахунок пенсії, а також на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії (15 червня 2016 року) положення статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру", які регулювали порядок перерахунку пенсій, втратили чинність.

Підстави та порядок перерахунку пенсії працівників прокуратури, передбачені статтею 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII, відповідно до частини 20 якої (у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" № 76-VIII (76-19) ) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (1013-2015-п) підвищено розміри заробітку працюючих працівників прокуратури.

Положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури, постанова Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1013 (1013-2015-п) не містить.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України (254к/96-ВР) , законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він не мав підстав здійснювати перерахунок пенсії позивачеві на умовах та в порядку, закріплених нормою, що втратила чинність.

Положення Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" № 76-VIII (76-19) , якими частину 18 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-XII та частину 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII викладено у новій редакції, не були визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 (v020p710-11) вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства сформульовано й у практиці Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Сорінг проти Сполученого Королівства" Суд зазначив, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (995_004) (далі - Конвенція) "спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов'язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини". У рішенні від 17 жовтня 1986 року у справі "Ріс проти Сполученого Королівства" Суд зазначив, що, з'ясовуючи, чи існує позитивне зобов'язання стосовно людини, "належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини".

У рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" Суд констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового.

Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення Суду від 12 жовтня 2004 року у справі "Кйартан Асмудсон проти Ісландії").

Європейський суд з прав людини у рішенні "Великода проти України" від 3 червня 2014 року зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися й передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 (v001p710-99) цей суд зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Ураховуючи наведені вище положення джерел права, колегія суддів дійшла висновку, що з 1 грудня 2015 року - початку застосування постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1013 (1013-2015-п) та у зв'язку з набранням у подальшому чинності Законом України "Про прокуратуру" № 1697-VII (1697-18) , яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням працівників прокуратури, пенсії, призначені за статтею 50-1 Закону України № 1789-ХІІ, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.

Проаналізувавши наведені норми законодавства в сукупності з обставинами даної справи й наявними у ній доказами, колегія суддів дійшла висновку про те, що право на перерахунок пенсії може бути реалізовано позивачем на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку з урахуванням часу звернення до відповідного органу, а тому, зважаючи, що на час звернення ОСОБА_2 за перерахунком розміру пенсії такої підстави для перерахунку призначених працівникам прокуратури пенсій як збільшення розміру заробітної плати на законодавчому рівні не встановлено, а Урядом будь-яких умов для перерахунку не визначено, у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку, а тому Городоцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області, приймаючи рішення про відмову в перерахунку пенсії позивачу, діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Норма Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII (76-19) , якою внесено зміни до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ, зокрема, частину 18 викладено у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України" не підлягає застосуванню у зв'язку із тим, що пунктом 5 розділу III Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII (213-19) передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до перелічених законів України, зокрема, Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ (1789-12) .

З огляду на наведене, Вищого адміністративного суду України від 13 червня 2017 року підлягає скасуванню, а постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року - залишенню в силі.

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , який набрав чинності 15 грудня 2017 року на підставі Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII (2147а-19) , статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII (2136-19) ,

Заяву Городоцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області -задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 13 червня 2017 року - скасувати.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року - залишити в силі.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.