149/2978/18 Про визнання права на спадкове майно - 22.10.2020 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 19 грудня 2018 року у складі судді Войнаревич М. Г. та постанову Вінницького апеляційного суду від 06 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Матківської М. В., Марчук В. С., Сопруна В. В.,

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Кропивнянської сільської ради Хмільницького району Вінницької області (далі - Кропивнянська сільська рада) та Хмільницької районної державної адміністрації про визнання права на спадкове майно.

Позов обгрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її тітка - ОСОБА_2, яка за життя склала заповіт, за яким усе своє майно заповіла їй. На день смерті тітки ОСОБА_1 проживала разом із нею за однією адресою, що свідчить про прийняття нею спадщини відповідно до частини першої статті 549 ЦК Української РСР.

17 січня 2008 року позивач отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на грошові кошти з належними відсотками та компенсаційними виплатами.

Відповідно до постанови державного нотаріуса Хмільницької державної нотаріальної контори від 02 жовтня 2018 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на земельну частку (пай) реформованого Колективного сільськогосподарського підприємства "Ступенецьке" (далі - КСП "Ступенецьке") у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на це майно.

Незважаючи на те, що її тітка ОСОБА_2 була колгоспним пенсіонером, її помилково не було включено до списку осіб - членів КСП "Ступенецьке", які мають право на земельну частку (пай), та відповідно їй не було видано свідоцтво про право на земельну частку (пай).

Просила визнати за нею право на земельну частку (пай) розміром 2,72 га в умовних кадастрових гектарах із земель реформованого КСП "Ступенецьке" с. Ступник Хмільницького району в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 19 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від лютого 2019 року, у позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що підстав для визнання за ОСОБА_1 права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 немає, оскільки ОСОБА_2 як спадкодавець такого права за життя не набула.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення судів першої та апеляційної інстанцій, у якій вона просила скасувати вказані судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

У квітні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права і порушили норми процесуального права.

Суди не звернули уваги на те, що позивач не може отримати свідоцтво про право на спадщину у нотаріуса, оскільки відсутній сертифікат на право на земельну ділянку на померлу особу.

Невнесення особи, яка була членом КСП, до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю на час передання у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Суди помилково послались на те, що ОСОБА_2 на момент смерті не узаконила своє право на земельну частку (пай).

Суди встановили, що ОСОБА_2 була колгоспним пенсіонером, отже, мала право на отримання земельної частки (паю).

Право на земельну часту (пай) виникає з моменту отримання КСП державного акта на право колективної власності на землю, а не з моменту її включення до списку осіб, що мають право на земельну частку (пай), чи видачі сертифіката. У позовній заяві просила визнати за ОСОБА_1 право на земельну ділянку (пай), яке виникло у ОСОБА_2 з моменту видачі державного акта колективної власності на землю, а не про визнання права власності на земельну ділянку.

Померла ОСОБА_2 не реалізувала своє право на включення до списку осіб, що мають право на земельний пай та на видачу сертифіката за життя, оскільки вона померла ІНФОРМАЦІЯ_1, а державний акт на право колективної власності на земельну ділянку виданий 14 лютого 1996 року.

Суд першої інстанції неправомірно застосував позовну давність.

Аргументи інших учасників справи

Відзив до суду касаційної інстанції не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що відповідно до свідоцтва про смерть від 07 березня 1996 року серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 10).

30 січня 1996 року ОСОБА_2 склала заповіт, за яким вона все своє майно заповіла племінниці ОСОБА_1 . Заповіт посвідчений секретарем Кропивнянської сільської ради Фурманчук Н. А. (а. с. 12).

Згідно з довідкою Кропивнянської сільської ради ОСОБА_2 на день смерті була зареєстрована в АДРЕСА_1, де проживала разом з племінницею ОСОБА_1 (а. с. 15).

17 січня 2008 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 на спадкове майно - грошові вклади з належними відсотками та компенсаційними виплатами, що знаходяться у Хмільницькому відділенні Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", на рахунках № 2795, № НОМЕР_2 (а. с. 13).

02 жовтня 2018 року державний нотаріус Хмільницької державної нотаріальної контори виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, згідно з якою ОСОБА_1 відмовлено в оформленні спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 на право на земельну частку (пай), яка на час розпаювання перебувало у КСП "Ступенецьке" с. Ступник Хмільницького району Вінницької області (а. с. 20).

ОСОБА_2 не була включена до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), та на момент смерті не оформила своє право і не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Згідно з повідомленням відділу у Хмільницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 07 вересня 2018 року № К-758/0-0.25-1208/149-18 державний акт на право колективної власності на землю КСП "Ступенецьке" видано 14 лютого 1996 року, ОСОБА_2 немає у списках громадян - членів КСП "Ступенецьке" с. Ступник, КСП "ім. Фрунзе" с. Клітенка та КСП "Промінь" с. Кропивна, що мають право на земельну частку (пай) (а. с. 17).

Відповідно до довідки Кропивнянської сільської ради від 04 лютого 2008 року № 12 ОСОБА_2 немає у списках на отримання сертифіката на землю КСП "Ступенецьке" (а. с. 18).

ОСОБА_2 була членом колгоспу "Маяк комунізму", де працювала до 1970 року та звідки вийшла на пенсію.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) (далі - Закон № 460-ІХ (460-20) ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у березні 2019 року, тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ (460-20) .

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною першою, другою статті 2 Закону України від 05 червня 2003 року № 899-IV "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Відповідно до Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (720/95) право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Згідно зі статтями 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Під час вирішення спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України (2768-14) , Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (720/95) .

Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Отже, особа набуває права на земельну частку (пай) в разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку чи виключено з нього - додатка до державного акта на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів КСП з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання; у разі ж недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку.

У такому випадку особа має звернутися до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) в КСП.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

Установивши, що у ОСОБА_2 не було сертифіката на право на земельну частку (пай) у КСП "Ступенецьке", а доказів належності ОСОБА_2 на час смерті права на земельну частку пай у колективній власності на землю позивач не надала, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання за ОСОБА_1 у порядку спадкування права на вказаний пай.

14 лютого 1996 року КСП "Ступенецьке" виданий державний акт на право колективної власності на землю, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, отже, суди обгрунтовано виходили з того, що ОСОБА_2 за життя не внесення до списку осіб, що мають право на земельний пай та на видачу сертифіката не оскаржувала та, відповідно, питання про виділення їй земельної частки (паю) і видачу правовстановлюючих документів, які підтверджували б наявність у неї права на земельну частку (пай), за її життя не вирішувалося.

За таких обставин обґрунтованими є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для визнання за ОСОБА_1 права на земельну частку (пай) у порядку спадкування, оскільки позивач не надала доказів того, що ОСОБА_2 як спадкодавець набула таке право за життя.

Висновки судів відповідають нормам матеріального і процесуального права та судовій практиці: постанови Верховного Суду від 26 листопада 2018 року у справі № 392/1660/16-ц, провадження № 61-24311св18, від 20 лютого 2020 року у справі № 544/1095/18, провадження № 61-7370св19, від 17 березня 2020 року у справі № 396/1683/18-ц, провадження №61-9879св19, від 24 березня 2020 року у справі № 538/302/19-ц, провадження № 61-16716св19.

Суд апеляційної інстанції надав відповідь на доводи апеляційної скарги, які стосуються всіх істотних питань, що виникаютьпри кваліфікації спірних відносин.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів, зводяться до власного тлумачення норм матеріального права та необхідності переоцінки доказів у справі, а встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.