640/14986/18 Про зміну черговості одержання права на спадкування - 21.10.2020 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 04 грудня 2018 року у складі Нев`ядомського Д. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Кругової С. С., Маміної О. В.,

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну черговості одержання права на спадкування.

Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_3 протягом тривалого часу перебував на її утриманні, оскільки він через тяжку хворобу перебував у безпорадному стані.

Така обставина є підставою для зміни черговості одержання права на спадкування з четвертої черги на другу та визнання за нею права власності на 3/8 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1, яка є спадковим майном після смерті ОСОБА_3 .

Позивач просила суд визнати за ОСОБА_4 право на спадкування четвертої черги після смерті ОСОБА_3 як особи, яка проживала зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини та змінити черговість права на спадкування після смерті ОСОБА_3 за ОСОБА_4 з четвертої черги на другу. Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 на 3/8 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 66,5 кв. м, залишивши за ОСОБА_2 право власності на 3/8 частини цієї квартири.

Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 04 грудня 2018 року, яка залишена без змін постановою Харківського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року, провадження у справі закрито.

Закривши провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що є рішення, яке набрало законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України є підставою для закриття провадження у справі.У новому позові позивач, посилається на ті самі обставини та ті самі норми ЦК України (435-15) , на які вона посилалася під час розгляду справи № 640/14716/16-ц і лише зазначає про наявність нових доказів. Проте вказане не є новими підставами позову і за умови дотримання передбачених законом вимог може бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 04 грудня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року, просила скасувати оскаржувані судові рішення, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

У квітні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Суди не з`ясували усі обставини справи, що мають значення для справи.

Суди дійшли помилкового висновку про необхідність закриття провадження з тих підстав, що позовні вимоги між тими ж сторонами, з того самого предмету та підстав спору вже розглядалися і вирішені судом, а рішення суду набрало законної сили.

Вказує, що новий позов обґрунтовується обставинами, які не вивчалися судом під час розгляду справи в перший раз, вони були їй відомі раніше, але вона не використовувала їх, тому позов пред`явлений з нових підстав.

Суд, розглянувши перший позов, відмовив у позові в частині зміни черговості одержання права на спадкування саме внаслідок недостатності доказів, а у визнанні за нею права власності - через відсутність доказів.

Аргументи інших учасників справи

Відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу мотивований тим, що оскаржувані судові рішення є законними, ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано дійшов висновку, що позивач посилається на ті ж самі обставини, на ті самі норми ЦК України (435-15) , на які посилався під час розгляду справи № 640/14716/16-ц, проте лише зазначає про нові докази, що не є новими підставами позову.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) (далі - Закон № 460-ІХ (460-20) ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у березні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ (460-20) .

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ухвалою від 02 серпня 2018 року суд апеляційної інстанції Харківської області залишив без змін рішення Київського районного суду м. Харкова від 31 травня 2018 року у справі № 640/14716/16-ц, яким було частково задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, встановлено факт постійного проживання ОСОБА_4 з ОСОБА_3 однією сім`єю, відмовлено у зміні черговості з четвертої на другу чергу, та у визнанні права власності. Задоволено зустрічний позов ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на 3/4 частини трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1, у порядку спадкування за законом після смерті її брата ОСОБА_3 .

Підставами для зміни черговості одержання права на спадкування з четвертої черги на другу та визнання за ОСОБА_1 права власності на 3/8 частини квартири, яка є спадковим майном після смерті ОСОБА_3 в обох справах позивач вказала перебування ОСОБА_3 протягом тривалого часу на її утриманні, оскільки він через тяжку хворобу перебував у безпорадному стані.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрало законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Верховний Суд виходить з того, що закриття провадження у справі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним до позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

Вказана підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.

Відповідно до наведеної норми цивільного процесуального закону позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

При визначенні підстави позову як елемента його змісту суд повинен перевірити на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і закону, позивач просить про захист свого права.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Суди виходили з того, що ухвалою від 02 серпня 2018 року Апеляційний суд Харківської області залишив без змін рішення Київського районного суду м.Харкова від 31 травня 2018 року у справі № 640/14716/16-ц, яким було частково задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, встановлено факт постійного проживання ОСОБА_4 з ОСОБА_3 однією сім`єю; відмовлено в позові у частині зміни черговості спадкування з четвертої на другу чергу та участині визнання права власності; зустрічний позов ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на 3/4 частини трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1, у порядку спадкування за законом після смерті її брата ОСОБА_3 задоволено.

Підставами заявлених вимог про зміну черговості одержання права на спадкування з четвертої черги на другу та визнання за ОСОБА_1 права власності на 3/8 частини квартири, яка є спадковим майном, після смерті ОСОБА_3, в обох позовах позивач вказала знаходження ОСОБА_3 протягом тривалого часу на її утриманні, оскільки він через тяжку хворобу перебував у безпорадному стані.

Суди дійшли правильного висновку, що провадження у справі підлягає закриттю згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки є рішення, яке набрало законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. У новому позові позивач, посилається на ті самі обставини, на які вона посилалася під час розгляду справи № 640/14716/16-ц і лише зазначає про наявність нових доказів.

Не спростовують висновок судів про тотожність позовів та є безпідставними доводи касаційної скарги про те, що в цьому спорі вимоги про зміну черговості одержання права на спадкування, про визнання права власності обгрунтовується іншими доказами, оскільки підставою позову є обставини, якими позивач обгрунтовує свої вимоги, а не докази у справі.

Висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про те, що нові докази можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є необгрунтованими, проте не впливає на правильність вирішення питання про закриття провадження у справі.

Інші доводи касаційної скарги аналогічні доводам апеляційної скарги, зводяться до незгоди з судовими рішеннями та переоцінки доказів у справі, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.