Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Новоукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року (суддя Притула К.М.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року (судді: Шалай А.В. (головуючий), Круговий О.О., Прокопчук Т.С.) у справі №П/811/616/17 за позовом Дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства" Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Новоукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Дочірнє підприємство "Кіровоградський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства" Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - позивач, Підприємство) звернулося до суду з позовом до Новоукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 01.11.2016 №0000171302, в частині донарахування штрафних санкцій в розмірі 15 100,68 грн та №0000181302, в частині донарахування штрафної санкції в розмірі 1 378,73 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податок з доходів фізичних осіб був перехарований в день виплати заробітної плати, а тому має місце лише несвоєчасне перерахування сум податку, відповідальність за яке передбачена ст. 126 Податкового кодексу України, санкція ж встановлена ст. 127 Податкового кодексу України застосовується за ненарахування, неутримання та/або несплату податків платником, у тому числі податковим агентом, проте позивачем таких порушень допущено не було.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року, позов задоволено в повному обсязі, визнано протиправними та скасовано в частині оскаржувані податкові повідомлення - рішення.

Рішення судів мотивовано безпідставністю застосування до позивача штрафних санкцій відповідно до ст. 127 Податкового кодексу України, якою передбачено накладення штрафу за не нарахування, неутримання та несплату (неперерахування) податків, оскільки такий обов'язок Підприємством було виконано в повному обсязі під час виплати заробітної плати.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Підприємства в повному обсязі.

У касаційній скарзі Новоукраїнська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Кіровоградській області наводить норми матеріального права, вказує на їх неправильне застосування судом та зазначає, що податковий агент (позивач) має нести відповідальність на підставі ст. 127 Податкового кодексу України якщо виплата доходу передувала сплаті (перерахуванню) податку до бюджету.

Підприємство відзиву на касаційну скаргу не надало.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ (2147а-19) , що діє з 15 грудня 2017 року).

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фахівцями контролюючого органу проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2016, за результатами якої оформлено акт від 24.10.2016 №33/14-00/26177345 та прийнято оскаржувані в частині податкові повідомлення - рішення.

За результатами вказаної перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Згідно з п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України передбачено, що ненарахування і неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1096 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Вказаною нормою встановлено міру відповідальності, яка покладається на платника податків, у тому числі і на податкового агента, саме за не нарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при цьому розмір штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) залежно від кількості допущених порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, утримання чи сплата податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Натомість коли мають місце нарахування, однак несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання протягом строків, передбачених Податковим кодексом України (2755-17) , такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до ст. 126 вказаного кодексу. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати, а не від кількості допущених порушень протягом певного періоду часу.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 10.11.2015 року у справі № 21-2919а15 та від 22 березня 2016 року у справі № 21-3694а15.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, а також встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи, зокрема, що податок з доходів фізичних осіб Підприємством було утримано та перераховано до бюджету в повному обсязі у день виплати заробітної плати, суд приходить до висновку про безпідставність застосування до позивача за несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних штрафних санкцій передбачених ст. 127 Податкового кодексу України.

Отже, враховуючи вказане колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги контролюючого органу.

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на зазначене, враховуючи статті 126 та 127 Податкового кодексу України колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Новоукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд,

Касаційну скаргу Новоукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року у справі № П/811/616/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.