Категорія: 8.2.6 

Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л. М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді - Запорожана Д.В.,

судді - Зуєвої Л.Є.

судді - Шеметенко Л.П.

при секретарі: Пилипчук М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Бєлтранс" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бєлтранс" до державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області державної податкової служби про скасування рішень,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бєлтранс" звернулося до суду з позовом до ДПІ у Біляївському районі Одеської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень від 7 вересня 2012 року №№ 0006972200 і 0006962200 та від 27 квітня 2012 року № 0000222205.

Свої позовні вимоги ТОВ "Бєлтранс" обґрунтувало незаконністю спірних рішень.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2013 року в задоволенні вищенаведеного позову було відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ "Бєлтранс" просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з необґрунтованості даного позову та відсутності підстав для його задоволення.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було проведено перевірку позивача щодо дотримання вимог діючого законодавства за період з 14 жовтня 2010 року по 31 грудня 2011 року, результати якої відображені в акті від 11 квітня 2012 року № 295/22/37260797 /а.с. 23-76/.

В акті перевірки здійснено висновок про порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", наслідком чого стало заниження податку на прибуток на 448949,98 гривень, п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, наслідком чого стало завищення податкового кредиту на 89790 гривень та п. 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні на 71811,54 гривень.

Зміст порушень полягав у наступному. Непідтверджені 448949,98 гривень валових витрат за перший квартал 2011 року по господарським операціям з придбання товарів у ПП "Ново-ком" і ПП "Інвест пром" накладними без зазначення П.І.П. осіб, які безпосередньо видавали та отримували товар. Наданні до перевірки податкових накладних без зазначення прізвища особи, яка її склала (податкова накладна від ПП "Ново-ком" від 28 лютого 2011 року № 1130) та складення 31 березня 2011 року недійсної податкової накладної № 1119 ОСОБА_1 від імені ПП "Інвест пром". Збільшенні валових витрат та податкового кредиту за безтоварними господарськими операціями з ПП "Ново-ком" та ПП "Інвест пром". Відсутності підпису одержувача грошових коштів у видатковій відомості від 27 липня 2011 року № НЗП-000011 - 480,27 гривень та видатковому касовому ордері від 12 грудня 2011 року № 26 - 71331,27 гривень (порушення наведені з урахуванням рішень податкових органів за наслідками адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень прийнятих на підставі даного акту перевірки) /а.с. 100-113/.

За наслідками адміністративного оскарження та на підставі вищенаведеного акту відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 7 вересня 2012 року № 0006972200 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму у 112239 гривень (основний платіж - 112238 гривень, штрафні санкції - 1 гривня), № 0006962200 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму у 89793 гривень (основний платіж - 89790 гривень, штрафні санкції - 3 гривні) та від 27 квітня 2012 року № 000022225 про застосування до позивача 143623,08 гривень штрафних санкцій (п. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" (436/95) ) /а.с. 79, 80, 81/.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" N 996-XIV від 16.07.1999 року, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, діючим законодавством не передбачено обов'язкового зазначення в первинних документах П.І.П. осіб, які безпосередньо видають та отримують товар.

Доводи про відсутність в податковій накладній від ПП "Ново-ком" від 28 лютого 2011 року № 1130 прізвища особи, яка її склала; відсутність підпису одержувача грошових коштів у видатковій відомості від 27 липня 2011 року № НЗП-000011 та видатковому касовому ордері від 12 грудня 2011 року № 26 не відповідають дійсності так як містять зазначені реквізити /а.с. 93, 95, 96-97/.

З акту перевірки неможливо зрозуміти чому складена 31 березня 2011 року ОСОБА_1 податкова накладна № 1119 від імені ПП "Інвест пром" є недійсною. Отже, колегія суддів зазначений довід не приймає до уваги.

Податковим органом було здійснено висновок про безтоварність вищенаведених операцій позивача з ПП "Ново-ком" та ПП "Інвест пром" у зв'язку з тим, що на кінець 2011 року, більш ніж через пів року після здійснення вищенаведених господарських операцій з позивачем, у зазначених контрагентів були відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємства не знаходилися за податковою адресою, не виконували обов'язки зі сплати податків та безпідставно завищували податкові зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Абзацом " 1" п. 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (редакція чинна на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Таким чином, до податкового кредиту та валових витрат можуть бути віднесені суми податку та витрати сплачені за реально отриманими послугами.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV передбачено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, лише документальне оформлення отримання послуг не призводить до реальних змін майнового стану суб'єкта господарювання та його контрагентів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач взагалі не має належних та допустимих доказів відсутності змін майнового стану позивача у зв'язку з лише документальним оформленням отримання вищенаведених послуг.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що діючим законодавством збільшення валових витрат та податкового кредиту жодним чином не пов'язано з можливістю проведення перевірки контрагентів платників податків.

Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV передбачено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, первинна документація є належним та допустимим доказом факту здійснення господарської операції.

Отже, на думку колегії суддів, позивач довів факт товарності господарської операції з вищенаведеним контрагентом.

Відсутність підприємства за його податковою адресою та деяких його можливостей через пів року після здійснення господарської операції не свідчить про наявність такої відсутності і в минулому.

Окрім того, податковий орган не надав витяг з Реєстру про відсутність зазначених контрагентів позивача за зареєстрованою адресою.

Відповідач не зміг пояснити з якою метою контрагенти позивача декларував податкові зобов'язання за безтоварними операціями.

Отже, колегія судів не погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість даного позову та відсутність підстав для його задоволення, тобто спірні рішення є протиправними.

Пунктом 4 ст. 202 КАС України передбачено, що підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив такі порушення норм матеріального та процесуального права, що призвели до неправильного вирішення даної справи, внаслідок чого його постанова підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про задоволення даного позову у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Бєлтранс" - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2013 року - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Бєлтранс" - задовольнити у повному обсязі.

Податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області державної податкової служби від 7 вересня 2012 року №№ 0006972200 і 0006962200 та від 27 квітня 2012 року № 0000222205 - скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Бєлтранс" витрати із сплати судового збору в сумі 3293 гривень.

постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

постанова у повному обсязі виготовлена 12 серпня 2013 року