402/1497/19 Про відшкодування майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки - 23.09.2020 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Кропивницького апеляційного суду у складі судді Письменного О. А. від 02 березня 2020 року,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року селянське (фермерське) господарство

(далі-господарство, СФГ) "Кондор" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди завданої, завданої джерелом підвищеної небезпеки, у розмірі 91 354,11 грн.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Ульяновського районного суду Кіровоградської області

від 16 грудня 2019 року прийнято позовну заяву СФГ "Кондор" та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі № 402/1497/19. Призначено проведення підготовчого судового засідання. Витребувано зі Стрийського міськрайонного суду Львівської області належним чином завірену копію постанови у справі про адміністративне правопорушення № 456/400/17 від 10 березня 2017 року про притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП громадянина ОСОБА_2 .

Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції та посилаючись на порушення судом правил територіальної підсудності при її постановленні, відповідач ОСОБА_2 28 січня 2020 року звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 02 березня 2020 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 16 грудня 2019 року відмовлено.

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що ухвала суду першої інстанції про відкриття провадження у цивільній справі не підлягає оскарженню

в апеляційному порядкудо ухвалення рішення суду щодо суті спору й окремо від цього рішення. При цьому суд послався на те, що 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) , яким були внесені зміни до частини першої статті 353 ЦПК України, а саме виключено положення пункту 8 щодо можливості оскарження окремо від рішення суду ухвал про відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у травні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ОСОБА_2 посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й закрити провадження у цій справі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 травня 2020 року у відкритті касаційного провадження на ухвалу Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 16 грудня 2019 року у цій справі відмовлено, касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 02 березня

2020 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 липня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 02 березня 2020 року, витребувано матеріали цивільної справи № 402/1497/19 із Ульяновського районного суду Кіровоградської області та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У липні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, зокрема, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою заявника, суд помилково послався на Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) , відповідно до якого пункт 8 частини першої статті 353 ЦПК України виключено з переліку ухвал суду першої інстанції, які окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, оскільки апеляційна скарга заявника була подана до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції 28 січня 2020 року, тобто до набрання чинності вказаного вище Закону -

08 лютого 2020 року, а відповідно до частини четвертої статті 3 ЦПК України, закон, який скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, не має зворотної сили.

Крім того, вказував, що Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ (460-20)

в частині виключення пункту 8 частини першої статті 353 ЦПК зворотної сили не має.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а у відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Згідно з частиною першою статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, право на апеляційне оскарження судових рішень відповідно до положень статті 129 Конституції України, статті 17 ЦПК України є складовою права кожного на звернення до суду.

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті другій Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" (475/97-ВР) .

За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Отже, з вищевикладеного вбачається, що судові процедури повинні бути справедливими, а тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи.

Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу (частина друга статті 352 ЦПК України в редакції, чинній на час подання апеляційної скарги).

У частині першій статті 353 ЦПК України в редакції, вказаній вище, наведено перелік ухвал місцевого суду, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Зокрема, пунктом 8 частини першої статті 353 ЦПК України було передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності.

Встановлено, що ОСОБА_2 28 січня 2020 року, що підтверджується поштовою квитанцією, подав апеляційну скаргу на ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі, вважаючи, що вказане судове рішення було ухвалено з порушенням правил підсудності.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) .

Даним Законом було виключено пункт 8 частини першої статті 353 ЦПК України, яким було передбачено право на апеляційне оскарження ухвали суду про відкриття провадження у справі з порушення правил підсудності.

Частина перша статті 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Зокрема, у Рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 (v001p710-99) у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів наголошується на тому, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Також, частиною четвертою статті 3 ЦПК України встановлено, що закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

При таких обставинах, апеляційний суд, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2, виходячи з того, що можливість оскарження ухвали суду про відкриття провадження у справі виключена Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ (460-20) , порушив приписи статті 58 Конституції України та статті 3 ЦПК України, застосувавши ретроспективну (зворотну) дію закону - законодавчого акта, що скасовує право, належне учаснику судового процесу.

Отже, у заявника право на апеляційне оскарження ухвали Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 16 грудня 2019 року виникло до 08 лютого 2020 року, а тому суд апеляційної інстанції повинен був відкрити апеляційне провадження та розглянути по суті, якщо відсутні інші процесуальні підстави, що перешкоджали б провадженню у справі.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суду у постанові від 27 травня 2020 року у справі № 523/6070/19, провадження № 61-5186 св 20.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає доводи касаційної скарги обґрунтованими та достатніми для скасування ухвали апеляційного суду, яка перешкоджає провадженню у справі.

Згідно з частиною четвертою статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Відповідно до частин четвертої та шостої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

За таких обставин колегія суддів вважає, що ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та постановлена з порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини четвертої статті 406, частин четвертої та шостої статті 411 ЦПК України є підставою для її скасування з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.