761/19064/19 Про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та встановлення графіку побачень з дитиною - 16.09.2020 Прийняття

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 21 грудня 2019 року у складі судді Мальцева Д. О., та постанову Київського апеляційного суду від 20 травня 2020 року у складі колегії суддів: Оніщук М. І., Шебуєвої В. А., Крижанівської Г. В.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та встановлення графіку побачень з дитиною.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14 червня 2019 року відкрито провадження у даній справі.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 17 вересня 2019 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року, закрито провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення графіку побачень з дитиною.

13 грудня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою, в якій, посилаючись на відсутність в матеріалах справи його клопотання про залишення позовної заяви без руху від 13 вересня 2019 року, просив відновити втрачене судове провадження в частині вказаного клопотання.

При цьому, зазначав, що відновлення частково втраченого судового провадження необхідно йому для подання до суду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 17 вересня 2019 року.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21 грудня 2019 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_2 про відновлення втраченого судового провадження.

Постановою Київського апеляційного суду від 20 травня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 21 грудня 2019 року про відмову у відкритті провадження за заявою про відновлення частково втраченого судового провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та встановлення графіку побачень з дитиною, залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що рішення у справі по суті позовних вимог не прийнято, як і не постановлено ухвали про закриття провадження у справі за результатами розгляду справи, тому відсутні підстави для відновлення втраченого провадження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2020 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 21 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 травня 2020 року, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що матеріали справи не містять повною мірою поданих ним процесуальних документів, а саме: відсутнє клопотання від 13 вересня 2019 року про залишення позовної заяви без руху. Залишення позовної заяви без руху має істотне значення для вирішення питання про закриття провадження у справі. Таким чином, відсутнє клопотання від 13 вересня 2019 року, а відтак провадження, яке необхідне йому для подачі заяви про перегляд за нововиявленими обставинами, втрачено. Відмова суду першої інстанції не мотивована достатньою мірою. Крім того, у апеляційного суду не було підстав проводити розгляд без повідомлення учасників справи та помилково визнано малозначною справу та порушено частину третю статті 368 ЦПК України.

Аргументи інших учасників справи

Відзив від учасників справи до Верховного Суду не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу.Касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).

У серпні 2020 року матеріали цивільної справи № 761/19064/19 надійшли до Верховного Суду та 13 серпня 2020 року передані судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи. За правовим висновком, сформульованим Конституційним Судом України, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003). Отже, право на апеляційне оскарження судових рішень в контексті положень частин 1, та 2 статті 55, пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду.

Частинами першою, другої статті 352 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови у відкритті провадження у справі.

Встановлено, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21 грудня 2019 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_2 про відновлення втраченого судового провадження.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 травня 2020 року призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Постановою Київського апеляційного суду від 20 травня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 21 грудня 2019 року про відмову у відкритті провадження за заявою про відновлення частково втраченого судового провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та встановлення графіку побачень з дитиною, залишено без змін.

Згідно частини другої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Таким чином, у частині другій статті 369 ЦПК України передбачено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. У цьому переліку відсутня така ухвала, як ухвала про відмову у відкритті провадження за заявою про відновлення втраченого судового провадження.

А отже, у суду апеляційної інстанції не було підстав для розгляду даної справи без повідомлення учасників.

Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на "усне слухання". Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду ухвалена з порушенням норм процесуального права. Це унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити, постанову апеляційного суду скасувати, передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.