Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 750/11192/16-а

за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду, прийняту 21 березня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого - Федотова І.В., суддів: Губської Л.В., Полякової А.О.,

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання неправомірними дій відповідача з приводу відмови в призначенні пенсії відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 № 1789-ХІІ, починаючи з 31 серпня 2016 року та зобов'язання відповідача призначити йому пенсію згідно зі статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ в розмірі 90% суми щомісячного заробітку без обмеження її максимального розміру з урахуванням довідки про складові заробітної плати прокуратури Чернігівської області від 03 лютого 2016 року № 18-102 з 31 серпня 2016 року.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 грудня 2016 року адміністративний позов було задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

Як встановлено, позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію по інвалідності відповідно до закону України "Про прокуратуру" (1789-12) з 10 грудня 2015 року в розмірі 60 % суми заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

31 серпня 2016 року позивач звернувся до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України із заявою про переведення раніше призначеної пенсії по інвалідності за Законом України "Про прокуратуру" (1789-12) на пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ.

Листом від 26 вересня 2016 року № 15176/05 відповідачем у задоволенні заяви відмовлено з посиланням на відсутність права отримання пенсії за Законом України "Про прокуратуру" (1789-12) з урахуванням пункту 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року (213-19) № 213, тобто вказано про відсутність підстав для призначення пенсії за спеціальною нормою. Ще однією підставою зазначено відсутність необхідної вислуги для призначення пенсії за Законом України "Про прокуратуру" (1789-12) . Не погоджуючись з такою відмовою відповідача позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд апеляційної інстанцій при прийнятті рішення виходив з того, що на час звернення позивача до ПФУ із заявою про перерахунок пенсії відсутні законодавчі підстави для призначення пенсії.

У касаційній скарзі позивач заявив вимогу про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що Законом України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (1697-18) суттєво звужене право позивача на пенсію за вислугу років. Відповідно до статті 22 Конституції України звуження змісту та обсягу існуючих прав особи не допускається.

Відповідач проти задоволення касаційної скарги заперечив та зазначив, що відповідно до законодавства, що діяло на час звернення позивача за призначенням пенсії, він не мав права на пенсію відповідно до Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (1697-18) .

Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

На час звернення позивача до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії порядок призначення пенсій прокурорам було врегульовано Законом України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (1697-18) .

Відповідно до частини 1 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 01 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців.

Судами встановлено, що позивач звернувся до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії 31 серпня 2016 року.

Тобто, станом на дату звернення позивача до Пенсійного фонду необхідними умовами для призначення їй пенсії за вислугу років були: а) стаж за вислугу років - 22 роки 6 місяців; б) стаж на посадах прокурорів - не менше 12 років 6 місяців.

Проте, станом на 31 серпня 2016 стаж позивача за вислугу років складав менше ніж 22 роки 6 місяців.

Таким чином, оскільки стаж позивача за вислугу років не достатній для призначення пенсії на підставі статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про той факт, що у спірних правовідносинах Пенсійний фонд України не порушив права позивача на пенсію.

Щодо посилання позивача на те, що Законом України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (1697-18) суттєво звужене його право на пенсію за вислугу років, Суд зазначає наступне.

У період дії статті - 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-XII у редакції від 26 липня 2011 року, що діяла до 30 вересня 2011 року, пенсії призначалися прокурорам і слідчим зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років.

Разом з тим, станом на 30 вересня 2011 року у позивача був відсутній стаж роботи 20 років та стаж роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури 10 років.

Відтак, у період дії статті - 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-XII у редакції від 26 липня 2011 позивач не набув права на призначення пенсії за вислугу років, у зв'язку з чим при прийнятті Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII (1697-18) не відбулося звуження змісту та обсягу існуючих прав позивача.

Суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення, правильно застосував норми матеріального права та не допустив порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду, прийняту 21 березня 2017 року у справі № 750/11192/16-а залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.