487/2376/18 Про зняття арешту з автомобіля та виключення його з опису арештованого майна - 16.09.2020 Прийняття

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Заводський відділ Державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду

м. Миколаєва, у складі судді Бобрової І. В., від 02 травня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Самчишиної Н. В., Прокопчук Л. М., Царюк Л. М., від 04 липня 2019 року,

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Промхімскло" (далі -

ТОВ "Промхімскло") та фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про зняття арешту з автомобіля марки ЗАЗ - DАEWOO модель Т13110 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1 та виключення його з опису.

Позовна заява мотивована тим, що на виконанні у Заводському відділі державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - ВДВС) перебуває виконавче провадження з виконання виконавчого листа про стягнення боргу з її чоловіка фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь ТОВ "Промхімскло" в розмірі 318 554 грн та судових витрат.

В межах даного виконавчого провадження 20 лютого 2014 року постановою державного виконавця було накладено арешт на майно боржника та до акту опису та арешту майна від 28 лютого 2014 року включений автомобіль марки ЗАЗ - DАEWOO модель Т13110 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1, який зареєстровано за її чоловіком, але за рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 травня 2014 року, яке набрало законної сили 07 липня 2014 року, у порядку поділу спільного майна подружжя виділено у її власність.

Посилаючись на те, що накладенням арешту порушено її права як власника, позивач просила зняти арешт із зазначеного автомобіля та виключити його з акту опису.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 02 травня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції встановив, що за наявності арешту (обтяження) накладеного на автомобіль порушується право власності позивача, внаслідок чого вона позбавлена змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, а тому право позивача підлягає судовому захисту у заявлений нею спосіб шляхом зняття арешту з майна. Разом із тим суд виходив з того, що право на пред`явлення позову про зняття арешту зі спірного автомобіля, у позивача виникло у травні

2014 року (час коли позивач довідалася про існування обтяження). Звернувшись із цим позовом 25 квітня 2018 року ОСОБА_1 пропустила визначений статтею 257 ЦК України строк позовної давності, який поширюється на позовні вимоги про зняття арешту з майна.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 04 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 02 травня 2019 року, залишено без змін.

Приймаючи постанову від 04 липня 2019 року, колегія суддів погодилася з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що вони є правильними та обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права.

В частині вирішення позовних вимог про виключення майна з акту опису, апеляційний суд вважав, що такого способу захисту, як виключення майна з акту опису діюче законодавство не містить, а суд може захистити порушене право, відповідно до статті 5 ЦПК України, лише у спосіб визначений законами України.

При цьому колегія суддів врахувала, що відповідно до частини першої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відмовляючи у задоволенні вимог про зняття арешту з майна, апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції про доведеність права позивача на судовий захист у заявлений нею спосіб шляхом зняття арешту з майна, разом із тим вважав що суд вірно відмовив у задоволенні позову з підстав пропуску ОСОБА_1 строку позовної давності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та рух справи у Верховному Суді

У серпні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва

від 02 травня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду

від 04 липня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 487/2376/18 та витребувано її матеріали з місцевого суду.

У вересні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2020 року справу № 487/2376/18 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року цивільну справу № 487/2376/18 повернуто на розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що оскаржуваними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій порушується її конституційне право на безперешкодне користування своєю власністю.

Стверджує, що про існування обтяження належного їй автомобіля, накладеного постановою державного виконавця дізналася у 2018 році після того, як вирішила розпорядитись спірним автомобілем для чого звернулась до Регіонального сервісного центру МВС в Миколаївській області та отримала відмову в його скасуванні державною виконавчою службою.

При цьому, до 2018 року спірним автомобілем володіла та користувалась безперешкодно.

Також звертає увагу касаційного суду, що подальше звернення стягнення на транспортний засіб в межах процедури виконавчого провадження про стягнення заборгованості з її чоловіка є неможливим, оскільки вказане майно вибуло із його власності передбаченому законом порядку, а отже підстави для накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження на теперішній час відсутні

У встановлений судом строк відзив на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 28 грудня 2004 року.

У період перебування в шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбали транспортний засіб автомобіль марки ЗАЗ-Daewoo, Т13110, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 25 листопада

2013 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28 січня 2014 року з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 стягнуто на користь ТОВ "Промхімскло" заборгованість у сумі 318 554, 56 грн та судові витрати.

На виконання зазначеного рішення суду постановою державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)

від 20 лютого 2014 року відкрито виконавче провадження, в рамках якого цього ж дня постановою державного виконавця накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника, зокрема, і автомобіль ЗАЗ-Daewoo, Т13110, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 травня 2014 року у цивільній справі № 487/1993/14-ц за позовом ОСОБА_1 до

ОСОБА_2, третя особа ТОВ "Промхімскло" про поділ спільного майна подружжя, виділено у власність та визнано за ОСОБА_1 право власності на автомобіль ЗАЗ-DAEWOO модель Т13110, 2006 року випуску, шасі (кузов) НОМЕР_2 реєстраційний номер НОМЕР_1 вартістю 35 725 грн, телевізор Самсунг вартістю 2500 грн, кухню вбудовану вартістю 6 000 грн, мікрохвильову піч Панасонік вартістю 200 грн, шкіряний диван та два крісла вартістю 4 000 грн, пральну машинку "АЕG" вартістю 1500 грн, пилосмок Зелмер вартістю 800 грн. Виділено у власність та визнано право власності за ОСОБА_2 на майно на загальну суму 117 780 грн, а саме: вантажний кран КС 3575 на шасі ЗИЛ 133 ГЯ, 1991 року випуску, шасі № НОМЕР_3, кузов НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_5, вартістю

115 580 грн, холодильник Самсунг вартістю 1700 грн, шафу вартістю 500 грн.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України

(тут і надалі по тексту в редакції Кодексу на час подання касаційної скарги) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають не в повній мірі.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частинами першими статей 317, 319 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник майна, згідно зі статтею 391 ЦК України, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до частин першої, другої статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Згідно частини першої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції, з яким в цій частині погодився апеляційний суд, вважав, що оскільки на час звернення з цим позовом до суду за наявності арешту (обтяження) накладеного на автомобіль порушується право власності ОСОБА_1 та вона позбавлена можливості в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном, позивач має право на судовий захист шляхом зняття арешту з майна.

Разом з тим, суди дійшли висновку про відмову в задоволенні позову в частині вимог про зняття арешту з майна з підстав пропуску трирічного строку позовної давності, оскільки про накладення арешту на вказаний транспортний засіб ОСОБА_1 стало відомо у 2014 році, а до суду вона звернулась у 2018 році.

Із таким висновком судів неможливо погодитись з огляду на наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256

ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (частина перша статті 257 ЦК України).

Позов власника про усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України) є негаторним.

Позовна давність не поширюється на вимоги власника чи іншого володільця про усунення перешкод у здійсненні ним права користування чи розпорядження своїм майном, що не пов`язані з позбавленням володіння, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі, а тому негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, доки існує саме правопорушення.

Особа, яка є власником майна, не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та/або розпорядження цим майном.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року в справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18) відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 січня

2016 року у справі № 6-2913цс15, та відповідно вказала на те, що негаторний позов може бути пред`явлений упродовж усього часу тривання відповідного правопорушення.

Крім того в пункті 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 "Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав" (v0005740-14) було роз`яснено, що на негаторний позов положення про позовну давність не поширюються, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі.

Верховний Суд зауважує, що між сторонами у справі виник спір з приводу перешкод у здійсненні позивачем права розпорядження своїм майном. Відомостей про те, що вказаний автомобіль вилучений державним виконавцем із володіння ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

Так, суд першої інстанції встановив, що позивач ОСОБА_1 на підставі рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 травня 2014 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області

від 07 липня 2014 року, по справі № 487/1993/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ТОВ "Промхімскло", про поділ спільного майна подружжя, є власником автомобіля марки ЗАЗ - DEAWOO модель Т13110 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1 .

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 травня 2014 року по справі № 487/1993/14-ц набрало законної сили.

ТОВ "Промхімскло" брало участь в розгляді справи № 487/1993/14-ц, мало можливість наводити свої заперечення проти позову ОСОБА_1 та скористалось правом на апеляційне оскарження рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 травня 2014 року.

Оскільки право власності ОСОБА_1 на вказаний автомобіль було визнано рішенням суду у справі № 487/1993/14-ц за участі

ТОВ "Промхімскло", то необхідність у повторному заявленні позивачем вимог про визнання права власності на це майно відсутня.

За таких обставин позов ОСОБА_1 про зняття арешту з майна, щодо якого вона не позбавлена права володіння, є негаторним, а отже позовна давність на такі вимоги не поширюється, що не було враховано судами попередніх інстанцій під час розгляду справи.

Крім того, за даними Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР), рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 березня 2019 року у справі № 487/736/19, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 18 липня 2019 року, відмовлено у задоволені позовних вимог ТОВ "Промхімскло" до ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно, що є спільною сумісною власністю подружжя.

Також за даними ЄДРСР ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 02 серпня 2016 року за заявою ОСОБА_1 скасовано заходи забезпечення позову, в частині накладення арешту на автомобіль

ЗАЗ-DAEWOO модель Т13110, державний номер НОМЕР_1 застосовані у справі № 6/233/09 за позовом ТОВ "Промхімскло" до ФОП ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором поставки.

Висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності такого судового способу захисту прав особи, як виключення майна з акту опису є помилковим та таким, що суперечить постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року по справі № 661/624/16-ц (провадження

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки позивач довела факт порушення своїх прав існуючим обтяженням та обрала належний і допустимий спосіб захисту порушеного права, то позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але судами допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, відповідно до

статті 412 ЦПК України, підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Позивачем було сплачено судовий збір за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг в загальному розмірі 3 171, 60 грн, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідачів по 1 585, 80 грн з кожного.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 02 травня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 04 липня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Зняти арешт накладений на підставі постанови Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції від 20 лютого 2014 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (виконавче провадження № 42175848) на автомобіль марки ЗАЗ - DEAWOO модель Т13110 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 і виключити зазначений автомобіль з акту опису та арешту майна боржника, складеного 28 лютого 2014 року при примусовому виконанні судового наказу Господарського суду Миколаївської області № 6/233/09

від 08 лютого 2014 року.

Стягнути із ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_6, АДРЕСА_1 ) та товариства з обмеженою відповідальністю "Промхімскло" (ідентифікаційний код юридичної особи 25373713, м. Миколаїв, пр. Богоявленський, 47, кв.3) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_7, АДРЕСА_2 ) судовий збір за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг в розмірі по 1 585, 80 грн з кожного.