801/3532/13-а Про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість - 07.08.2013 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Петренко В.В. ) від 16.05.13 у справі № 801/3532/13-а

за позовом Державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек" (вул. Ленінградська 41,Артек,Ялта, місто, Автономна Республіка Крим,98645)

до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби (вул. Васильєва, 16,Ялта,Автономна Республіка Крим,98600)

про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення,

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.05.13 позовні вимоги Державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек" до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволені.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000362203 від 18.03.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 9335,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 4668,00грн.

Стягнуто на користь Державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек" судовий збір у розмірі 114 гривень 70коп. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим Державної податкової служби.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.05.13 та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим ДПС з 13.02.2012 року проведена позапланова виїзна документальна перевірка Державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек" (код ЄДРПОУ 16502790) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо господарських відносин з ТОВ "Сінтезпродсервіс" (код ЄДРПОУ 32397777) за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки відповідачем складений акт від 04.03.2013 року №342/22.3/16502790/66 (а.с.10-21), яким встановлені порушення (зворотній бік а.с.20) позивачем:

- п.п.198.1, п.198.3, п.198.6, ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 9335грн, у тому числі за липень 2012 року - 2900грн., за серпень 2012 року - 3867грн., за вересень 2012 року - 2187грн., за жовтень 2012 року - 381грн.

Висновки Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим ДПС обґрунтовуються в акті тим, що операції по взаємовідносинах Державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек" (код ЄДРПОУ 16502790) з ТОВ "Сінтезпродсервіс" за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року не мали реального товарного характеру (а.с.19).

Відповідачем в акті перевірки зазначено, що сумнівний податковий кредит, отриманий Державним підприємством України "Міжнародний дитячий центр "Артек" (код ЄДРПОУ 16502790) від ТОВ "Сінтезпродсервіс" (код ЄДРПОУ 32397777), фактично не було використано у власній господарський діяльності, а було спрямовано на ухилення від сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість. А також при відсутності придбання товару у Державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек" відсутня можливість його реалізації.

В акті перевірки відповідачем вказується, що заниження податку на додану вартість на загальну суму 9335,00грн., а саме: за липень 2012 року - 2900грн., за серпень 2012 року - 3867грн., за вересень 2012 року - 2187грн., за жовтень 2012 року - 318грн. встановлено в наслідок не підтвердження реальності здійснення фінансово-господарських операцій з суб'єктом господарювання, а саме з ТОВ "Сінтезпродсервіс" (код ЄДРПОУ 32397777) (а.с.20).

На підставі виявлених порушень Державною податковою інспекцією у м. Ялта АР Крим ДПС було винесено податкове повідомлення-рішення №0000362203 від 18.03.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 14 000,00грн., у тому числі за основним платежем у сумі 9335грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі - 4668грн.(а.с.22).

Судом встановлено, що 02.07.2012 року між ДПУ "МДЦ "Артек" та ТОВ "Сінтезпродсервіс" укладений договір № 709 (а.с.33-39). Згідно умов договору ТОВ "Сінтезпродсервіс" прийняв на себе зобов'язання по поставці ДПУ "МДЦ "Артек" м'яса свіжого та замороженого. Ціна договору становить 1 228 600,00 грн., в тому числі 20 % ПДВ 204 766,67 грн. Договір діє до 31 грудня 2012 року.

10.08.2012 між ДПУ "МДЦ "Артек" та ТОВ "Сінтезпродсервіс" укладений договір №796(а.с.40-46). Згідно умов договору ТОВ "Сінтезпродсервіс" прийняв на себе зобов'язання по поставці ДПУ "МДЦ "Артек" борошно зернових та овочевих культур. Ціна договору становить 243 000,00грн., в тому числі 20 % ПДВ 40 500,00 грн. Договір діє до 31 грудня 2012 року.

На підтвердження виконання зазначених вище договорів позивачем долучені до матеріалів справи наступні документи:

- приходні накладні,

- видаткові накладні (а.с.48, 49, 58-68, 94-100 );

- податкові накладні (а.с. 69-80, 101-109),

- товаро-транспортні накладні (а.с. 53-54, 81-89, 110-113)

- платіжні доручення №3006 (а.с.55-56,90-92, 115);

Перевіряючи обґрунтованість дій та рішень органу владних повноважень, судова колегія зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України, який набрав чинності 01.01.2011 року.

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Податкового Кодексу (2755-17) .

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу, не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Кодексу).

Пунктом 16.1.2 ст. ст. 16 ПК України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Отже, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

В п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит взагалі не залежить від тієї обставини, чи відображалися суми податку на додану вартість у податковій звітності контрагентів платника податку і чи сплачувався ними податок на додану вартість.

Нормами ст. 201 ПК України визначено перелік документів, що є підставою для нарахування податкового кредиту. Отже, саме наявність цих документів є обов'язковою умовою для формування платниками податків податкового кредиту.

Розділом ІІІ Податкового Кодексу України (2755-17) визначений порядок оподаткування податком на прибуток підприємств, який набрав чинності з 01.04.2011.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.п.14.1.191. п.14.1. ст.14 ПК України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.8 ст.138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 (z0168-95) у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Ретельно дослідивши документи первинного та бухгалтерського обліку, судова колегія приходить до висновку, що податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями підтверджується отримання та сплата товару (послуг ) з 01.07.2012 року по 31.12.2012, а також його використання платником податків у своїй господарській діяльності.

Отже, з залучених до матеріалів справи належним чином завірених копій податкових накладних встановлено, що вони виписані зареєстрованими платниками ПДВ, оформлені належним чином, мають всі обов'язкові реквізити та відповідають усім вимогам до первинного документу податкового обліку.

Законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Якщо один з контрагентів не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегія суддів звертає увагу, що надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган виходить тим самим за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мали місце недійсність, (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання, метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично мало місце суспільно-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки від 04.03.2013 року №342/22.3/16502790/66 про порушення платником податків вимог Податкового кодексу України, не відповідають дійсним обставинам справи, внаслідок чого існують підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача №0000362203 від 18.03.2013 року.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.