599/340/16-ц Про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав - 12.08.2020 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 22 березня 2019 року в складі судді Чорної В. Г. і постанову Тернопільського апеляційного суду від 21 серпня 2019 року в складі колегії судді: Шевчук Г. М., Міщій О. Я., Ткач З. Є.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і зобов`язання відповідача виконати приписи пункту 3.25 ДБН 360-92 та демонтувати споруди на відстань не менше 1 м від межі.

Позов мотивований тим, що позивач у власності в с. Підберізці, Зборівського району має земельну ділянку, яка межує із земельною ділянкою відповідача ОСОБА_2

26 лютого 2016 року складено акт про проведення геодезичних робіт з встановлення меж його земельної ділянки на місцевості, яким відповідно до креслення перенесення в натуру меж земельної ділянки встановлено, що відповідач зайняв його земельну ділянку в розмірах від 0,92 м до 0,48 м.

Позивач вважає, що його право власності на земельну ділянку порушено та підлягає захисту шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 22 березня 2019 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою задоволено частково, усунуто перешкоди в користуванні земельною ділянкою, відновивши межу згідно з додатком № 8 до висновку експертів Хмельницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (далі - КНДІСЕ) за результатами проведення додаткової земельно-технічної експертизи від 27 лютого 2019 року № 3529/3530/17-26, тобто вирішено усунути накладення контуру (межі) земельної ділянки ОСОБА_2, на контур (межі) земельної ділянки ОСОБА_1 згідно з правовстановлюючих документів, площа накладення 0,0028 га (28 кв. м), відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання ОСОБА_2 виконати норми пункту 3.25 ДБН 360-92 з демонтування споруд на відстань не менше 1 м від межі.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку порушено та підлягає поновленню шляхом усунення накладення контуру (межі) земельної ділянки ОСОБА_2 на контур (межі) земельної ділянки ОСОБА_1 . Враховуючи, що рішеннями Зборівського районного суду від 19 лютого 2008 року та 09 серпня 2011 року, які набрали законної сили між тими самими сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав, підтверджено законність будівництва добудов до будинку та гаражу ОСОБА_2, тому відсутні підстави для задоволення вимог позивача в частині зобов`язання відповідача виконати норми пункту 3.25 ДБН 360-92 по демонтуванню споруд на відстань не менше 1 м від межі судом не знайдено.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 21 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 22 березня 2019 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов висновку про порушення прав ОСОБА_1 та наявність підстав для їх поновлення шляхом усунення перешкоди в користуванні земельною ділянкою, відновивши межу згідно з додатком № 8 до висновку експертів Хмельницького відділення КНДІСЕ за результатами проведення додаткової земельно-технічної експертизи від 27 лютого 2019 року № 3529/3530/17-26, з дотриманням вимог процесуального законодавства щодо всебічності та повноти з?ясування дійсних обставин справи, прав і обов?язків сторін у даних правовідносинах.

Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 не доведено порушення його прав є необґрунтованими.

26 лютого 2016 року складено акт про проведення геодезичних робіт по встановленню меж земельної ділянки ОСОБА_1 на місцевості, яким відповідно до креслення перенесения в натуру меж земельної ділянки встановлено, що з боку ОСОБА_2 наявний захват земельної ділянки ОСОБА_1 в розмірах від 0,92 м до 0.48 м.

Додатковою земельною експертизою від 27 лютого 2019 року встановлено, що контур (межі) земельної ділянки ОСОБА_2 накладається на контур (межі) земельної ділянки ОСОБА_1 згідно правовстановлюючих документів, площа накладення складає - 0,0028 га (28 кв. м), розміри накладення наведені у додатку № 8.

Доводи апеляційної скарги, що суд безпідставно в рішенні послався на висновки експертизи від 27 лютого 2019 року №3529/3530/17-26, є необґрунтованими.

Так, експертиза проведена відповідно до вимог Закону України "Про судову експертизу" і положень Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 (z0705-98) , її висновок є належним і допустимим доказом, що обґрунтовано покладений в основу судового рішення про усунення перешкод користування земельною ділянкою.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

26 вересня 2019 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_3 надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 22 березня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 21 серпня 2019 року, в якій просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2019 року відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 .

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги суперечності, наявні у дослідницькій частині висновку судової експертизи від 27 лютого 2019 року №3529/3530/17-26.

Відповідач вважає, що відсутні порушення прав позивача, оскільки позивач користується фактично земельною ділянкою, розмір якої відповідає правовстановлюючому документу на землю. Суди не з`ясували причини зміни конфігурації земельних ділянок сторін у справі.

ОСОБА_2 освоює і володіє своєю ділянкою із 70-х років, про що свідчить технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на його земельну ділянку. Позивач оформив земельну ділянку пізніше відповідача. Він самовільно встановив огорожу у 2009 році відповідно до самостійно визначених меж земельних ділянок, що визнано позивачем, але не враховано судами.

Позивач не довів порушення свого права.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Фактичні обставини, встановлені судом

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку від 17 вересня 2009 року серія ЯЖ № 348893 позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,12 га, розташованої на АДРЕСА_1, цільове призначення землі - для жилої і громадської забудови (для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд) кадастровий номер земельної ділянки 6122688600:03:001:0019.

Відповідач ОСОБА_2 згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку від 12 лютого 2007 року серія ЯГ №473206 є власником земельної ділянки площею 0,194 га, розташованої у с. Підберізці Серетецької сільської ради Зборівського району, цільове призначення якої - для обслуговування жилого будинку і господарських будівель, кадастровий помер земельної ділянки 6122688600:03:001:0014.

Зазначені земельні ділянки є суміжні та мають спільну межу.

За результатами проведення додаткової земельної експертизи від 27 лютого 2019 року № 3529/3530/17-26 встановлено, що фактичні площі земельних ділянок ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відповідають визначеним державним актам на право власності на земельні ділянки, а фактична конфігурація земельних ділянок не відповідає конфігурації цих земельних ділянок, відповідно до правовстановлюючих документів на земельні ділянки ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на АДРЕСА_2, накладення їх контурів (меж) земельних ділянок між собою відсутнє згідно з правовстановлюючими документами, однак контур (межі) земельних ділянок ОСОБА_2 накладається на контур (межі) земельної ділянки ОСОБА_1, площа накладення складає - 0.0028 (28 кв. м), розміри накладення наведені у додатку № 8 згаданої експертизи.

26 лютого 2016 року складено акт про проведення геодезичних робіт щодо встановлення меж земельної ділянки ОСОБА_1 на місцевості, яким відповідно до креслення перенесения в натуру меж земельної ділянки встановлено, що з боку ОСОБА_2 наявний захват земельної ділянки ОСОБА_1 у розмірах від 0,92 м до 0,48 м.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Доводи щодо суперечностей наведених у висновку земельної експертизи від 27 лютого 2019 року № 3529/3530/17-26 даних були оцінені судом апеляційній інстанції, який обґрунтовано їх відхилив. Відповідні доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України знаходиться за межами розгляду справи касаційним судом, який лише перевіряє правильність застосування судом судами норм процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги про те, що межі, в яких відповідач здійснює землекористування, є усталеними з 70-х років, не свідчать про незаконність оскаржуваних судових рішень. Суди на підставі належним чином оцінених письмових доказів встановили наявність порушення прав позивача на час розгляду цієї справи.

Статті 125, 126 Земельного кодексу України (далі - ЗК України (2768-14) ) передбачають, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та державної реєстрації відповідного права. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Частиною 1 статті 107 ЗК України встановлено, що основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.

Згідно з частиною 1 статті 316, частиною 1 статті 317 та частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частини 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (стаття 152 ЗК України).

Підставою для подання позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є створення іншою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою цього позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Умовами для задоволення про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкоює сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові має бути визначено дії, які повинен здійснити відповідач для усунення порушень права власника (володільця).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив факт наявності у позивача права власності на земельну ділянку, а також факт порушення цього права з боку відповідача, тому дійшов правильного висновку щодо задоволення позовної вимоги про усунення перешкод у землекористуванні, з чим погодився суд апеляційної інстанції.

Твердження відповідача про те, що права позивача не порушені, оскільки площа фактичного землекористування відповідає тій, що зазначена у його державному акті, спростовується обставинами справи, встановленими судами попередніх інстанцій, а саме тим, що відповідачем порушено межі земельної ділянки, що належить позивачу.

Посилання відповідача на самовільне встановлення позивачем огорожі без врахування меж не має правового значення, оскільки суди вирішували справу у межах заявлених позовних вимог, перевіряючи твердження позивача про порушення меж землекористування з боку відповідача.

У разі порушення з боку позивача прав відповідача як землекористувача останній не позбавлений права на судовий захист.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Судами першої і апеляційної інстанцій правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, які підлягали застосуванню, в зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, у чому числі судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Судді:	В. М. Ігнатенко В. С. Жданова
	В. О. Кузнєцов