2а-6008/12/1070 Про скасування рішення та стягнення надмірно сплаченого ввізного мита та податку на додану вартість - 07.08.2013 Прийняття

головуючого судді суддів: при секретарі Міщука М.С. Бєлової Л.В., Гром Л.М. Коток А.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Київської обласної митниці, Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Ромсат" на постанову Київського окружного адміністративного суду у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Ромсат" до Київської обласної митниці (далі Митниця або відповідач), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про скасування рішення та стягнення надмірно сплаченого ввізного мита та податку на додану вартість, -

10 грудня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Ромсат" (далі Товариство або позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської обласної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про скасування рішення та стягнення надмірно сплаченого ввізного мита та податку на додану вартість.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 26 березня 2013 року позов задовольнив частково. Рішення Київської обласної митниці від 17.09.2012 № 125000004/2012/011142/2 про коригування митної вартості товарів визнав протиправним та скасував. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

В апеляційній скарзі про скасування постанови Митниця посилається на те, що під час розгляду справи суд неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, а також порушив та невірно застосував норми матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі про скасування постанови Товариство посилається на те, що не зважаючи на правильний розгляд питання щодо визнання рішення митниці про коригування митної вартості, постанова, що оскаржується, в частині відмови у стягненні надмірно сплачених сум ПДВ та мита є неправомірною та винесена з порушенням норм матеріального права.

Заслухавши пояснення представників сторін та перевіривши за матеріалами справи наведені у скаргах доводи колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Ромсат" є юридичною особою та здійснює господарську діяльність, пов`язану, зокрема, з виробництвом апаратури для приймання, запису та відтворення звуку і зображення, оптовою торгівлею радіотелевізійною апаратурою та засобами звуко - та відеозапису, діяльністю зв'язку та у сфері інжинірингу та іншими видами оптової торгівлі, що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА № 207549 ( том 1, а.с. 59).

У вересні 2012 року позивачем заявлено до митного оформлення отриманий від Компанії "AccessHD Limited", Гонконг, за зовнішньоекономічним контрактом № 2012-03/22 від 22.03.2012 року товар: супутникові цифрові TV - тюнери (приймачі) телевізійного сигналу без екрану DCD3122, торгівельної марки Track кількістю 4000 штук та подано до Київської обласної митниці вантажну митну декларацію № 125120105/2012/272200 та декларацію митної вартості товару за формою ДМВ-1 від 06.09.2012 року.

Митна вартість вказаних вище товарів визначена позивачем за ціною господарської операції і становить 77568,00 USD (620 001 грн. 02 коп).

На підтвердження обґрунтованості заявленої позивачем у декларації форми ДМВ-1 митної вартості товарів ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Ромсат" подано митному органу зовнішньоекономічний контракт № 2012-03/22 від 22.03.2012 року, облікову картку суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, інвойс № 20120817 від 17.08.2012 року, лист Компанії "AccessHD Limited" від 29.08.2012 року, проформу-інвойс № ROM A-003R2 від 04.05.2012 року, декларацію про відповідність продукції вимогам технічних регламентів № UA.011.D/01716-12 від 04.07.2013 року, авіаційну вантажну накладну (Air Waybill) № 784-4047 1583 від 29.08.2013 року, картку відмови у прийнятті митної декларації № 125120105/2012/01068 від 06.08.2012 року, пакувальний лист від 17.08.2012 року, довідку про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами (про відсутність за межами України валютних цінностей та майна) від 10.07.2012 року, акти складу від 03.09.2012 року № 1656 та № 3673, від 04.09.2012 року № 1662, та від 04.09.2012 року № 3688, акти про прийняття-передання товарів (предметів) на зберігання під митним контролем, у тому числі на складському приміщенні (СГД) від 03.09.2012 року та 04.09.2012 року тощо.

06.09.2012 року Київською обласною митницею, витребувано у позивача додаткові документи, а саме: прайс - листи фірми-виробника, видаткові накладні, договір з третіми особами, пов'язаний з угодою про поставку товару, рахунки про здійснення платежів від третіх осіб на користь продавця товару та банківські платіжні доручення.

Рішенням Київської обласної митниці № 125000004/2012/011142/2 від 17.09.2012 року на підставі вимог статті 64 Митного кодексу України, здійснено коригування заявленої позивачем митної вартості товарів у сторону збільшення та встановлено, що митна вартість супутникових цифрових TV - тюнерів (приймачів) телевізійного сигналу без екрану DCD3122, торгівельної марки Star Track складає 172000,00 USD.

Позивач із визначеною відповідачем митною вартістю товару не погодився та скористався наданим частиною сьомою статті 55 Митного кодексу України правом на звернення до митного органу із заявою про випуск товарів, що декларуються, у вільний обіг на умовах фінансової гарантії.

У жовтні 2012 року Київська обласна митниця повідомила позивача про можливість випуску заявлених у вантажній митній декларації № 125120105/2012/275641 товарів у вільний обіг під обрані декларантом фінансові гарантії. Крім того, митний орган поінформував позивача про наявність у нього визначеного статтею 55 Митного кодексу України права на подання відомостей для підтвердження заявленої ним митної вартості товару.

Згідно матеріалів справи Товариством було подано митному органу додаткові документи: платіжні доручення № 108 від 03.05.2012 року і № 211 від 25.10.2012 року, висновок експертної організації № Ц-724 від 19.11.2012 року, видаткову накладну № 12508 від 16.10.2012 року та прайс-лист відправника б/н.

Однак, витребувані відповідачем під час митного контролю договір з третіми особами, пов'язаний з угодою про поставку товару, та рахунки про здійснення платежів від третіх осіб на користь продавця товару не надано, оскільки виробничі потужності, на яких виготовлялась вказана вище продукція, належать компанії - продавцю "AccessHD Limited", яка у даному випадку і є її фактичним виробником.

Вказані обставини підтверджуються листом компанії "AccessHD Limited"від 06.09.2012 року, який було надано митному органу під час митного оформлення товару, в якому повідомляється про те, що SHENZHEN COSTAR ELECTRONSCS CO., LTD, що знаходиться за адресою: 1-5F Building A @ 1-3/F Building B, Yuyuan Industrial Park, Fuyuan 1 Road, Heping Village Fuyong Town, Bao an district, Shenzhen, China, є фабрикою Компанії "AccessHD Limited" та виробляє товари для компанії та на її замовлення (том 1, а.с. 29).

За результатами розгляду поданих позивачем додаткових документів Київською обласною митницею відмовлено у визнанні заявленої позивачем митної вартості товарів за ціною господарської операції.

Згідно листа Київської обласної митниці № 12-45/09-9182 від 22.11.2012 року (том 1, а.с. 14-16), документи, що додатково подані Товариством (платіжні доручення № 108 від 03.05.2012 року та № 211від 25.10.2012 року, висновок експертної організації № Ц-724 від 19.11.2012 року, видаткова накладна № 12508 від 16.10.2012 року та прайс-лист відправника б/н) були взяті митним органом до уваги, проте не стали підставою для підтвердження заявленої митної вартості товару, оскільки вимоги відповідача стосовно надання додаткових відомостей виконані позивачем не у повному обсязі, а саме: відсутній договір з третіми особами, пов'язаний з угодою про поставку товару, рахунки про здійснення платежів від третіх осіб на користь продавця товару та прайс-листи фірми-виробника товару.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є:

- декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

- якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини п'ятої статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України № 362 від 13.07.2012 року (v0362342-12) (далі Методичні рекомендації).

Згідно з пунктом 6 вказаних Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п'ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.

При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Методичних рекомендацій).

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів стосовно того, що подані ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Ромсат" основні та додаткові документи не дозволяли митному органу у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни.

Неподання позивачем договору з третіми особами, пов'язаного з угодою про поставку товару, та рахунків про здійснення платежів від третіх осіб на користь продавця товару, відсутність яких позивач пояснив тим, що продавець товару - компанія "AccessHD Limited" є фактичним виробником товару, про що надав документальне підтвердження, не може однозначно свідчити про недостовірність відомостей, що викладені у інших документах, поданих декларантом на підтвердження заявленої ним митної вартості товарів.

Колегія суддів підтримує позицію суду першої інстанції, що прайс - листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено.

Таким чином, відомості, наведені в прайс-листах фірми - виробника товару, не мають імперативного характеру, а отже можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації для прийняття рішення щодо правильності визначення митної вартості.

Неподання Товариством витребуваних митним органом додаткових документів, а саме: прайс - листів виробника товару, договору з третіми особами, пов'язаного з угодою про поставку товару, та рахунків про здійснення платежів від третіх осіб на користь продавця товару, не звільняє відповідача від обов`язку визначити митну вартість задекларованого товару на підставі наявних відомостей, зокрема, документів, наданих позивачем.

За інформацією митного органу заявлена позивачем митна вартість на товар (супутникові цифрові TV-тюнери (приймачі) телевізійного сигналу без екрану DCD3122, торгівельної марки Star Track) не відповідала цінам, що склались на такий товар на ринку імпорту у момент здійснення імпортної операції.

Відповідач також вважає, що всупереч умовам укладеного позивачем з Компанією "AccessHD Limited" контракту № 2012-03/22 від 22.03.2012 року, пунктом 5 якого визначено порядок оплати позивачем за товар в наступному порядку: 30 % в якості передплати, 70 % - одразу по отриманню письмового повідомлення від Компанії "AccessHD Limited" про готовність товару до відвантаження, декларантом під час митного оформлення доказів здійснення оплати у вказаний спосіб не надано.

При цьому, відповідач не заперечує, що Товариством на виконання вимог частини 8 статті 55 МК України, в якості додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються, подано контролюючому органу платіжні доручення № 108 від 03.05.2012 року та № 211 від 25.10.2012 року, які свідчать про перерахування позивачем на рахунок Компанії "AccessHD Limited" коштів у розмірі, відповідно, 25 944,00 USD (30 % передоплати) та 51 624,00 USD (70 % вартості отриманого товару), а також лист Компанії "AccessHD Limited" від 29.08.2012, з якого вбачається, що позивач має право здійснити оплату згідно з проформою-інвойсом № ROM_А-003R2 від 04.05.2012 на суму 51 624,00 USD після прибуття товарів до українського аеропорту.

Враховуючи, що у поданих до митного органу платіжних дорученнях в іноземній валюті № 108 від 03.05.2012 року та № 211 від 25.10.2012 року наявні усі реквізити, необхідні для ідентифікації призначення платежу та отримувача коштів, з огляду на лист Компанії "AccessHD Limited" від 29.08.2012, з якого вбачається, що суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності має право здійснити оплату згідно з проформою-інвойсом № ROM_А-003R2 від 04.05.2012 на суму 51 624,00 доларів США після прибуття товарів до українського аеропорту, зважаючи на те, що вартість імпортованого товару співпадає з даними платіжних доручень, транспортні витрати позивача, які відповідно до вимог Митного кодексу України (92-15) включаються до ціни товару, документально підтверджені, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заявлена позивачем митна вартість товару відповідає ціні господарської операції та є сплаченою у повному обсязі.

Відповідач, обґрунтовуючи заниження позивачем ціни на задекларований товар у порівнянні з цінами, що склалися на такий товар на ринку імпорту, посилався на інформацію, наявну у ціновій базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, зокрема, на відомості щодо задекларованого товару згідно вантажних митних декларацій № 100200000/2012/575518 від 22.06.2012 року, № 100200000/2012/577234 від 09.07.2012 року та № 125120105/2012/262943 від 01.06.2012 року.

Митниця посилається на те, що за вказаними вище вантажними митними деклараціями було заявлено до митного оформлення супутникові цифрові ресівери телевізійного сигналу торгової марки TRIMAX TR 2012 HD, виробництва компанії Shenzhen Skyworth Digital (Китай) за ціною 43 долара США за одиницю.

Разом з тим, позивачем було заявлено до митного оформлення супутникові цифрові TV - тюнери (приймачі) телевізійного сигналу без екрану DCD3122, торгівельної марки Track.

Отже товар за вказаними вантажними митними деклараціями, ціна на який покладається відповідачем в основу визначення митної вартості задекларованої позивачем продукції, має інше походження, істотно відрізняється за своїми технічними характеристиками та якістю та використовується в іншій ціновій категорії.

Таким чином, задекларований позивачем товар за своєю формою та характеристиками значно відрізняється від товару за вантажними митними деклараціями № 100200000/2012/575518 від 22.06.2012 року, № 100200000/2012/577234 від 09.07.2012 року та № 125120105/2012/262943 від 01.06.2012 року, а відтак порівняння митним органом їх ціни є безпідставним та не ґрунтується на нормах чинного законодавства України.

Враховуючи, що автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 Митного кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу (частина п'ята статті 57 Митного кодексу України).

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Як встановлено судом, документи, подані Товариством до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, містять усю необхідну інформацію про вартість товару та транспортних послуг, а також реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідачем не надано суду жодних доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

За таких обставин, висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), суд вважає необґрунтованим.

Враховуючи, що твердження митного органу про неможливість застосування обраного позивачем методу визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), у судовому засіданні були спростовані, зважаючи на те, що документи, подані позивачем до митного органу, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що визначення Київською обласною митницею митної вартості товару та коригування її у сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Стосовно заявленої позивачем позовної вимоги про стягнення надмірно сплаченого ним до бюджету ввізного мита у сумі 75 479 грн. 50 коп. та податку на додану вартість у сумі 166 054 грн. 90 коп., колегія суддів виходить з такого.

Частиною 1 статті 301 Митного кодексу України, повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Згідно з частиною 3 статті 301 МК Укрїни, помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Відповідно до приписів частини 2 статті 45 Бюджетного кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 року №618 (z1097-07) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 р. за №1097/14364 (z1097-07) (далі Порядок № 618).

Розділом ІІІ зазначеного Порядку передбачено, що для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/а надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою та відповідний перелік документів.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Розділом ІІІ зазначеного Порядку передбачено, що для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації (далі Відділ), подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Спільним наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України № 611/147 від 20.07.2007 року (z1095-07) затверджено Порядок взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі Порядок № 611/147).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 611/147 (z1095-07) , повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.

Зазначений висновок оформлюється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації .

На підставі отриманого висновку про повернення відповідний орган Державного казначейства України готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету (пункт 7 Порядку № 611/147 (z1095-07) ).

Оскільки позивачем не надано суду доказів подання до митного органу заяви про повернення з Державного бюджету України надмірно сплаченого ввізного мита та податку на додану вартість, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позивачем не дотримано визначеного вказаними вище нормативними актами порядку повернення надмірно сплачених платежів.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Вищого адміністративного суду України від 22.01.2013 К/9991/1320/12.

Відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачених ввізного мита та податку на додану вартість задоволенню не підлягають, оскільки є формою втручання в дискреційні повноваження митних органів та органів Державного казначейства України та виходять за межі завдань адміністративного судочинства.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, зроблені з дотриманням вищеназваних норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України суд, -

Апеляційні скарги Київської обласної митниці, Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Ромсат" залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 березня 2013 року - без змін.