621/1255/17 Про стягнення грошових коштів за договором купівлі-продажу сільськогосподарської продукції - насіння соняшнику, відшкодування збитків та моральної шкоди - 27.07.2020 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 02 квітня 2018 року у складі судді Овдієнка В. В. та постанову апеляційного суду Харківської області від 20 червня 2018 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Колтунової А. І., Кругової С. С.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з позовом про стягнення грошових коштів, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Позов мотивований тим, що в серпні 2016 року між ним та відповідачем, як фізичними особами, була укладена угода в простій усній формі на купівлю-продажу сільськогосподарської продукції - насіння соняшнику.

Відповідно до даної угоди, він як покупець до 11 жовтня 2016 року повинен був зробити передплату відповідачу за продаж насіння соняшнику за ціною 7300 грн за одну тону. Відповідно, ОСОБА_2 повинен був відвантажити йому насіння соняшнику на загальну суму 1 002 425 грн.

На виконання своїх зобов`язань 10 жовтня 2016 ОСОБА_1 отримав кредит у ТОВ "Фінансова Група "Український сільськогосподарський виробничо-будівельний кредит" в розмірі 1 002 425 грн.

11 жовтня 2016 року відповідач - ОСОБА_2 отримав від нього в якості передплати 1 002 425 грн, однак свої зобов`язання не виконав і не відвантажив необхідну сільськогосподарську продукцію - насіння соняшнику, чим позивачу було заподіяно збитки на суму 1 002 425 грн.

На відміну від завдатку, який при невиконанні договору стороною, що дала завдаток, нею втрачається, аванс у разі порушення умов договору повертається стороні, яка його видала. Як і завдаток, аванс служить доказами укладення договору.

Оскільки відповідач, отримавши від позивача передплату за сільськогосподарську продукцію в розмірі 1 002 425 грн, свої зобов`язання не виконав і не відвантажив необхідну сільськогосподарську продукцію насіння соняшнику, сума 1 002 425 грн підлягає поверненню.

З урахуванням уточнених позовних вимог просив стягнути на його користь в якості авансу грошові кошти у розмірі 1 002 425 грн.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанції

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 02 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Харківської області від 20 червня 2018 року, відмовлено у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів укладання у письмовій формі з відповідачем правочину щодо купівлі-продажу сільськогосподарської продукції, а відповідач заперечував факт укладання такого договору. Отже, відсутні підстави вважати, що у ОСОБА_2 виникло зобов`язання щодо продажу сільськогосподарської продукції позивачеві, відповідно у останнього не виникло зобов`язання щодо оплати такої продукції. Позивачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів виникнення у відповідача зобов`язання щодо повернення авансу.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що звертаючись до суду з позовом про стягнення грошових коштів, позивач повинен підтвердити своє право вимагати ці кошти від відповідача. Для цього з метою правильного застосування вимог закону суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору і його умов. В матеріалах даної справи містяться ксерокопії (фотокопії) розписки від 11 жовтня 2016 року, оригіналу позивач не має. Доводи апеляційної скарги про те, що зазначена ксерокопія є належним та допустимим доказом у справі не ґрунтуються на законі. В суді апеляційної інстанції представник відповідача пояснила, що розписка дійсно була складена в процесі підготовки до укладення договору, в очікуванні передачі коштів. Оскільки грошові кошти передані так і не були, оригінал розписки був знищений. Зазначені доводи не спростовані позивачем. Позивач не заперечує той факт, що він не має оригіналу розписки. Той факт, що оригінал розписки існував колись та згодом був знищений - не спростовує висновків суду.

Короткий зміст вимог та доводів наведених у касаційній скарзі

У серпні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Зміївського районного суду Харківської області від 02 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Харківської області від 20 червня 2018 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанції неправильно встановили обставини, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийняття доказів, а саме копії розписки про отримання 11 жовтня 2016 року ОСОБА_2 в якості засновника ПП "Явірське" від позивач суми у розмірі 1 002 425 грн в рахунок оплати продукції, неправильно оцінили обставини, викладені у даній розписці, а також її отримання, неправильно визначили відповідно до встановлених судом обставин правовідносин, а саме, що вказана сума сплачена в рахунок належних з боржника платежів є авансом який підлягає стягненню, тим самим, не застосували закон, який підлягає застосуванню. На час подання касаційної скарги оригінал розписки, копія якої додана до позовної заяви, знаходиться у позивача і він готовий надати його суду.

Позиція інших учасників справи

У лютому 2019 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін. Відзив мотивований тим, що позивачем не доведені обставини, на які він посилався, а саме: наявність договірних відносин між ним та відповідачем та наявність боргу відповідача в сумі 1 002 425 грн, що виник з договірних відносин.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2018року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено, поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано справу № 621/1255/17 з суду першої інстанції.

У січні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

13 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачу Дундар І. О.

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги з таких мотивів.

Предметом даного позову є стягнення суми авансу у розмірі 1 002 425 грн, яка, за твердженням позивача, була передана відповідачу 11 жовтня 2016 року в рахунок оплати продукції (насіння соняшнику) за усним правочином.

На підтвердження факту отримання відповідачем авансу позивачем надано копію розписки, складеної ОСОБА_2 в якості засновника ПП "Явірське" про отримання від ОСОБА_1 суми в розмірі 1 002 425 грн.

Статтею 208 ЦК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Відповідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно частин першої-третьої статті 545 ЦК України прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника передати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це в розписці, яку він видає.

Наявність боргового документу у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

В матеріалах справи наявна копія розписки (арк. спр.4), яка не засвідчена.

За змістом статті 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. 4. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Оригінал розписки, складеної ОСОБА_2 в якості засновника ПП "Явірське" про отримання від ОСОБА_1 суми в розмірі 1 002 425 грн позивач не надав, мотивуючи тим, що документ було втрачено.

Отже, суди дійшли правильного висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів укладення договору купівлі-продажу сільськогосподарської продукції та виникнення у відповідача зобов`язання щодо повернення авансу.

Посилання в касаційній скарзі на те, що на теперішній час позивач має оригінал розписки, який може надати суду, не може бути підставою для скасування судових рішень.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

При цьому суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції.

Отже, можливість надання оригіналу розписки під час касаційного перегляду, в той час як на момент розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції її не існувало, не свідчить про помилковість оскаржених судових рішень.

Суд касаційної інстанції, за приписами статті 400 ЦПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).