639/4366/16-ц Про визнання електронних торгів по продажу майна боржника недійсними - 22.07.2020 Прийняття

відповідачі: державне підприємство "Сетам", ОСОБА_3, міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області;

представник міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області - Писаренко Олена Сергіївна;

третя особа - публічне акціонерне товариство "МТБ Банк";

представник третьої особи - Рябченко Тетяна Сергіївна ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 21 грудня 2017 року у складі судді Іванової І. В. та постанову апеляційного суду Харківської області від 21 березня 2018 рокуу складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бровченка І. О., Бурлаки І .В.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до державного підприємства "Сетам" (ДП - "Сетам"), ОСОБА_3, міжрайнного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі - МВ ДВС по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків ГТУЮ у Харківській області), третя особа - публічне акціонерне товариство "МТБ Банк" (далі - ПАТ "МТБ Банк"), про визнання електронних торгів недійсними.

Позовна заява мотивована тим, що 10-12 травня 2016 року відбулися електронні торги ДП "Сетам", одним з лотів яких було належне їй нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення цокольного поверху №№ 1, 1а, 2, 3, 4, 5, 7, 7а, загальною площею 113,1 кв. м, в літ. "А-2", розташовані по АДРЕСА_1 .

Вказаний аукціон відбувся в рамках виконавчого провадження ВП № 46221696 про звернення стягнення на іпотечне майно, відкритого на підставі дублікату виконавчого листа, виданого Жовтневим районним судом м. Харкова 13 липня 2010 року у справі № 21966/10, з метою достроково погашення заборгованості за кредитним договором від 22 серпня 2008 року у розмірі 676 430 грн 85 коп. Результатом торгів є правочин з переходу права власності на їх предмет, а саме на вищезазначені нежитлові приміщення.

Зазначала, що оскільки вона не була повідомлена про проведення торгів, про їх час та всі додаткові витрати, у тому числі на підготовку до прилюдних торгів, вона не мала змогу реалізувати належне їх право виконати вимогу за основним зобов`язанням.

Посилалась на те, що відповідачем не було виконано вимоги частини третьої статті 43 Закону України "Про іпотеку" щодо завчасного її повідомлення про проведення електронних торгів, чим порушено її право сплатити борг до відчуження майна.

Також, не були виконанні вимоги частини п`ятої статті 43 Закону України "Про іпотеку", а саме нею не було отримано письмове повідомлення про день, час і місце проведення прилюдних торгів та про початкову ціну реалізації майна.

Крім того, вказувала, що місце розташування даних приміщень завжди приваблювало потенційних покупців. Вона неодноразово зверталася до ПАТ "Марфін Банк" з усними та письмовими заявами про бажання продати предмет іпотеки з метою погашення частини боргу за кредитним договором. Зокрема, про можливість продажу приміщень та наявність покупців, готових у найближчий час придбати приміщення, нею було подано заяви до ПАТ "Марфін Банк" 21 вересня 2012 року, 05 грудня 2012 року, 29 грудня 2014 року, до цього вона неодноразово зверталася до керуючого Харківським відділенням ПАТ "Марфін Банк" з аналогічними заявами в усній формі.

Ураховуючи, що контактні дані осіб, які раніше виявляли бажання придбати дані приміщення у неї залишились, вона могла би запропонувати їм придбати приміщення з публічних торгів, а також підшукати інших потенційних учасників торгів. Але через те, що її не було проінформовано про проведення торгів належним чином, вона не мала змоги самостійно підшукувати покупців серед її знайомих. Як вбачається з даних системи "Сетам" для участі у торгах зареєструвалося 5 учасників, але лише один з них брав участь в аукціоні, тому приміщення були продані за початковою ціною.

Вважала, що у випадку залучення до участі у прилюдних торгах більшої кількості учасників, зокрема осіб, які раніше виявляли бажання придбати дані приміщення, приміщення могли бути продані за вищою ціною, таким чином частина її боргу перед банком, не покрита коштами, вилученими від продажу, була б меншою.

Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсними торги з продажу нежитлових приміщень цокольного поверху №№ 1, 1а, 2, 3, 4, 5, 7, 7а, загальною площею 113,1 кв. м, в літ. "А-2", розташованих по АДРЕСА_1, що відбулися в порядку виконавчого провадження ВП № 46221696.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 21 грудня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено наявність порушень з боку відповідачів під час проведення електронних торгів нежитлових приміщень, унаслідок яких права позивача були б обмежені. Проведені електронні торги відповідали Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) та Порядку реалізації арештованого мана шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2015 року № 2710/5 (z1620-15) , тому відсутні підстави для визнання їх недійсними.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Харківської області від 21 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що звіт про оцінку майна було виконано 15 березня 2016 року, тобто приблизно за два місяці до проведення електронних торгів, та він не був оскаржений ОСОБА_1 За таких обставин необґрунтованими є посилання ОСОБА_1 на заниження вартості предмета оцінки у порівнянні з ринковими цінами. Посилання ОСОБА_1 на те, що її не було повідомлено належним чином про проведення прилюдних торгів спростовуються наявним в матеріалах справи листом про проведення прилюдних торгів від 25 квітня 2016 року № 1595/19-18-16, який було направлено на адресу позивача, що є належним повідомленням відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її позов.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 639/4366/16-ц з Жовтневого районного суду м. Харкова.

У червні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що не повідомлення її про час та дату проведення публічних торгів не відповідає вимогам Закону України "Про іпотеку" (898-15) та Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів. Унаслідок такого неповідомлення було порушено право, гарантоване частиною першою статті 42 Закону України "Про іпотеку", та право власності на нежитлові приміщення. Доказів того, що її належним чином було повідомлено щодо проведення торгів, немає. Таке порушення суттєво вплинуло на результат торгів, оскільки вона була позбавлена змоги виконати до дня продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах вимогу за основним зобов`язанням. До того ж, у разі повідомлення її про проведення торгів, приміщення могли бути продані за вищою ціною, оскільки в неї вже були покупці, які виявляли бажання придбати такі приміщення.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

У червні-липні 2018 року ДП "Сетам" та ПАТ "МТБ Банк" подали відзиви на касаційну скаргу, в яких зазначили, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 03 липня 2010 року, що набрало законної сили, позов відкритого акціонерного товариства "Морський транспортний банк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Марфін Банк" і у подальшому ПАТ "МТБ Банк", до ОСОБА_1 задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 22 серпня 2008 року, що належить ОСОБА_1 на праві власності. З метою дострокового погашення заборгованості за кредитним договором, що складає 676 430 грн 85 коп., надано відкритому акціонерному товариству "Морський транспортний банк" право на продаж предмету іпотеки від свого імені будь-якій особі-покупцеві, у тому числі із застосуванням продажу на публічних торгах.

27 січня 2015 року старшим державним виконавцем Жовтневого відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Мазій М. А. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по виконавчому листу № 2-1966/10, виданому Жовтневим районним судом м. Харкова 14 січня 2015 року про звернення стягнення за договором іпотеки від 22 серпня 2008 року, а саме нежитлові приміщення цокольного поверху №№ 1, 1а, 2, 3, 4, 5, 7, 7а, загальною площею 113,1 кв. м, в літ. "А-2", розташовані по АДРЕСА_1, що належать на праві власності ОСОБА_1

27 січня 2015 року копія зазначеної вище постанови про відкриття виконавчого провадження була направлена на адресу позивача рекомендованою кореспонденцією за вих. № 596.

16 лютого 2015 року старшим державним виконавцем Мазій М. А. на підставі статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" складено акт опису та арешту майна боржника, а саме: нежитлові приміщення цокольного поверху №№ 1, 1а, 2, 3, 4, 5, 7, 7а, загальною площею 113,1 кв. м, в літ. "А-2", розташовані по АДРЕСА_1, що належать на прав власності ОСОБА_1 .

Згідно з супровідним листом від 16 лютого 2015 року за № 1321 на адресу ОСОБА_1 було направлено копію акту опису й арешту майна від 16 лютого 2015 року.

Постановою державного виконавця про призначення експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для визначення вартості об`єкта нерухомого майна від 01 березня 2016 року в порядку вимог статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" призначено експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для визначення вартості об`єкта нерухомого майна.

01 березня 2016 року копію вказаної постанови направлено сторонам виконавчого провадження до відома, суб`єкту оціночної діяльності - для виконання.

Відповідно до звіту оцінки майна від 15 березня 2016 року, складеного суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою підприємцем ОСОБА_5, ринкова вартість об`єкта оцінки, а саме нежитлових приміщень цокольного поверху №№ 1, 1а, 2, 3, 4, 5, 7, 7а, загальною площею 113,1 кв. м, в літ. "А-2", розташовані по АДРЕСА_1, станом на 15 березня 2016 року становить 589 тис. грн без ПДВ.

23 березня 2016 року державним виконавцем відповідно до статті 58 Закону України "Про виконавче провадження" сторонам виконавчого провадження (рекомендованим листом) було надіслано повідомлення про оцінку майна боржника за вих. № 3077.

15 квітня 2016 року державним виконавцем сформовано пакет документів щодо подальшої передачі на реалізацію нерухомого мана, що належить ОСОБА_1 .

Згідно з інформацією, отриманою з офіційного веб-сайту ДП "Сетам", 21 квітня 2016 року організатором було виставлено на реалізацію (нежитлові приміщення цокольного поверху ( АДРЕСА_1,) за лотом № 142756 зі стартовою ціною 595 100 грн.

ДП "Сетам" розміщено публікацію про проведення електронних торгів з продажу предмету іпотеки по лоту № 142756 у двох засобах масової інформації, а саме: "Прем`єр від ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_1 та в газеті "Харківський кур`єр" від ІНФОРМАЦІЯ_2 НОМЕР_2.

Згідно з листом від 25 квітня 2016 року № 1595/19-18-16 на виконання частини п`ятої статті 43 Закону України "Про іпотеку" ДП "Сетам" письмово повідомило про реєстраційний номер лота, відомості про предмет, іпотеку, день та час проведення електронних торгів, початкову ціну лоту № 142756 ОСОБА_1, ПАТ "Марфін банк", Жовтневий відділ державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області.

Торги по даному лоту тривали з 10 травня 2016 року по 12 травня 2016 року та є такими, що відбулися, про що було складено протокол проведення електронних торгів № 165122, згідно з яким переможцем став учасник № 5 з ціновою пропозицією 595 100 грн, на підставі відсутності допущених учасників торгів.

Вказані торги відбулися згідно з вимогами Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2015 року № 2710/5 (z1620-15) .

Переможцем зазначених електронних торгів стала ОСОБА_3, яка своєчасно сплатила гроші за придбаний лот, а саме: нежитлових приміщень цокольного поверху № 1, 1а, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 7а, загальною площею 113, 1 кв. м, в літ. "А-2", по АДРЕСА_1 .

07 червня 2016 року старшим державним виконавцем Жовтневого відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Мазій М. А. було складено акт державного виконавця про проведені електронні торги нежитлових приміщень цокольного поверху № 1, 1а, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 7а, загальною площею 113, 1 кв. м, в літ. "А-2", по АДРЕСА_1, які належали на праві власності боржнику - ОСОБА_1 та за результатами електронних торгів належать переможцю - ОСОБА_3

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною третьою статті 58 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем.

Відповідно до частини першої статті 31 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов`язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають в ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

За змістом статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на майно боржника, що полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

За загальним правилом реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах (частина перша статті 62 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до статті 62 Закону України "Про виконавче провадження" та розпорядження Кабінету Міністрів України від 11 березня 2015 року № 212-р (212-2015-р) наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2015 року № 2710/5 (z1620-15) було затверджено Порядок реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає в продажі майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника торгів, та складанні за результатами їх проведення акта про проведення торгів, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно у випадках, визначених законодавством. Вказаний акт є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а отже, є договором.

Особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства (стаття 650 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

З аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами в договорі купівлі-продажу є продавець і покупець.

Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару (частина перша статті 658 ЦК України).

Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.

Отже, відчуження майна з електронних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, тому така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 цього Кодексу).

Подібний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17 (провадження № 12-128гс18).

Згідно з частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв`язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає можливість визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону.

При вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2015 року № 2710/5 (z1620-15) (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

Відповідно до пункту 1 Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2015 року № 2710/5 (z1620-15) , визначено, що організатор електронних торгів (далі - Організатор) державне підприємство, яке належить до сфери управління Міністерства юстиції України та уповноважене відповідно до законодавства на здійснення заходів зі створення та супроводження програмного забезпечення системи електронних торгів, технологічного забезпечення, збереження та захисту даних, що містяться у цій системі, на організацію та проведення електронних торгів, забезпечення збереження майна, виконання інших функцій, передбачених цим Порядком.

Відповідно до частини третьої розділу VІІ Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2015 року № 2710/5 (z1620-15) , який діяв на час виникнення спірних правовідносин, реалізація предмета іпотеки здійснюється відповідно до вимог цього Порядку з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом та Законом України "Про іпотеку" (898-15) .

Електронні торги з реалізації предмета іпотеки проводяться в двомісячний строк з дня одержання Організатором заявки державного виконавця на реалізацію арештованого майна.

Організатор зобов`язаний не пізніше ніж за п`ятнадцять днів до початку проведення електронних торгів з реалізації предмета іпотеки опублікувати принаймні у двох місцевих (за місцем розташування предмета іпотеки) друкованих засобах масової інформації повідомлення про проведення електронних торгів. У повідомленні зазначаються інформація про дату і час проведення електронних торгів, опис предмета іпотеки, що підлягає продажу, місце, де можна отримати додаткову інформацію про умови проведення електронних торгів, та інша необхідна інформація.

Не пізніше дня публікації повідомлення про проведення електронних торгів у засобах масової інформації Організатор письмово повідомляє державного виконавця, іпотекодавця, іпотекодержателя та всіх осіб, що мають зареєстровані у встановленому законом порядку права та вимоги на предмет іпотеки, про день та час проведення електронних торгів та про початкову ціну продажу майна.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15 зроблено висновок, що сам по собі факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання їх недійсними. Головна умова, яка повинна бути встановлена судами, це наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, крім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинно бути присутнє порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Об`єктом захисту виступає порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року, справа № 922/3537/17, провадження № 12-127гс19).

Вирішуючи спір, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, встановивши, що ОСОБА_1 була обізнана про наявність з січня 2015 року у Жовтневому відділі державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській областівиконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-1966/10, виданого Жовтневим районним судом м. Харкова 14 січня 2015 року, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги.

Судами встановлено, що на адресу ОСОБА_1 державним виконавцем направлялись відповідні повідомлення про проведення виконавчих дій. Крім того, ОСОБА_1 було повідомлено про проведення прилюдних торгів листом від 25 квітня 2016 року № 1595/19-18-16, який було направлено на адресу позивача, що є належним повідомленням в порядку вимог Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) , а 21 квітня 2016 року ДП "Сетам" було повідомлено про публікацію на веб-сайті щодо виставлення на реалізацію нежитлових приміщень, розміщено публікацію про проведення електронних торгів з продажу предмету іпотеки по лоту № 142756 у двох засобах масової інформації.

Встановлені судом першої інстанції обставини не свідчать про наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а також про порушення прав і законних інтересів ОСОБА_1 внаслідок проведення електронних торгів. Отже, наявність підстав для визнання електронних торгів недійсними позивачем не доведено.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.