Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Нікопольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області на постанову Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2017 року (головуючий суддя Гукова Р.М.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року (головуючий суддя Круговий О.О., Прокопчук Т.С., Шлай А.В.) у справі №184/1238/17 (2-а/184/85/17) за позовом ОСОБА_1 до Нікопольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Нікопольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив визнати неправомірною відмову пенсійного фонду у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку згідно зі статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зобов'язати відповідача призначити пенсію з 10 січня 2017 року зі зменшенням пенсійного віку на десять років, як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС з 29 квітня по 4 травня 1986 року 2-ої категорії.

Постановою Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року, адміністративний позов задоволено. Визнано неправомірною відмову Нікопольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області у призначенні ОСОБА_1 пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зобов'язано Нікопольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 10 січня 2017 року пенсію відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на десять років, як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС з 29 квітня по 04 травня у 1986 році 2-ої категорії.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 є ліквідатором наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та згідно з довідкою військової частини №318 від 30 березня 1993р. у період із 29 квітня 1986 року по 04 травня 1986 року працював у населеному пункті Чорнобиль, який віднесено до зони безумовного (обов'язкового) відчуження.

Встановивши такі обставини, суди дійшли висновку про наявність у позивача права на призначення пенсії за віком відповідно до пункту 1 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі зменшенням пенсійного віку на 10 років.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Нікопольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність рішень вимогам діючого законодавства, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що участь позивача в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі військової частини 31649 пгт.Десна не підтверджена, оскільки за вказаний у ній період відкомандирування позивача в зону ЧАЕС не відображено. Крім того, скаржник наполягає, що вказана довідка є лише підставою для видачі посвідчення, а не призначення пенсії, оскільки не відповідає нормам зазначеним у п.5 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , затвердженого постановою Правління Пенсійного Фонду України за №22-1 від 25 листопада 2005 року (z1566-05) (далі - порядок №22-1) та містить печатку Радянського Союзу, в той час, як з 24 серпня 1991 року Україна вже була незалежною та мала власну символіку.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я врегульовано Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Відповідно до статті 55 Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів пенсійний вік зменшується на 10 років.

Підпунктом 5 пункту 2.1 Порядку №22-1 передбачено, що документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 9 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Законом №796-ХІІ.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що право позивача на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку підтверджено належними доказами, а саме: посвідченням, яке є єдиним документом, який підтверджує статус учасника ліквідації наслідків на Чорнобильскій АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ (796-12) , а також довідкою військової частини №318 від 30 березня 1993 року, яка підтверджує, що у період з 29 квітня 1986 року по 4 травня 1986 року працював у населеному пункті Чорнобиль, який віднесено до зони безумовного (обов'язкового) відчуження.

Доводи скаржника про неналежність та недопустимість довідки колегія суддів до уваги не приймає, оскільки, по-перше, відповідачем не встановлено, що дана Довідка містить неправдиві відомості, тобто не встановлено обставин, які б могли бути підставою для неврахування цієї довідки, по-друге, неможливість проведення перевірки первинних документів, на підставі яких була видана Довідка, не може бути підставою для позбавлення позивача права на належний соціальний захист.

Як встановлено судами, довідка містить у собі необхідні відомості щодо періоду роботи позивача з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (29 квітня 1986 року по 4 травня 1986 року, що складає 6 днів), населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (м.Чорнобиль), а отже, відповідає вимогам підпункту 5 пункту 2.1 Порядку №22-1 (z1566-05) та у сукупності з посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році свідчить про наявність підстав для призначення позивачу пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону №796-ХІІ.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, доводи касаційної скарги правильності висновку судів попередніх інстанцій не спростовують, останні під час розгляду справи вірно застосували норми матеріального права та не порушили норми процесуального права, у зв'язку з чим, підстави для скасування ухвалених судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 345, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

Касаційну скаргу Нікопольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Постанову Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року у справі №184/1238/17 (2-а/184/85/17) залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.