Постанова
Іменем України
17 червня 2020 року
м. Київ
справа № 456/1389/18
провадження № 61-13131св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі - ОСОБА_2, приватний нотаріус Стрийського районного нотаріального округу Мірчук Людмила Іванівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 05 листопада 2018 року у складі судді Бучківської В. Л. та постанову Львівського апеляційного суду від 23 травня 2019 року у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог:
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2, приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу Мірчук Л. І. з позовом про визнання заповіту недійсним.
Позов мотивований тим, що позивач є рідним братом ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Він є спадкоємцем другої черги за законом, оскільки спадкоємці першої черги відсутні. Позивач звернувся із заявою про прийняття спадщини за законом до приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу Мірчук Л. І., однак йому було відмовлено в зв`язку з наявністю заповіта, складеного ОСОБА_3 на користь його колишньої дружини ОСОБА_2 . Протягом тривалого часу його сестра хворіла на подагру, а в останній період свого життя (протягом трьох місяців) в неї було захворювання - рак грудей. Внаслідок захворювання сестра не могла самостійно володіти руками. Окрім цього зазначив, що впродовж одинадцяти років разом з померлою ОСОБА_3 проживала його донька ОСОБА_4 . Сестра неодноразово зазначала, що все її майно буде належати ОСОБА_4, оскільки вона фактично проживала та виховувалась нею. Незадовго до смерті ОСОБА_3 повідомила його, що буде складати заповіт на ОСОБА_5, його дочку від першого шлюбу. У зв`язку з наведеним він вважає, що складений приватним нотаріусом Мірчук Л. І. заповіт не відповідав волевиявленню ОСОБА_3, оскільки остання не хотіла укладати заповіт на його колишню дружину ОСОБА_2 .
Просив визнати недійсним заповіт ОСОБА_3, посвідчений Мірчук Л. І., приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу 15 листопада 2017 року за реєстровим № 4413, який складено на користь ОСОБА_2 .
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 05 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 23 травня 2019 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу Мірчук Л. І. про визнання заповіту недійсним відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5 579,00 грн - витрат, пов`язаних з явкою до суду.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 500,00 грн - витрат на правову допомогу, в задоволенні стягнення решти витрат на правову допомогу відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскаржуваний заповіт по формі, порядку його посвідчення, відображенню дійсного волевиявлення заповідача відповідає вимогам закону, на підтвердження підстав його нікчемності позивачем належних та допустимих доказів не надано.
Короткий зміст вимог наведених у касаційній скарзі
У липні 2019 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 05 листопада 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 23 травня 2019 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що свідчення всіх свідків є непослідовними та розбіжними. Заповіт не відповідає вимогам письмової форми та посвідчення заповіту, передбаченими частиною четвертою статті 207, частиною п`ятою статті 1253 ЦК України, а тому є нікчемним. Заповіт до його підписання не зачитувався заповідачу вголос свідками та не зачитувала в голос сама заповідачка.
Позиція інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не подано.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2019 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі № 456/1389/18, витребувано цивільну справу з суду першої інстанції, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії постанови Львівського апеляційного суду від 23 травня 2019 року відмовлено.
У вересні 2019 року цивільна справа № № 456/1389/18 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги з огляду на наступне.
Судами встановлено, що 15 листопада 2017 року ОСОБА_3 в присутності свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 все своє майно заповіла ОСОБА_2 . У зв`язку з хворобою рук ОСОБА_3 за її дорученням, у її присутності заповіт, який прочитала їй нотаріус, підписала
ОСОБА_8 ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вимоги до форми заповіту та порядку його посвідчення встановлені статтею 1247 ЦК України, згідно якої загальними вимогами до форми заповіту є складання заповіту в письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання, заповіт повинен бути особисто підписаний заповідачем.
Стаття 1257 ЦК України передбачає підстави для визнання заповіту недійсним, в якій передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди зробили висновок, що заповіт відповідає дійсній волі заповідача ОСОБА_3 на момент його складання. При цьому ОСОБА_3 мала право скласти заповіт, а сам заповіт складений без порушень вимог щодо його форми та посвідчення, які тягнуть його недійсність (нікчемність) згідно з положеннями частини першої статті 1257 ЦК України.
Доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 у момент складання заповіту була недієздатною та волевиявлення заповідача не було вільним та не відповідало її внутрішній волі, позивачем суду не представлено.
Встановивши, що ОСОБА_1 не довів наявність підстав, передбачених частиною другою статті 1257 ЦК України для визнання недійсним заповіту від 15 листопада 2017 року, суди зробили обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позову.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Висновки Верховного Суду
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що оскаржені судові рішення постановлені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.
Керуючись статтями 400, 410 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 409, 416 ЦПК України (1618-15)
, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 05 листопада 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 23 травня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
В. І. Крат