Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Костіва М.В.,

суддів Запотічного І.І., Савицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Самбірської міської ради на постанову Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 29.12.2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Самбірської міської ради Львівської області про визнання дій неправомірними та виплату державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,

19 березня 2009 року позивач звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Самбірської міської ради Львівської області (надалі - УПСЗН Самбірської МР Львівської області) у нарахуванні та виплаті їй недоплаченої щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та зобов'язати відповідача зробити перерахунок та виплату невиплачених сум такої допомоги відповідно до ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" за період з липня 2007 року на весь період здійснення даних виплат.

Постановою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 29.12.2009 року вказаний позов задоволено частково, визнано неправомірними дії УПСЗН Самбірської МР Львівської області щодо відмови виплатити ОСОБА_1 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до вимог ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" у редакції від 22 березня 2001 року та зобов'язано відповідача провести нарахування і виплату позивачу недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року включно у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років на підставі ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми". В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі відповідач УПСЗН Самбірської МР Львівської області просить зазначену постанову скасувати і відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та неповноту з'ясування істотних обставин справи. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що управління належним чином виконало свій обов'язок щодо виплати позивачу щомісячної допомоги по догляду за дитиною у 2007-2008 роках. Просить врахувати, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються видатки на загальносуспільні потреби, їх розмір і цільове спрямування. Стверджує, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення не були враховані положення бюджетного законодавства України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд дійшов переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд виходив із того, що позивач як особа, яка здійснює догляд за дитиною, має право на одержання щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) , положення п. 14 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким було зупинено і обмежено право на отримання зазначеної виплати у 2007 році. Розмір отриманої позивачем щомісячної допомоги по догляду за дитиною у період з 09 липня до 31 грудня 2007 року суперечить вимогам ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" і має обчислюватися виходячи із законодавчо встановленого розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Стосовно позовних вимог щодо виплати спірної допомоги за 2008 рік, то такі задоволенню не підлягають, оскільки положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" (107-17) , яким було встановлено інші розміри виплати допомоги, Конституційним судом України неконституційними не визнавались. Обов'язок щодо виплати позивачу пов'язаної із цим заборгованості слід покласти на УПСЗН Самбірської МР Львівської області.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права і фактичним обставинам справи та є правильними.

Встановлено, що позивач є матір'ю, яка у спірний період здійснювала догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а тому відповідно до вимог ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" у редакції, що була чинною на час виникнення та існування спірних правовідносин, мала право на отримання щомісячної допомоги у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 року (v0a6p710-07) визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) положення п. 14 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", якими було зупинено на 2007 рік дію вищевказаної ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Стосовно позовних вимог за 2008 рік, то Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року за № 10-рп/2008 (v010p710-08) визнано неконституційним, зокрема, п. 25 підпункт 12 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , яким у Законі України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (2240-14) було виключено статтю 43, що закріплювала право застрахованої особи на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, не меншому розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Разом із тим, п. 23 розділу II цього ж Закону України "Про Держаний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , яким було внесено зміни до Закону України "Про допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) , на предмет конституційності не розглядався, у встановленому порядку неконституційним не визнався та своєї чинності не втратив.

Так, згідно із ст. 13 Закону України "Про допомогу сім'ям з дітьми" у редакції 2008 року право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною (а не тільки не застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування особа, як передбачалося цією нормою Закону у попередній редакції).

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що у 2008 році право позивача на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також розмір цієї допомоги врегульовувалися насамперед положеннями Закону України "Про допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) , як спеціального закону, що був чинним у цей період.

Відповідно до ч.1 ст. 15 Закону України "Про допомогу сім'ям з дітьми" (в редакції 2008 року) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач належним чином та відповідно до вимог Закону України "Про Держаний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) та Закону України "Про допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) виконав свій обов'язок перед позивачем з виплати спірної допомоги у 2008 році.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у ході судового розгляду справи не наполягав на застосуванні строку звернення до адміністративного суду.

За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про підставність позовних вимог у частині нарахування та виплати позивачу недоплаченої щомісячної допомоги по догляду за дитиною виходячи із встановленого ст. 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року.

Крім того, колегія суддів вважає правильним висновок суду про необхідність покладення обов'язку з нарахування і виплати спірної грошової допомоги саме на УПСЗН Самбірської МР Львівської області в силу вимог ст. 5 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".

Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) розмірів щомісячної допомоги, як на причину невиконання державою взятих на себе зобов'язань, до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України").

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та вищевказаних висновків не спростовують.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,

апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Самбірської міської ради Львівської області залишити без задоволення, а постанову Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 29.12.2009 року у справі № 2а-136/2009 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.